29 липня 2019 року м. Житомир справа № 240/7547/19
категорія 109020100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області щодо неприйняття рішення по результатах розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.03.2019 про надання в оренду земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 , що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області;
- зобов'язати відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.03.2019 про надання в оренду земельних ділянок за кадастровим номером НОМЕР_1 , що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, та прийняти по ній рішення;
- стягнути з Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 2606,10 грн. витрат на професійну правничу допомогу;
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області подати у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідачем його заяву з земельного питання не було передано на розгляд засідання чергової сесії і рішення по його заяві від 26.03.2019 не було прийнято. Також зазначає, що підставою відмови для невинесення його заяви на розгляд сесії Брусилівської селищної ради стала відсутність графічних матеріалів.
Ухвалою судді від 20.05.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Копію ухвали позивач отримав 27.05.2019, відповідач - 23.05.2019, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Зазначає, що земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1 площею 15.1825 га, розташована за межами населеного пункту с. Соловіївка Брусилівського району Житомирської області, передана з державної в комунальну власність Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад" відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області від 22.12.2018 №65020/14-18/СГ "Про передачу земельної ділянки державної власності в комунальну власність" та акта приймання - передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, що є невід'ємним додатком до нього. Право комунальної власності на дану земельну ділянку не внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (відповідний пакет документів готується для подання на реєстрацію).
Ухвалою суду від 18.07.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
На адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 257-263 КАС України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку про наступне.
Встановлено, що листом Брусилівської селищної ради від 26.04.2019 №388, на звернення ОСОБА_1 від 26.03.2019 про передачу в оренду земельної ділянки для сінокосіння, позивача повідомлено, що в порушення норм ст. 123 Земельного кодексу України заявником не надано до заяви графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, а також не вказано розмір земельної ділянки, яку він має отримати в користування на умовах договору оренди землі, що є прямим порушенням вимог ст. 123 Земельного кодексу України (а.с. 9).
Позивач, не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо неприйняття рішення по результатах поданої ним заяви, звернувся із цим позовом до суду. Одночасно, позивач в обґрунтуванні позовної заяви зазначив, що відповідачем було відмовлено у внесенні на розгляд сесії його заяви з тих підстав, що право власності на земельну ділянку не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України) передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, серед інших належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 83 ЗК України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
Порядок передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи земельних ділянок комунальної власності у державну власність передбачений статтею 117 ЗК України.
Безспірно, відповідно до вимог ч. 3 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
За приписами частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Як зазначено в частині третій статті 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Тобто, зазначені спірні правовідносини між сторонами зумовлюються конкретною земельною ділянкою. У свою чергу, рішення відповідного уповноваженого органу відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, також зумовлюється конкретною земельною ділянкою.
Як зазначено в акті прийому-передачі земельних ділянок від 22.12.2018, вказана спірна земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1 дійсно передана до комунальної власності Брусилівської селищної ради.
Разом з тим, у розумінні положень статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають виключно з моменту державної реєстрації цих прав відповідно до Закону "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Зазначений акт прийому-передачі земельних ділянок від 22.12.2018 суд розцінює виключно як певне рішення, необхідне для набуття у власність цих ділянок у майбутньому - з моменту державної реєстрації відповідного цивільного права.
Така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 (справа №617/1315/15-ц).
Судом також враховується, що частиною алгоритму передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів у комунальну власність об'єднаних територіальних громад, визначеного ст. 117 Земельного кодексу України, є державна реєстрація права власності територіальної громади на таку земельну ділянку, яка здійснюється на підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у комунальну власність.
До моменту державної реєстрації такого права у відповідача немає жодних правових підстав ухвалювати рішення про розпорядження відповідною земельною ділянкою, у тому числі і застосовувати процедуру прийняття такого рішення, визначену ст. 123 Земельного кодексу України.
Такий висновок суд робить з огляду на те, що повноваження відповідних органів місцевого самоврядування, до яких відноситься відповідач, щодо передачі земельної ділянки у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені також статтями 26, 33, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 59 Закону N 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
У відповідності до частини п'ятої статті 46 Закону №280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць. Алгоритм дій щодо підготовки і розгляду таких питань на сесії відповідної ради також врегульовано правовими нормами цього ж Закону.
Так, в розумінні вимог ч. 1 ст. 33 Закону №280/97-ВР на розгляд ради готуються і вносяться пропозиції щодо розпорядження земельними ділянками, які перебувають у власності територіальних громад.
У зв'язку з цим суд робить висновок, що лише після державної реєстрації права комунальної власності Брусилівської селищної ради на вказану спірну земельну ділянку у відповідача виникає право підготовки і розгляду питань щодо розпорядження нею, в тому числі відповідно до клопотання позивача від 26.03.2019.
З витягу з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що відомості з реєстру права власності на нерухоме майно щодо земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 відсутні.
Отже, відповідач, не маючи законних повноважень вирішувати питання розпорядження земельною ділянкою за кадастровим номером НОМЕР_1 , безпідставно зазначив у листі від 26.04.2019 №388, що заявником не надано до заяви графічних матеріалів. При цьому, слушними є доводи позивача, що суть його заяви стосувалась не надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а стосувалась безпосередньо передачі земельної ділянки в оренду.
Ці обставини свідчать про те, що відповідач надав неналежну відповідь на звернення ОСОБА_1 , однак судом встановлено, що клопотання позивача про передачу в оренду для сінокосіння земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 , яка розташована на території Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, було розглянуто на 34 сесії сьомого скликання Брусилівської селищної ради. Як зазначено в дослідженому судом рішенні цієї сесії від 17.07.2019 №1078, позивачу відмовлено в передачі в користування на умовах договору оренди земельної ділянки для сінокосіння, оскільки відповідно до класифікації цільових призначень земель землі з цільовим призначенням "для сінокосіння" відносяться до земель водного фонду та вказана земельна ділянка передавалась до комунальної власності селищної ради без встановлення її цільового признання "для сінокосіння". Згідно з вищевказаним, передача вказаної земельної ділянки в оренду може бути здійснена лише на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення (п. 1 ст. 123 Земельного кодексу України).
Правомірність рішення відповідача від 17.07.2019 №1078 не є предметом судового оскарження в даній адміністративній справі, а тому його законність не підлягає оцінці в межах розгляду даної справи.
Разом з тим, суд констатує, що фактично заява позивача від 26.03.2019 про надання в оренду земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 , що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, розглянута по суті у порядку, про який позивачем заявлено позов, зважаючи на що відсутні підстави для зобов'язання відповідача вчинити такі ж самі дії.
На підставі викладеного суд робить висновок про відсутність порушеного права позивача, а тому визнає позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Підстави, передбачені ст. ст. 139-143 КАС України, для відшкодування або стягнення судових витрат по даній справі, відсутні.
Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду складено у повному обсязі: 29 липня 2019 року.
Суддя Н.М. Майстренко