П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 липня 2019 р.м.ОдесаСправа № 540/282/19
Категорія: 112010200 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д. К.
Час і місце ухвалення: м. Херсон
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І..
- Ступакової І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області в якому просить:
- визнати протиправною відмову відповідача в призначені та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги за вислугу років відповідно до п. 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги за вислугу років відповідно до п. 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, з'ясування не всіх обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскільки головною умовою призначення пенсії за вислугою років є зайнятість за основним місцем роботи на посадах передбачених Переліком № 909, зарахування до вислуги років роботи позивача на посаді викладача у Херсонському політехнічному коледжі за довідкою від 29.10.2018 року № 01-8/495 немає підстав.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.311 КАС України, враховуючи достатність доказів для її вирішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.12.2018 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області з проханням надати грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В подальшому позивач отримала лист Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 16.01.2019 р. №816/Я-99-1, яким відповідач повідомив заявника про відмову у призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Відмова вмотивована тим, що відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Порядку обчислення трудового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, за її виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1191 від 23.11.2011 р., для отримання грошової допомоги необхідно мати (для чоловіків 35 років, а для жінок 30 років страхового стажу) на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років. Також зазначив, що позивач працює на посаді старшого інженера, старшого інженера-програміста ІВЦ, завідуючою відділення у Херсонському машинобудівному технікумі (Херсонський політехнічний коледж Одеського національного політехнічного університету, який визнано акредитованим за другим рівнем), і зазначені посади не входять до Переліку № 909, а тому не має підстав для зарахування до вислуги років роботи на посаді викладача у коледжі, так як робота на посадах, передбачених Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 дає право на призначення пенсії за вислугу років виключно у випадку якщо в трудовій книжці проведено записи, стосовно того, що особа працює на посадах і закладах передбачених цим переліком.
Відповідно до довідки 01-8 №63 від 31.01.2019 року з 13.09.1985 р. ОСОБА_1 працювала в Херсонському політехнічному коледжі Одеського національного політехнічного університету, який визнано акредитованим за другим рівнем на різних посадах, а з 02.09.1986 року по 10.09.2018 р., у тому числі, за сумісництвом, виконувала роботу з педагогічної діяльності за посадою викладача, і її педагогічний стаж становить 31 рік 5 місяців 22 днів.
Не погодившись з відмовою відповідача у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, позивач звернулась з позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відмовляючи у зарахуванні періодів роботи до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідач не врахував обставин стосовно того, чи дотримано позивачем під час виконання робіт по сумісництву мінімального обсягу виконуваної роботи (робочого часу) для педагогічних працівників, а тому прийшов до висновку, що за умови виконання посадових обов'язків на посадах, передбачених вищевказаним Порядком, впродовж встановленого законом обсягу робочого часу незалежно від того, як виконувались такі посадові обов'язки на умовах основної роботи чи за сумісництвом позивач має право на зарахування такого періоду роботи до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Спеціальними законами, які визначають принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058- IV та Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII.
Відповідно до пп."е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 01 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років.
Згідно із пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також, якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Згідно п. 5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року, призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Також, відповідно до п. 6 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" станом на день її призначення.
Згідно п. 7 Порядку №1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Переліком затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 визначено, що вищі навчальні заклади I - II рівнів акредитації, професійно-технічні навчальні заклади, передбачено перелік посад робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, до яких зокрема відносяться: директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Пунктом 2 примітки до Постанови Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 (з наступними змінами), викладачі всіх спеціальностей віднесені до педагогічних працівників.
Також, колегія суддів зазначає, що Постанова Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 не містить жодних положень, з яких вбачалось, що зарахування роботи на посаді викладача (який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах) ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом.
Аналогічна правова позиція, викладена Верховним судом у п. 14 та 15 постанови від 27.02.2018 року по справі №К/9901/241/17.
Відтак, доводи апелянта, що Постанова Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 передбачає, що період роботи не за основним місцем роботи до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, не зараховується до таких, що передбачені Переліком є таким, що не відповідає змісту зазначеної Постанови, оскільки зазначена постанова таких положень не містить.
Законами України "Про професійно-технічну освіту" (ст. 28), "Про вищу освіту" (ст. 56) визначено необхідний обсяг робочого часу для педагогічних працівників.
Крім того, колегія суддів також зазначає, що порядок виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 78 «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України «Про освіту», частини першої статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту», частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України «Про позашкільну освіту»
Працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи займалися викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом не менше ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилася викладацька робота.
Працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати), до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховується період роботи на цих посадах.
Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
В матеріалах справи містяться довідки, з яких вбачається, що позивач працювала за сумісництвом на посаді викладача впродовж навчальних років з 02.09.1986 року по 10.09.2018 року, з педагогічним навантаженням в різні роки від 320 до 554 годин на навчальний рік, тобто педагогічне навантаження за кожен навчальний рік складало більше, ніж 180 годин та відповідно частка посадового окладу виплачувалася у розмірі більше ніж 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати), а отже період роботи позивачки на посаді викладача впродовж навчальних років з 02.09.1986 року по 10.09.2018 року зараховується до педагогічного стажу, а тому позивачка мала право на. грошову допомогу за вислугу років відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі десяти місячних пенсій, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 14 лютого 2019 року, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст.328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 30 липня 2019 року .
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова