справа№1.380.2019.002172
25 липня 2019 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Карп'як О.О.,
секретар судового засідання Лубоцька Н.І.,
за участю:
представника позивача - Харін О.М.,
представника відповідача - Іванський В.І.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання представника відповідача про застосування заходів процесуального примусу в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол» до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол» (адреса:79022, м. Львів, вул. Городоцька, 174, ідентифікаційний номер 33895476) до Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700) про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.01.2019 року №0000231406, №0000241406, №0000251406, №0000061308, №0000011308, №0000051308. 10 липня 2019 року представником відповідача подано клопотання про застосування до позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол» заходів процесуального примусу, передбачені п. 2 ч.1 ст. 149 КАС України. Дане клопотання обґрунтоване тим, що позивачем до Львівського окружного адміністративного суду було подано дві позовні заяви, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (ГУ ДФС у Львівській області) предметом оскарження - одні й ті самі податкові повідомлення - рішення (від 03.01.2019 року №0000231406, №0000241406, №0000251406, №0000061308, №0000011308, №0000051308).
Представник позивача в судовому засіданні заперечував щодо застосування заходів процесуального примусу.
Представник відповідача в судовому засіданні дане клопотання підтримав.
Заслухавши думку сторін щодо застосування заходів процесуального примусу у справі, суд встановив наступне.
26 квітня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Мізол» було подано до суду позовну заяву, в якій просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 03.01.2019 року №0000231406, №0000241406, №0000251406, №0000061308, №0000011308, №0000051308 винесені Головним управлінням ДФС у Львівській області.
Відповідно до п.п. 11, ч. 5 ст. 160 КАС України встановлено, що в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду (суддя Карп'як О.О.) від 02 травня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків позовної заяви.
10 травня 2019 року позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви та долучив платіжне доручення № 6388 від 10.05.2019 року.
Ухвалою суду (суддя Карп'як О.О.) від 13 травня 2019 року продовжено процесуальний строк, встановлений ухвалою від 02 травня 2019 року, для усунення недоліків позовної заяви, тривалістю п'ять днів з дня вручення ухвали.
20 травня 2019 року представник позивача подав заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 22 травня 2019 року (суддя Карп'як О.О.) відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі з призначенням підготовчого засідання у справі.
Як встановлено судом з даних КП «Діловодство спеціалізованого суду» та долучених представником відповідача в судовому засіданні копій судових рішень, 18 квітня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мізол» звернулося до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Львівській області в якій просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000231406, №0000241406, №0000251406, №0000061308, №0000011308 та №0000051308 від 03.01.2019.
Ухвалою суду від 22.04.2019 суд повернув позивачу зазначену позовну заяву через відсутність повноважень на її підписання особою, яка підписала цю позовну заяву (суддя Лунь З.І.). Товариство з обмеженою відповідальністю “Мізол” оскаржило ухвалу про повернення позовної заяви від 22.04.2019 до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 скасовано, справу направлено до Львівського окружного адміністративного суду.
В мотивувальній частині ухвали про відмову у відкритті провадження від 05.07.2019 р. у справі № 1.380.2019.001933 судом встановлено, 26.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю “Мізол” звернулося до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Львівській області, в якій просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000231406, №0000241406, №0000251406, №0000061308, №0000011308 та №0000051308 від 03.01.2019. Провадження у справі №1.380.2019.002172 за зазначеним позовом відкрито 22.05.2019.
Відповідно до ч.1 ст.45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з п.3 ч.2 ст.45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
Частиною 4 статті 45 КАС України визначено, що суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.144 КАС України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення.
Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.
З огляду на п.5 ч.1 ст.145 КАС України штраф є одним із видів заходів процесуального примусу.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням того, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мізол» допустило зловживання процесуальними правами, яке полягає у поданні двох аналогічних позовів до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, що не переслідує мету ефективного захисту своїх прав, свобод та інтересів, а керується іншими цілями, що саме по собі суперечить завданню адміністративного судочинства, а тому такі дії є зловживанням процесуальними правами з метою перешкоджання судочинству.
Судом також встановлено, що на сторінці 10 позову (том 1 а.с.17) позивач повідомив, що ним не поданого іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом і з тих самих підстав. Однак, судом встановлено, що дане твердження не відповідає дійсності, оскільки такий позов ним був поданий (справа №1.380.2019.001933), хоч позов був повернений позивачу він скористався правом на апеляційне оскарження. В подальшому ухвала про повернення позову у справі №1.380.2019.001933 було скасовано судом апеляційної інстанції та направлено справу для продовження розгляду. Про вказані обставини позивач не вказав у повторно поданій позовній заяві у справі №1.380.2019.002172.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що ТОВ «Мізол» подав два аналогічних позови до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, суд, вважає за необхідне вжити заходи спрямовані на запобігання зловживанню процесуальними правами шляхом застосування до позивача заходу процесуального примусу у вигляді штрафу.
Визначаючи розмір штрафу який необхідно застосувати до позивача суддя оцінює мінімальний ступінь перешкоджання судочинству, оскільки зловживання процесуальними правами допущено при зверненні до суду, а тому не мало негативного впливу на своєчасність вирішення спору як складову завдання адміністративного судочинства. Таким чином, суддя вважає, що встановлення штрафу в мінімальному розмірі визначеному ч.1 ст.149 КАС України (0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 576,30 грн.) буде достатнім для досягнення мети вжиття заходів процесуального примусу та сприятиме запобіганню зловживання позивачем своїми процесуальними правами.
Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини наголошував, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії від 07 липня 1989 року).
У рішенні від 21 жовтня 2010 року у справі "Дія-97" проти України" (Diya 97 v. Ukraine), заява № 19164/04 Суд констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм.
Згідно з ч.ч.4, 5 ст.149 КАС України ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції.
Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
Керуючись ст.ст. 45, 149, 241, 242, 248, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізол" (адреса:79022, м. Львів, вул. Городоцька, 174, ідентифікаційний номер 33895476) до Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України (адреса: м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ: 26255795) штраф у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 528 (п'ятсот двадцять вісім) грн. 60 коп.
Стягувач: Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул.Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795)
Боржник:Товариство з обмеженою відповідальністю "Мізол" (адреса:79022, м. Львів, вул. Городоцька, 174, ідентифікаційний номер 33895476)
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 29 липня 2019.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна