Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
29 липня 2019 р. № 645/1636/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чудних С.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова із позовом, в якому просить суд:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити йому 70425,01 грн недоплаченої пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області в подальшому вести розрахунок його пенсії не порушуючи Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, те деяких інших осіб" № 2282-ХІІ від 09.04.1992, не забуваючи передбачені законодавством надбавки до пенсії, премії, в тому числі, передбачені надбавки Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 1993 року, а також Постанови Кабінету Міністрів України № 704 та № 103 від 2018 року, тобто добросовісно виконувати свої службові обов'язки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області 01.01.2020 перерахувати його пенсію з урахуванням Постанови КМУ № 704 та виплачувати її з врахуванням Постанови КМУ № 103;
- прийняти заходи, передбачені законодавством до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за систематичне порушення Закону України "Про звернення громадян".
В обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідач всупереч вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" протиправно обмежив максимальний розмір його пенсії, шляхом зменшення розміру пенсії у відсотках з 85% до 70% від відповідних сум грошового забезпечення, а також здійснив перерахунок пенсії без урахування додаткових видів грошового забезпечення. Зазначив, що вказані дії відповідача є неправомірними та такими, що порушують його право на пенсійне забезпечення.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачам надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Від головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач послався на те, що з 01.01.2018 року пенсію позивача перераховано відповідно до ч.4 ст. 63 Закону №2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деякими іншими категоріями осіб" від 21.02.2018 №103. Відповідач також зазначає, що відповідно до ч.2 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону №1166 від 27.03.2014 року, що діяла на час проведення перерахунку) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Відповідач вважає, що при проведенні перерахунку пенсійних виплат позивача діяв обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він підтримав свою правову позицію.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи позову та відзиву проти нього, зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів:
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію, призначену відповідно Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
З 30.06.2005 року позивачу призначено пенсію, виходячи з 85% грошового забезпечення. У зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", з 01.03.2018 здійснено перерахунок пенсії позивача та встановлено її розмір, виходячи з 70% грошового забезпечення.
Відповідно до заяв від 20.06.2018 та 20.02.2019 позивач звертався до відповідача щодо правильності перерахунку його пенсії.
Листами від 19.07.2018 № 3964/Б-14, від 21.03.2019 № 799/Б-14 та від 05.04.2019 № 799/Б-14 ГУПФУ в Харківській області надано відповідь, з якої слідує, що на час перерахунку пенсії ОСОБА_1 , відповідно постанови Кабінету Міністрів України №103, діяла норма, за якою максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення та з урахуванням трьох складових оновленого грошового забезпечення, визначеного на 1 березня 2018 року - окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років. У зв'язку з чим, відповідач вважає, що перерахунок пенсії здійснено у відповідності до норм та вимог чинного законодавства.
З 01.01.2018 позивачу проведено перерахунок пенсії на підставі довідки уповноваженого органу у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб" № 103 від 21.02.2018 р.
Після проведеного перерахунку, пенсія була обчислена з розміру 70 % грошового забезпечення.
Не погоджуючись із таким розрахунком пенсії та розміром її виплати, позивач звернувся до суду.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09 квітня 1992 року N 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон № 2262-ХІІ).
Вказаним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до ст. 13 Закону № 2262-ХІІ (в редакції Закону на момент призначення пенсії) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Пунктом 8 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011, та пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності з 01.05.2014, до ч.2 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" було внесено зміни та цифри " 90" замінено цифрами "80" та цифри "80" замінено цифрами "70" відповідно.
Таким чином, внесено зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі реалізації ними такого права.
При цьому, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії (з 85% до 70% сум грошового забезпечення) відбулася вже після призначення з 30.06.2005 року позивачу пенсії.
Суд зазначає, що внесені Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" зміни до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення стосуються порядку призначення пенсії військовослужбовцям у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років та по інвалідності військовослужбовцям є стаття 63 Закону № 2262-ХІІ.
Однак, вказаною статтею не передбачено зменшення основного розміру пенсії у разі проведення її перерахунку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що при перерахунку пенсії військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Таким чином, дії відповідача, які полягають у зменшенні розміру пенсії з 85 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення при проведенні перерахунку ОСОБА_1 з 01.01.2018 є протиправними.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 03.04.2018 р. №175/1665/17 та від 24.04.2018 р. №686/12623/17.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Для належного способу захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 під час її перерахунку з 85% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% від відповідних сум грошового забезпечення та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 в розмірі 85% від відповідних сум грошового забезпечення визначених уповноваженим органом.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити йому 70425,01 грн недоплаченої пенсії, суд зазначає наступне.
Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні відносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що звернувшись з позовом, щодо стягнення заборгованості по виплаті пенсії у самостійно визначеному розмірі, позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в подальшому вести розрахунок його пенсії не порушуючи Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, те деяких інших осіб" № 2282-ХІІ від 09.04.1992, не забуваючи передбачені законодавством надбавки до пенсії, премії, в тому числі, передбачені надбавки Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 1993 року, а також Постанови Кабінету Міністрів України № 704 та № 103 від 2018 року, тобто добросовісно виконувати свої службові обов'язки; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області 01.01.2020 перерахувати його пенсію з урахуванням Постанови КМУ № 704 та виплачувати її з врахуванням Постанови КМУ № 103, суд виходить з наступного.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі,так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Таким чином ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).
Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.
При розгляді вказаної справи суд зважає на те, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (висновок, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі №800/301/16).
Крім того, поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
На підставі викладеного законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач доведе, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду: а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають) або в) створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі) або г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.
З наведеного слідує необхідність з'ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу позивача, тобто саме позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб'єкта владних повноважень (висновок, що сформований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.02.2019 у справі №К/9901/38991/18).
Враховуючи те, що позивач звернувся до відповідача з заявами щодо правильності перерахунку його пенсії та наявності в матеріалах справи копій листів про роз'яснення розрахунку пенсії, що не заперечується учасниками справи, суд вважає зазначені позовні вимоги є передчасними, оскільки відсутні ознаки порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод та законних інтересів позивача, а тому не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про прийняття заходів, передбачених законодавством до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за систематичне порушення Закону України "Про звернення громадян", суд зазначає.
Як вже встановлено судом, згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Аналізуючи зазначені норми статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність такого способу захисту, як прийняття заходів, передбачених законодавством, за систематичне порушення, серед іншого Закону України "Про звернення громадян", а тому позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.
Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, під. 2, поверх 3, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 85% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% від відповідних сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 в розмірі 85% від відповідних сум грошового забезпечення визначених уповноваженим органом.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.О.Чудних