Справа № 520/10213/19
Провадження № 2/520/4062/19
29.07.2019 року
Київський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Киркиової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою
Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»
до ОСОБА_1
про відшкодування збитків в порядку регресу,
Позивач - Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» 13 травня 2019 року звернулось до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь завдані збитки в порядку регресу у розмірі 28637 гривень 26 копійок та витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 гривня 00 копійок.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 27.05.2019 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі, в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін по справі в судовому засіданні.
У судове засідання призначене на 29.07.2019 року представник позивача не з'явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлений належним чином, однак надав до суду заяву в якій позов підтримав, просить суд розгляд справи провести за його відсутності, у разі неявки відповідача провести розгляд справи в заочному порядку.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судової повістки, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк до суду не надав.
Відповідно до п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Частиною 3 та частиною 4 ст. 130 ЦПК України передбачено, що якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
Згідно з відповіддю відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області, наявною в матеріалах справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 21.12.2005 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 в, та саме за вказаною адресою судом направлялась судова кореспонденція на ім'я відповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Судом також враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Враховуюче вищевикладене, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України, за згодою представника позивача, Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування збитків в порядку регресу підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що між ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_1 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/2018800, за умовами якого, позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки «ВАЗ 21033», реєстраційний номер НОМЕР_1 , сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам. Ліміт суму відшкодування матеріальної шкоди визначено в сумі 100000 гривень.
Вказаний договір діяв станом на 15.09.2018 року, що підтверджується відповідним витягом наявним в матеріалах справи.
Також судом встановлено, що 15.09.2018 року о 16 годині 40 хвилин сталась дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого позивачем транспортного засобу. Так, у вказану дату, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вулиці Варненська в місті Одесі, перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічної справності свого автомобіля, що призвело до зіткнення з автомобілем марки «Форд», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.2.3а ПДР України.
Постановою Київського районного суду міста Одеси від 18.10.2018 року по справі №520/13690/18, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 гривень.
В момент скоєння вказаної дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебував в алкогольному сп'янінні, у зв'язку з чим постановою Київського районного суду міста Одеси від 02.11.2018 року по справі №520/14026/18, був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу в сумі 10200 гривень з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів на строк 1 рік.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на викладене та відповідно до положення частини четвертої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановами Київського районного суду міста Одеси від 18.10.2018 року по справі №520/13690/18 та від 02.11.2018 року по справі №520/14026/18, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, якs не оскаржувались та набрали законної сили.
Тобто, наявність вини в діях ОСОБА_1 у скоєні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 15.09.2018 року, додатковому доказуванню не підлягає.
В результаті вказаних дорожньо-транспортної пригоди були пошкоджені транспортні засоби, у тому числі автомобіль марки «Форд», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 05.09.2014 року, на час ДТР, належав ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 22ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
З матеріалів справи вбачається, що 17.09.2018 року ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (ОСЦПВВНТЗ) за участі забезпеченого ними транспортного засобу марки «ВАЗ 21033», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та, згодом з заявою про страхове відшкодування завданої йому шкоди, надавши акт огляду транспортного засобу, розрахунок вартості ремонту.
За результатом документів, надісланих ОСОБА_2 , ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» було винесено страховий акт № ОЦ/123/450/18/8441 від 28.11.2018 року, згідно з яким вартість відновлюваного ремонту автомобіля марки «Форд», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням фізичного зносу деталей без ПДВ, складає 30637 гривень 26 копійок та на підставі умов договору страхування з врахуванням безумовної франшизи (2000 грн. 00 коп.), підлягає перерахуванню страхове відшкодування у розмірі: 30637,26- 2000,00 = 28637 гривень 26 копійок.
28.11.2018 року ГРУ ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» здійснило виплату ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 28637 гривень 26 копійок, що підтверджується платіжним дорученням від 28.11.2018 року за №2220.
10.01.2019 року позивачем була направлена претензія до відповідача про відшкодування збитків в порядку регресу за вихідним №РУ/18/9441, в якій позивач просив відповідача у найкоротший термін, але не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання цієї претензії відшкодувати завдані збитки ПрАТ «УПСК» в розмірі 28637 гривень 26 копійок разом з довідкою про ДТП, постановою суду та страховим актом. Однак, доказів отримання цієї вимоги та її виконання відповідачем суду не надано.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Відповідно до абз. «а», «в», «ґ» п. п. 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; та/або якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником); та/або якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Згідно з п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально
Як вбачається, з матеріалів справи, з моменту дорожньо-транспортної пригоди до цього часу відповідачем не було письмово повідомлено позивача про вищезазначені дорожньо-транспортні пригоди.
Відтак, відповідачем було порушено умови договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АМ/2018800 та норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо повідомлення страховика про настання страхового випадку, а також з урахуванням вже встановлених обставин того, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 15.09.2018 року, скоєна саме з вини ОСОБА_1 , під час якої останній керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, внаслідок чого транспортний засіб марки «ФОРД», реєстраційний номер НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження, у зв'язку з чим ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" було виплачено власнику вказаного пошкодженого транспортного засобу страхове відшкодування, у зв'язку з чим суд вважає, що позивач набув право на звернення до суду з регресним позовом до відповідача.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
З огляду на те, що обставини на які посилався позивач знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами, виходячи з встановлених судом обставин справи та вимог чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що до позивача перейшло право регресної вимоги до відповідача, а тому вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми відшкодування в порядку регресу, сплачені останнім в розмірі: 28637 гривень 26 копійок, як страхове відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу марки «ФОРД», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З урахуванням вище встановлених обставин, суд вважає позов Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу, таким, що підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір сплачений останнім в сумі 1921 грн. 00 коп.
Керуючись ст. ст. ст.ст. 2, 4, 5, 6, 76-78, 81, 141, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 22, 1187, 1191 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (місцезнаходження: 04080, м, Київ, вул. Кирилівська, 40) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) про відшкодування збитків в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», що розташоване за адресою: 04080, м, Київ, вул. Кирилівська, 40, р/р НОМЕР_5 в АТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ 20602681, МФО 322669, в порядку регресу суму виплаченого страхового відшкодування в загальній сумі 28637 (двадцять вісім тисяч шістсот тридцять сім) гривень 26 (двадцять шість) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», що розташоване за адресою: 04080, м, Київ, вул. Кирилівська, 40, р/р НОМЕР_5 в АТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ 20602681, МФО 322669, витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) гривня 00 (нуль) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено - 29.07.2019 року.
Головуючий Калініченко Л. В.