П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 липня 2019 р. Категорія: 102090000м.ОдесаСправа № 653/435/19
Головуючий в 1 інстанції: Ковбій О.В.
час і місце ухвалення: 14:43:01, м. Херсон
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Семенюка Г.В.
суддів: Потапчука В.О. , Шляхтицького О.І.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області на Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про визнання рішення протиправним, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, у якому просив визнати рішення Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області без дати про скасування у відношенні ОСОБА_1 дозволу на імміграцію протиправним та скасувати його, мотивуючи його тим, що не вчиняв ніяких дій, наслідком яких би стало надання державному органу неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність, а тому рішення є не законним і підлягає скасуванню.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області № 6501.4/495-19 від 15.01.2019 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого ОСОБА_1 (уродженець Республіки Грузія, паспорт серії НОМЕР_1 від 23.12.1999 року).
Не погодившись з Рішенням суду першої інстанції, Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що законодавством не встановлено конкретного проміжку часу протягом якого дозвіл на імміграцію вже неможливо скасувати, а тому посилання суду на те, що на момент прийняття рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію в Україну не було встановлено подання останнім свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність є абсолютно необґрунтованими.
Учасники справи сповіщались належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання, однак своїм правом на участь в розгляді апеляційної скарги не скористались та у судове засідання не з'явилися, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження згідно ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що 06.05.2004 р. ОСОБА_1 видано тимчасову посвідку на проживання серія НОМЕР_2 безстроково.
15.01.2019 р. начальником УДМС України в Херсонській області затверджено висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_1 , відповідно до якого встановлено, що заявник отримав дозвіл на імміграцію в Україну на підставі пункту 6 частини другої статті 4 Закону України "Про імміграцію" (далі - Закон) як особа, дружина якої є іммігранткою в Україну (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 02.12.1982 р., а/з № 507), та 06.05.2004 р. ВГІРФО УМВС України в Херсонській області документований безстроковою посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 , по якій заявник проживає на теперішній час. Зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Дружина заявника громадянка Республіки Вірменія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка Російської Федерації, 10.06.2011 р. ВГІРФО УМВС України в Херсонській області документована безстроковою посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_4 відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону, у зв'язку із тим, що рішенням Генічеського місцевого суду Херсонської області від 13.12.2001 р. за справою № 2-1844/2001 встановлено факт постійного проживання вказаної особи та її дітей ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) з 16 грудня 1995 року на території України.
Наказом ДМС України від 21.07.2016 р. № 193 "Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання" скасовано повністю рішення ВГІРФО УМВС України в Херсонській області від 22.02.2002 р. про документування ОСОБА_2 посвідкою на постійне проживання, посвідка серії НОМЕР_4 від 10.06.2011 р. визнана недійсною та такою, що підлягає вилученню і знищенню.
Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області прийняло рішення від 15.01.2019 р. №6501.4/495-19 від 15.01.2019 р. про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 на підставі пункту частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію".
Видана на підставі цього рішення посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 06.05.2004 р. (в рішенні про скасуванні зазначена помилкова дата видачі посвідки 02.05.2004 р.) скасована на підставі підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 25.04 2018 р. № 321.
Не погоджуючись із вищевикладеним, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було допущено суттєві порушення, які свідчать про неправомірність прийнятого ним рішення про скасування дозволу.
П'ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:
Правовідносини між позивачем та міграційними органами України на момент звернення позивача за отриманням дозволу на імміграцію та надання компетентним органом такого дозволу з видачею посвідки на проживання в Україні регулювалися Законом України "Про правовий статус іноземців" № 3929-ХІІ від 04.12.1994, а також Законом України "Про імміграцію" № 2491-ІІІ від 07.06.2001.
Стаття 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" встановлює, що іноземець це - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав, а посвідка на постійне проживання це - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Закон України "Про імміграцію" у статті 1 унормовує, що імміграція це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.
Іммігрантом є - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.
Згідно статті 2 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.
Так, відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про імміграцію", дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції. Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів, зокрема, батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про імміграцію", дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Системно - логічний аналіз зазначеної норми свідчить, що вона може бути застосована до іноземця тільки у випадку якщо останній для отримання дозволу на імміграцію, свідомо надав неправдиві відомості, підроблені документи чи документи, що втратили чинність.
Відповідно до пункту 21 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 (далі - Порядок № 1983) дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Пунктами 22-23 Порядку № 1983 встановлено, що для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний строк подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.
Згідно з пунктом 24 Порядку № 1983 рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону № 2491-ІІІ. Копія рішення надсилається Держкомкордону.
Управління ДМС України в Херсонській області при прийнятті рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну позивача, керувався п.1 ч.1 ст.12 Закону № 2491-III.
Втім, фактично відповідач за наявності тих самих обставин, що слугували підставою для надання позивачу посвідки на постійне проживання, без встановлення будь-яких винних дій з боку позивача, прийняв рішення про визнання такої посвідки недійсною.
При цьому, апелянтом не доведено та до матеріалів справи не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що за час перебування позивача на території України з'явилися обставини, які б слугували підставою для скасування дозволу на імміграцію, передбачені ст.12 Закону України "Про імміграцію".
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно зазначено, що при наданні безстрокової посвідки на постійне місце проживання в Україні 05.005.2004 року, ВГІРФО УМВС України в Херсонській області, також, діяло на підставі п.4 розділу V Прикінцеві положення Закону № 2491-III, тобто, проводило перевірку підстав залишення на постійне проживання на території України позивача. Під час проведення перевірки у 2004 році підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на імміграцію не виявило та надало посвідку на постійне місце проживання в Україні.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що рішення ВГІРФО УМВС України в Херсонській області про скасування посвідки на постійне проживання позивачу серії № НОМЕР_5 від 05.05.2004 року не може бути визнано таким, що прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також, слід зазначити, що з 02.12.1982 року позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , має трьох дітей - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . З 16.12.1988 року позивач та його сім'я проживали в селі Новий Труд, а 1995 року по теперішні час в с. Чончар Генічеського району Херсонської області.
Позивач та його родина постійно проживають в Україні, що підтверджено доданими до справи документів про встановлення відповідного факту, тому скасування дозволу може призвести до погіршення усталеного способу життя позивача та розірвання його родинних зв'язків.
Як убачається зі змісту висновку відповідача, останній жодним чином зазначених обставин не дослідив, хоча вони мають суттєве значення.
Доводи апелянта про те, що дозвіл на імміграцію та посвідка на постійне проживання оформлені позивачу на підставі документів, які втратили чинність, так як наказом ДМС України від 21.07.2016 року №193 "Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання" скасовано повністю рішення ВГІРФО УМВС України в Херсонській області від 22.02.2002 року про документування жінки позивача - ОСОБА_2 посвідкою на постійне проживання колегія суддів розцінює критично, оскільки можливе допущення міграційним органом помилки при прийнятті рішення про надання жінці позивача дозволу на імміграцію, за відсутності у цьому вини ОСОБА_1 , не є визначеною Законом № 2491-ІІІ та іншими законами України підставою для скасування такого дозволу.
Аналогічного висновку за схожих обставин дійшов Верховний Суд в постанові від 10.05.2019 року по справі № 815/514/17 (№ в ЄДРСР 81640984).
Станом на момент отримання позивачем дозволу на імміграцію документи, подані ним документи були чинними, не містили неправдивих відомостей та ознак підробки. Підстави, на які посилається відповідач, з'явились через 12 років після отримання ОСОБА_1 дозволу на імміграцію.
Тобто, станом на дату отримання дозволу, існування обставин, на які посилається відповідач як на підставу для прийняття рішення від 15.01.2019 року № 6501.4/495-19 не існувало.
Також, п.23 Порядку № 1983 передбачено, що орган ДМС, який розглядає подання про скасування дозволу, окрім отримання необхідної інформації також запрошує іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання.
Судом першої інстанції установлено, що відповідачем не надано доказів виконання ним, як органом ДМС, який розглядав питання про скасування дозволу, зазначених вимог щодо запрошено позивача та отримання від нього пояснень.
Додана до матеріалів копія листа-запрошення від 24.07.2018 року №6501.4-10546/65.2-18 без доказів направлення зазначеного листа позивачем не може свідчити про виконання відповідачем обов'язку встановленого п.23 Порядку №1983.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критерію необхідності у демократичному суспільстві.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року по справі № 653/435/19, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Семенюк Г.В.
Судді Потапчук В.О. Шляхтицький О.І.