30 липня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/1165/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.02.2019 №Ф-0000091305 та рішення від 27.02.2019 №0000151305 про застосування штрафних санкцій.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що донарахування єдиного внеску на суму збільшеного відповідачем чистого оподаткованого доходу, в результаті анульованих документально підтверджених витрат, які позивачем правомірно відображено в податковій звітності - є незаконним та безпідставним, а тому спірні вимога та рішення підлягають скасуванню.
Згідно поданого відзиву на позовну заяву представник відповідача просив суд в задоволені позову відмови, оскільки перевіркою правильності визначення суми чистого оподаткованого доходу встановлено його заниження на загальну суму 232194,06 грн., в т.ч. за 2015 рік на суму 72000 грн., за 2016 рік на суму 63703,33 грн., за 2017 рік на суму 96490,73 грн., що в свою чергу призвело до заниження позивачем суми податкового зобов'язання по єдиному внеску на загальну суму 60226,68 грн..
Отже, спірні вимога та рішення винесені у відповідності до чинного законодавства (а.с.87-88).
Позивач відповіді на вищевказаний відзив до суду не подавав.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець та перебуває на обліку в Кропивницькій ОДПІ як платник податків.
Відповідач є суб'єктом владних повноважень, який у вказаних спірних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.
Встановлено, що посадовою особою відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань контролю за дотриманням податкового, валютного та іншого законодавства, та законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., за результатами якої складно акт від 25.02.2019 р. № 12/11-28-13-05/ НОМЕР_1 (а.с.11-37).
Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення, серед іншого:
- ч. 2 п. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в частині заниження податкового зобов'язання по єдиному внеску від здійснення підприємницької діяльності на суму 60226,68 грн., в т.ч.: за 2015 рік у сумі 24983,99 грн., за 2016 рік у сумі 14014,73 грн. та за 2017 рік у сумі 21227,96 грн..
На підставі таких висновків 27.02.2019 р. відповідачем було винесено:
1) вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000091305 на суму 60226,68 грн. (а.с.9);
2) рішення №0000151305 про застосування штрафних санкцій в сумі 18443,61 грн. (а.с.10).
Згідно рішення ДФС України від 26.04.2019 №19964/6/99-99-11-05-02-25 вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення застосування штрафних санкцій залишено без змін (а.с.45-47).
Не погоджуючись з цим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Суд зазначає, що зобов'язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і застосування штрафних санкцій з єдиного внеску мають похідний характер від суми на яку було збільшено дохід/прибуток, отриманий позивачем від підприємницької діяльності, оскільки їх розмір визначався виходячи саме з цієї суми.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб підприємців визначений ст.177 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до п.177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Виходячи із висновків акту перевірки та доводів відповідача, у вказаних періодах позивач завищив витрати, що призвело до заниження чистого доходу.
Оцінюючи такі доводи, слід вказати, що п.177.4 ст.177 ПК України визначає, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
177.4.3. суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Водночас, згідно до вимог п.п.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.
Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).
Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вказує, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а під первинним документом розуміється документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Основним видом господарської діяльності позивача як фізичної особи-підприємця є:
- оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (за КВЕД 45.31);
- неспеціалізована оптова торгівля (за КВЕД 46.90).
Як вбачається з акту, перевіркою позивача було обраховано фактично понесені витрати за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом від здійснення оптової торгівлі приладдям та деталями до автотранспортних засобів та встановлено їх завищення за 2015, 2016, 2017 р. на загальну суму 232194,06 грн., в т.ч.:
за 2015 рік на суму 72000 грн.,
за 2016 рік на суму 63703,33 грн.,
за 2017 рік на суму 96490,73 грн..
Вказане порушення виникло внаслідок завищення позивачем витрат за рахунок:
1) включення до складу витрат сплату за оренду приміщення, що використовується у господарській діяльності згідно договорів оренди укладених з ФО ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) без документального підтвердження факту сплати у сумі 192000 грн.;
2) включення до складу витрат придбання основних засобів: принтер Canon i-SENSYS LBP6030 (8468B001) у сумі 2332,50 грн., ноутбук Xiaomi Mi Notebook Air 12,5" (JYU4000CN) Silver у сумі 14999,17 грн. та витрати на придбання товарів, які не пов'язані з господарською діяльністю: термінал Lenovo P70 Dark Blue (темно-синій) у сумі 3703,33 грн., електронна книга PocketBook 615 Dark Brown (PB615-X-CiS) у сумі 2474,17 грн., пилосос Gorenje SVC 144 FW у сумі 2312,50 грн., зовнійшній акумулятор Nomi P080 8000 mAh "Час подорожувати" у сумі 299,17 грн., термінал Samsung Galaxy S7 32GB Duos G930 Gold у сумі 13174,22 грн., програмний продукт "Premium" у сумі 899,00 грн. на загальну суму 40194,06 грн..
Встановлено, що позивачем до складу витрат безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів було включено оплату за оренду офісного приміщення на загальну суму 192000 грн., що не заперечується.
Зокрема, між позивачем (орендар) і ОСОБА_1 (орендодавець) було укладено ряд договорів оренди приміщення (офісу) за адресою: АДРЕСА_1 , в т.ч.: від 30.09.2015 р. з терміном дії по 31.03.2016 р. (а.с.70-71); від 30.05.2016 р. з терміном дії по 30.06.2016 р. (а.с.72-73); від 30.07.2016 р. з терміном дії по 30.09.2016 р. (а.с.74-75); від 31.10.2016 р. з терміном дії по 31.12.2016 р. (а.с.76-77); від 31.03.2017 р. з терміном дії по 30.06.2017 р. (а.с.78-79).
Однак, як встановлено перевіркою та не заперечується позивачем, згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Кіровоградській області за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться житловий будинок, який є місцем реєстрації та проживання позивача, що також не заперечується.
Для здійснення контрольно-перевірочних заходів працівники ГУ ДФС у Кіровоградській області неодноразово здійснювались виїзди за місцем реєстрації позивача, однак за такою адресою знаходиться житловий будинок та будь-яких ознак, які б вказували на діяльність у вказаному будинку відсутні, у тому числі позивача за вказаною адресою жодного разу не було.
На спростування вказаного суду не надано жодного письмового доказу.
Як вказав позивач, частина будинку, яку він орендує, має окремий вхід та безперешкодний вільний доступ до нього відвідувачів.
Однак, доказів на підтвердження сказаного до суду також не надано.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до абз. "г" п.п.14.1.97 ст.14 ПК України оренда житлових приміщень - операція, що передбачає надання житлового будинку, квартири або їх частини її власником у користування орендарю на визначений строк для цільового використання за орендну плату.
Ст. 380 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вказує, що житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання (ч.1 ст.382 ЦК України).
Водночас, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва (ч.1 ст.383 ЦК України).
Таким чином, цільове призначення житлових будинків і квартир - проживання у них, а не ведення господарської діяльності.
Абз.1 ст. 8 Житлового кодексу України передбачено, що переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.
Виходячи з того,що для виробничих потреб мають бути спеціально призначені будинки та споруди, виробниче використання житлових будинків зумовлює переведення їх у спеціально призначені, тобто до нежитлових фондів.
Відтак, витрати платника податків на оренду житлового приміщення, яке використовується ним у господарській діяльності, можуть бути віднесені ним до складу витрат лише у разі переведення такого приміщення у нежитловий фонд.
Якщо така господарська діяльність платника податку - орендаря пов'язана з наданням орендованих житлових приміщень для проживання громадян, та платежі за договором оренди житлового приміщення (без переведення приміщення до нежитлового) враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо неправомірного включення до складу таких витрат сплату за оренду приміщення згідно договорів оренди, укладених з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Перевіркою такого встановлено, що на порушення п.п.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України позивачем було включено до складу витрат придбання основних засобів на загальну суму 40194,06 грн., що також не спростовано.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ч.ч.1, 4 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно до ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищевказане, суд погоджується з висновками відповідача щодо заниження позивачем суми податкового зобов'язання по єдиному внеску від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 60226,68 грн., а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 205, 242-246, 255 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України. Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. Хилько