Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про відмову в забезпеченні адміністративного позову
"29" липня 2019 р. № 01-07/32/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чудних С.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, відповідно до якої просить суд:
- зупинити дію рішення № 2137 "Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов'язаного з корупцією та направлення рішення "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , головою Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області" до Національної поліції України";
- зупинити дію рішення № 2120 "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , головою Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області";
- викликати ОСОБА_1 для надання пояснень, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
В обґрунтування вказаної заяви зазначив, що ОСОБА_1 не погоджується із оскаржуваними рішеннями, оскільки вони прийнятті з порушенням норм чинного законодавства. Заявник зазначив, що оскаржувані рішення прийняті поза межами строку, встановленими для перевірки декларацій, що буде предметом розгляду адміністративного позову про скасування вказаних рішень. Крім того, зазначив, що перед прийняттям рішень № 2137 та № 2120 ОСОБА_1 не запрошували для надання пояснень за ознаками можливих кримінальних правопорушень чим порушено статтю 6 п. 1 Конвенції у світлі принципів верховенства права та правової певності. Також заявник зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову матиме негативні наслідки для нього, а саме: перспективу внесення завідомо неправдивого повідомлення про злочин до ЄРДР та відомостей про корупційне правопорушення до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, які у випадку ухвалення рішення про протиправність оскаржуваного рішення, виправити буде вкрай складно. Очевидні ознаки протиправності рішень Національного агентства з питань запобігання корупції № 2137 та № 2120 від 31.05.2019, можуть завдати шкоди діловій репутації публічної особи заявника, а також принизити його честь та гідність. Отже, невжиття заходу забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішень № 2137 та № 2120 істотно ускладнить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд зазначає, що згідно частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 2 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
З огляду на те, що заявником в заяві про забезпечення позову надані всі письмові пояснення в обґрунтування цієї заяви та, враховуючи, що відповідно до положень статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України виклик особи, яка подала заяву про забезпечення позову є правом суду, суд приходить до висновку про розгляд заяви ОСОБА_1 в порядку письмового провадження у порядку частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З оглянутих матеріалів поданої заяви про забезпечення адміністративного позову, судом не встановлено, станом на час розгляду вказаної заяви, наявності доказів існування перелічених у частини статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Позивачем на час вирішення заяви не надано до суду обґрунтованих доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, що не дає можливості встановити існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачів до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Так, у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Необхідно зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для такого забезпечення позову.
У справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь - яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 Європейський суд з прав людини у справі "Інтерсплав проти України" наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.
Необхідно наголосити на тому, що за жодних умов заходи забезпечення позову не можуть бути використані як санкція для відповідача або як спосіб примусити відповідача діяти певним чином під загрозою заподіяння збитків шляхом вжиття заходів забезпечення позову, а також не можуть бути наслідком зловживання позивачем своїми правами на шкоду відповідачеві з санкціонованого дозволу суду.
Застосовуючи той чи інший вид забезпечення позову, суд не завжди може знати про реальний стан речей та наслідки вжиття заходу для відповідача, проте суд діє на підставі доказів та фактів, наданих позивачем.
Крім того, суд зазначає, що законність або протиправність рішення № 2137 "Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов'язаного з корупцією та направлення рішення "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , головою Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області" до Національної поліції України" та рішення № 2120 "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , головою Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області", дію яких просить зупинити заявник, може бути встановлено лише під час розгляду справи по суті, у зв'язку із чим, твердження позивача щодо очевидної протиправності оскаржуваних рішень є передчасним.
Суд зазначає, що зупинивши дію оскаржуваних рішень, суд вирішить по суті дану справу до винесення рішення у справі та без належного судового розгляду, що суперечить вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, перевіривши зазначені в заяві позивача про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вищевикладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, які уже містяться у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заяви та про відсутність підстав для її задоволення, оскільки вимоги щодо забезпечення позову є передчасними та без розгляду справи по суті з встановленням усіх фактичних обставин справи та дослідженням доказів, що мають значення для вирішення даної справи, неможливо в даному випадку забезпечити позов.
Керуючись статями 150-154, 241, 243, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О.Чудних