Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710
23 липня 2019 р. справа № 520/3831/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Блудової А.І.,
представника позивача - ОСОБА_1 О.О.,
представника відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особа-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (вул. 7-а Пересипська, буд. 6, м. Одеса, Одеська область, 65042, код ЄДРПОУ 40342996) про скасування постанов, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області щодо винесення постанов про накладання штрафних санкцій № 91 від 25.03.2019, №92 від 25.03.2019, №93 від 25.03.2019 стосовно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на підставі матеріалів розгляду справи;
- скасувати постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про накладення штрафних санкцій № 91 від 25.03.2019 на суму 25500 грн, № 92 від 25.03.2019 на суму 25500 грн, № 93 від 25.03.2019 на суму 25500 грн, яким до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 застосовано штрафні санкції на загальну суму 76500 (сімдесят шість тисяч п'ятсот ) грн 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він не згоден із накладеними на нього штрафними санкціями відповідно до постанов Головного управління Держпродспожислужби в Одеській області про накладення штрафних санкцій № 91, № 92, № 93 від 25.03.2019, вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, порушують норми матеріального чи процесуального права, свободи, інтереси ФОП ОСОБА_2 . Позивач також зазначив, що направлення на проведення перевірки від 08.02.2019 № 351, видане ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області та акт перевірки характеристик продукції від 12.02.2019 року № 269, складений фахівцями ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області в особі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , містять хибні відомості та посилання, а матеріали розгляду відповідачем щодо ФОП ОСОБА_2 не містять відомостей про встановлений належним чином факт розповсюдження позивачем продукції.
Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що при прийнятті оскаржуваних постанов відповідач діяв на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством, оскаржувані рішення прийнято за наслідками встановлених актом перевірки порушень, що підтверджується копією відеофіксації перевірки.
Представник позивача надав суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що доданий до відзиву компакт диск містить записи, джерело походження яких відповідачем не вказано, не зазначено, чи є ці записи оригіналом або копією, не зазначено про наявність у відповідача або іншої особи оригіналів вказаних записів, не вказано якими технічними засобами вони зроблені, не зазначено їх технічні характеристики. Також представником позивача зазначено, що вказаний електронний доказ не засвідчений електронним цифровим підписом відповідача, прирівняним до власноручного підпису, у зв'язку з чим відеозаписи, на які посилається відповідач, не може бути взятий до уваги судом та визнаним як допустимий у відповідності до вимог 74 КАС України.
Представник відповідача надав до суду заперечення, в яких зазначив, що надана до суду відео фіксація є належним та допустимим доказом, оскільки Верховний Суд постановив, що електронні докази були подані з використанням ЄЦП, проте відхилив такі документи, посилаючись на те, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система не розпочала роботу, що унеможливлює прийняття документів в електронній формі.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просили задовольнити позов з підстав та мотивів, викладених в ньому та у відповіді на відзив
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог процесуального законодавства, у запереченнях просив суд розглядати справу за його відсутності.
Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з приписами п.1 ч.3 ст.205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 зареєстрований за податковою адресою: АДРЕСА_2 , перебуває на обліку як платник податків у Київській державній податковій інспекції Київського управління Головного управління ДФС у Харківській області.
Відповідно до наказу № 405 від 08.02.2019 та направлення № 351 від 08.02.2019 працівникам ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області доручено здійснити перевірку характеристик продукції у формі планової (виїзної поєднаної з невиїзною) перевірки у суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_2 . Фактична адреса розповсюдження продукції: АДРЕСА_3 . Строк проведення перевірки з 11.02.2019 по 12.02.2019. Підстава проведення перевірки - секторальний план державного ринкового нагляду на 2019 рік. Предметом перевірки є характеристики електричного та електронного обладнання, засобів вимірювальної техніки.
12 лютого 2019 року працівниками ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області у складі № 232, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , який орендується ФОП ОСОБА_2 у ТОВ «Промтоварний ринок» (код ЄДРПОУ 20942626), проведено перевірку, за результатами якої складено акт перевірки характеристик продукції від 12.02.2019 №269, в якому зафіксовано виявлені порушення, а саме п.п. 12, 20, 28, 42, 43 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою КМУ 16.12.2015 № 1067, а також пп. 17, 25, 32, 44, 55 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою КМУ 16.12.2015 №1077, а саме на електрообладнанні (позиція 1-3) на табличці з технічними даними відсутній знак відповідності технічним регламентам; не зазначено найменування виробника та імпортера, їх контактні поштові адреси.
19 березня 2019 року ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області складено протокол №28 про виявленні порушення вимог статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд» та статті 15 і Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».
За результатами розгляду справи: акту перевірки №269 від 12.02.2019, протоколу №28 від 19.03.2019, 25.03.2019 прийнято наступні постанови про накладення штрафу: Постанова №91, якою за порушення вимог передбачених п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а саме введення в обіг продукції (позиції 1 акту перевірки №269 від 12.02.2019), яка не відповідає встановленим вимогам, до ФОП ОСОБА_2 застосовано штрафні санкції у розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 25500,00 грн; Постанова №92, якою за порушення вимог передбачених п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» , а саме введення в обіг продукції (позиції 2 акту перевірки №269 від 12.02.2019), яка не відповідає встановленим вимогам, до ФОП ОСОБА_2 застосовано штрафні санкції у розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 25500,00 грн; Постанова №93, якою за порушення вимог передбачених п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а саме введення в обіг продукції (позиції з акту перевірки №269 від 12.02.2019), яка не відповідає встановленим вимогам, до ФОП ОСОБА_2 застосовано штрафні санкції у розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 25500,00 грн.
Не погоджуючись із вказаними постановами відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Частиною 1 статті 11 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" передбачено, що: державний ринковий нагляд за додержанням виробниками та розповсюджувачами продукції загальної вимоги щодо безпечності продукції забезпечується шляхом здійснення державного ринкового нагляду, а також державного контролю продукції при її ввезенні на митну територію України.
Відповідно до Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 667 від 02.09.2015 року, Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і реклами в цій сфері.
Згідно з п.1 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, затвердженого Наказом Держпродспоживслужби від 21.07.2017 №579 визначено, що Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області є територіальним органом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Закон України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" 2 грудня 2010 року №2735-VI (далі - Закон України №2735-VI) встановлює правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції. Згідно з положеннями ст.3 Закону України №2735-VI, законодавство України про державний ринковий нагляд і контроль продукції складається з цього Закону, Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері, у тому числі технічних регламентів.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України №2735-VI, метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.
Відповідно до ч.ч.3-5 ст.23 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції. Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.
Під час таких перевірок перевіряються характеристики лише того виду продукції, що є предметом перевірки.
Перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та посвідчень (направлень) на проведення перевірки, що видаються та оформляються відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Відповідно до частин 12-14 вказаної статті у разі якщо за результатами перевірки характеристик продукції встановлено, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, орган ринкового нагляду на підставі наданих суб'єктом господарювання документів, що дають змогу відстежити походження такої продукції та її подальший обіг (зокрема договори, товарно-супровідна документація), визначає особу, яка поставила відповідному суб'єкту господарювання цю продукцію, та всіх осіб, яким цей суб'єкт господарювання поставив зазначену продукцію.
У разі якщо суб'єктом господарювання надано висновки експертизи, протоколи випробувань продукції, сертифікати відповідності або інші документи про відповідність, видані за результатами добровільної оцінки відповідності акредитованими органами з оцінки відповідності, органи ринкового нагляду належним чином ураховують ці документи при проведенні перевірок характеристик продукції.
Органи ринкового нагляду мають право звертатися до органів з оцінки відповідності із запитами стосовно надання відомостей про видачу, відмову у видачі, обмеження сфери, призупинення та скасування документів про відповідність відповідної продукції. Органи з оцінки відповідності повинні надавати відомості за такими запитами не пізніше наступного робочого дня з дня їх одержання.
Положеннями підпункту "б" пункту 2 ч.1 ст.24 Закону України №2735-VI визначено, що у разі якщо під час перевірки характеристик продукції у виробника відповідної продукції виробник доведе що він не вводив в обіг продукцію, що є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам; продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам внаслідок дій чи бездіяльності розповсюджувача (розповсюджувачів) такої продукції. У випадках, зазначених у підпункті "б" пункту 2 цієї частини, встановлюється за ланцюгом постачання продукції особа, яка ввела таку продукцію в обіг, та особа, внаслідок дій чи бездіяльності якої продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам.
Судом встановлено, що оскаржувані рішення винесені відповідачем на підставі порушення позивачем вимог п.п. 12, 20, 28, 42, 43 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою КМУ 16.12.2015 № 1067, а також пп. 17, 25, 32, 44, 55 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою КМУ 16.12.2015 №1077, а саме на електрообладнанні (позиція 1-3) на табличці з технічними даними відсутній знак відповідності технічним регламентам; не зазначено найменування виробника та імпортера, їх контактні поштові адреси.
Частиною 5 ст.10 Закону України №2735-VI передбачено, що повноваження та порядок діяльності органів ринкового нагляду, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, встановлюються цим Законом, законами України "Про загальну безпечність нехарчової продукції". "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та іншими законами України.
Пунктом 6 ч.1 Закону України №2735-VI визначено, що з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності приймають у випадках та порядку, визначених цим Законом, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснюють контроль стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.44 Закону України №2735-VI, суб'єкти господарювання за порушення цього Закону несуть згідно з законами України цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.
До особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі: 1) введення в обіг продукції, що становить серйозний ризик. - у розмірі від тисячі п'ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двох тисяч п'ятисот до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян: 2) введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення знака відповідності технічним регламентам на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів. - у розмірі від п'ятисот до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
До суб'єктів господарювання застосовуються штрафні санкції у разі: 1) невиконання або неповного виконання вимог рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, визначених у частині першій етапі 28 цього Закону, - у розмірі від двох тисяч п'ятисот до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для осіб, які ввели продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважаються такими, що ввели продукцію в обіг, та у розмірі від п'ятисот до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для розповсюджувачів: 2) невиконання або неповного виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, визначених у етапі 29 цього Закону, - у розмірі від тисячі п'ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для осіб, які ввели продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважаються такими, що ввели продукцію в обіг, та у розмірі від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для розповсюджувачів: 3) невиконання припису про негайне усунення порушень вимог щодо представлення за місцем проведення ярмарку, виставки, показу чи демонстрації в інший спосіб продукції, що не відповідає встановленим вимогам. - у розмірі від двохсот п'ятдесяти до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за невиконання вимог рішення про негайне припинення представлення продукції за місцем проведення відповідного ярмарку, виставки, показу чи демонстрації в інший спосіб продукції - у розмірі від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 2 статті 12 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що у разі застосування санкцій за порушення вимог законодавства, зокрема, якщо законом передбачаються мінімальні та максимальні розміри санкцій, враховується принцип пропорційності порушення і покарання. Санкція, що застосовується до суб'єкта господарювання при першому порушенні, не може бути вищою за мінімальну санкцію, передбачену відповідним законом.
Представником відповідача під час розгляду справи не наведено фактів, що свідчать про дотримання відповідачем принципу пропорційності порушення і покарання при визначенні розміру штрафної санкції.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що відносно ФОП ОСОБА_2 на підставі акту перевірки характеристик продукції від 12.02.2019 №269, та протоколу №28 від 19 березня 2019 року ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області протиправно складено постанови №91-93 від 25.03.2019, кожною з яких на позивача накладено штрафні санкції у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 25500 грн на загальну суму 76500 грн, оскільки відповідачем неправомірно (в порушення ч.2 ст.12 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності") застосовано санкцію, вищу за мінімальну, що є підставою для задоволення цієї частини позовних вимог та скасування оскаржуваних постанов.
З приводу відеоматеріалів, доданих відповідачем разом з відзивом, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що оскаржувані постанови про накладення штрафу винесені відповідачем за результатами розгляду справи, а саме: акту перевірки характеристик продукції № 269 від 12.02.2019, протоколу № 28 від 19.03.2019.
Суд зазначає, що вказані акт та протокол, а також оскаржувані постанови про накладення штрафу не містять посилання на будь-які відеозаписи як на докази, що стали підставою для винесення рішень.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
До суду не надано доказів, що при винесенні оскаржуваних рішень відповідач також враховував інформацію, наявну у відеозаписах.
Суд також зазначає, що наданий відповідачем електронний доказ (відеоматеріали перевірки) не відповідає вимогам ч.2 ст.99 КАС України.
Оцінюючи аргументи учасників справи та надані ними докази, суд зазначає, що відповідно до п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29).
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Аргументи сторін стосовно хибних відомостей та посилань у направленні на проведення перевірки, акті перевірки характеристик продукції, тощо, судом у рішенні не обґрунтовуються з огляду на достатність встановлених обставин щодо відсутності підстав для винесення оскаржуваних актів індивідуальної дії та, як наслідок, їх скасування.
При цьому під час судового розгляду відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржуваних рішень, у той час як факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом.
Відповідно до п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" №7 від 20.05.2013 року, вимоги про визнання акта владного органу недійсним або неправомірним тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.
Суд зазначає, що за своєю суттю правовий акт управління - це державно-владне волевиявлення, що містить управлінське рішення із приписом, адресованим іншим суб'єктам права. Визнаючи акт протиправним, суд констатує відсутність у ньому цих сутнісних рис та його нездатність регулювати суспільні відносини. Разом із тим, з метою захисту прав та інтересів суб'єкта права суд встановлює правові наслідки протиправності акту, а саме його скасування.
Таким чином, належним способом захисту порушеного права позивача є саме визнання протиправними та скасування оскаржуваних постанов про накладення штрафу, у той час як позовні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області щодо винесення постанов про накладання штрафних санкцій задоволенні не підлягають.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Фізичної особа-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (вул. 7-а Пересипська, буд. 6, м. Одеса, Одеська область, 65042, код ЄДРПОУ 40342996) про скасування постанов - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про накладення штрафних санкцій від 25.03.2019 № 91, № 92, № 93.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (вул. 7-а Пересипська, буд. 6, м. Одеса, Одеська область, 65042, код ЄДРПОУ 40342996) на користь Фізичної особа-підприємця ОСОБА_2 судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 29 липня 2019 року.
Суддя О.Г. Котеньов