П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 липня 2019 р. Категорія 112040201м.ОдесаСправа № 540/856/19
Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.
час і місце ухвалення: спрощене провадження,
м. Херсон
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Семенюка Г.В.
суддів: Потапчука В.О. , Шляхтицького О.І.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року по справі за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Генічеське бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Генічеське бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, мотивуючи його тим, що на одне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю в 2018 році, відповідач до 16.04.2019 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 62757,14 грн., у відповідності до звіту за формою 10-ПІ № 2071 від 26.02.2019 р. за 2018 рік та розрахунку заборгованості по сплаті вищезгаданих санкцій.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року в задоволені адміністративного позову Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з Комунального підприємства "Генічеське бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради 63095 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з Рішенням суду першої інстанції, Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги позивача.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції не врахував, що основним завданням державної служби зайнятості є право, а не обов'язок направляти для працевлаштування на підприємства при наявності там вільних робочих місць громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників в комунальному підприємстві "Генічеське бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради згідно додатку № 1 становить 22 особи, норматив штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 особа.
Комунальним підприємством "Генічеське бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради видано наказ від 02.01.2018 №1 "Про внесення змін до штатного розпису в зв'язку із виробничою необхідністю введення посади технік з інвентаризації нерухомого майна до штатного розпису". В пункті 2 згаданого наказу зазначено, що посаду "технік з інвентаризації нерухомого майна" в кількості 1 штатної одиниці вважати такою, що призначена для працевлаштування особи з інвалідністю.
Генічеська районна філія центру зайнятості листом № 22/08/05/228/19 від 03.04.2019 року підтвердила надання відповідачем щомісячних звітів про наявність 1 вільного робочого місця для інваліда на посаду "технік з інвентаризації нерухомого майна" за формою № 3-ПН, але інваліди на підприємство не направлялись, у зв'язку з відсутністю відповідної професії.
У зв'язку з несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволені позовних вимог зазначив, що позивачем не надано доказів, які свідчили б про факт відмови зі сторони відповідача у працевлаштуванні інвалідів за 2018 рік. Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1 та 5 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За правилами, визначеними статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Таким чином, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані:
- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця;
- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;
- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;
- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;
- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
- в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
Отже, на підприємство покладається обов'язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, закон не покладає обов'язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 7 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 2 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня у справі № 819/639/17.
Разом з тим, Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.
З огляду на викладене, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.
Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3-ПН.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16.
Як зазначалось вище, Генічеська районна філія центру зайнятості листом № 22/08/05/228/19 від 03.04.2019 року підтвердив надання відповідачем щомісячних звітів про наявність 1 вільного робочого місця для інваліда на посаду "технік з інвентаризації нерухомого майна" за формою № 3-ПН, але інваліди на підприємство не направлялись, у зв'язку з відсутністю відповідної професії.
Отже, роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення порушення, а сам факт не працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць для даної категорії громадян, не може слугувати підставою для накладення адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені, підставою для застосування яких є наявність вини юридичної особи.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених статтею 19 №875-XІI та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.
Доказів, які б свідчили про те, що товариство безпідставно відмовило у прийнятті на роботу особам з інвалідністю протягом 2018 року, які зверталися безпосередньо до підприємства відповідача або які були направлені переліченими у статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» позивачем, до суду не надано.
Вказані обставини дають підстави для висновку про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій є безпідставним.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені належним чином не обґрунтовані, не підтверджені наявними матеріалами справи та задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року по справі № 540/856/19, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Семенюк Г.В.
Судді Потапчук В.О. Шляхтицький О.І.