справа №1.380.2019.001548
23 липня 2019 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Сакалоша В.М.,
секретаря судового засідання Гулкевича В.О.;
представники сторін не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом, ОСОБА_1 до Львівського державного університету внутрішніх справ за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними рішення та зобов'язання вчинити дії,
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Львівського державного університету внутрішніх справ (далі - ЛДУВС, відповідач) в якій позивач просить суд:
-визнати протиправним рішення Львівського державного університету внутрішніх справ, оформлене листом від 15.03.2019 № 12/731 про відмову у здійсненні розрахунку розміру грошового забезпечення, оформленні всіх необхідних документів та подачі їх до Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області для призначення ОСОБА_1 пільгової пенсії за вислугу років у 21 рік 07 місяців 02 дні відповідно до п. "а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції Закону від 21.11.1996) з урахуванням положень п. "а" ст.13 цього Закону;
-зобов'язати Львівський державний університет внутрішніх справ провести розрахунок розміру грошового забезпечення, оформити всі необхідні документи та в установленого порядку подати їх до Головного управління Національної поліції у Івано-Франківській області для подачі до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області для призначення ОСОБА_1 пільгової пенсії за вислугу років 21 рік 07 місяців 02 дні відповідно до п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (у редакції Закону від 21.11.1996) з урахуванням положень п. "а" ст.13 цього Закону.
Ухвалою судді від 08.04.2019 відкрито провадження у справі та залучено у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області (ГУ НП в Івано-Франківській області, третя особа 1) та Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл., третя особа 2).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.02.2019 позивач звернувся з листом до відповідача, в якому просив провести розрахунок розміру грошового забезпечення, оформити всі необхідні документи та подати в установленому порядку їх до ГУ ПФ України в Івано-Франківській області для призначення позивачу пільгової пенсії за вислугу років 21 рік 07 місяців 02 дні відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції Закону від 21.11.1996). Листом від 15.03.2019 №12/731 відповідач відмовив у здійсненні розрахунку, оформленні документів та подачі їх до ГУ ПФ України в Івано-Франківській області. Позивач вважає таку відмову протиправною та такою, що порушує його права виходячи з наступного.
Як вбачається з Наказу т.в.о. ректора ЛДУВС від 27.02.2015 №100 о/с вислуга років станом на 28.02.2015 складає у календарному обчисленні 17 років 06 місяців 14 днів, у пільговому обчисленні 21 рік 07 місяців 02 дні.
Згідно ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ (у редакції чинній на час вступу позивача на службу) мають право на пенсію за вислугою років служби особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справи, які мають на день звільнення зі служби вислугу на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ 20 років і більше
Разом з тим, позивач зазначає що відповідно до ст.12 Закону №2262-ХІІ (у редакції від 07.07.2011чинній на даний час) пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у п. «б»-«д», «ж» ст.1,2 цього Закону, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 01.10.2014 по 30.09.2015 і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше. Тобто ст.12 цього Закону після 07.07.2011 збільшено стаж позивача, що дає йому право на пенсію за вислугу років, у порівнянні із цією статтею у попередній редакції, що звужує права позивача у розумінні Конституції України.
03.05.2019 (вх.№15238) відповідачем подано відзив на позовну заяву. У своїх запереченнях ЛДУВС зазначає, на момент звільнення позивача був чинний Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції від 08.02.2015. Відповідно до ст.12 цього Закону, пенсія за вислугу років особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України незалежно від віку призначається якщо вони звільнені зі служби з 01.10.2014 по 30.09.2015 і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше. Відповідач зазначає, що на час звільнення ОСОБА_1 , згідно з наказом ЛДУВС №100 о/с, вислуга у календарному обчисленні станом на 22.02.2015 складала 17 років 06 місяців 14 днів, а отже вислуги років у календарному обчисленні для призначення пенсії на момент звільнення не було. У зв'язку із зазначеним просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Від ГУ ПФ України в Івано-Франківській області на адресу суду (вх.№85296 від 06.05.2019) надійшли пояснення, у яких третя особа зазначає наступне. Законом України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 внесені зміни до п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зокрема передбачено поступове збільшення вислуги необхідної для призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та деяким іншим категоріям громадян. При цьому, вислуга років обчислюється календарно.
На даний час головною умовою для призначення пенсії за вислугу років становить 24 календарних роки і більше. Тобто, пільгова вислуга років для визначення права на пенсію з 01.10.2011 не враховується. Також третя особа зазначає, що згідно з ст.50 Закону пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більше як за 12 місяців перед зверненням за пенсією. У зв'язку з обставинами викладеними у поясненнях, третя особа вказує на те, що позивач не мав права на призначення пенсії як на момент звільнення так і на момент подачі заяви до відповідача.
У додаткових поясненнях (14.06.2019 вх.№21065) з посиланнями на судову практику позивач наголошує що зміст та обсяг досягнутих соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а отже що він має право на призначення пенсії за вислугою років.
У судове засідання сторони не з'явилися, були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи. Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
Відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Згідно Витягу з наказу №100 по особовому складу від 27.02.2015 ОСОБА_1 звільнено з займаної посади та органів внутрішніх справ у запас за ст.64 п. «б» (через хворобу) відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Вислуга років позивача станом на 28.02.2015 складала:
- у календарному обчисленні 17 років 06 місяців 14 днів;
- у пільговому обчисленні 21 рік 07 місяців 02 дні;
- для виплати вихідної допомоги 17 років 06 місяців 14 днів.
Як вбачається з матеріалів справи позивач перебував у військах та органах Міністерства внутрішніх справ з 08.08.1997 по 28.02.2015.
Відповідно до розрахунку вислуга років для призначення пенсії на день звільнення становить 21 рік 07 місяців 02 дні.
28.02.2019 позивач звернувся до відповідача з листом, у якому просив провести розрахунок розміру грошового забезпечення, оформити і подати всі необхідні документи до органів Пенсійного фонду для призначення позивачу пільгової пенсії за вислугу років. Відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у редакції Закону від 21.11.2019.
Листом від 15.03.2019 №12/731 відповідач відмовив позивачу у здійсненні розрахунку у зв'язку з тим, що на момент звільнення, вислуга років у календарному обчисленні станом на 28.02.2019 року складала 17 років 06 місяців 14 днів а відповідно до ст.12 Закону України про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (остання редакція Закону до моменту звільнення від 08.02.2015) пенсія за вислугу років особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справи України незалежно від віку призначається, якщо вони звільнені зі служби з 01.10.2014 по 30.09.2015 і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше.
Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся до суду з цим позовом.
Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно з статтею 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992р. (далі - Закон № 2262-XII).
Відповідно до вимог ч.1 ст. 1 Закону № 2262-XII, особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до п. «а» ст. 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:
по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;
з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;
з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Одночасно ст.17 Закону № 2262-XII визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії.
Проаналізувавши викладені норми суд дійшов висновку, що в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності 22 років та 6 місяців вислуги, обчисленої на пільгових умовах. Вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 22 календарних років та 6 місяців, та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.
Враховуючи приписи чинного законодавства, у позивача не виникло права на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» саме календарної вислуги років, що складала на момент звернення до відповідача 17 років 06 місяців 14 днів.
На момент звільнення позивача, тобто станом на 28.02.2015 діяла норма Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції від 08.02.2015, відповідно до якої пенсія за вислугу років особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ незалежно від віку призначається, за наявності двох основних вимог:
- якщо вони звільнені зі служби з 01.10.2014 по 30.09.2015;
- якщо на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше.
На день звільнення вислуга років позивача у календарному обчисленні складала 17 років 06 місяців 14 днів, та 21 рік 07 місяців 02 дні у пільговому обчисленні, що недостатньо для призначення пільгової пенсії за вислугу років.
Сукупно проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що правові підстави для зобов'язання відповідача провести розрахунок розміру грошового забезпечення, оформити всі необхідні документи та в установленого порядку подати їх до Головного управління Національної поліції у Івано-Франківській області для подачі до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області для призначення ОСОБА_1 пільгової пенсії за вислугу років 21 рік 07 місяців 02 дні відповідно до п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (у редакції Закону від 21.11.1996) з урахуванням положень п. "а" ст.12 цього Закону - відсутні.
Щодо посилань позивача, на те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосовуватися, суд зазначає наступне.
У період дії ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-ХХІ у редакції від 21.11.1996, що діяла до липня 2011 року, позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років, у зв'язку з чим при внесенні змін до п. «а» вказаної статті не відбулося звуження прав позивача.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 червня 2014 у справі «Великода проти України» Суд розглянув скаргу за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів. Суд дійшов висновку про відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.
Аналогічні правові позиції висловлені Верховним Судом у постановах по справах з подібними правовідносинами: №750/11190/16-а, 428/10462/16-а.
Суд в силу ч. 4 ст. 78 КАС України, враховує висновки Верховного Суду.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Сторонами, суду не наведено інших доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов до висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити
Судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 29.07.2019.
Суддя В.М. Сакалош