Справа № 521/10540/19
Номер провадження:1-кс/521/4301/19
26 липня 2019 року м. Одеса
Слідчий суддя Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , секретарка ОСОБА_2 , слідча ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, за матеріалами досудового розслідування внесеного до ЄРДР за №12019160470001959 від 16.06.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, -
З клопотання слідчого та наданих матеріалів вбачається, що 16.06.2019 року, приблизно о 02 годині 20 хвилин, невстановлена особа, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , таємно викрала дві туї та парасолю, завдавши ОСОБА_4 матеріальну шкоду у сумі 4000 гривень.
За даним фактом слідчим Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області почато досудове розслідування, про що до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.06.2019 року внесені відповідні відомості про вчинене кримінальне правопорушення №12019160470001959.
Слідчий звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з клопотанням про арешт майна, яке 20.06.2019 року було добровільно видано ОСОБА_5 , а саме: чоловіча сорочка з коротким рукавом білого кольору в чорну та червону точку; футболка синього кольору; футболка зеленого кольору; кепка-бейсболка синього кольору з надписом «PHILIPP PLEIN» з забороною розпоряджатися та користуватися майном.
Слідча у судовому засіданні просила задовольнити клопотання.
Власник майна у судове засідання не з'явився.
Вивчивши клопотання та матеріали приложені до нього, вислухавши думку учасників судового провадження, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчої необхідно задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
В даному випадку, вилучене майно підпадає під критерії, передбачені п.1 ст. 167 КПК України.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.
При вирішені питання про арешт майна слідчий суддя враховує: правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та можливого цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Крім того, у ст. 1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
При цьому, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч.1 ст. 1 Першого Протоколу до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку втручання у мирне володіння майном державними органами було законним, так як особа сама видала майно, після чого орган досудового розслідування звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.
За таких обставин, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що законність вказаного рішення була перевірена державними органами, зокрема слідчим суддею з чого вбачається, що втручання не було свавільним.
Щодо забезпечення "справедливого балансу" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, то в даному випадку інтереси суспільства щодо здійснення досудового розслідування, де майно є речовим доказом, перевагає вимозі захисту основоположних прав конкретної особи в частині мирного володіння майном фізичної або юридичної особи.
З викладеного вбачається, що, в даному випадку, втручання органів влади у захищене право не суперечить загальній нормі, зазначеній у ст. 1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод».
Таким чином, слідчий суддя вважає, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права власника майна, оскільки без застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження не можливо виконати завдання кримінального провадження в частині захисту суспільства та держави від кримінальних правопорушень.
Керуючись ст.ст. 132, 170, 172, 173, 175 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, за матеріалами досудового розслідування внесеного до ЄРДР за №12019160470001959 від 16.06.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке 20.06.2019 року було добровільно видано ОСОБА_5 , а саме: чоловіча сорочка з коротким рукавом білого кольору в чорну та червону точку; футболка синього кольору; футболка зеленого кольору; кепка-бейсболка синього кольору з надписом «PHILIPP PLEIN».
Заборонити розпоряджатися та користуватися вказаним майном.
Копію ухвали надіслати слідчому, прокурору.
Виконання ухвали про арешт майна негайно доручити слідчому та прокурору, в порядку, передбаченому Постановою КМ України № 1104 від 19.11.2012 року.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1