30 липня 2019 року м. Ужгород№ 260/587/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинець Д.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Закарпатської митниці ДФС (вул. Собранецька, 20, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, ЄДРПОУ 39515893) про визнання протиправними дій щодо коригування митної вартості, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Закарпатської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому просить: 1) визнати протиправними дії Закарпатської митниці ДФС по коригування митної вартості товарів, якими збільшено митну вартість автомобіля марки: «BMW», модель «MINI», номер кузова: НОМЕР_2 ; 2) покласти судові витрати на відповідача.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження у даній адміністративній справі.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, для пропуску автомобіля через митний кордон України з метою його остаточного митного оформлення на внутрішній митниці, позивачем 12.03.2019 року, через митного брокера ОСОБА_2 , відповідачу подана попередня митна декларація, з задекларованою митною вартістю автомобіля в сумі 4 000 000, 00 форинтів, що відповідала вартості автомобіля, підтвердженої товаро - супровідними документами на ввезений автомобіль, зокрема рахунком-фактурою (інвойсом) № EL013945 від 26.02.2019 року та договором купівлі-продажу від 26.02.2019 року. 14.03.2019 року позивач через митного брокера, подала відповідачу основну митну декларацію для розмитнення автомобіля із заявленою його митною вартістю в сумі 4 000 000,00 форинтів, що складає 383 754,8 грн. по офіційному курсу НБУ на той день. Однак, 14.03.2019 року відповідачем вчинено дії по коригування митної вартості автомобіля (що вбачається з п. 45 митної декларації № 15670), якими скориговану митну вартість автомобіля визначено в сумі 663 407,46 грн. та тою ж датою позивачу відмовлено у митному оформленні (випуску) автомобіля за задекларованою митною вартістю. Виходячи зі скоригованої відповідачем митної вартості автомобіля (663 407,46 грн.), сума митних платежів за розмитнення автомобіля в гривневому еквіваленті по офіційному курсу НБУ склала 215 100,00 грн. З метою завершення митного оформлення та отримання можливості вільного обігу автомобілю на митній території України, різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначених декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем, що склала суму 91100, 00 грн., позивач зазначає, що змушена була додатково сплатити зазначену суму на розрахунковий рахунок відповідача. Зазначає, що з метою підтвердження задекларованої митної вартості автомобіля позивачем разом з митною декларацією подано відповідачу весь необхідний пакет документів, визначений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Вважає, що оскільки відповідачу було надано необхідний пакет документів для підтвердження вартості автомобіля, сплаченого позивачем продавцю в іноземній країні за договором та за відсутності, зазначених в ч.ч. 1,2 ст. 58 Митного кодексу України підстав, які унеможливлюють застосування основного (першого) методу визначення митної вартості, відповідач повинен був застосувати основний (перший) метод визначення митної вартості автомобіля та визнати митну вартість в сумі, задекларованій позивачем, яка є договірною вартістю. Натомість, вказує, що відповідач в своїх діях по коригуванню митної вартості товарів мотивував свою відмову у визначенні митної вартості за основним (першим) методом наявністю сумнівів щодо заявленої митної вартості автомобіля тим, що на ринку вартість вищезгаданого автомобіля вища, а тому митна вартість автомобіля також повинна бути більшою ніж та, що заявлена позивачем.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що 14.03.2019 р. за МД № UA305160/2019/015786 декларантом (ФОП ОСОБА_2 ) було заявлено до митного оформлення на митному посту «Ужгород-центральний» Закарпатської митниці ДФС легковий автомобіль MINI COOPER 2018 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 на адресу громадянки ОСОБА_1 . Зазначає, що митна вартість товару заявлена декларантом самостійно у вказаній митній декларації за резервним методом і становить 21980,00 євро (663407,46 грн. по курсу валют станом на дату подання декларації). Зазначає, що рішення про коригування митної вартості вказаного товару митницею не приймалось, оскільки заявлену декларантом за резервним методом митну вартість митницею було визнано. Таким чином вважає, що відображені у позові позивачем обставини митного оформлення, що стали підставою для судового позову, є такими, що не відповідають дійсності.
Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 12 березня 2019 року через митний пост «Тиса» Закарпатської митниці ДФС на митну територію України, в режимі імпорту, ввезено придбаний позивачем в Угорщині легковий автомобіль марки: «BMW», модель «MINI», номер кузова: НОМЕР_2 для його митного оформлення.
Для пропуску автомобіля через митний кордон України з метою його остаточного митного оформлення на внутрішній митниці, позивачем 12 березня 2019 року, через митного брокера ОСОБА_2 , відповідачу подана попередня митна декларація, з задекларованою митною вартістю автомобіля в сумі 4 000 000, 00 форинтів, що відповідала вартості автомобіля, підтвердженої товаро - супровідними документами на ввезений автомобіль, зокрема рахунком-фактурою (інвойсом) № EL013945 від 26.02.2019 року та договором купівлі-продажу від 26.02.2019 року.
Для забезпечення сплати митних платежів за ввезений на митну територію в режимі імпорту автомобіль, позивачем 12.02.2019 року на розрахунковий рахунок відповідача внесено попередню оплату за митне оформлення в сумі 124 000,00 грн., що відповідала сумі необхідних для сплати митних платежів виходячи із задекларованої вартості автомобіля.
14 березня 2019 року позивач через митного брокера, подала відповідачу основну митну декларацію для розмитнення автомобіля із заявленою його митною вартістю в сумі 4 000 000,00 форинтів, що складає 383 754,8 грн. по офіційному курсу НБУ на той день.
14 березня 2019 року, на думку позивача, відповідачем вчинено дії по коригування митної вартості автомобіля, якими скориговану митну вартість автомобіля визначено в сумі 663 407,46 грн. та тою ж датою позивачу відмовлено у митному оформленні (випуску) автомобіля за задекларованою митною вартістю.
Виходячи зі скоригованої відповідачем митної вартості автомобіля (663 407,46 грн.), сума митних платежів за розмитнення автомобіля в гривневому еквіваленті по офіційному курсу НБУ склала 215 100,00 грн.
Вважаючи дії відповідача по коригуванню, в бік збільшення, митної вартості автомобіля протиправними, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України.
Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до ст. 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 МК України).
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений ст. 53 Митного кодексу України. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).
Як визначено ч. 1, 2, п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Судом встановлено, що 14 березня 2019 року за митною декларацією № UA305160/2019/015786 декларантом (ФОП ОСОБА_2 ) було заявлено до митного оформлення на митному посту «Ужгород-центральний» Закарпатської митниці ДФС легковий автомобіль MINI COOPER 2018 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 на адресу громадянки ОСОБА_1 (ввезено по довіреності громадянином ОСОБА_3 ). Фактурна вартість - 4 000 000 угорських форинтів.
Суд зазначає, що митна вартість товару заявлена декларантом самостійно у вказаній митній декларації за резервним методом і становить 21980,00 євро (663407,46 грн. по курсу валют станом на дату подання декларації).
Вказана обставина підтверджується змістом графи 43 митної декларації № UA305160/2019/015786, в якій зазначено обраний декларантом 6-й, резервний метод визначення митної вартості (а.с. 21).
Застосування декларантом резервного методу належним чином підтверджується також у відповідній декларації митної вартості, де зазначено декларантом обґрунтування обраного методу та джерела інформації для визначення митної вартості (а.с. 36-37).
Суд звертає увагу, що рішення про коригування митної вартості вказаного товару митницею не приймалось, оскільки заявлену декларантом за резервним методом митну вартість митницею було визнано, про що свідчить завершення митного оформлення товару 14.03.2019 р. за митною декларацією № UA305160/2019/015786.
Також суд зазначає, що з усіх перелічених позивачем у позовній заяві комерційних документів, що стосуються оцінюваного товару, до митного оформлення митниці подано тільки договір купівлі-продажу, відповідно до переліку наданих до митного оформлення документів, який зазначається у графі 44 митної декларації.
Вказана у позовній заяві митна декларація за номером № 15670 до товару, імпортованого позивачем не має відношення, оскільки митне оформлення легкового автомобіля MINI COOPER (ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_3 ) здійснено 14 березня 2019 р. за митною декларацією за № UA305160/2019/015786.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не здійснювалися дії по коригуванню митної вартості товару та рішення про коригування митної вартості відповідачем не приймалося, оскільки заявлену самостійно декларантом за резервним методом митну вартість митницею було визнано.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Закарпатської митниці ДФС (вул. Собранецька, 20, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, ЄДРПОУ 39515893) про визнання протиправними дій щодо коригування митної вартості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).
СуддяД.В. Іванчулинець