Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 липня 2019 р. Справа№200/7475/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Аляб'єва І.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 17 травня 2019 року про відмову у перерахунку пенсії;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про перерахунок відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р (ІІ)/2019 від 25 квітня 2019 року та пункту 9-1 "Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23 листопада 2011 року за №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати відповідача зробити перерахунок пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р (ІІ)/2019 від 25 квітня 2019 року та пункту 9-1 "Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23 листопада 2011 року за №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 17 листопада 2017 року з дня набуття чинності постанови Кабінету Міністрів України за №851.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що 11 травня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України за №851 "Про внесення змін до "Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проте у перерахунку раніше призначеної пенсії позивачу було відмовлено у зв'язку з тим, що він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження зборів, а не під час проходження дійсної строкової служби. Додатково посилається на рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року та вважає рішення відповідача про відмову в перерахунку йому пенсії незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а перерахунок у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня, має бути проведеним з 17 листопада 2017 року.
Ухвалою суду від 18 червня 2019 року у справі відкрито провадження, призначено підготовче засідання на 08 липня 2019 року.
Ухвалою суду від 08 липня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29 липня 2019 року.
Відповідач надіслав до суду відзив на позов, в якому заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є правомірним та обґрунтованим, а позов безпідставним. За доводами відповідача, позивач не має права на перерахунок пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не проходив дійсну строкову військову службу.
Представники сторін до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Згідно із частиною першою, четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відкритому судовому засіданні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 26 лютого 2005 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 . Позивач є особою, яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи, про що свідчить посвідчення категорії 1 серії НОМЕР_3 та вкладка до нього від 01 вересня 2008 року. Відповідно до довідки серії ДОН-02 № 065947 позивач є особою з інвалідністю, має третю групу інвалідності, захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації ЧАЕС.
Згідно експертного висновку Донецької регіональної міжвідомчої експертної ради від 27 лютого 1992 року № 357/177 встановлено, що захворювання позивача пов'язано з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
З військового квитка позивача серії НОМЕР_4 вбачається, що позивач у період з 14 лютого 1988 року по 29 квітня 1988 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Судом встановлено, що 11 травня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України за № 851 "Про внесення змін до "Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка зареєстрована за № 1937.
За наслідками розгляду заяви відповідачем прийнято рішення від 17 травня 2019 року по відмову в перерахунку пенсії, в якому зазначено, що позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження зборів по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а не під час проходження дійсної строкової служби, тому пенсія згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року №851 "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не перераховується з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Здійснивши оцінку обставин справи та надавши їм юридичної кваліфікації, суд прийшов до висновку про задоволення позову частково, виходячи з такого.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, умови соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII).
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII (далі - Закон 2148-VIII) статтю 59 Закону №796-ХІІ викладено в наступній редакції: "Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону. Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
Закон №2148-VIІІ в частині внесених змін, згідно Прикінцевих та перехідний положень, набрав чинності з 1 жовтня 2017 року.
Тобто, Законом №2148-VIII розширено перелік категорій осіб, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, а саме: 1) особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань; 2) особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.
Отже, виходячи з аналізу вказаних правових норм, з 1 жовтня 2017 року право на перерахунок пенсії по інвалідності на підставі статті 59 Закону № 796-ХІІ з розрахунку п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року мають особи наступної категорії: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань; особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби. Проте, за твердженням відповідача, право на перерахунок пенсії мають виключно пенсіонери з числа осіб, які на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС проходили дійсну строкову військову службу, тоді як позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження зборів по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС а не під час проходження дійсної строкової служби.
Відповідно до статті 9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Статтею 10 Закону № 796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. При цьому згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать, зокрема, військовозобов'язані, призвані на військові збори.
Відповідно до статей 5, 6 Закону СРСР "Про загальний військовий обов'язок" від 12 липня 1967 року № 1950-VII (зі змінами, внесеними Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 грудня 1980 року № 3535-Х), який діяв на момент участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, військова служба складається з дійсної військової служби та служби в запасі Збройних Сил СРСР. Військовослужбовці і призвані на військові збори військовозобов'язані користуються всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод і несуть усі обов'язки громадян СРСР, передбачені Конституцією СРСР.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ.
Відповідно до частини дев'ятої статті 1 цього Закону щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
За правилами частини першої статті 16 Закону України "Про Збройні Сили України" від 6 грудня 1991 року № 1934-XII держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов'язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов'язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, поширюється також на військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей (підпункт 3 пункту 1 статті 3 цього Закону).
Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що громадяни із числа військовозобов'язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.
Зазначене вище кореспондується зі статтею 10 Закону № 796-ХІІ, згідно з якою до військовослужбовців належать, зокрема, військовозобов'язані, призвані на військові збори.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що перебуваючи на військових зборах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 14 лютого 1988 року по 29 квітня 1988 року позивач мав статус військовослужбовця у розумінні статті 10 Закону №796-XII.
Суд також враховує Рішення Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 25 квітня 2019 року №1-р (ІІ)/2019 справа №3-14/2019 (402/19, 1737/19), яким було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової служби", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ зі змінами, за якими визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Отже, положення частини третьої статті 59 Зaкoну №796-XII в частині "дійсної строкової" втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, а відтак позивач має право на перерахунок пенсії у п'ятикратному розмірі згідно з частиною третьої статті 59 Зaкoну №796-XII з 25 квітня 2019 року.
Оскільки станом на день розгляду даної справи виникли підстави для перерахунку пенсії позивача у відповідності до вимог частини третьої статті 59 Зaкoну №796-XII, суд приходить до висновку, що рішення відповідача від 20 травня 2019 року про відмову позивачеві в перерахунку пенсії не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.
Суд зазначає, що позивач просив суд, зокрема, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок з 17 листопада 2017 року, тобто дня набуття чинності постанови Кабінету Міністрів України № 851, проте суд зазначає, що станом на 17 листопада 2017 року у відповідача були відсутні підстави щодо здійснення такого перерахунку, оскільки тільки 25 квітня 2019 року рішенням Конституційного Суду України положення частини третьої статті 59 Закону №796-XII №1-р (ІІ)/2019 справа №3-14/2019 (402/19, 1737/19) було визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, резолютивна частина Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року поширюється на всі правовідносини, які існують з дня його ухвалення та зворотної сили в часі не має.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це ро повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
За таких обставин, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог позивача частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до норм Закону України "Про судовий збір", позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу судових витрат судом у даній справі не вирішується.
Керуючись статтями 2, 9, 90, 139, 243-244, 246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85302. Донецька область, вул.Центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 17 травня 2019 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.
Зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р (ІІ)/2019 від 25 квітня 2019 року та пункту 9-1 "Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р (ІІ)/2019 від 25 квітня 2019 року та пункту 9-1 "Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 25 квітня 2019 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29 липня 2019 року.
Суддя І.Г. Аляб'єв