10 липня 2019 р. № 400/1355/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2
про:визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивача) звернулась до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо відмови в проведенні перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.12.2015 по 27.12.2017;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.12.2015 року по 27.12.2017 року;
- зобов'язати відповідача при проведення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.12.2015 року по 27.12.2017 року, врахувати базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008 року;
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем в порушення вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078) за період роботи з 01.12.2015 року по 27.12.2017 року не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення.
Ухвалою від 11.05.2019 суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому, просив відмовити у задоволенні позову. Зазначивши, про відсутність підстав для нарахування індексації грошового забезпечення у період з 2016 по 2017 роки, оскільки такі виплати не передбачалися відповідними асигнуваннями. Відповідач вказав, що з 01.01.2016 відбулося збільшення грошового забезпечення військовослужбовців за рахунок збільшення розміру їх преміювання. А листом від 04.07.2017 № 220/5140, Міністерство соціальної політики України повідомило Міністерство оборони України, що відповідно до пункту 6 Порядку, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати. Визначений Порядок № 1078 не передбачає механізм виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди.
Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -
ОСОБА_1 в період з 06.11.1996 року по 27.12.2017 року проходила військову службу у Збройних Силах України.
Згідно Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2017 № 39-РС позивача звільнено з військової служби у запас за п. «а» ч. 6 ст. 26 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" та Наказом № 195 від 26.12.17 позивача виключено зі списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення частини з 27.12.2017 року та направлено на військовий облік до Корабельного районного військового комісаріату міста Миколаєва.
При звільненні з військової служби 27.12.2017 позивачу не була виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 27.12.2017 року.
27.03.19 позивач звернулась до командування військової частини з запитом в якому просила повідомити причини невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 27.12.2017 року та надіслати інформацію про виплату індексації грошового забезпечення.
Листом позивачу повідомлено про неможливість нарахування та виплати індексації, посилаючись на Порядок № 1078.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ст. 4 Закону).
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, згідно з п. 4 якого, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці (грошове забезпечення) індексується у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Приклад обчислення суми індексації грошових доходів громадян наведений у Додатку № 2 вищевказаного Порядку ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Частиною 4 статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому зарплати без обмеження будь-яким строком (ст. 233 КЗпП України).
Індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
В такому разі, доводи відповідача про неприбутковість установи та відсутність асигнувань, не є підставою для ненарахування позивача індексації.
Щодо того, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, також є недоречним в даному випадку, оскільки в зазначеному періоді здійснювалось преміювання, що, на думку суду, навпаки свідчить про достатність фінансування, а отже можливість нарахування індексації.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Європейський Суд з прав людини (справа "Броньовський проти Польщі" ) вказав, що принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створювати практичні умови для втілення їх в життя.
Також, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо врахування базового періоду 01.01.2008, то зазначені вимоги є безпідставними та в цій частині позову слід відмовити.
Враховуючи вище наведене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) задовольнити частково.
2.Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 по 27.12.2017 року.
3.Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 по 27.12.2017 року.
4.В решті позовних вимог відмовити.
5.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 384,20 грн.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В. С. Брагар