ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про повернення позовної заяви
"30" липня 2019 р. Справа № 300/1499/19
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в проведенні позивачу перерахунку пенсії із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, сум щомісячної додаткової грошової винагороди та сум індексації грошового забезпечення та зобов'язання відповідача здійснити з 30.12.2017 перерахунок та виплату пенсії позивачу із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, сум щомісячної додаткової грошової винагороди та сум індексації грошового забезпечення.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 дану позовну заяву залишено без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку шляхом надання (долучення) документа про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн.
Ухвалою про залишення позовної заяви без руху від 16.07.2019 також роз'яснено позивачу, що в разі не усунення недоліків у вищезазначений строк позовна заява буде повернена.
25.07.2019 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача від 23.07.2019, в якій він зазначає, що не погоджується із висновками, викладеними в ухвалі суду від 16.07.2019 про залишення позовної заяви без руху щодо невідповідності позовної заяви вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, позивач вважає, що в потрібно сплачувати судовий збір як за одну позовну вимогу.
Таким чином, суд констатує, що позивачем не здійснено доплату судового збору у розмірі 768,40 грн., та, як наслідок, не сплачено судовий збір у повному обсязі.
Суд, розглянувши вказану заяву позивача від 23.07.2019 та матеріали справи, зазначає наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано виключно Законом України «Про судовий збір», частиною 3 статті 6 якого чітко передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
При цьому, Закон України «Про судовий збір» не містить положень щодо врахування судом при обчисленні розміру судового збору пов'язанності позовних вимог.
Тому посилання позивачем на постанову Верховного суду України від 14.03.2017 є помилковим.
Згідно частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, серед іншого, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4).
Аналогічно, пунктами 3 і 4 частини 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4).
Тобто такі способи захисту як визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії передбачені різними пунктами, та як наслідок, при їх заявленні в одному позові є різними позовними вимогами (способами захисту).
Так, як уже відмічено в ухвалі Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.07.2019, позивач просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в проведенні позивачу перерахунку пенсії із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, сум щомісячної додаткової грошової винагороди та сум індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача здійснити з 30.12.2017 перерахунок та виплату пенсії позивачу із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, сум щомісячної додаткової грошової винагороди та сум індексації грошового забезпечення.
Так, вимоги про визнання протиправними дій (відмови) Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 30.12.2017 перерахунок та виплату пенсії є самостійними позовними вимогами, так як за своїм змістом є різними шляхами (способами) захисту порушено права, а також можуть бути заявлені окремо одна від одної.
При визнанні судом протиправними дій (відмови) відповідача, без заявлення позивачем вимоги до суду про зобов'язання вчинити дії, а саме здійснити з 30.12.2017 перерахунок та виплату пенсії позивачу, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, не позбавлене права прийняти рішення щодо такого перерахунку і виплати пенсії позивачу.
Суд констатує, що якщо пенсіонер, не вступаючи у правовідносини щодо можливого добровільного проведення перерахунку і виплати пенсії позивачу після визнання протиправними дій (відмови) Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в судовому порядку, а одночасно із вказаною позовною вимогою заявляє вимогу про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії позивачу, то такі вимоги адміністративного позову мають різні предмети доказування, тобто є самостійними вимогами.
Позивач самостійно визначив такі вимоги у позовній заяві, відтак, виходячи із принципу диспозитивності адміністративного судочинства, суд вважає їх окремими позовними вимогами немайнового характеру.
Таким чином позивачем до суду заявлено дві вимоги немайнового характеру.
Аналогічна позицію про наявність двох вимог немайнового характеру у спорах про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання до вчинення дій, де позивач є фізичною особою (пенсіонером) а відповідач орган Пенсійного фонду (або ж інший орган владних повноважень) міститься в ухвалах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №404/5325/17(2-а/404/536/17) (адміністративне провадження №К/9901/16488/19), від 10.06.2019 у справі №0740/830/18 (адміністративне провадження №К/9901/15717/19), від 23.01.2018 у справі №404/6556/16-а (2-а/404/74/17) (адміністративне провадження №К/9901/3882/18), від 05.01.2018 у справі №296/2542/17 (адміністративне провадження №К/9901/3681/17), від 29.12.2017 у справі №180/683/15-а(2-а/180/1/16) (адміністративне провадження К/9901/2796/17).
За таких обставин, оскільки судом встановлено, що позивачем не сплачено судовий збір у повному обсязі за дві позовні вимоги у розмірі 1 536,80 грн., а згідно квитанції №24 від 12.06.2019, яка долучена позивачем до матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір тільки за одну позовну вимогу немайнового характеру у розмірі 768,40 грн., то суд дійшов висновку, що позивачем не виконано ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху від 16.07.2019, а тому даний позов слід повернути позивачеві з усіма доданими до нього матеріалами.
Пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі наведеного, керуючись ст. 169, 241-243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені частиною 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Кафарський В.В.