30.07.2019 227/774/19
30 липня 2019 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді: Мацишин Л.С.,
за участю
секретаря судового засідання: Михайловської Т.П.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: ОСОБА_2 ,
відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
У лютому 2019 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернувся до Добропільського міськрайонного суду з адміністративним позовом, уточнивши свої вимоги, до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про поновлення строку на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 139-ДК/0036 По/08/01/-18 від 07 травня 2018 року, складеної відносно ОСОБА_1 , а також про закриття провадження по даній справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову зазначено, що 07 лютого 2019 року позивачу було вручено повідомлення про підозру за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України. 25 лютого 2019 року під час ознайомлення з матеріалами кримінальної справи позивач дізнався, що державним інспектором, головним спеціалістом Відділу контролю за використанням та охороною земель у Добропільському, Олександрівському та у містах Краматорську та Дружківці Управління з контролю за використанням та охороною земель Держгеокадастру в Донецькій області, ОСОБА_3 за результатами перевірки дотримання вимог чинного земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки складено Акт № 139-ДК/167/АП/09/01/-18, зі змісту якого встановлено, що при обстеженні земельної ділянки, з кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 5,3600га, державної форми власності, категорії земель історико-культурного призначення (курганів), яка розташована за межами населених пунктів на території Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області встановлено, що земельна ділянка самовільно зайнята та фактично використовується громадянином ОСОБА_1 та не за цільовим призначенням. На підставі вищевказаного акту 07 травня 2018 року державним інспектором складено Протокол про адміністративне правопорушення. Та 07 травня 2018 року цією ж посадовою особою, тобто ОСОБА_3 , було складено постанову № 139-ДК/0036По/08/01/-18 про накладення адміністративного стягнення з ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп.
Вважає, що вказана Постанова є незаконною, оскільки інспектор ОСОБА_3 не був особою, уповноваженою на проведення перевірки, позивача про проведення перевірки належним чином повідомлено не було, крім того, при складанні оскаржуваної постанови ОСОБА_1 присутнім не був, та свого підпису не ставив, відмітки про направлення постанови поштовим відправленням позивачу у постанові немає. Позивач заперечує факт самовільного використання земельної ділянки, у зв'язку з віком у 79 років, та через відсутність доказів самовільного зайняття земельної ділянки. Перевірку щодо дотримання вимог законодавства на території Криворізької сільської ради було здійснено посадовою особою, посада якої не відноситься до органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративне стягнення. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було порушено його права, передбачені ст. 268 КУпАП. Просив скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, як таку, що складено в порушення норм закону, а провадження по справі закрити.
02 квітня 2019 року від представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, в обґрунтування чого зазначив, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності. ГУ Держгеокадастру у Донецькій області здійснює свої функції безпосередньо, а також через свої структурні підрозділи, яким і являється Управління з контролю за використанням та охороною земель, до якого входить і відділ контролю за використанням та охороною земель у Добропільському, Олександрівському районах та м.м. Краматорську та Дружківці. ОСОБА_3 - є державним інспектором, головним спеціалістом вищевказаного Відділу. Управління здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення перевірок. На виконання наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області державним інспектором ОСОБА_3 було проведено перевірку земельної ділянки позивача. У разі виявлення правопорушення, державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення, а за результатами розгляду справи - постанову про накладення адміністративного стягнення. Зазначив, що самовільним зайняттям земельної ділянки заподіяно шкоду. За дане правопорушення відповідальність передбачена ст. 53-1 КУпАП. Крім того, землі історико-культурного призначення є землями державної власності і вони виведені з площі земельної ділянки, а будь-які роботи в їх межах заборонені. Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов'язків, покладених на особу ЗУ «Про охорону культурної спадщини». (а.с.41-46)
Позивач в судовому засіданні позов підтримав з мотивів викладених в уточненій позовній заяві та просив задовольнити. Крім того суду пояснив, що оскаржувана постанова є безпідставною та необґрунтованою, а також винесена з порушенням його законних прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Зазначив, що про складання протоколу та винесення постанови про накладення на нього адміністративного стягнення йому стало відомо під час допиту прокурором по кримінальному провадженню. Інспектора ОСОБА_3 ніколи не бачив. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач присутнім не був. Крім того, зауважив, що коли у 2005 році приймав земельну ділянку, вона була розорана цілком та дуже давно. Голова сільської ради ОСОБА_7 заміряла дану земельну ділянку.
Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в уточненому адміністративному позові. Крім того, зазначила, що під час проведення перевірки позивач перебував на лікуванні у стаціонарному відділенні лікарні. Також, охоронний договір було укладено вже після проведення перевірки та накладення адміністративного стягнення на позивача, а саме 25 травня 2018 року. А межі даного ОСОБА_8 до теперішнього часу не встановлені і є лише на папері.
Представник відповідача ОСОБА_13 в судове засідання не з'явилася з невідомих суду причин, хоча була належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_5 , яка є державним інспектором, головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Добропільському, Олександрівському районах та м.м. Краматорську та Дружківці Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, під час судового засідання визнала, що позивач під час проведення перевірки та складання протоколу та постанови присутнім не був, документи особисто не підписував, а підписував син позивача ОСОБА_9 . Крім того, зазначила, що перевірку було проведено на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, який винесено у зв'язку із зверненням прокурора про те, що розорано ОСОБА_10 . Коли виїхали на місце перевірки земельної ділянки позивача та розташованого у її межах Кургану, було встановлено, що останній розорано. Те, що на даній земельній ділянці є ОСОБА_10 , вони побачили лише по документах. У зв'язку з чим було складено протокол про адміністративне правопорушення та на позивача накладено адміністративне стягнення. Позивачем штраф було сплачено. Однак зазначила, що Кургани мають бути огороджені, на них мають бути паспорти, які зберігаються у відділі культури та туризму Райдержадміністрації. Крім того, має бути охоронний договір, який укладається під час передачі земельної ділянки та оформлення права власності на неї.
Відповідач ОСОБА_3 , який є державним інспектором, головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Добропільському, Олександрівському районах та м.м. Краматорську та Дружківці Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, під час судового засідання визнав, що позивач документи особисто не підписував, а підписував син позивача ОСОБА_9 .
Допитана під час судового засідання у якості свідка голова Криворізької сільської ради ОСОБА_7 , суду показала, що вона є колишнім працівником Колгоспу «Червоний партизан». У 1987 році вона працювала обліковцем по тракторній бригаді та в її обов'язки входило виїжджати на поля та вимірювати проведену роботу трактористів по виконанню нарядів. Пам'ятає, що ще в 1987 році була розпахана вся земельна ділянка, та курганів на ній не було. Про те, що вони там мають бути вона дізналась згодом в 2010 році, перебуваючи на посаді землевпорядника. У 2005 році вона була присутня під час виділення земельної ділянки ОСОБА_1 , як представник сільської ради. На той момент ОСОБА_10 виділено не було, вся рілля була розпахана, а при винесенні меж їй не було відомо, що на паю ОСОБА_1 був ОСОБА_10 .
Допитана під час судового засідання у якості свідка ОСОБА_11 , суду показала, що вона у період з лютого 2016 року по серпень 2018 року працювала землевпорядником Криворізької сільської ради. У 2018 році вона разом зі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 виїжджали на земельну ділянку ОСОБА_1 для проведення перевірки щодо дотримання вимог законодавства, під час якої було встановлено, що ОСОБА_10 розпахано та засіяно озимою культурою. За даним фактом було складено протокол про адміністративне правопорушення, під час складання якого ОСОБА_1 присутнім не був. Протокол підписував його син ОСОБА_9 вже у сільській раді. Зазначила, що у квітні-травні 2018 року почали встановлювати наявність ОСОБА_12 . На земельну ділянку ОСОБА_1 охоронного договору не було, його межі за допомогою огорожі визначено також не було. На території Криворізької сільської ради виявлено близько сорока курганів.
За таких обставин, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності представника відповідача ОСОБА_13 , який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасника процесу, суд приходить до висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 139-ДК від 23 квітня 2018 року «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності» було проведено перевірку земельної ділянки, яка належить позивачу ОСОБА_1 (а.с.104-105)
07 травня 2018 року при обстеженні державним інспектором, головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Добропільському, Олександрівському районах та м.м. Краматорську і Дружківці Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області ОСОБА_3, у присутності старшого державного інспектора, виконуючої обов'язки начальника вищевказаного відділу Щербак Тетяни Євгенівни, землевпорядника Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області Прялкіної Тетяни Сергіївни та, як зазначено в акті, у присутності ОСОБА_1 , проведено обстеження земельної ділянки загальною площею 5,3600 га, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , під час якої встановлено, що на даній земельній ділянці сільськогосподарського призначення знаходиться об'єкт історико-культурного призначення (курган), площею 0,4000 га, державної форми власності, дана земельна ділянка самовільно зайнята та використовується не за цільовим призначенням ОСОБА_1 .. Всю площу земельної ділянки 0,4000 га розорано та засіяно озимою пшеницею. За даним фактом 07 травня 2018 року складено акт обстеження земельної ділянки № 139-ДК/116/АО/10/01/-18. (а.с.50-51)
Крім того, за результатами даної перевірки було 07 травня 2018 року складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки № 139-ДК/167/АП/09/01/-18, відповідно до якого при обстеженні державним інспектором було встановлено, що земельна ділянка, з кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 5,3600 га, державної форми власності, категорії земель історико-культурного призначення (курганів), яка розташована за межами населених пунктів на території Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області, самовільно зайнята та фактично використовується ОСОБА_1 , що є порушенням ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Вищевказана земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, що є порушенням п. а ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України. (а.с.52-53)
Суд зазначає, що встановлене в даному акті порушення земельного законодавства не відповідає дійсним обставинам, оскільки відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 07 листопада 2005 року земельна ділянка, з кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 5,3600 га, є приватною власністю позивача з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.101-102), яку на підставі акту про передачу та прийом земельних часток (паїв) в натурі від 11 вересня 2008 року було передано власнику вищевказаного державного акту ОСОБА_1 (а.с.83). І лише на Плані меж земельної ділянки у межах цієї земельної ділянки є ділянка, площею 0,4000 га, яка є землею державної форми власності, на території Криворізької сільської ради (пам'ятник археології), при цьому без визначення координатно на площині вищевказаної земельної ділянки. (а.с.101-102)
На підставі вищевказаного акту посадовою особою ОСОБА_3 цього ж дня, тобто 07 травня 2018 року, було складено протокол про адміністративне правопорушення № 139-ДК/0040П/07/01/-18, відповідно до якого 07 травня 2018 року було встановлено самовільне зайняття земельної ділянки за межами населених пунктів Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області, площею 0,4000 га, яка відноситься до земель державної форми власності, земель історико-культурного призначення (кургани), чим заподіяно шкоду державі у розмірі 1291,32 грн., чим порушено норми ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, за що передбачена відповідальність п. б ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України та ч.1 ст. 53 КУпАП. (а.с.54-55)
Крім того, цього ж дня ОСОБА_3 було складено припис № 139-ДК/0078Пр/03/01/-18, відповідно до якого ОСОБА_1 було приписано припинити порушення земельного законодавства в частині самовільного зайняття та використання не за цільовим призначенням земельної ділянки площею 0,4000 га, яка відноситься до земель державної форми власності та категорії земель історику-культурного призначення (кургани), та використовувати земельну ділянку лише при наявності правовстановлюючих документів. Рекомендовано про виконання припису повідомити у строк 06 червня 2018 року, та попереджено, що у разі невиконання його буде притягнуто до відповідальності за статтею 188-5 КУпАП. (а.с.58)
В порушення свого ж припису, 07 травня 2018 року посадовою особою ОСОБА_3 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 139-ДК/0036По/08/01/-18, якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 188-5 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. за адміністративне правопорушення , яке полягало у самовільному зайнятті та використанні не за цільовим призначенням земельної ділянки за межами населених пунктів Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області, площею 0,4000 га, яка відноситься до земель державної форми власності, категорії земель історико-культурного призначення (кургани), за вчинення якого відповідальність передбачена ч. 1 ст. 53 КУпАП. (а.с.56-57) При цьому як вбачається із встановлених обставин за цією постановою Мироновим порушено вимоги ст. 53-1 КУпАП.
Завдану шкоду у розмірі 1291,32 грн., а також призначений йому штраф у розмірі 170 грн., ОСОБА_1 було сплачено 12 травня 2018 року (а.с.125-126)
Відповідно до пояснювальної записки щодо виконання припису, ОСОБА_1 з 04 червня 2018 року земельна ділянка історико-культурного призначення, площею 0400, га (курган) звільнена, не обробляється та не використовується. (а.с.130), що також підтверджується надданою відповідачем ОСОБА_3 повідомленням ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 04 червня 2018 року. (а.с.129)
Суд при вирішенні справи, відповідно до ст. 9 КАС України, перевіряє законність дій чи прийнятого рішення суб'єкта владних повноважень.
Так, щодо наявності повноважень у державного інспектора на проведення перевірки, суд вважає за доцільне зазначити таке.
Здійснення заходів державного контролю та застосування уповноваженими на це органами і посадовими особами заходів адміністративного стягнення проводиться у межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Реалізовуючи свої повноваження, суб'єкти владних повноважень повинні діяти добросовісно та на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ч. 2 ст. 188 Земельного кодексу України, порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом, яким є Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».
Відповідно до ст. 2 цього Закону, одним з основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.
Положеннями ст. 9 зазначеного Закону визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотримання вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюється, зокрема, шляхом проведення перевірок.
Згідно статті 10 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель належить право в тому числі: давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення.
За положеннями статті 244 КУпАП центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства у сфері використання та охорони земель і порядку та умов ведення насінництва та розсадництва, правил технічної експлуатації самохідних сільськогосподарських машин і правил техніки безпеки під час їх експлуатації (статті 52 - 53-4, 54 - 56, 104-1, 108 та 188-5).
Таким чином, суд приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення та постанова про накладення адміністративного стягнення, які були складені державним інспектором, головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Добропільському, Олександрівському районах та м.м. Краматорську і Дружківці Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області ОСОБА_3, складені належною посадовою особою.
На підставі ст. 144 Земельного Кодексу України у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.
Як вбачається з матеріалів справи акти перевірок, протокол про адміністративне правопорушення, припис та постанова про накладення адміністративного стягнення складені одним днем, а саме 07 травня 2018 року. Проте, відповідно до припису ОСОБА_1 , йому було приписано припинити порушення земельного законодавства, на виконання якого надано строк до 06 червня 2018 року. Однак, в порушення цього припису та ст. 144 Земельного кодексу України, постанову про накладення адміністративного стягнення винесено цього ж дня, 07 травня 2018 року.
Частиною 5 ст. 111 Земельного кодексу України встановлено, що відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічних обґрунтуваннях використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.
Крім того, ст. 47 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон встановлюються і по суходолу, і по водному простору.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини», кургани віднесено до археологічної культурної спадщини.
Як встановлено Законом України «Про охорону культурної спадщини», юридичні та фізичні особи зобов'язані забезпечити збереженість пам'яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори.
За приписами ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Як встановлено з матеріалів справи, на Плані меж земельної ділянки схематично вказано землю, яка не має позначки. Крім того, тут же вказано стороннього користувача, а саме землі державної власності (пам'ятку археології), площею 0,4000 га., яка в описі меж визначена позначкою В, проте на плані-схемі ця позначка винесена взагалі за межі земельної ділянки ОСОБА_1 (а.с. 84). Отже, яким чином власник земельної ділянки міг дізнатися, що у межах його земельної ділянки та на якій площі з визначенням координатно, знаходиться курган, суду не зрозуміло.
Крім того, охоронний договір на пам'ятку (об'єкт) археологічної спадщини № 1 було укладено лише 29 травня 2018 року (а.с. 85), вже після проведення перевірки виконання вимог земельного законодавства та накладення адміністративного стягнення.
Згідно відомостей Відділу у Добропільському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 07 лютого 2019 року, археологічний висновок в примірнику проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього АПТ «Червоний партизан» на території Криворізької сільської ради, який знаходиться у відділі, відсутній. (а.с.79)
Інформації щодо надання дозволів на проведення робіт у охоронній зоні об'єктів культурної спадщини у Відділі культури і туризму Добропільської районної державної адміністрації Донецької області відсутня. Паспортизація та інвентаризація запитаних об'єктів культурної спадщини (курганів) не проводилась. (а.с.108)
Також, як встановлено судом та підтверджується показаннями свідка ОСОБА_7 , дана земельна ділянка державної форми власності історико-культурного призначення (курган) була розорана ще задовго до отримання цієї земельної ділянки ОСОБА_1 також, межі цієї земельної ділянки фізично на місцевості визначені не були.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1ст. 251 КУпАП).
Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Під час розгляду даної справи було встановлено, що обидва акти перевірки, протокол про адміністративне правопорушення, припис та постанова про накладення адміністративного стягнення були підписані не позивачем ОСОБА_1 , а його сином ОСОБА_9 , що підтверджується як показаннями свідка ОСОБА_11 , та визнають самі відповідачі.
Крім того, безпосередньої участі у перевірці ОСОБА_1 не брав, та при її проведенні не був присутнім, оскільки перебував на лікуванні у денному стаціонарі КНП «Районний центр первинної медико-санітарної допомоги Добропільської районної ради» у період з 03 травня 2018 року по 13 травня 2018 року. (а.с.71)
Також, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, його було складено за самовільне зайняття земельної ділянки, проте зазначено що відповідальність за це передбачена ч. 1 ст. 53 КУпАП (порушення правил використання земель), і як наслідок тягне за собою невірну кваліфікацію адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлено не було.
В описовій та мотивувальній частинах постанови про накладення адміністративного стягнення встановлено, що ОСОБА_1 вчинено адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 53 та ст. 53-1 КУпАП, що суперечить зазначеному в протоколі адміністративному правопорушенню. А визнано винуватим та накладено даною постановою стягнення на ОСОБА_1 взагалі за ст. 188-5 КУпАП, тобто за невиконання припису, кінцевий строк виконання якого визначено 06 червня 2018 року, тобто який ще не настав.
Таким чином, суд приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складено в порушення вимог ст. 256 КУпАП, а постанову про накладення адміністративного стягнення в порушення ст. 283 КУпАП.
Винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.188-5 КУпАП, одразу після складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення є неправомірним; призводить до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у ст. 268 КУпАП, зокрема, право користуватися юридичною допомогою, послугами перекладача, заявляти клопотання, подавати докази по справі тощо.
Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Якщо такі підстави відсутні або якщо вина особи у вчиненні проступку з цих підстав не доказана, особа не може бути піддана адміністративному стягненню.
З боку ж відповідачів суду не надано доказів на підтвердження правомірності винесення постанови від 07 травня 2018 року.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На підставі викладеного, відомості зазначені в протоколі, щодо обставин події адмінправопорушення не можуть мати ніякого доказового значення при розгляді даної справи, як зафіксовані з істотним порушенням норм діючого законодавства.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а у справі «Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Крім того, ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, а саме ст.ст. 9, 33, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 жовтня 2010 року № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вина особи, що притягнута до адміністративної відповідальності не доведена належним чином, що є неприйнятним та суперечить нормам як національного законодавства, так і міжнародного.
Частиною 5 ст. 258 КУпАП також передбачено, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Оскільки під час розгляду справи суду не надано доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-5 КУпАП і в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-5 КУпАП, за таких обставин притягнення позивача до адміністративної відповідальності є безпідставним, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Разом з тим, враховуючи положення ч. 1 ст. 247 КУпАП, якою визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення, суд вважає провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 188-5 КУпАП слід закрити.
Керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 242-246, 286 КАС України, ст.ст.188-5, 247, 280, 293 КпАП України, суд
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови № 139-ДК/0036По/07/01/-18 від 07 травня 2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 188-5 КУпАП.
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання АДРЕСА_1 ), в інтересах якого діє ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 ), до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (ЄДРПОУ 39767332; адреса місцезнаходження: вул. Європейська, буд. 13, м. Костянтинівка Донецької області 85102), ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову державного інспектора, головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Добропільському, Олександрівському районах та містах Краматорську і Дружківці Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Соломка Олексія Олександровича № 139-ДК/0036По/07/01/-18 від 07 травня 2018 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 гривень на ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 188-5 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 188-5 КУпАП - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повне судове рішення виготовлено 30 липня 2019 року.
Головуючий суддя Л.С.Мацишин
30.07.2019