Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
29.07.2019 р. справа №520/6605/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Матеріали позову одержані судом 03.07.2019 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 04.07.2019 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 22.07.2019 р.
Позивач, ОСОБА_1 , у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про 1) скасування рішення №449/02-01-51 від 13.05.2019р., 2) зобов'язання призначити з 08.05.2019р. пенсію у порядку ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що райУПФУ протиправно відмовлено у призначенні пенсії у порядку ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження спеціальних військових зборів.
Відповідач, Лозівське ОУПФУ Харківської області, з поданим позовом не погодився.
Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що пенсія заявнику перерахована з 01.07.2019 р., тобто з дати, коли набула чинності постанова КМУ від 26.06.2019 р. №543, якою внесені зміни до порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. До цієї дати, на думку відповідача, підстави для перерахунку пенсії відсутні.
Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у період з 16.01.1988 р. по 29.04.1988 р. у якості військовозобов'язаного, викликаного на спеціальні військові збори.
Відповідно до медичних документів заявник одержав захворювання, пов'язане з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС, набув статусу інваліда 3 групи згідно з посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У зв'язку з цим заявнику була призначена пенсія у порядку ст.ст. 50 і 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
08.05.2019 р. заявник звернувся до відповідача як владного суб'єкта із заявою з приводу призначення пенсії у порядку ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».
За наслідками вирішення порушеного заявником питання владний суб'єкт видав рішення від 13.05.2019 р. №238 у формі повідомлення про відмову у призначенні пенсії.
Як з'ясовано судом, фактичною підставою для відмови послугувало судження владного суб'єкта про те, що заявник брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не як військовослужбовець дійсної строкової служби, а як особа, призвана на спеціальні військові збори, а також посилання на ту обставину, що Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 р. №1-р(ІІ)/2019 не містить положень щодо порядку його виконання.
Перевіряючи відповідність закону оскарженої відмови владного суб'єкта суд зазначає, що до відносин, які склались на підставі установлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
У розумінні ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" заявник під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС діяв саме як військовослужбовець, бо проходив спеціальні військові збори.
До винесення Конституційним Судом України рішення № 1-р(II)/2019 від 25.04.2019 р. по справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) заявник не мав суб'єктивного права на пенсійне забезпечення у порядку ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позаяк під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи дійсної строкової військової служби за призовом не проходив.
Проте, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, з 25.04.2019 р. заявник набув суб'єктивне право на пенсійне забезпечення у порядку ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
При цьому, норми підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов КМУ, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів закону України, і не позбавляють позивача цього суб'єктивного права.
За приписами ч.1 ст.44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.82 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" реалізація особою суб'єктивного права на соціальний захист у формі призначення пенсії поставлена у залежність від події письмового звернення до тероргану ПФУ з приводу призначення нового виду пенсії.
Така подія у даному випадку мала місце - 08.05.2019 р.
Тому саме з цієї дати слід вважати порушеним право заявника на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення.
Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд відзначає, що за загальним правилом ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, суд вважає, що в абсолютному вигляді указане правило тягаря доказування може бути застосовано до випадку оскарження рішення владного суб'єкта, котрим для приватної особи створено новий обов'язок або створено перешкоди у реалізації вже існуючого права (інтересу).
Натомість у випадку, коли приватна особа звертається до владного суб'єкта з метою набуття нового (раніше не існуючого) права у сфері публічно-правових відносин (як-то: одержання коштів за новим видом пенсії тощо) відсутні підстави для абсолютизації цього правила, адже суб'єктивне право приватної особи у галузі публічно-правових відносин не може виникати виключно з помилки (свідомої чи неумисної), незаконного рішення або протиправного діяння владного суб'єкта (окрім права на стягнення збитків та права на компенсацію шкоди).
У спірних правовідносинах має місце другий з позначених випадків.
Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що подані до владного суб'єкта матеріали звернення заявника поза розумним сумнівом доводили право особи на призначення пенсії у порядку ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням змісту рішення КСУ № 1-р(II)/2019 від 25.04.2019р. по справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19), проте були свавільно відхилені терорганом ПФУ.
Оскільки у даному конкретному випадку терорганом ПФУ виконано усі визначені законом умови для прийняття владного управлінського рішення з приводу пенсійного забезпечення особи, а процедура прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, то у силу абз. 1 ч. 4 ст. 245 КАС України суд вважає за необхідне обтяжити відповідача обов'язком прийняти рішення про призначення пенсії з календарної дати, на яку припала подія письмового звернення заявника .
При цьому, довід відповідача про те, що пенсія заявникові вже перерахована з 01.07.2019р. сприймається судом як додатковий доказ обґрунтованості вимоги заявника в частині призначення пенсії, а не як обставина, котра свідчить про відсутність порушеного права.
З огляду на викладене, позов належить задовольнити за вимогами про скасування відмови райУПФУ з приводу призначення пенсії та обтяженням райУПФУ обов'язком призначити пенсію з дати письмового звернення особи.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст. 139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області №449/02-01-51 від 13.05.2019 р.
Зобов'язати Лозівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області призначити ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ; дата народження - 20.07.1950 р.) пенсію у порядку ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 08.05.2019 року.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.
Суддя Сліденко А.В.