Справа № 226/1702/19
ЄУН 226/1702/19
Провадження № 2-а/226/15/2019
29 липня 2019 року Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Клепка Л.І.,
за участю секретаря судового засідання Тіссен О.В.,
розглянувши в залі суду в м. Мирноград Донецької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Позов обґрунтовує тим, що 25.05.2019 року він, керуючи автомобілем ЗАЗ-DAEWOO LANOS, державний номерний знак НОМЕР_1 , на проспекті Степана Бандери в м. Києві здійснив поворот праворуч всупереч дорожньому знаку, що забороняє на даній ділянці автошляху здійснювати будь-які повороти. В подальшому відносно нього було винесено постанову за порушення п.8.4б ПДР України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП. Стверджує, що він, будучі обізнаним про заборону повертати праворуч на вказаному автошляху, був змушений це зробити з метою уникнення зіткнення автомобілів, проте самого зіткнення уникнути не вдалось, і позивач в цій ДТП вважає себе потерпілим, а не винуватим. Крім цього, при винесенні спірної постанови про накладення адміністративного стягнення відносно нього поліцейським - представником відповідача ОСОБА_2 порушено вимоги чинного законодавства, зокрема, не дотримано Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення в сфері дорожнього руху, а також норми КУпАП. Крім цього, всупереч вимогам Конституції України поліцейським була проігнорована обов'язкова вимога щодо забезпечення позивачеві адвоката для надання правової допомоги та всебічного дослідження всіх обставин справи. Жодних фото чи відеоматеріалів щодо його порушення працівниками поліції представлено не було, фото позивач робив самостійно. Посилаючись на численні порушення відповідачем законодавчо закріпленої процедури накладення адміністративного стягнення в сфері дорожнього руху, а також на відсутність належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, просив суд скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК №724882 від 25.05.2019 року.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.
Від відповідача до початку розгляду справи на адресу суду надійшов письмовий відзив, згідно з яким він вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими і безпідставними. Зазначає, що факт порушення ОСОБА_1 п.8.4 б) Правил дорожнього руху внаслідок здійснення руху його автомобіля праворуч в забороненому для цього місці є неоспорюваним і самим позивачем, який зауважив лише на вимушеності цього забороненого наказовим знаком на дорозі і Правилами дорожнього руху маневру. Крім цього, інспектор Дідковська Д.Ю., яка в межах своєї компетенції винесла постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КупАП, а також її напарник були безпосередніми свідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_1 , тому вина останнього на момент складання постанови про накладення адміністративного стягнення є цілком доведеною та відображеною у вказаній постанові. Вказуючи на достатність належних доказів вини ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, а також його частково визнавальну позицію, просив суд у вказаному позові відмовити повністю.
Судом встановлено, що 25.05.2019 року інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенантом поліції Дідковською Д.Ю. винесено постанову серії НК №724882, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП. У вказаній постанові зазначено, що 25.05.2019 року о 14.55 годині на проспекті Степана Бандери в м. Києві водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ЗАЗ-DAEWOO LANOS, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив поворот праворуч всупереч дорожньому знаку, який забороняє на даній ділянці автошляху здійснювати будь-які повороти, чим порушив вимоги п.8.4б ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, на підставі чого до ОСОБА_1 було застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Вивчивши докази у справі та оцінивши доводи сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з такого.
Загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення визначені статтею 33 КУпАП, за приписами якої стягнення накладається у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Положеннями п.8 ч.1 ст. 23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини друга статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року. Так, згідно з п.4 розділу 1 вказаної Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Крім цього, пункт 1 розділу ІІІ Інструкції, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Як слідує, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.
Посилання позивача на те, що постанова винесена на місці зупинки транспортного засобу, суд не може брати до уваги як підставу для визнання порушеним порядку розгляду справи, оскільки рішенням Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26.05.2015 встановлено, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Щодо тверджень позивача про порушення його прав, унормованих у ст.268 КУпАП, відсутність змоги повною мірою реалізувати їх та одержати результат виконання вимог ст.245 КУпАП щодо всебічного, повного і обєктивного з'ясування обставин справи, то суд не вбачає підтвердження викладеному, оскільки у справі відсутні докази наявності заявлених, але не розглянутих поліцейським клопотань ОСОБА_1 , докази відмови у фактичній реалізації ним будь-якого з гарантованих прав.
У відповідності до приписів ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, давати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Отже, ст.268 КУпАП передбачає, що особа може скористатись правом залучення адвоката або іншого фахівця в галузі права для надання правової допомоги під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Разом із тим, як вже було зазначено вище, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.05.2015 року №5-рп/2015 вказав, що скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Положеннями КпАП України, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КпАП України, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення відповідно до положень ч.4 ст.258 КпАП України.
Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов'язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.
Санкція ст.122 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином, відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, а відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу на те, що законом не визнана обов'язковою участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв'язку, не зазначив у позові та поданих заявах, що вчиняв дії, спрямовані саме на прибуття адвоката на місце зупинки транспортного засобу.
Отже, суд не вбачає порушення прав ОСОБА_1 з боку відповідача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Надаючи оцінку оскаржуваній постанові відповідача, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року. Так, згідно з п. 1.5 вказаних Правил, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Відповідно до п. 8.4б Правил дорожнього руху, знаки пріоритету встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.
Позивачеві поліцейським інкриміноване невиконання вимог дорожнього знаку 5.16 розділу 33 ПДР України («Напрямки руху по смугам»), який є наказовим, що є порушенням п.8.4б) ПДР України (щодо встановленої пріоритетності дорожніх знаків). Фактично на місці вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 під час керування автомобілем здійснив рух праворуч зі смуги, з якої дозволено рух виключно прямо, що і є порушенням ПДР України і розглядається окремо від обставин подальшої ДТП, яка трапилася безпосередньо після маневру. Відповідальність за таке порушення передбачена ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (255 грн) або 50 штрафних балів. Саме штраф у сумі 255 грн був накладений на ОСОБА_3 постановою поліцейського.
Як вбачається з позовної заяви, позивач не спростовує виконання ним руху праворуч, однак вказує на вимушеність такої дії. Так само про ігнорування ОСОБА_1 вимог дорожнього знаку 5.16 у своїх письмових поясненнях вказує і Діденко В.М. , який зазначив, що 25.05.2019 о 15-00 він рухався на автомобілі «Мерседес», д/н НОМЕР_2 , позаду автомобіля позивача на Петрівці в напрямку Троєщини в м. Києві, бачив, як автомобіль під керуванням ОСОБА_1 прийняв лівіше і почав повертати вправо за наявності знаку, що дозволяє рух лише прямо, що і призвело до зіткнення автомобілів. Дані пояснення були відібрані у Діденка В.М. поліцейським безпосередньо після ДТП, є доказом в розумінні ст.251 КУпАП, належність і допустимість якого не спростована, і, підтверджуючи винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому правопорушенні, разом із тим не містить відомостей про вимушеність такого вчинку позивача. Зазначена позивачем вимушеність руху праворуч не підтверджена жодними фактичним даними, які можуть бути доказами у справі, тому суд відхиляє вказане твердження ОСОБА_1 як таке, яке не доведено у встановленому законом порядку.
За положеннями ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Частина перша ст.2 КАС України закріплює завданням адміністративного судочинства захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, інтересів та прав юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суд стверджує, що оскаржувана постанова відповідає вимогам ст.ст.283-284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, містить найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, встановлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Порушень вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, не встановлено. Аналіз зазначеного свідчить про те, що інспектор Управління патрульної поліції Дідковська Д.Ю. діяла в межах наданих їй повноважень, в порядку та у спосіб, встановлений чинним законодавством, факт вчинення правопорушення підтверджено доказами, адміністративне стягнення накладено на позивача в межах санкції ч.1 ст.122 КУпАП, а тому суд вважає, що підстав для задоволення позову немає.
При ухваленні рішення суд враховує, що згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2,9,77,78,241-250,255,286,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Управління патрульної поліції в м. Києві (02100, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків на його оскарження, якщо апеляційна скарга на нього не була подана. Рішення може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Л.І. Клепка