30 липня 2019 року № 810/4416/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Громадської організації "Прозоро!" до Бориспільської міської ради VII скликання, Бориспільського міського голови Федорчука Анатолія Соловйовича про визнання незаконним та скасування рішення, визнання протиправними дій,
Громадська організація "Прозоро!" звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської міської ради VII скликання (далі - відповідач-1), Бориспільського міського голови Федорчука Анатолія Соловйовича (далі - відповідач-2), в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Бориспільської міської ради VII скликання № 3376-44-VII від 31.07.2018 "Про затвердження розміру фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є міська рада та її виконавчий комітет, та Порядку відшкодування цих витрат";
- визнати протиправними дії Бориспільської міської ради та Бориспільського міського голови Федорчука Анатолія Соловйовича, що виразились у внесенні до порядку денного 44 сесії Бориспільської міської ради VII скликання питання "Про затвердження розміру фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є міська рада та її виконавчий комітет, та Порядку відшкодування цих витрат", його прийнятті та підписанні відповідного рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31 липня 2018 року Бориспільською міською радою VII скликання прийнято рішення № 3376-44-VII "Про затвердження розміру фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є міська рада та її виконавчий комітет, та Порядку відшкодування цих витрат". Зазначає, що вказане рішення прийнято з порушенням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки проект оскаржуваного рішення не був оприлюднений у встановлений законом строк. У зв'язку з цим позивач вважає, що недотримання встановленої процедури прийняття вказаного рішення є підставою для його скасування.
Крім того, позивач вважає протиправними дії голови Бориспільського міського голови Федорчука Анатолія Соловйовича, які полягають у тому, що відповідно ч. 4 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" голова міської ради має право зупинити рішення міської ради, проте, не пересвідчившись у законності підстав для прийняття оскаржуваного рішення, міський голова підписав протиправне рішення.
Відповідач-1 позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що оскаржуване рішення прийнято на підставі пропозиції постійної комісії міської ради з питань планування бюджету, економічної реформи відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 №740 та статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". При цьому відповідач-1 зауважив, що порушення порядку оприлюднення проекту рішення міської ради не може бути підставою для скасування такого рішення, оскільки у відповідності до статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" не оприлюднення такої інформації є підставою для притягнення винної особи до відповідальності.
Також, відповідач-1 зазначив, що позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження порушення його прав на отримання публічної інформації щодо організації підготовки проекту оскаржуваного рішення.
Відповідачем-2 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що проект оскаржуваного рішення включено до порядку денного на підставі пропозиції постійної комісії міської ради з питань планування бюджету, економічної реформи та прийнято таке рішення після обговорення більшістю депутатів від загального складу міської ради, що виключає можливість протиправних дій міського голови. Також відповідач-2 зазначив, що зупинення дії оскаржуваного рішення міським головою є його правом, а не обов'язком, а тому невикористання права не може бути протиправним.
Позивачем подані до суду відповіді на відзиви, в яких зазначив, що відповідачами жодним чином не спростовані доводи позивача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 (суддя ОСОБА_2.) відкрито провадження в адміністративній справі №810/4416/18, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 26.09.2018.
Підготовче засідання, призначене на 26.09.2018, знято з розгляду у зв'язку з перебуванням судді у відпустці. Наступне підготовче засідання призначено на 11.10.2018.
Протокольною ухвалою суду від 11.10.2018 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 24.10.2018.
Протокольною ухвалою суду від 24.10.2018 відкладено підготовче засідання на 14.11.2018.
Підготовче засідання, призначене на 14.11.2018, знято з розгляду у зв'язку з перебуванням судді у відпустці. Наступне підготовче засідання призначено на 13.12.2018.
Підготовче засідання, призначене на 13.12.2018, знято з розгляду у зв'язку з перебуванням судді у відпустці. Наступне підготовче засідання призначено на 15.01.2019.
У зв'язку із звільненням судді ОСОБА_2 , розпорядженням керівника апарату Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 призначений повторний автоматизований розподіл справи.
Внаслідок повторного автоматизованого розподілу справу №810/4416/18 передано для розгляду судді Василенко Г.Ю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2019 прийнято адміністративну справу №810/4416/18 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Василенко Г.Ю., постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.03.2019.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 закрито провадження у справі в частині визнання незаконним та скасування рішення Бориспільської міської ради 7 скликання № 3376-44-VII від 31.07.2018, оскільки оскаржуване рішення було самостійно приведено відповідачем у відповідність до вимог законодавства, зокрема оскаржуване рішення змінено на черговому засіданні сесії Бориспільської міської ради 18.10.2018 та в зміненому рішенні передбачений значно менший розмір витрат на копіювання та друк документів, що надаються за запитом на інформацію, ніж був у оскарженому рішенні.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 26.03.2019.
Судове засідання, яке призначено на 26.03.2019, було відкладено на 23.04.2019 за клопотанням позивача.
У судове засідання, призначене на 23.04.2019, учасники справи не з'явились.
Представник позивача та представник відповідача-1 подали до суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідач-2 у заяві від 14.11.2018 просив суд розглядати справу за його відсутністю.
Частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
Як вбачається з протоколу засідання постійної комісії з питань планування бюджету, економічної реформи Бориспільської міської ради VII скликання від 19.07.2018 № 56 дана комісія вирішила внести на розгляд сесії та рекомендувати сесії міської ради підтримати запропонований проект рішення "Про затвердження розміру фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є міська рада та її виконавчий комітет, та Порядку відшкодування цих витрат".
Відповідно до витягу з протоколу засідання постійної комісії з питань регламенту та депутатської етики, контролю за виконанням рішень ради, законності, правопорядку, взаємодії із засобами масової інформації Бориспільської міської ради VII скликання від 24.07.2018 №49 вказана комісія вирішила включити в Порядок денний сорок четвертого пленарного засідання сесії Бориспільської міської ради VII скликання проект рішення "Про затвердження розміру фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є міська рада та її виконавчий комітет, та Порядку відшкодування цих витрат".
24 липня 2018 року проект рішення "Про затвердження розміру фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є міська рада та її виконавчий комітет, та Порядку відшкодування цих витрат" був оприлюднений на офіційному сайті Бориспільської міської ради.
31 липня 2018 року Бориспільською міською радою VII скликання прийнято рішення №3376-44-VII "Про затвердження розміру фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, розпорядником якої є міська рада та її виконавчий комітет, та Порядку відшкодування цих витрат".
Відповідно до результатів поіменного голосування за вказане рішення депутати Бориспільської міської ради VII скликання проголосували наступним чином: "За" проголосували 23 депутата; "Проти" - 1 депутат; "Утрималися" - 0 депутатів; "Не брали участі в голосуванні" - 8 депутатів; "Відсутні на пленарному засіданні" - 3 депутата; "Рішення" - Прийнято.
Вважаючи, що прийняття оскаржуваного рішення відбулось з порушенням процедури його ухвалення, позивач звернувся з даним до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування у Україні" правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.
Частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно з ч. 2 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Частиною 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради.
Відповідно до ч. 11 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.
Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом.
Водночас, суд звертає увагу на те, Законом України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону є підставою для притягнення винної особи до відповідальності. Проте, це не є підставою для скасування рішення згідно Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Зокрема, статтею 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлена можливість оскарження до суду в порядку визначеному КАС України рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації.
Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації, як наслідок, визначена статтею 24 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Пунктом 4 цієї статті передбачено, як можливість притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні таких порушень: 4) не оприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про доступ до публічної інформації" особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.
Тобто, вищезазначеними нормами Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації у вигляді відшкодування матеріальної та моральної шкоди особі, на думку якої її права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, що не є тотожною вимозі позивача про визнання такого рішення неправомірним та скасування з підстав порушення порядку оприлюднення проекту.
Крім цього, суд зазначає, що згідно з ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Тобто підставою для визнання незаконними оскаржуваних рішень є лише їх невідповідність Конституції та законам України.
Суд звертає увагу на те, що позивач не вказав, які норми Конституції України чи законів України порушені оскаржуваним рішенням, відтак, законні підстави для його скасування відсутні.
Більш того, під час розгляду справи судом встановлено, що оскаржуване рішення було самостійно приведено відповідачем у відповідність до вимог законодавства, оскільки таке рішення змінено на черговому засіданні сесії Бориспільської міської ради 18.10.2018 та в зміненому рішенні передбачений значно менший розмір витрат на копіювання та друк документів, що надаються за запитом на інформацію, ніж був у оскарженому рішенні.
Таким чином, посилання позивача на порушення 20-денного строку опублікування проекту оскаржуваного рішення, передбаченого Законом України "Про доступ до публічної інформації" суд вважає необґрунтованими, оскільки вказані порушення стосуються процедури підготовки оскаржуваного рішення до розгляду на сесії, а не відповідності оскаржуваного рішень вимогам законів та Конституції України.
З цих же підстав суд відхиляє посилання позивача на порушення Регламенту Бориспільської міської ради VII скликання, затвердженого рішенням Бориспільської міської ради Київської області від 17.12.2015 №33-2-VII.
Щодо доводів позивача про протиправність дій міського голови по підписанню оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що Бориспільський міський голова Федорчук А.С. не скорився правом, визначеним ч. 4 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в частині зупинення оскаржуваного рішення з підстав його незаконності.
Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення сільської, селищної, міської ради у п'ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень.
З огляду на вказану норму Закону, суд вважає, що зупинення рішення міської ради є дискреційним правом Бориспільського міського голови Федорчук А.С., а тому суд не може надавати оцінку наявності такого права у голови міської ради.
З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Крім того, при прийнятті рішення у даній справі судом враховано, що частиною 2 статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Водночас, у пункті 8 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Отже, підставою для звернення особи до суду з позовом є переконання позивача у порушенні своїх прав чи свобод, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011р. №19-рп/2011 (справа щодо оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Отже, судовому захисту підлягають саме порушені права, свободи та інтереси, належні, при цьому, безпосередньо заявникам.
У рішенні Конституційного суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 суд розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №9901/22/17, від 06.06.2018 у справі №800/489/17, від 12.06.2108 у справі№800/587/17.
Як було встановлено судом, оскаржуване рішення було самостійно приведено відповідачем у відповідність до вимог законодавства, оскільки таке рішення змінено на черговому засіданні сесії Бориспільської міської ради 18.10.2018 та в зміненому рішенні передбачений значно менший розмір витрат на копіювання та друк документів, що надаються за запитом на інформацію, ніж був у оскарженому рішенні.
В той же час, позивачем не наведено жодних доводів, а в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про порушення оскаржуваним рішенням з урахуванням змін, внесених на черговому засіданні сесії Бориспільської міської ради 18.10.2018, прав чи інтересів за захистом яких він звернувся.
Посилання позивача на те, що відповідачем допущено порушення процесуального порядку прийняття оскаржуваного рішення суд оцінює критично, оскільки встановлені порушення в частині строків публікації проекту оскаржуваного рішення, не можуть бути беззаперечною підставою для визнання його протиправним.
Крім цього, зі змісту позовної заяви не вбачається, які саме права та інтереси позивача порушують дії Бориспільської міської ради щодо організації підготовки проекту оскаржуваного рішення до голосування на пленарному засіданні міської ради.
Таким чином, посилання позивача на можливе порушення його прав є необґрунтованими та не підтверджуються належними та достатніми доказами у справі.
Відтак, суд приходить до висновку, що оскаржувані дії відповідачів не порушують прав та інтересів позивача.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Згідно з положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В даному випадку, позивачем не надано переконливих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню і у задоволенні позову слід відмовити.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 73-78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити Громадській організації "Прозоро!" в задоволенні позовних вимог.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Василенко Г.Ю.