Справа № 522/25776/16-к
Провадження по справі № 1-кс/522/14308/19
25 липня 2019 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси - ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання керівника ТОВ «ПЕЛУЧО» ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42016160000000903 від 01.11.2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч.3 ст.369 КК України, -
Учасники процесу:
прокурор - ОСОБА_4 ,
заявник - ОСОБА_3 ,
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
Керівник ТОВ «ПЕЛУЧО» ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси із клопотанням про скасування арешту з майна у кримінальному провадженні №42016160000000903 від 01.11.2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч.3 ст.369 КК України, мотивуючи наступним.
В обґрунтування клопотання заявник посилаються на те, що СВ УР КП СО прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42016160000000903 від 01.11.2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч.3 ст.369 КК України. 01.03.2019 року ухвалою слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси накладено арешт на земельні ділянки, які розташовані за наступними адресами: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:01:001:0402, площею 13,6632 га.; АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:01:001:0384, площею 1,2893 га.; АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:01:001:0401, площею 11,9356 га. 05.04.2019 року слідчим суддею Приморського райсуду м. Одеси було задоволено клопотання старшого слідчого СВ УР КП СО прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області ОСОБА_5 про зміну способу накладання арешту та визначення порядку зберігання речових доказів. 03.07.2019 року було проведено електронні торги згідно з наступними протоколами: №416642 щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:01:001:0402; №416643 щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:01:001:0384; №416644 щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:01:001:0401, переможцем яких став ТОВ «ПЕЛУЧО» в особі ОСОБА_3 . Відповідно з торгами було підписано договір купівлі-продажу за №21, №22, №23 на вищезазначені земельні ділянки та складено відповідні акти прийому передачі об'єктів нерухомого майна. Заявник не є суб'єктом кримінального правопорушення. Створені умови тягнуть за собою порушення прав та законних інтересів власника майна, що суперечить положенням ст. 41 Конституції України.
Позиція учасників судового процесу.
Заявник у судовому засіданні вимоги клопотання підтримала та просила задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог клопотання, посилаючись на те, що досудове розслідування кримінального провадження досі триває.
Положення закону, якими керувався слідчий суддя при вирішенні скарги.
Кримінальний процесуальний кодекс
Стаття 24. Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності
Частина 1. Кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Стаття 170 . Накладення арешту на майно
Частина 1. Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частина 2. Арешт майна допускається, з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частина 3. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Стаття 174. Скасування арешту майна
Частина1. Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ст. 13 Конституції України «держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності». Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).
Стаття 132. Загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Частина 3. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
Пункт 1. існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
Пункт 2. потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
Пункт 3. може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
З огляду на те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).
Стаття 17. Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини.
Відповідно до ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року)
Також, стаття 1 Першого протоколу, спрямована на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи , спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський проти Польші» від 22.06.2004 року).
Відповідно до п. 1 Листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» від 05.04.2013 року № 223-558/0/4-13, вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчі судді зобов'язані сумлінно і принципово здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, діяти у межах і відповідно до вимог закону; перевіряти наявність об'єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, з'ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається автор клопотання, без застосування цих заходів ; зважати, що незалежно від визначеного процесуальним законом суб'єкта ініціювання застосування заходів забезпечення обов'язок довести наявність трьох необхідних складових для їх застосування (ч. 3 ст. 132 КПК) покладається на слідчого та/або прокурора.
Мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали.
СВ УР КП СО прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42016160000000903 від 01.11.2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч.3 ст.369 КК України.
Ухвалою слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 01.03.2019року накладено арешт на земельні ділянки які розташовані за наступними адресами: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:01:001:0402, площею 13,6632 га.; АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:01:001:0384, площею 1,2893 га.; АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:01:001:0401.
Ухвалою слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 05.04.2019 року слідчим суддею Приморського райсуду м. Одеси змінено спосіб накладання арешту та визначення порядку зберігання речових доказів.
ТОВ «ПЕЛУЧО» ОСОБА_3 , не є суб'єктом кримінального правопорушення №42016160000000903 від 01.11.2016 року.
Як вбачається із клопотання представника володільця майна і пояснень прокурора, на даний час, жодну особу не повідомлено про підозру. Арешт накладено на права вимоги з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження, збереження їх від втрати, та відшкодування завданої шкоди. Однак, як безспірно доведено під час судового розгляду ТОВ «ПЕЛУЧО» ОСОБА_3 , є добросовісним набувачем об'єктів нерухомого майна, яке знайшло своє підтвердження договорами купівлі-продажу земельних ділянок АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5123755800:01:001:0402; №22 за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:01:001:0384; та №23 за адресу: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:01:001:0401, на вищезазначені земельні ділянки та складено відповідні акти прийому передачі об'єктів нерухомого майна.
Крім того, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Відповідно до п.18 ст.3 та ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні шляхом вирішення питань, винесених на його розгляд сторонами.
З урахуванням вище наведеного, слідчий суддя приходить до висновку, що справді, за вказаних у клопотанні обставин, подальше застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на вищезазначені земельні ділянки які належать ТОВ «ПЕЛУЧО» ОСОБА_3 , на підставі договорів купівлі-продажу не є доцільним, а тому обмеження особи володінням своїм майном, не є об'єктивно необхідним.
Таким чином з урахуванням вище викладеного та практики Європейського суду з прав людини та основоположних свобод, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність скасування арешту з майна та повернення його володільцю.
Керуючись ст. 13, 41 Конституції України, ст.ст. 2,170, 173, 174, 372 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання керівника ТОВ «ПЕЛУЧО» ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42016160000000903 від 01.11.2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч.3 ст.369 КК України - задовольнити.
Скасувати частково арешт з нерухомого майна, накладений ухвалою слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 05 квітня 2019 року, а саме з земельних ділянок, розташованих за адресами:
АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:01:001:0402, площею 13,6632 га.;
АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:01:001:0384, площею 1,2893 га.;
АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:01:001:0401, площею 11,9356 га.;
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту його проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя
25.07.2019