Справа № 522/3461/19
Провадження № 2/522/4885/19
30 липня 2019 року м.Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Шкамерди К.С.
за участю секретаря судового засідання - Довгань Ж.А.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Право на відпочинок», Добровольського Володимира ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень загальних зборів членів Споживчого Товариства «Право на відпочинок» та визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна,
Адвокат Бочевар М.П., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Споживчого товариства «Право на відпочинок», Добровольського Володимира ОСОБА_2 про визнання недійсними довіреності та рішень загальних зборів членів Споживчого Товариства «Право на відпочинок», та визнання недійсним договору купівлі-продажу дачного будинку по АДРЕСА_1 від 08.11.2017 року, який був укладений між СТ «Право на відпочинок» та ОСОБА_3 .
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 05 березня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі та призначено підготовче судове засідання.
30 липня 2019 року адвокат Бочевар М.П. подав адресовану суду свою письмову заяву про закриття провадження у даній справі, оскільки даний спір має розглядатись за правилами господарської юрисдикції.
Сторони у судове засідання не з'явились. Надали заяви про розгляд справи без їх участі.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
За змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Разом з тим, відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Юрисдикція господарських справ установлена статтею 20 ГПК України, за змістом, зокрема, пунктів 1, 3, 4, 15 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Положення статті 20 ГПК України передбачають визначення юрисдикції господарських судів у справі як за суб'єктним, так і за предметним критерієм. Отже, визначення юрисдикції цієї справи залежить від змісту права, на захист якого позивач подав позов у цій справі як член споживчого товариства у зв'язку з відчуженням майна цим споживчим товариством.
Відповідно до частини другої статті 111 ГК України первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самоврядна організація громадян, які на основі добровільності членства, майнової участі та взаємодопомоги об'єднуються для спільної господарської діяльності з метою колективного організованого забезпечення своїх економічних і соціальних інтересів.
Правові, економічні та соціальні основи діяльності споживчої кооперації в Україні регулює Закон України «Про споживчу кооперацію».
Згідно зі статтею 1 вказаного Закону споживча кооперація в Україні - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі.
Пунктом 1 статті 9 Закону України «Про споживчу кооперацію» встановлено, що власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності.
Власністю споживчих товариств є засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що належить їм і необхідні для здійснення статутних завдань. Споживчим товариствам та їх спілкам можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, машини, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей їх діяльності. Власність спілок споживчих товариств утворюється з майна, переданого їх членам, коштів, одержаних від господарської діяльності підприємств і організацій спілки, реалізації цінних паперів та іншої діяльності (пункти 2, 4 вказаної вище статті).
Кожний член споживчого товариства має свою частку в майні, яка визначається розмірами обов'язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів (частина друга статті 111 ГК України, пункт 1 статті 9 Закону України «Про споживчу кооперацію»). Суб'єктами права власності споживчої кооперації є члени споживчого товариства, трудові колективи кооперативних підприємств і організацій, а також юридичні особи частка яких у власності визначається відповідними статутами (пункт 6 статті 9 Закону України «Про споживчу кооперацію»).
Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок (пункт 1 статті 9 Закону України «Про споживчу кооперацію»). Отже, правомочності власника майна споживчої кооперації належать не членам споживчих товариств, а самим споживчим товариствам.
Натомість членам споживчих товариств належать корпоративні права визначені статтею 167 ГК України, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Вказаний перелік корпоративних прав відповідає основним правам членів споживчого товариства, які закріплені у пункті 4 статті 6 Закону України «Про споживчу кооперацію».
Таким чином, під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Отже, корпоративним є спір, зокрема, щодо управління, діяльності юридичної особи - суб'єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (член) такою юридичної особи.
Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 зазначив про порушення його корпоративних прав як члена СТ «Право на відпочинок». Спір, який стосується стверджуваного порушення корпоративних прав позивача, має розглядатися за правилами господарської юрисдикції незалежно від обґрунтованості позовних вимог.
Отже, якщо учасник юридичної особи обґрунтовує позовні вимоги порушенням корпоративних прав такого учасника, то цей спір є спором про право управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарських судів незалежно від того, чи є іншим відповідачем у справі як сторона спірного договору фізична особа.
Аналогічний висновок зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №916/1295/18 від 09.04.19 р.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене суд доходить висновку про задоволення заяви адвоката Бочевара М.П. та закриття провадження у даній справі, оскільки даний спір має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, 258-260 ЦПК України, суд, -
Заяву адвокат Бочевара Михайла Павловича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , про закриття провадження у справі - задовольнити.
Закрити провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Право на відпочинок», Добровольського Володимира ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень загальних зборів членів Споживчого Товариства «Право на відпочинок» та визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м.Одеси протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя К.С. Шкамерда