Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
29 липня 2019 р. № 640/9451/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Білової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 2 під., 3 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 41247819) про зобов'язання вчинити певні дії,-
До Київського районного суду м. Харкова звернулася позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в якому просить суд: зобов'язати відповідача повернути безпідставно сплачені кошти у розмірі 6434,98 грн (шість тисяч чотириста тридцять чотири грн. 98 коп.).
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13.05.2019 цей адміністративний позов передано за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2019 прийнято цю позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що придбала нерухоме майно - квартиру та сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Оскільки позивач придбала житло вперше, то вона відповідно до приписів п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове пенсійне страхування» не мала сплачувати відповідний збір, у зв'язку з чим звернулася до відповідача із заявою про повернення зайво сплачених грошових коштів. Відповідач їй відмовив у поверненні відповідного збору, зазначивши про відсутність уповноваженого органу, наділеного правом надавати документи, які засвідчують, що особа придбала житло вперше, тому відповідні обставини можуть бути визнані в судовому порядку. Позивач вважає, що має право на повернення сплаченого нею збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Представник відповідача не погодився з позовними вимогами та надав відзив на позов, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що на цей час не існує правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше з метою звільнення від сплати відповідного збору. Та зазначив, що обов'язок сплати збору позивачу встановив нотаріус, а не відповідач. Також відповідач посилався на позиціє Верховного Суду, викладену у Постанові від 20.02.2018 по справі № 819/1730/17, відповідно до якої, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача подати висновок до органів казначейської служби про повернення зайво сплачених зборів, а не сплачувати зайво перераховані кошти з власних рахунків відповідача.
Відповідно до ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини.
19.02.2019 між позивачем, ОСОБА_1 (покупець), та ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційні проекти»» (продавець) укладено договір купівлі продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Петриченко О.О., за яким позивач придбала квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Під час нотаріального оформлення зазначеного договору купівлі-продажу позивачем було сплачено збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 6434 грн 98 коп., що підтверджується копією квитанції від 19.02.2018 №39122222.
Позивач звернулася до відповідача із заявою про повернення сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 6434 грн 98 коп., обґрунтовуючи це тим, що позивач вперше придбала житло, та відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не мала сплачувати його.
Листом від 21.03.2019 №5616-47/03 відповідач повідомив позивача, що на цей час не існує правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше з метою звільнення від сплати відповідного збору та запропонував позивачу звернутися до суду з метою встановлення факту придбання житла вперше.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пунктом 8 частини першої статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовано також Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 15-1 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до пункту 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками цього збору за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
З аналізу наведених норм вбачається, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Судом встановлено, що факт придбання позивачем нерухомого майна вперше підтверджується нотаріально посвідченою заявою позивача від 19.02.2019, поданою до суду, згідно якої позивач є власником єдиної квартири, придбаної вперше, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 02.05.2018.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787 (далі - Порядок № 787).
Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Управління ПФУ покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміну «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, суд застосовує принцип «належного урядування» який висвітлений у тому числі в пунктах 70, 71 рішення у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04), відповідно до яких, зазначений принцип зокрема передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
З врахуванням зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше, саме держава в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб'єкта владних повноважень, зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, яка зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Прогалини в діючому законодавстві щодо реєстрації прав на нерухоме майно, які не передбачають дієвих механізмів перевірки такої обставини як кількість разів придбання фізичною особою житла, та відповідно позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у спірних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Отже, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року по справі № 819/1498/17, від 31 січня 2018 року по справі №819/1667/17, від 20.03.2018 по справі № 819/1249/17, від 19.06.2018 по справі № 819/1391/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, суд зазначає, що відсутність чітко визначеної в законодавстві процедури перевірки обставин придбання житла вперше платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, є порушенням принципів «правової визначеності» та «належного урядування», які покладають за подібних обставин саме на відповідача обов'язок встановлення факту того чи придбав позивач житло вперше при розгляді його заяви про повернення відповідного збору. За умови відсутності у відповідача відомостей про придбання позивачем житла не вперше, він повинен був звернутися до органів Державної казначейської служби з поданням про повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до бюджету.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач при наданні відповіді позивачу фактично відмовив їй у вжитті заходів щодо повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову шляхом зобов'язання відповідача звернутися з відповідним поданням до органів Державної казначейської служби України щодо повернення помилково сплаченого позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Отже, позовні вимоги позивача про зобов'язання вчинити певні дії підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова звернутися з поданням, передбаченим пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787, до Управління державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області про повернення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, помилково сплаченого нею, в сумі 6434 грн 98 коп. (шість тисяч чотириста тридцять чотири гривні 98 копійок) при укладанні договору купівлі-продажу квартири від 19.02.2019, сплаченого згідно з квитанцією від 19.02.2018 №39122222, що суд вважає повним задоволенням позову.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до приписів ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 2 під., 3 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 41247819) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Зобов'язати Київське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова звернутися з поданням, передбаченим пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787, до Управління державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області про повернення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, помилково сплаченого нею, в сумі 6434 грн 98 коп. (шість тисяч чотириста тридцять чотири гривні 98 копійок) при укладанні договору купівлі-продажу квартири від 19.02.2019, сплаченого згідно з квитанцією від 19.02.2018 №39122222.
Стягнути з Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 2 під., 3 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 41247819) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) у розмірі 6434 грн 98 коп. (шість тисяч чотириста тридцять чотири гривні 98 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Повне судове рішення складено 29 липня 2019 року.
Суддя Білова О.В.