Іменем України
29 липня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2521/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області, Сєвєродонецького міського відділу Державної міграційної служби України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певній дії,
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 (далі - позивачі, законні представники) до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області (далі - І відповідач), Сєвєродонецького міського відділу Державної міграційної служби України в Луганській області (далі - ІІ відповідач), в якому позивачі просять:
- визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Луганській області у видачі ОСОБА_3 у зв'язку із досягненням ним 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;
- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Луганській області оформити та видати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із досягненням ним 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що вони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідно до частини першої статті 242 Цивільного кодексу України є його законними представниками. Згідно з частиною четвертою статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб захищають у суді їх законні представники - батьки.
По досягненню 16-річного віку ОСОБА_3 в супроводі законних представників 03 травня 2019 року звернувся до Сєвєродонецького міського відділу Державної міграційної служби України у Луганській області, який є територіальним підрозділом Управління Державної міграційної служби України в Луганській області, з заявою за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України для оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ. До заяви додано необхідний пакет документів, а саме: свідоцтво про народження та дві фотокартки розміром 35x45 мм. Проте, начальник Сєвєродонецького міського відділу Державної міграційної служби України у Луганській області Павлова К.О. не прийняла у ОСОБА_3 заяву за встановленою формою із пакетом документів. Натомість ОСОБА_3 був вимушений подати заяву у довільній формі на ім'я начальника Управління Державної міграційної служби України в Луганській області Скіртача Ю.І. та начальника Сєвєродонецького міського відділу Державної міграційної служби у Луганській області Павлової К.О. В цій заяві син позивачів обґрунтував своє право на отримання паспорта-книжечки та звернувся до структурних підрозділів Державної міграційної служби із проханням оформити та видати йому такий паспорт. На копії заяви щодо оформлення паспорта громадянина України (заяви у довільній формі) від 03 травня 2019 року, начальник Сєвєродонецького міського відділу Державної міграційної служби України у Луганській області Павлова К.О. власноруч написала про свою відмову прийняти у ОСОБА_3 заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України для оформлення паспорта-книжечки.
Листом від 08 травня 2019 року № КО-57/6/4401-19/4401.3/10992-19 Управління Державної міграційної служби України в Луганській області відмовило ОСОБА_3 у видачі паспорта у формі книжечки.
14 травня 2019 року ОСОБА_3 повторно звернувся до Сєвєродонецького міського відділу Державної міграційної служби у Луганській області з заявою за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України для оформлення паспорта-книжечки, разом із необхідним пакетом документів, а саме: завіреною копією свідоцтва про народження та двома фотокартками розміром 35х45 мм. До заяви ОСОБА_3 додано супровідний лист на ім'я начальника Управління Державної міграційної служби України в Луганській області Скіртача Ю.І. та начальника Сєвєродонецького міського відділу Державної міграційної служби Павлової К.О.
Листом від 11 червня 2019 року № Т-60/6/4401-19/4401.3/13425-19в/д Управління Державної міграційної служби України в Луганській області знову відмовило ОСОБА_3 у видачі паспорта у формі книжечки.
З посиланням на положення статей 3, 8, 32 Конституції України, статей 1, 8, 10 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", статті 2 Закону України "Про захист персональних даних", Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ та пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 "Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України", позивачі вважають протиправною відмову відповідача у видачі ОСОБА_3 паспорта громадянина України у формі книжечки та просять позовні вимоги задовольнити.
Управління Державної міграційної служби України в Луганській області та Сєвєродонецький міський відділ Державної міграційної служби України в Луганській області позов не визнали, про що 02 липня 2019 року та 17 липня 2019 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідними реєстраційними №№ 34587/2019, 37835/2019 подали відзиви на позовну заяву від 01 липня 2019 року № 4401.8.-14551/44.1-19 та від 11 липня 2019 року № 4439.39-1138/4439.39-19, в якому у задоволенні позовних вимог просять відмовити повністю (арк. спр. 25-35, 74-79).
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачі зазначили, що 20 листопада 2012 року прийнято Закон України за № 5492-VІ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492-VІ), яким визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ «Про громадянство» паспорт громадянина України - є документом, що підтверджує громадянство України.
У статті 21 Закону № 5492-VІ зазначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України на території України. Кожен громадянин України, який досягнув 14-річного віку зобов'язаний отримати паспорт громадянина України у порядку, визначеному Законом. Частиною четвертою статті 21 Закону № 5492-VІ передбачено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
З прийняттям вищезазначеного акта, паспорт громадянина України оформляється територіальними органами та підрозділами ДМС, що забезпечені відповідним обладнанням, всім визначеним законодавством категоріям громадян, починаючи з чотирнадцятирічного віку, тільки у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова № 302) - в редакції станом на 23 квітня 2019 року, момент звернення позивачів, передбачено запровадити із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру:
- з 01 січня 2016 року оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою ВРУ від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ (далі - Положення про паспорт);
- з 01 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викрадено), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою (далі - Порядок).
Пунктом 3 Постанови № 302 також установлено, що:
до завершення роботи із забезпеченням в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки;
прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється.
Положення Постанови № 302 передбачають поступовий перехід до виготовлення біометричних паспортів та порядок оформлення паспорта громадянина України в різні періоди запровадження біометричних паспортів, залежно від стану забезпечення матеріально-технічними ресурсами.
Так, станом на 23 квітня 2019 року (момент звернення позивачів) всі органи та підрозділи міграційної служби, у тому числі й ІІ відповідач, забезпечені матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі ID-картки, а тому відповідно до пункту 1.1. Доручення ДМС України від 15 червня 2017 року № 92/2-17 начальникам Головних управлінь, управлінь в областях доручено припинити з 16 червня 2017 року в територіальних підрозділах ДМС України прийом заяв на оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року.
На виконання вищевказаного Доручення, з 16 червня 2017 року в територіальних підрозділах ДМС України прийом заяв на оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року припинено.
Також відповідачі зазначили, що Закон № 5492-VІ передбачає, що паспорт громадянина України є документом, який оформляється із використанням Реєстру. Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно- телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина (стаття 4 Закону № 5492-VІ). Внесення інформації до Реєстру згідно з частиною першою статті 10 Закону № 5492-VІ здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника.
Статтею 8 Закону № 5492-VІ встановлено гарантії захисту і безпеки інформації Єдиного державного демографічного реєстру, зокрема особам, які працюють з базами даних Реєстру, заборонено вимагати, обробляти та використовувати будь-яку інформацію, не передбачену цим Законом. Відповідно до статті 11 Закону № 5492-VІ надання інформації, відомостей або інших персональних даних про особу, що містяться у Реєстрі, здійснюється виключно у випадках, передбачених законами України, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини або за згодою самої особи. Положення цієї статті повністю відповідають Конституції України, Закону України від 1 червня 2010 року № 2297-VI «Про захист персональних даних».
Паспорт громадянина України оформлюється на підставі заяви-анкети, зразок якої затверджується МВС України.
На сьогоднішній день є чинним Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, яке використовується в роботі органів ДМС в частині, що не суперечить закону, який згідно ієрархії законодавчих актів має вищу юридичну силу.
Відповідачі звернули увагу суду на те, що паспорти громадянина України у формі книжечки, видані до набрання чинності положень Закону № 5492-VІ, залишаються дійсними поряд із ID-карткою, хоча подальше їх оформлення припинено. Саме тому досі залишаються чинними деякі нормативно-правові акти законодавства, наприклад, Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, тощо. Однак, на сьогодні оформлення та видача паспорта громадянина України здійснюється виключно на підставі Закону № 5492-VІ, що має вищу юридичну силу, тобто виготовляється паспорт у формі картки.
Отже, відповідачі вважають, що територіальні підрозділи УДМС у Луганській області зобов'язані забезпечувати оформлення та видачу паспорта громадянина України у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме здійснювати видачу паспорта громадянина України у вигляді картки. Переконання особи, належність до окремих соціальних груп не можуть бути законною підставою для увільнення від своїх обов'язків перед державою або відмови від виконання законів.
Відповідно до пунктів 3, 7 Постанови № 302 кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт. Оформлення та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14- річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто. Слід зазначити, що копії свідоцтва про народження та фотокартки не достатньо для оформлення позивачу паспорта громадянина України.
Крім того, згідно з пунктом 13 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, на яке посилаються позивачі, для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35x45 мм; документи, що підтверджують громадянство України (наприклад, паспорт громадянина України батьків). На теперішній час взагалі відсутні затверджені у встановленому порядку: форма заяви, що подається для оформлення паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжки; порядок реєстрації такої заяви; процедура оформлення паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжки; порядок дії працівників уповноважених органів під час приймання документів; перевірки поданих документів; перевірки та підтвердження тотожності особи, яка подає заяву та особи, зображеної на фотокартці; заходи з ідентифікації особи тощо.
Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, який встановлював зразки заяв, печаток, штампів і бланків документів, які застосовувалися для виконання вказаного Положення, затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 квітня 2012 року № 320 «Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України» та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 липня 2012 року за № 1089/21401 (далі - Порядок № 320). Порядок № 320 втратив чинність з 17 квітня 2018 року на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 01 березня 2018 року № 161, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 березня 2018 року за № 352/31804. Тобто, резюмують відповідачі, на теперішній час відсутня процедура, механізм та правове врегулювання порядку видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII.
14 травня 2019 року позивачами надано заяву про видачу паспорта за формою, встановленою Порядком № 320, який втратив чинність 17 квітня 2018 року, і на теперішній час відсутня затверджена у встановленому порядку форма заяви, що подається для оформлення паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжки тощо. Крім того, позивачами 03 травня 2019 року подано заяву довільної форми в порядку Закону України «Про звернення громадян» і не надано жодного документу для оформлення паспорта неповнолітньому ОСОБА_3 .
Окрім того, відповідачі зазначили, що в бажання позивачів отримати паспорт, який би не містив безконтактного електронного носія, обумовлене релігійними переконаннями заявників. Однак, доводи позивачів щодо дискримінації громадян за релігійною ознакою з боку УДМС у Луганській області нічим не підтверджені.
З урахуванням викладених обставин, відповідачі просять у задоволенні позовних вимог відмовити повністю за необґрунтованістю.
Користуючись правом на подання заяв по суті справи, позивачами подані відповідь на відзив І відповідача від 05 липня 2019 року (арк. спр. 64-69) та відповідь на відзив ІІ відповідача від 18 липня 2019 року (арк. спр. 84-88), в яких позивачами наведені ідентичні аргументи, наявні для задоволення позовних вимог, які викладені в позовній заяві.
Ухвалою від 18 червня 2019 року про відкриття провадження в адміністративній справі судом ухвалено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 1-3).
Ухвалою від 04 липня 2019 року залучено до участі у справі другим відповідачем Сєвєродонецький міський відділ Державної міграційної служби України в Луганській області (арк. спр. 58-59).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадян України, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України, мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого в м. Сєвєродонецьку Луганської області (арк. спр. 8-11).
ОСОБА_3 та його законні представники ОСОБА_2 і ОСОБА_1 звернулись до відповідачів з заявою від 03 травня 2019 року б/н, відповідно до якої просили оформити паспорт громадянина України без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та видати його ОСОБА_3 виключно у вигляді паспортної книжечки, а не у формі пластикової картки типу ID-1 з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17, на що від ІІ відповідача отримали відмову у прийнятті заяви без чинного рішення суду (арк. спр. 12, 50).
На заяву позивачів від 03 травня 2019 року б/н І відповідачем надано відповідь від 08 травня 2019 року за № КО-57/6/4401-19/4401.3/10992-19, в якій зазначено, що з 01 листопада 2016 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 745 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 302", якою затверджено новий зразок бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм. Зазначено, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено видачі громадянинові бланка паспорта громадянина України, оскільки видається саме паспорт громадянина України, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України. Таким чином, у відповідача відсутні законні підстави для видачі бланка паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки та виготовлення паспорта громадянина України в іншій формі чи іншим способом, ніж це встановлено Постановою № 302 (арк. спр. 13-14, 51-52).
14 травня 2019 року ОСОБА_3 супровідним листом звернувся до відповідачів з заявою про видачу паспорту книжечки (арк. спр. 15-16).
Листом від 11 червня 2019 року № Т-60/6/4401-19/4401.3/13425-19 І відповідач продублював відповідь на заяву позивачів від 03 травня 2019 року б/н (арк. спр. 17-18, 53-54).
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Статтею 291 КАС України визначено особливості провадження у типовій справі, зокрема, згідно з частиною третьою цієї статті при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
З огляду на обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17, суд визнає дану адміністративну справу типовою до зразкової справи № 806/3265/17 та вважає за необхідне розглянути її з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення частини другої статті 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
При цьому, у даному випадку відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.
Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Приватне життя "охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру" (див. п. 25 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "C. проти Бельгії" від 07 серпня 1996 року (Reports 1996)). Стаття 8 Конвенції "захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом" (див. п. 61 рішення ЄСПЛ у справі "Pretty проти Сполученого Королівства" (справа № 2346/02, ECHR 2002 та п.65 рішення ЄСПЛ у справі "Олександр Волков проти України" (заява № 21722/11).
Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося "згідно із законом", не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див. рішення ЄСПЛ у справі "Ельсхольц проти Німеччини" (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VIII).
Таким чином, особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.
Так, відповідно до частини першої статті 13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, та документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус. При цьому, до документу, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, відноситься, зокрема, паспорт громадянина України.
Згідно із частиною третьою статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Частинами першою, другою, четвертою, п'ятою статті 14 цього Закону передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Відповідно до пунктів 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 02 вересня 1993 року № 3423-XII), бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.
Водночас, пунктом 1 Постанови № 302 затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, що додається.
Згідно із пунктом 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру запроваджено: з 1 січня 2016 року оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII; з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Пунктом 3 Постанови № 302 встановлено, що: до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.
Пунктом 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься, зокрема, така інформація, як біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).
Разом з тим, суд погоджується із посиланням позивача на порушення принципу поваги до приватного життя суб'єкта персональних даних, шляхом електронної обробки таких даних у процесі оформлення ID-паспорту, оскільки він згоди на таку обробку не надає, враховуючи таке.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону України від 01 червня 2010 року № 2297-VI "Про захист персональних даних" (далі - Закон № 2297-VI) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Статтею 2 Закону № 2297-VI встановлено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Разом з тим, згідно з частинами п'ятою, шостою статті 6 Закону № 2297-VI обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Водночас, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.
При цьому, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, у межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, вказані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
У статті 8 Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06 липня 2010 року № 2438-VI, зазначено: "Будь-якій особі надається можливість: a) з'ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у статтях 5 і 6 цієї Конвенції; …".
За сталою практикою Європейського суду з прав людини першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване статтею 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну "закон" є автономним, та до якості "закону" ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, п. 37) Під терміном "закон" … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності".
Таким чином, суд дійшов висновку, що норми Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" на відміну від норм Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, (теж чинного на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом"), не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Законодавець, приймаючи Закон України від 14 липня 2016 року № 1474-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" (далі - Закон № 1474-VIII), яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримався вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими та виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та не допускати жодної дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин з отримання паспорта громадянина України.
На час звернення ОСОБА_3 до Сєвєродонецького міського відділу Державної міграційної служби України в Луганській області діяло два нормативних акта: Положення про паспорт № 2503-XII і Постанова № 302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов'язані звертатися за його обміном, при досягнені відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов'язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (частина третя статті 21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Оскільки дії Сєвєродонецького міського відділу Державної міграційної служби України в Луганській області розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку щодо безпідставності посилання ІІ відповідача на відсутність можливості у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Разом з тим, судом встановлено, що наказом Управління Державної міграційної служби у Луганській області від 28 квітня 2016 року № 29 «Про затвердження Положень про структурні підрозділи апарату та територіальний підрозділ Управління ДМС в Луганській області» серед іншого затверджено Положення про територіальний підрозділ Управління Державної міграційної служби України у Луганській області (далі - Типове положення). Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 "Загальні положення" Типового положення територіальний підрозділ Управління Державної міграційної служби України в Луганській області (далі - територіальний підрозділ УДМС) відповідно до наказу ДМС України від 18 липня 2011 року № 28 (у редакції наказу ДМС України від 14 лютого 2015 року № 19) входить до структури Управління Державної міграційної служби України в Луганській області (далі - УДМС) та йому підпорядковується (арк. спр. 45, 46-48).
Згідно з абзацами першим, четвертим пункту 4 Типового положення територіальний підрозділ УДМСУ відповідно до покладених на них завдань здійснює оформлення і видачу громадянам України, які постійно проживають в України, документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, затримує видачу та вилучає ці документи у передбачених законодавством випадках.
Отже, належним відповідачем у даній справі є Сєвєродонецький міський відділ Державної міграційної служби України в Луганській області, а не Управління Державної міграційної служби України в Луганській області, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області слід відмовити.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки відповідно до пункту 14 частини другої статті 3 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області (ідентифікаційний код 37851432, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, буд. 12), Сєвєродонецького міського відділу Державної міграційної служби України в Луганській області (місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, буд. 12) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певній дії задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Сєвєродонецького міського відділу Державної міграційної служби України в Луганській області у видачі неповнолітній дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорту у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ із наступними змінами та доповненнями.
Зобов'язати Сєвєродонецький міський відділ Державної міграційної служби України в Луганській області оформити та видати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із досягненням ним 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII.
У задоволенні позовних вимог до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.І. Чернявська