Справа № 522/6398/19
Провадження 2/522/5507/19
25 липня 2019 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду міста Одеси Домусчі Л.В., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Starlio Shipholding Company, OU Lumar S.A., Lumar S.A., Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго Шіпінг Сервісес Одеса», третя особа - Професійна спілка робітників морського транспорту України, про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості по заробітній платі; стягнення солідарно з відповідачів моральної шкоди,
В інтересах позивача до суду звернувся адвокат Сукачов Є.С. із позовом до Starlio Shipholding Company ( вул. Броад, 80 , м. Монровія, Ліберія), OU Lumar S.A. (вул. Пунане, 14А, м. Таллін, Естонія), Lumar S.A. (авеню Жуль-Крос, 8, м. Женева, Швейцарія), Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго Шіпінг Сервісес Одеса» (вул. Канатна, 42, оф. 401, м. Одеса), третя особа - Професійна спілка робітників морського транспорту України, про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості по заробітній платі у розмірі 9 902, 82 дол. США за курсом НБУ на день ухвалення судового рішення по суті справи; стягнення солідарно з відповідачів моральної шкоди у розмірі 75 000, 00 грн..
Матеріали позову суддя отримала 16.04.2019 року.
18.04.2019 року суддя перебувала у відгулі, з 23.04.2019 року по 26.04.2019 року суддя перебувала на лікарняному. 29-30.04.2019 року та 01.05.2019 року були святкові вихідні дні.
Ухвалою суду від 03.05.2019 року позовну заяву залишено без руху .30.05.2019 року до суду надійшла заява про виправлення недоліків.
13.06.2019 року позов повторно було залишено без руху у зв'язку з тим, що відповідно до позову адвокатом позивача є Сукачов Є.С., однак позовна заява, подана на виконання ухвали суду від 03.05.2019 року, підписана ОСОБА_2 , яка є представником за довіреністю, та не є адвокатом і не зазначена в позові. Недоліки позову були усунуті 08.07.2019 року.
Вирішуючи питання щодо прийняття справи до провадження суддя виходить із наступного.
При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд першої інстанції, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та упродовж розумного, але не більш встановленого законом строку розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Під «судом» у практиці ЄСПЛ розуміється будь-який юрисдикційний орган, що вирішує питання, віднесені до його компетенції на підставі норм права, відповідно до встановленої процедури. Фраза «суд встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Цей орган має бути встановлений законом - суд утворений безпосередньо на підставі закону; суд діє в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції; суд діє в законному складі.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, «суд» має завжди бути «встановленим законом». Це формулювання засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі Конвенції та її протоколів, адже правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений леґітимності, яка вимагається в демократичному суспільстві для вирішення справ приватних осіб.
Отже, інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Тобто, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Предметом позову є вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості по заробітній платі у розмірі 9 902, 82 дол. США та відшкодування моральної шкоди у розмірі 75 000 грн..
Відповідачами по справі є наступні юридичні особи: Starlio Shipholding Company (вул. Броад, 80 , м. Монровія, Ліберія), OU Lumar S.A. (вул. Пунане, 14А, м. Таллін, Естонія), Lumar S.A. (авеню Жуль-Крос, 8, м. Женева, Швейцарія), Товариство з обмеженою відповідальністю «Арго Шіпінг Сервісес Одеса» (вул. Канатна, 42, оф. 401, м. Одеса).
За загальним правилом ч.2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Як вбачається з позову, позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одесі у відповідності до ч.15 ст. 28 ЦПК України, яка встановлює право позивача на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, посилаючись на те, позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Згідно позову підсудність даного спору саме Приморському районному суду м. Одесі мотивували тим, що один із відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Арго Шіпінг Сервісес Одеса» знаходиться за адресою м. Одеса. вул. Канатна, 42, а отже на дану територію поширюється юрисдикція Приморського районного суду м. Одеси.
Суд вбачає, що усі інші відповідачі не є резидентами України та доказів щодо наявності їх представництв та філії на території України не надано.
Як вбачається з тверджень самого позивача, викладених у позові, він працював за трудовим контрактом у зазначених іноземних компаніях за межами України та заборгованість по заробітній платі виникла за посиланням позивача з 20.05.2017 року по 27.07.2018 року - у період його праці на судні MEKONG SPIRIT, власником якого є компанія Starlio Shipholding Company (вул. Броад, 80, м. Монровія, Ліберія).
Як вказує сам позивач компанія Starlio Shipholding Company (вул. Броад, 80 , м. Монровія, Ліберія) є роботодавцем позивача згідно з умовами трудового договору. Комерційним менеджером судна та менеджером ISM з 24.09.2014 року є компанія OU Lumar S.A. (вул. Пунане, 14А, м. Таллін, Естонія). На думку позивача, компанія OU Lumar S.A. (вул. Пунане, 14А, м. Таллін, Естонія) э компанією в тлумаченні Міжнародного кодексу з управління безпекою, тобто несе відповідальність за забезпечення безпечних умов праці. Трудовий договір підписано із боку роботодавця також компанією OU Lumar S.A..
Товариство з обмеженою відповідальністю «Арго Шіпінг Сервісес Одеса» позивач залучив з посилання на те, що на посвідчені особи Моряка міститься печатка даної крюїнгової компанії, підпис та печатку даної компанії було також розмішено в графі посвідчення особи Моряка, що призначена для Судновласника. Отже, вважає, що ТОВ «Арго Шіпінг Сервісес Одеса» підтверджено факт працевлаштування позивача на судні замість компанії власника Судна.
Враховуючи викладене, суддя вважає, що станом на теперішній час ОСОБА_1 у частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго Шіпінг Сервісес Одеса» має бути прийнятий судом до розгляду.
Щодо вимог позивача до Starlio Shipholding Company (вул. Броад, 80, м. Монровія, Ліберія), OU Lumar S.A. (вул. Пунане, 14А, м. Таллін, Естонія), Lumar S.A. (авеню Жуль-Крос, 8, м. Женева, Швейцарія), суддя зазначає наступне.
Згідно з ст. 8 КЗпП України трудові відносини громадян України, які працюють за її межами, а також трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право».
Питання підсудності цивільних справ врегульоване зокрема ст. 29 та ст. 497 ЦПК України, які передбачають, що підсудність цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. У міжнародному праві категорія "підсудність" застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності. На цивільні справи з іноземним елементом поширюються як загальні, так і спеціальні правила територіальної підсудності.
Норми статей ЦПК України передбачають загальну, територіальну та виключну підсудність. Закон України "Про міжнародне приватне право", зокрема ст. ст. 75-77, передбачає договірну, загальну, альтернативну та виключну підсудність.
Вирішуючи питання про підсудність справ з іноземним елементом, суди України відповідно до вимог ст. 497 ЦПК України повинні керуватися нормами Закону України "Про міжнародне приватне право" та нормами відповідних міжнародних договорів.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК правила про підсудність, передбачені в міжнародних договорах, мають пріоритет перед нормами внутрішнього права. Норми права про розмежування підсудності містяться переважно у двосторонніх договорах про правові відносини і правову допомогу у цивільних справах.
Також у міжнародних договорах про правову допомогу містяться спеціальні норми про підсудність окремих категорій справ, де передбачається застосування комбінованих критеріїв: громадянства, місця проживання сторін, місцезнаходження майна.
Правила про визначення міжнародної підсудності за законодавством України застосовуються, якщо міжнародним договором не встановлено інші правила.
Судом встановлено, що відповідно до п.21 Договору між Україною та Естонською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах від 15 лютого 1995 року, який ратифікований 22 листопада 1995 року, набув чинності 17.05.1996 року, якщо даний Договір не встановлює іншого, суди кожної з Договірних Сторін компетентні розглядати цивільні справи, якщо відповідач має на її території місце проживання. За позовами до юридичних осіб вони компетентні, якщо на території цієї Договірної Сторони знаходиться орган управління, представництво або філіал юридичної особи. Суди Договірних Сторін розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода сторін. При наявності такої угоди суд припиняє провадження по справі за заявою відповідача, якщо така заява зроблена до наведення заперечень по суті позову. Виключна компетенція судів не може бути змінена угодою сторін.
Таким чином, справа за вимогами позивача до OU Lumar S.A. (вул. Пунане, 14А, м. Таллін, Естонія) може розглядатись у судах України, якщо на території цієї Договірної Сторони знаходиться орган управління, представництво або філія юридичної особи.
Двосторонній договір про правову допомогу у цивільних справах між Україною та Швейцарією станом на теперішній час не укладено.
За даними Міністерства юстиції України Двосторонній договір про правову допомогу у цивільних справах між Україною та Ліберією знаходиться на розгляді у Ліберійської сторони, тобто станом на теперішній час не підписаний та не ратифікований сторонами.
Враховуючи викладене, питання щодо підсудності позову ОСОБА_1 до Starlio Shipholding Company ( вул. Броад, 80, м. Монровія , Ліберія ) та Lumar S.A. (авеню Жуль-Крос, 8, м. Женева, Швейцарія) визначається відповідно до статей ст. ст. 75-77 Закону України "Про міжнародне приватне право".
Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (п. 3 ч. 1 ст. 1, ст.ст. 75-77 Закону).
Доступ до правосуддя в Україні у трудових спорах, стороною в яких є громадяни, що працюють за межами своїх держав, має свої особливості. Вони, зокрема, полягають у тому, що:
- відповідні приватнотрудові правовідносини регулюються законодавством держави, в якій здійснено працевлаштування (наймання) працівника, та чинними міжнародними договорами України;
- на основі примату міжнародного права положення таких договорів застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства, у тому числі і в частині визначення права тієї чи іншої держави як регулятора відповідних правовідносин;
- визначення підсудності судам України цивільних справ у трудових спорах, стороною в яких є громадяни, що працюють за межами своїх держав, здійснюється з урахуванням підстав, визначених положеннями ст. ст. 75, 76 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Стаття 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» до категорії іноземних суб'єктів господарської діяльності відносить таких суб'єктів, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України. При цьому під постійним місцезнаходженням іноземного суб'єкта господарської діяльності розуміється місцезнаходження його офіційно зареєстрованого головного органу управління.
Свою діяльність на території України іноземні юридичні особи можуть здійснювати через належним чином оформлені представництва.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності - це установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження.
Так, згідно з п. 12 Інструкції про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, затвердженої наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 18 січня 1996 року № 30 (далі - Інструкція), представництво суб'єкта господарської діяльності не є юридичною особою і не здійснює самостійно господарської діяльності, у всіх випадках воно діє від імені і за дорученням іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у свідоцтві про реєстрацію, і виконує свої функції згідно із законодавством України. Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні може здійснювати функції, пов'язані з виконанням представницьких послуг, тільки в інтересах іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у Свідоцтві про реєстрацію представництва.
Відповідно до п. 8 Інструкції представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні вважається відкритим з дати реєстрації.
12 грудня 2012 року підписано Меморандум про взаєморозуміння між Міністерством транспорту України та Морською адміністрацією Союзу Коморських островів про визнання дипломів (сертифікатів) моряків відповідно до вимог Правила I/10 Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року.
Відповідно до ст. 53 Закону України «Про міжнародне приватне право» трудові відносини громадян України, які працюють за кордоном, регулюються правом України у разі, якщо: громадяни України працюють у закордонних дипломатичних установах України; громадяни України уклали з роботодавцями - фізичними або юридичними особами України трудові договори про виконання роботи за кордоном, у тому числі в їх відокремлених підрозділах, якщо це не суперечить законодавству держави, на території якої виконується робота; це передбачено законом або міжнародним договором України.
За ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:
1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;
2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;
3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;
4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;
5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;
6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;
7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;
8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;
9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;
10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;
11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;
12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
За ст. 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом:
1) якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України;
2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні;
3) якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України і мав в ній місце проживання;
4) якщо спір пов'язаний з оформленням права інтелектуальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні;
5) якщо спір пов'язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців;
6) якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України;
7) якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України;
8) якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні;
9) справи, що стосуються усиновлення, яке було здійснено або здійснюється на території України;
10) в інших випадках, визначених законами України.
За ст. 4 Конвенції про трудові права моряків від 24 червня 1926 року № 22 відповідно до національного законодавства треба вживати належних заходів для забезпечення того, щоб у договорі не передбачалось положення, внаслідок якого сторони заздалегідь погоджувалися б відхилитися від звичайних правил щодо компетенції судових установ. Ця стаття не може тлумачитись як така, що заперечує можливість звернутися до арбітражу.
Враховуючи викладене, доказів на підставі яких суд може прийняти до свого провадження і розглядати зазначену справу в частині вимог до іноземного елементу позивач не надав. Так, у суду відсутнє підтвердження того, що іноземні юридичні особи - відповідачі зареєстровані в Україні або мають місцезнаходження в Україні, не доведена документально можливість застосування сторонами договірної підсудності, відсутні письмові докази про домовленість сторін щодо підсудності у судах України.
Таким чином, суддя вважає, що зазначений позов у частині вимог до Starlio Shipholding Company, OU Lumar S.A., Lumar S.A. не може розглядатись в порядку цивільного судочинства у судах загальної юрисдикції України, оскільки, як стверджує сам позивач, він працював за трудовим контрактом у зазначених іноземних компаніях за межами України, доказів на підставі яких суд може прийняти до свого провадження і розглядати зазначений позов з іноземним елементом позивачем не надано.
Суд не бере до уваги твердження позивача, що підсудність зазначеної справи повинна визначатись з урахуванням умов Колективного договору, укладеного між Федерацією морських професійних спілок України та Starlio Shipholding Company LTD 01 січня 2016 року, оскільки: цей договір укладено саме між цими юридичними особами, у п. 33.1 зазначеного договору визначено, що по будь-яких спірних питаннях моряк зобов'язаний звертатись до ФМПСУ, яка, в свою чергу, намагатиметься вирішити спірне питання безпосередньо з Компанією, а п. 33.2 зазначеного договору визначає, що якщо Сторони по контракту (тобто - ФМПСУ та Starlio Shipholding Company LTD) не можуть дійти згоди, спірне питання має бути подане на розгляд Міжнародного Комерційного Суду у Києві. Таким чином, у вказаному договорі не визначена підсудність справ між моряками та Starlio Shipholding Company LTD, тобто вона повинна визначатись за вищевказаними приписами Закону України «Про міжнародне приватне право».
При цьому з зазначеного договору взагалі не вбачається, яким чином він стосується інших відповідачів нерезидентів.
За таких обставин, суддя приходить до висновку про те, що згідно вимог Закону України «Про міжнародне приватне право» та у відповідності до вимог ст. 497 ЦПК України даний спір не підлягає розгляду в судах України, а тому слід відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_3 у частині вимог до Starlio Shipholding Company, OU Lumar S.A., Lumar S.A. з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
Суддя з 01.08.2019 року по 03.09.2019 року суддя перебуватиме у відпустці, окрім того справи призначені до розгляду вже до кінця вересня 2019 року.
Керуючись ст. ст. 175-177, 185, 186, 260, 261, 353, 497 ЦПК України,
Прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго Шіпінг Сервісес Одеса», третя особа - Професійна спілка робітників морського транспорту України, про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди.
Призначити розгляд справи в загальному позовному порядку та провести підготовче засідання в залі засідань №105, в приміщенні Приморського районного суду м.Одеси за адресою: 65029, м.Одеса, вул.Балківська, 33, на 12 год. 20 хв. «16» вересня 2019 року.
Запропонувати:
- особам, які беруть участь у справі, отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки - http://pm.od.court.gov.ua/sud1522/);
- особам, які беруть участь у справі, з'явитися в суд на вказані в ухвалі дату та час.
Встановити відповідачу строк п'ятнадцять днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, протягом якого відповідач має право подати відзив на позовну заяву, з урахуванням вимог статті 178 ЦПК України. Копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Встановити позивачу строк п'ятнадцять днів із дня отримання відзиву, протягом якого позивач має право подати відповідь на відзив. Копія відповіді на відзив та доданих до неї документів повинна бути надіслана (надана) відповідачеві одночасно з надісланням (наданням) відповіді на відзив до суду.
Встановити відповідачу строк п'ятнадцять днів із дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, до якого застосовуються правила, встановлені частинами третьою - п'ятою ст.178 ЦПК України. Копія заперечення на відповідь на відзив та доданих до неї документів повинна бути надіслана (надана) позивачеві одночасно з надісланням (наданням) заперечення на відповідь на відзив до суду.
Роз'яснити сторонам:
що учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, (позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву);
що суд проводить підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження з метою встановлення обставин, визначених ст.189 ЦПК України;
про необхідність подати свої докази суду відповідно до ст.83 ЦПК України;
про зобов'язання не приховувати докази та дотримуватися інших вимог ст.ст.43, 49 ЦПК України.
Треті особи можуть надати пояснення щодо позову або відзиву на позов в строк до початку розгляду справи по суті.
Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://pm.od.court.gov.ua/sud1522/.
Відмовити у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 в частині вимог до Starlio Shipholding Company, OU Lumar S.A., Lumar S.A., про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості по заробітній платі; стягнення солідарно з відповідачів моральної шкоди.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
В апеляційному порядку ухвала може бути оскаржена лише з підстав порушення правил підсудності та в частині відмови у відкритті провадження у справі. В іншій частині заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.
Апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня одержання копії цієї ухвали.
Суддя Л.В. Домусчі