Справа № 120/4943/18-а
Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б. Суддя-доповідач: Граб Л.С.
24 липня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М.
за участю: секретаря судового засідання: Шпикуляка В.Ю.,
представника відповідача: Сивого М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "Браїлівчанка" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "Браїлівчанка" до Головного Управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В грудні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "Браїлівчанка" (далі ТОВ "Швейна фабрика "Браїлівчанка") звернулося до суду з позовом до Головного Управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі ГУ ДФС у Вінницькій області), в якому просило:
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0079925205 форми "Ш" від 22 листопада 2018 року;
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0079935205 форми "Ш" від 22 листопада 2018 року.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення, подав апеляційну скаргу.
В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість у підприємства виникала з 30 січня 2013 року і наступні платежі товариства податковий орган зараховував в рахунок погашення попередніх зобов'язань. Однак, судом не надано належної оцінки природі виникнення боргу, який рахується за позивачем та не враховано, що в травні 2001 року підприємством через АКБ "Україна" сплачено кошти зі сплати заборгованості по ПДВ, які банком не були перераховані до державного бюджету, тобто кошти на спеціальні рахунки не надійшли не з вини позивача, а банку, який визнано банкрутом.
При цьому, податковим органом не вчинялось жодних заходів, спрямованих на врегулювання питання щодо перерахунку сплаченого ТОВ "Швейна фабрика "Браїлівчанка" податку на додану вартість до Державного бюджету, будь-які дії, які б підтверджували факт звернення посадових осіб відповідача до ліквідатора АКБ "Україна" не здійснювалось.
Крім того, апелянт просив звернути увагу, що відповідачем надано суду першої інстанції роздруківку інтегрованої картки, починаючи лише з 21.12.2013, оскільки згідно тверджень самого ж представника відповідача, така інформація з 2001 року по 21.12.2013 не збереглась.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні представник відповідача заперечив стосовно задоволення апеляційної скарги і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, повноважного представника для участі у розгляді справи до суду не направив.
У відповідності до вимог ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, головним державним ревізором-інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб Жмеринського управління ГУ ДФС у Вінницькій області Степаненком І. В. проведено камеральну перевірку щодо порушень правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ "Швейна фабрика "Браїлівчанка".
За результатами перевірки складено акт № 31078/02-32-52-05/00308560 від 29 жовтня 2018 року про результати камеральної перевірки щодо порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ "Швейна фабрика "Браїлівчанка" за березень 2015 року, жовтень-грудень 2015 року, січень-липень 2016 року, листопад 2016 року, червень-липень 2017 року, жовтень-грудень 2017 року, березень-серпень 2018 року.
Згідно з висновками цього акту, встановлено порушення позивачем строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), визначеного пп. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України.
На підставі зазначеного акту ГУ ДФС у Вінницькій області 22.11.2018 винесено податкові повідомлення-рішення форми "Ш": за № 0079925205, яким зобов'язано ТОВ "Швейна фабрика "Браїлівчанка" сплатити штраф у розмірі 20% від грошового зобов'язання в сумі 67379,48 грн. та № 0079935205, яким для позивача визначено штраф у розмірі 10% від грошового зобов'язання-23149,84 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки № 31078/02-32-52-05/00308560 від 29 жовтня 2018 року ГУ ДФС у Вінницькій області винесено податкові повідомлення-рішення за № 0079925205 та № 0079935205 форми "Ш" від 22 листопада 2018 року.
За податковим повідомленням-рішенням № 0079925205 встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) визначеного пп. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України у сумі 336897,40 грн., зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 67379,48 грн.
За податковим повідомленням-рішенням № 0079935205 встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) визначеного пп. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України у сумі 231498,40 грн., зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 23149,84 грн.
Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач належними та допустимими доказами, довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить зі слідуючого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з нормами ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
В розумінні пункту 46.1 статті 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п.49.1 ст.49 ПК України).
Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Пунктом 49.20 статті 49 ПК України врегульовано, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені цим Кодексом.
Пунктом 57.1 статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
-при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання,- у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
-при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Статтею 129 ПК України передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. При самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків нарахування пені розпочинається - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом. При нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами нарахування пені розпочинається - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
Пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.
Пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.; пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.
У підпунктах 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
А у підпункті 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України зазначено, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
При цьому згідно з пунктом 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таким чином, незалежно від визначеного платником податку призначення платежу, у разі наявності в нього податкового боргу, сума такого платежу у розмірі податкового боргу зараховується на погашення цього податкового боргу.
Як слідує з матеріалів справи 29.10.2018 податковим органом проведено камеральну перевірку щодо порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ Швейна фабрика "Браїлівчанка" за березень 2015, жовтень-грудень 2015, січень-липень 2016, листопад 2016, червень-липень 217, жовтень-грудень 2017, березень-серпень 2018, за результатами, якою складено акт за № 31078/02-32-52-05/00308560 від 29 жовтня 2018 року.
Згідно висновків вказаного акту ТОВ Швейна фабрика "Браїлівчанка" порушено терміни сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість за за березень 2015, жовтень-грудень 2015, січень-липень 2016, листопад 2016, червень-липень 217, жовтень-грудень 2017, березень-серпень 2018, в сумі 566963 грн.
При перевірці враховано податкові декларації: № 9072044780 від 17.04.2015 року; № 9215147796 від 20.10.2015 року; № 9237916883 від 20.11.2015 року; № 9254240972 від 15.12.2015 року; №9273924969 від 20.01.2016 року; № 9022186212 від 22.02.2016 року; № 9039627509 від 21.03.2016 року; №9059303892 від 19.04.2016 року; № 9080557442 від 19.05.2016 року; № 9101126955 від 17.06.2016 року; №9122655564 від 18.07.2016 року; № 9140257110 від 19.07.2017 року; № 9271416110 від 19.12.2017 року; № 9296173328 від 19.01.2018 року; № 9243326887 від 17.11.2017 року; № 9070904262 від 18.04.2018 року; № 9097881195 від 21.05.2018 року; № 9121645230 від 18.06.2018 року; № 9149555887 від 19.07.2018 року; № 9173758568 від 16.08.2018 року; № 9202715642 від 20.09.2018 року. А також уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок: № 9021709688 від 22.02.2016 року; № 9021727590 від 22.02.2016 року; № 9021793493 від 22.02.2016 року; № 90217150648 від 22.02.2016 року; № 9146842458 від 27.07.2017 року; № 9169309813 від 22.08.2017 року; № 9173741458 від 16.08.2018 року.
Апелянт стверджує, що податкові зобов'язання у останнього виникли ще у травні 2001 року. При цьому, борг зі сплати податку на додану вартість утворився в результаті непереведення АБК "Україна" до державного бюджету внесених ТОВ "Швейна фабрика "Браїлівчанка". Наступні платежі, які здійснювали позивачем, зараховувались відповідачем в рахунок погашення попередніх платежів, в результаті чого перевіркою виявлено порушення термінів сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість.
Однак, зважаючи на те, що неперерахування податку в травні 2001 року не є наслідком винних дій ТОВ "Швейна фабрика "Браїлівчанка", до останнього не можуть бути застосовані штрафні санкції.
Крім того, позивач просив звернути увагу на те, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.01.2014 по справі № 802/3158/14-а, залишеною без змін ухвалою Віницького апеляційного адміністративного суду 19.11.2014, відмовлено Жмеринській ОДПІ про стягнення з ТОВ "Швейна фабрика "Браїлівчанка" податкового боргу по податку на додану вартість в сумі 26589,70 грн., а відтак відповідач повинен був відкоригувати дані в інтегрованій картці платника податків, шляхом виключення з них сум боргу, які судовим рішенням визнані сплаченими, однак рішення суду не виконав.
В той же час, суд першої інстанції дійшов висновку, що заборгованість зі сплати податку у ТОВ "Швейна фабрика "Браїлівчанка" виникла з 30 січня 2013 року. Як зазначено судом першої інстанції дана обставина встановлена постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.04.2017 по справі № 802/4441/14-а, залишеною без змін ухвалою Віницького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017.
Слід зазначити, що предметом спору у справі № 802/4441/14-а була податкова вимога від 08.12.2014 р. №15-25 про визначення суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями ТОВ "Швейна фабрика "Браїлівчанка" у загальному розмірі 18 564,18 грн., а також, що дане судове рішення на даний час знаходиться на касаційному перегляді.
Між тим, під час апеляційного розгляду справи, представник відповідача пояснив, що в результаті проведення 29.10.2018 податковим органом камеральної перевірки щодо порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ "Швейна фабрика "Браїлівчанка" виявлено, що станом на 14.01.2015 за позивачем рахується заборгованість зі сплати податку у сумі 26435 грн. 49коп. При цьому зазначив, що відомості про дату та природу виникнення боргу, а також інформація за 2001 рік щодо сплати податку відсутні. Крім того, вказав що інформації про те, чи вносились зміни в інтегровану картку платника податків-ТОВ "Швейна фабрика "Браїлівчанка", на підставі судового рішення по справі № 802/3158/14-а, відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У розділі 4 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставини кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
У Рішенні Європейського Суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» зазначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено обставини справи та не надано належної оцінки підставам винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що вказує на передчасність висновків суду першої інстанції та обґрунтованість доводів апеляційної скарги про порушення норм матеріального права при винесенні судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 205, 243, 250, 304, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "Браїлівчанка" задовольнити повністю.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "Браїлівчанка" до Головного Управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0079925205 форми "Ш" від 22 листопада 2018 року та № 0079935205 форми "Ш" від 22 листопада 2018 року.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 29 липня 2019 року.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.