Красноокнянський районний суд Одеської області
Справа № 506/213/19
Провадження № 2-а/506/2/19
26.07.2019 року с.м.т. Окни
Красноокнянський районний суд Одеської області
у складі головуючого судді Чеботаренко О.Л.
за участю секретаря судового засідання Паламарчук М.О.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Окни адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Одеській області про визнання незаконною та скасування постанови від 30 квітня 2019 року серія ДПО18 №010663 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн , -
10.05.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Окнянського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області про визнання незаконною та скасування постанови від 30 квітня 2019 року серія ДПО18 №010663 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн .
Ухвалою суду від 11.07.2019 року по справі замінено неналежного відповідача Окнянське ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області на належного - Головне управління національної поліції в Одеській області.
Позовна заява мотивована тим, що 30 квітня 2019 року капралом поліції Окнянського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області Максимовим В.В. незаконно ,на думку позивача, винесено постанову серія ДПО18 № 010663 про вчинення нею адміністративного правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП. Так, о 21.00 годині 30.04.2019 року вона на власному автомобілі ВАЗ 2104, державний номер НОМЕР_1 , рухалась на автошляху з с. Чорна в смт Окни. В урочищі «Городишка» на підйомі раптом її обігнав поліцейський автомобіль і працівниками поліції було висунуто вимогу зупинитися. Зупинившись, вона попрохала працівника поліції пояснити причину зупинки, на що їй відповіли, що у її машини не «горять» задні стопи. При цьому, як стверджує позивач, перед виїздом, вона перевіряла технічний стан, тому на її думку, можливо під час руху автомобіля дорогою «струсились» лампочки чи відійшли контакти. На прохання позивача представитись, працівник поліції відповів, що він уже представлявся та повторювати не буде, при цьому, коли саме представлявся працівник поліції, ні позивач , ні два пасажира, які сиділи у її машині: мати та племінниця, не чули. Крім того, працівником поліції її не було ознайомлено з її правами. Після цього працівник поліції вимагав позивача вийти з машини, при цьому на запитання, які підстави для такої вимоги, нічого не пояснив. Також працівник поліції вимагав надати права, технічний паспорт та страховий поліс. Страховий поліс вона не надала, посилаючись на те, що згідно з пунктом 21.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чітко вказано: «контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод», а інших причин складення постанови про відсутність полісу автоцивілки у поліції немає. Перевірка у водія полісу страхування незаконна без оформлення протоколу за інше порушення чи ДТП, а в позивача в даному випадку не було ні порушення правил дорожнього руху, ні скоєння ДТП. Працівник поліції забрав посвідчення водія та технічний паспорт та пішов у службову машину.
Вона запропонувала під'їхати до відділу поліції і розібратись, на що капрал поліції Зозулянський О.В. сказав, що він нікуди не поїде, та не випускав позивача з машини, потім різким рухом вирвав ключі із замка запалення та сказав, що забере машину. Після цього позивач вийшла із машини і пішла до відділу поліції, намагаючись там звернути увагу керівництва відділення поліції на неправомірні, на її думку , дії поліцейських.
Однак лише 01 травня 2019 року до неї додому приїхав невідомий їй чоловік в цивільному на машині бежевого кольору, марки Таврія, державний номер НОМЕР_2 , та привіз її документи, запитав, чи підпише вона постанову ,на що вона відповіла, що підписувати нічого не буде, і тоді він повідомив їй , що постанова прийде поштою.
03 травня 2019 року вона отримала поштою копію постанови, текст якої прочитати вона не змогла. За що її покарали, позивач не зрозуміла, здогадалась лише з квитанції про сплату штрафу відповідно до постанови.
В судовому засіданні позивач на задоволенні позову наполягала, доповнивши, що здогадалася, що її притягнули до відповідальності за відсутність полісу обов'язкового страхування, і факт відсутності полісу вона не заперечує, однак , так як вона не скоїла будь-якого правопорушення або ДТП, то підстав вимагати у неї поліс у працівників поліції не було.
Представник відповідача - Головного Управління Національної поліції в Одеській області - належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, однак у судове засідання не з'явився ,будь-яких клопотань щодо розгляду справи не заявляв, тому суд вважає, що відповідно до ст.205 КАС України ,неявка представника відповідача є неповажною і не перешкоджає розгляду справи і тому зазначена справа розглянута у відсутність представника відповідача.
Заслухавши пояснення позивача, показання свідка ОСОБА_3 , яка підтвердила пояснення позивача, та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до такого.
Згідно зі ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Як зазначає позивач, копію постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, вона отримала 03.05.2019 року, а подала відповідну скаргу до суду 10.05.2019 року, тому враховуючи, що докази протилежного у суді відсутні, позивачем строк звернення до суду із скаргою не пропущений.
Судом встановлено, що 30.04.2019 року поліцейським Окнянського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області капралом поліції Максимовим В.В. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП та накладено штраф. /а.с. 9/.
Як зазначено в постанові, 30.04.2019 року о 21.00 год, ОСОБА_1 , керуючи на автодорозі сполученням с. Чорна - смт Окни ТЗ ВАЗ-2104 д.н.з. НОМЕР_3 ,не мала при собі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушила п.2.1 ПДР України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" визначено, що поліція, відповідно до покладених на неї завдань ,регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КпАП України, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ (далі - Закон № 3353-ХІІ) встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно ст. 16 Закону України "Про дорожній рух", водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно п. 2.1 ґ ПДР України , водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
При цьому слід зауважити, що правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в Україні врегульовано Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 р.
Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначені підстави обмеження вільного пересування громадян. Так, статтею 35 цього Закону встановлено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби, поінформувавши водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Отже, для виконання повноважень щодо перевірки документів поліцейський має мати право зупинки транспортного засобу у випадках, передбачених статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію».
За відсутності у поліцейського підстав для зупинки автомобіля така зупинка є порушенням законних прав громадян на свободу пересування.
Крім того, відповідно до п.21.3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
При цьому ,відповідно до п.21.2 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Однак доказів, які б доводили факт порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, а саме складання відносно ОСОБА_1 протоколу щодо порушень правил дорожнього руху чи оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод ,чи наявності підстав вважати, що ОСОБА_1 мала намір вчинити правопорушення, відповідачем не надано.
При цьому ,відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стаття 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження в справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, що встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки чи відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 90 КАС України, ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Таким чином, при вирішені питання про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення, винесена відповідачем постанова розглядається як доказ у сукупності з іншими доказами (пояснення особи, яка притягається до відповідальності, свідків, висновки експерта, речові докази, фотоматеріали, протоколом про адміністративне правопорушення т. і.), тому не може виступати єдиним доказом, на основі якого встановлюється наявність адміністративного правопорушення.
Тому суд вважає, що вказані суб'єкти владних повноважень при винесенні рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП про порушення вимог п.2.1 ПДР діяли поза межами вимог чинного законодавства, оскільки відсутні докази, які доводили факт порушення водієм Правил дорожнього руху, тому вимога поліцейського до водія про пред'явлення документів на право керування, в тому числі і страхового полісу, є неправомірною.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відсутні належні та допустимі докази факту порушення позивачем вимог ПДР України та, як наслідок, докази вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, що є підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.
До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 15 березня 2019 року у справі №686/11314/17 (№К/9901/15541/18).
Крім того, судом встановлено, що працівниками поліції Окнянського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області порушено порядок розгляду справи, виходячи з наступного.
Нормами ст.222 КУпАП визначено компетенцію Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, а саме, зазначено що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення в тому числі і за частинами першою, другою і четвертою статті 126 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності та відповідно до ч.3 цієї ж статті протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу.
У частинах першій, другій ст. 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним ,і може бути змінений лише законом.
Відповідно до ч.2 ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
При цьому відповідно ч.5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Дана норма також зазначена у Розділі ІІ п.3 пп. 2 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 року №1376.
Однак відповідачем протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 до суду не надано.
Крім того, як стверджує позивач, вона не те що не була згодна, що винна у скоєнні адміністративного правопорушення та не згодна на накладення відповідного адміністративного стягнення, а взагалі не знала, що її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, при цьому, докази того, що постанова була вручена позивачу раніше відсутні, оскільки в постанові відсутній особистий підпис ОСОБА_1 .
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 не була згодна із притягненням її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладенням адміністративного стягнення, однак працівниками поліції протоколу не було складено, а одразу винесено постанову, що є порушенням порядку розгляду справи.
При цьому ,відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що капрал поліції Окнянського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області при винесенні оскаржуваної постанови без участі позивача, позбавив її прав ,передбачених ст.268 КУпАП, що також є підставою для її скасування. Крім того, оскаржувана постанова також не містить посилань на роз'яснення позивачу прав та обов'язків.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний суд має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, у зв'язку із тим ,що відсутні належні та допустимі докази факту порушення позивачем вимог ПДР України та, як наслідок, докази вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а крім того, уповноваженою особою, яка складала постанову про накладення адміністративного стягнення по справі був порушений порядок розгляду справи та права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку, що є підстави для скасування рішення суб'єкта владних повноважень- постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу від 30.04.2019 року серія ДПО18 №010663 і закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
При цьому, так як позов задоволено, враховуючи, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до ст.288 КУпАП звільнена від сплати судового збору, то згідно до ст. 139 КАС України, судові витрати компенсуються за рахунок держави.
Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 77, 243-245, 271, 286, 295, КАС України, ст.ст. 9, 122, 245, 247, 251, 258 КУпАП суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного Управління Національної поліції в Одеській області (місцезнаходження: м.Одеса, вул. Єврейська, 12) про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. від 30 квітня 2019 року серія ДПО18 №010663 - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 30.04.2019 року серії ДПО18 № 010663 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.15.5 Перехідних положень КАС України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Красноокнянський районний суд або безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
СуддяО. Л. Чеботаренко