19 липня 2019 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.,
за участю:
прокурора Онищенка А.В.
захисника Тарасова А.Г.
особи, яка притягнута до
адміністративної відповідальності, ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги захисника Тарасова Андрія Георгійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 13 червня 2019 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , який працює інспектором в УП охорони з фізичної безпеки у м. Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності,
та на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 25 червня 2019 року, якою виправлено описку у постанові Солом'янського районного суду м. Києва від 13 червня 2019 року,
Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, в тому, що несвоєчасно, без поважних причин 14 квітня 2018 року подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що є вчиненням правопорушення пов'язаного з корупцією, відповідальність за яке встановлена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, оскільки сплинули строки, передбачені ч. 2 ст. 38 КУпАП.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 25 червня 2019 року виправлено описку в постанові Солом'янського районного суду м. Києва від 13 червня 2019 року, та зазначено, що вважати вірно статтю, за якою визнано винуватим ОСОБА_1 , - ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду від 13 червня 2019 року, захисник Тарасов А.Г. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, провадження у справі закрити через відсутність події і складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі захисник посилається на те, що суддею Солом'янського районного суду міста Києва матеріали справи чотири рази повертались Київському міському управлінню Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України для належного оформлення, а саме постановою від 15 січня 2019 року по справі № 760/24876/18 протокол № 46/2018 від 25 вересня 2018 року було повернути для визначення підсудності; постановою від 6 лютого 2019 року по справі № 760/24876/18 протокол № 46/2018 від 25 вересня 2018 року було повторно повернуто для визначення підсудності; постановою від 14 березня 2019 року по справі № 760/24876/18 протокол № 46/2018 від 25 вересня 2018 року було втретє повернуто для належного оформлення, а саме визначення місця вчинення правопорушення; постановою від 21 травня 2019 року по справі № 760/24876/18 протокол № 46/2018 від 25 вересня 2018 року було вчетверте повернуто для належного оформлення, а саме визначення місця вчинення правопорушення, але жодна із прийнятих постанов не була виконана Київським міським управлінням Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.
Апелянт звертає увагу на те, що в протоколі вказано, що ОСОБА_1 подав щорічну електронну декларацію 14 квітня 2018 року о 21 год. 01 хв., але в протколі зазначено, що місцем вчинення правопорушення є фактичне місце офіційного працевлаштування - Управління поліції охорони з фізичної безпеки у м. Києві, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. В.Чумака 8-А, що територіально відноситься до Солом'янського району міста Києва. Разом з тим, як зазначає захисник, зазначений у протоколі день - 14 квітня 2018 року - це субота, тобто неробочий день. Таким чином, з огляду на час вчинення правопорушення, що зазначений у протоколі, відповідне правопорушення могло бути вчинене виключно за місцем проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 , що відноситься до Шевченківського району міста Києва.
Більш того, як звертає увагу захисник, суд першої інстанції визнав, що правопорушення пов'язане з корупцією вчинено у неробочий день, за місцем проживання ОСОБА_1 , що територіально відноситься до Шевченківського району міста Києва, однак, незважаючи на те, де продовжився розгляд справи, в результаті суд визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Як наголошує апелянт, у ОСОБА_1 мети несвоєчасно подати електронну декларацію чи приховати дані електронної декларації не було, і ОСОБА_1 подав електронну декларацію ще до того, як факт порушення було виявлено особою, уповноваженою на складання протоколу. Так, електронну декларацію ОСОБА_1 було подано невчасно через технічні проблеми із електронно-цифровим підписом та через перебування в період з 1 січня 2018 р. по 14 квітня 2018 р. на лікарняному.
На переконання апелянта, протокол № 46/2018 від 25 вересня 2018 року є недопустимим доказом у даній справі, оскільки він був складений з порушенням строку, вказаного у ч. 2 ст. 254 КУпАП, а саме не складений протягом 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, а визнання недопустимим Протоколу № 46/2018 від 25 вересня 2018 року, в свою чергу, дозволяє стверджувати про відсутність події адміністративного правопорушення та, як наслідок, наявність підстав для закриття провадження у справі у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Апелянт акцентує увагу на тому, що згідно матеріалів справи, докази було зібрано на запити в.о. начальника управління, полковника поліції ОСОБА_2 , повноваження якого не встановлені. Очевидно, що з огляду на це, саме ОСОБА_2 мав бути складений відповідний протокол про адміністративне правопорушення. Однак, фактично, протокол від 25 вересня 2018 року № 46/2018 складено іншою особою - ОСОБА_3 .
В апеляційній скарзі на постанову суду від 25 червня 2019 року захисник просить скасувати оскаржувану постанову.
Так, апелянт звертає увагу на те, що виправлення описки судом суперечить положенням КУпАП, а саме виходить за межі положень ст. 283 КУпАП. Окрім того, виправлення описки потягло за собою зміну прийнятого рішення, що є недопустимим, а, відтак, вказана постанова є незаконною та підлягає до скасування.
Заслухавши доповідь судді, захисника та ОСОБА_1 на підтримку апеляційних скарг, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд доходить такого висновку.
Відповідно до матеріалів справи щодо ОСОБА_1 складений протокол № 46/2018 про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, та дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП (ас. 1-10).
Суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, доведена повністю та визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (ас. 142).
В подальшому, постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 25 червня 2019 року суд за власною ініціативою, визнавши, що в резолютивній частині постанови суду від 13 червня 2019 року допущена описка, виправив описку, вказавши, що «вважати вірною статтю КУпАП, за якою ОСОБА_1 визнано винним, - ч. 1 ст. 172-6 КУпАП» (ас. 143).
Однак, положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не регулюють порядок виправлення описки у постанові суду, і в цій частині доводи захисника є слушними.
Разом з тим, з огляду на те, що Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення, а також, враховуючи Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 п. 4.1, згідно з яким адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, вважаю можливим при виправленні описки у постанові у справах про адміністративне правопорушення застосувати принцип аналогії права, вирішуючи це питання з урахуванням положень ст. 379 КПК України, оскільки постанова про накладення адміністративного стягнення є різновидом судових рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 379 КПК України, суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні, тобто, виправлення описки не повинно змінювати зміст прийнятого рішення.
Проте, приймаючи рішення про виправлення описки у постанові Солом'янського районного суду м. Києва від 25 червня 2019 року, суд змінив суть прийнятого рішення, зазначивши про те, що ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні іншого правопорушення, ніж було зазначено у самій постанові.
Окрім того, суд першої інстанції розглянув вказане питання без виклику сторін, на що обґрунтовано послався захисник під час апеляційного розгляду.
За таких обставин апеляційна скарга захисника є обґрунтованою, у зв'язку з чим постанова Солом'янського районного суду м. Києва від 25 червня 2019 року підлягає до скасування.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги захисника в частині скасування постанови суду від 13 червня 2019 року та закриття провадження у справі, вважаю, що апеляційна скарга захисника підлягає до задоволення частково, а саме в частині скасування постанови суду, з огляду на таке.
Як встановлено з матеріалів справи, зазначеною постановою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто, у вчиненні адміністративного правопорушення, за яким протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не складався.
Окрім того, відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАПвстановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАПзакріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Проте, постанова судді від 25 червня 2019 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення не обґрунтована достатніми і незаперечними доказами, в ній не наведено пояснення ОСОБА_1 та його захисника, їх ставлення до правопорушення, наявні у справі докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 за обставин, встановлених судом, міркування і мотивовані висновки суду, а лише одним реченням зазначено про те, що «вина ОСОБА_1 повністю знайшла своє підтвердження у зібраних та досліджених в судовому засіданні письмових доказах».
Таке рішення судді районного суду не можна вважати правильним, оскільки воно суперечить принципу юридичної визначеності.
Виходячи з наведеного, суддя апеляційного суду вважає, що постанова судді Солом'янського районного суду м. Києва від 13 червня 2019 року щодо ОСОБА_1 підлягає до скасування.
Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суддя апеляційного суду після скасування постанови судді районного суду має право закрити провадження у справі або прийняти нову постанову.
У справі щодо ОСОБА_1 суддя апеляційного суду не має підстав для закриття провадження у справі, оскільки суд першої інстанції вийшов за межі розгляду справи, визначені протоколом про адміністративне правопорушення, визнавши ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та не виклав у рішенні висновків щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак порушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, з обґрунтуванням прийнятого рішення, а також наведенням мотивів неприйняття до уваги доводів сторони захисту.
Враховуючи наведене, суддя апеляційного суду вважає, що після скасування постанови судді Солом'янського районного суду м. Києва від 13 червня 2019 року щодо ОСОБА_1 необхідно прийняти нову постанову, якою справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП щодо ОСОБА_1 направити на розгляд до Солом'янського районного суду м. Києва.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника Ткаченка Андрія Георгійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 25 червня 2019 року, якою виправлено описку у постанові Солом'янського районного суду м. Києва від 13 червня 2019 року, - задовольнити.
Апеляційну скаргу захисника Ткаченка Андрія Георгійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 13 червня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, задовольнити частково.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 25 червня 2019 року, якою виправлено описку у постанові Солом'янського районного суду м. Києва від 13 червня 2019 року - скасувати.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 13 червня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 направити на новий розгляд до Солом'янського районного суду м. Києва.
Постанова судді апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду М.А. Васильєва