ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" липня 2019 р. справа № 300/1124/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Грицюка П.П.,
за участю секретаря судового засідання Ткачука І.М.,
представника позивача ОСОБА_5. ,
представника відповідача Кононової О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів від 18.02.2019 року, -
ОСОБА_3 (далі-позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС (далі-відповідач) про визнання протиправною і скасуванням картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС № UA206020/2019/00387 від 18.02.2019 року та визнання протиправним і скасуванням рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС UA206020/2019/000363/2 від 18.02.2019 року (а.с. 7-25).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 1-2).
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення вимог статтей 49, 51, 55, 57, 59, 60 Митного кодексу України, за наявності документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки - марки «AUDI», модель А7, бувший у використанні, номер кузова - НОМЕР_1 , загальна кількість місць для сидіння - 4, призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, номер двигуна - немає даних, тип двигуна - дизельний, об'єм двигуна - 2967 cm3, потужність двигуна - 180квт. Колісна формула - 4*4, календарний рік виготовлення - 2010 модельний рік виготовлення -2011, виробник - «AUDI» DR, країна виробництва - Німеччина (DK)» (далі - транспортний засіб), та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозився ОСОБА_3 на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). При цьому, позивач зазначив, що одночасно із ЕМД подано: Рахунок-фактуру (інвойс) 19831473 від 31.01.2019; акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду) №UA209020/2019/07532 від 08.02.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 28.10.2010; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 28.10.2010; внутрішній договір доручення НОМЕР_7 від 02.02.2019; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_8 від 01.04.1997; інші некласифіковані документи Звіт НОМЕР_9 від 06.02.2019; інші некласифіковані документи інформація дати виготовлення від 15.02.2019; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів поданих №UA206020/2019/402509 від 16.02.2019. 18.12.2018 року посадовими особами Івано-Франківської митниці ДФС за результатами розгляду ЕМД № UA206020/2019/402509 та доданих до неї документів, відмовлено в митному оформленні транспортного засобу. Вказану відмову у митному оформленні транспортного засобу посадова особа Івано-Франківської митниці ДФС оформила карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206020/2019/00387 від 18.02.2018 року. Позивач стверджує, що на підставі рахунку-фактури № 19831473 від 31.01.2018 року оплатив нерезиденту повну вартість автомобіля готівкою в сумі 7 500,00 EUR (надалі по тексту також - євро), про що отримав відповідні документи. Підтвердженням сплати відповідної суми, являються: платіжне доручення в іноземній валюті №SW24J204O87765 від 04.02.2019, в якому чітко зазначено рахунок отримувача платежу, а саме НОМЕР_10, який в свою чергу наявний і в самому рахунку-фактурі (інвойс) (Commercial invoice) №19831473 від 31.01.2019, номер кузова - НОМЕР_1, марку транспортного засобу Audi А7 та зазначено ОСОБА_3 . При перетині кордону України і декларуванні, визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). На переконання ОСОБА_3 , відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів, достовірно знаючи, що рахунок по купівлі автомобіля оплачувався через фінансові установи, що підтверджується відповідним платіжним дорученням. Позивач вважає, що застосування резервного методу для визначення митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості з 7 500,00 EUR до 12 416,00 EUR порушує права позивача. На підставі вказаного ОСОБА_3 просив суд визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву (а.с. 56-60), який надійшов на адресу суду із письмовими доказами 18.06.2019 (а.с. 56-99). У відзиві представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечила та в обґрунтування своїх заперечень зазначила, що під час митного оформлення позивачем відповідного транспортного засобу не був представлений належний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України. На підставі наведеного посадовою особою митниці було направлено електронне повідомлення про витребування додаткових документів, згідно ч. 2 ст. 53 МКУ, на що декларантом було надано банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного автомобіля «AUDI А7» 2010 р.в. НОМЕР_1 , копія митної декларації країни відправлення та просив винести рішення швидше десяти денного терміну. Також представником відповідача вказано, що в даному випадку в рішенні про коригування інспектор зазначив, що спрацювала система управління ризиками, це означає, що митна вартість товару занижена. У зв'язку з цим було направлено запит до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення митної за VIN-кодами. В результаті чого митна вартість даного ТЗ складає 12 416,00 EUR. Таким чином, Івано-Франківською митницею ДФС прийнято спірні картку відмови та рішення про коригування митної вартості, при цьому митна вартість товару визначена резервним методом в сумі 12416,00 EUR. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржувані рішення такими, що прийняті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Позивачем 21.06.2019 року подано відповідь на відзив (а.с. 101-105), в якому зазначено, що відповідачем протиправно у спірних правовідносинах з метою визначення вартості транспортного засобу застосовано електронний довідник Gebrauchte Automobile Wertermittlung SCHWACKE (Німеччина). При цьому, відповідач не скористався альтернативними джерелами визначення вартості транспортного засобу. Також, позивач зазначив, що посадовим особами Івано-Франківської митниці всупереч наведеним нормативно правовим актам необґрунтовано числове значення «12 416,00» та не наведено інформації, щодо використання: Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів; спеціалізованих програмно-інформаційних комплексів Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; цінової інформації, отриману в рамках домовленостей, укладених між ДФС та об'єднаннями імпортерів та виробників. Одночасно звернув увагу суду, що спірне рішення не містить обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що є самостійною підставою для його скасування. Також вказав, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації АСАУР оскільки порядок його формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання його даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. В АСАУР відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості та методів її визначення, у зв'язку з чим такий програмний комплекс не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються об'єктивно та піддаються обчисленню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, судом встановлено наступне.
Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.
Згідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).
Відповідно до частини 6 статті 257 Митного кодексу України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Положеннями статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2 статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).
За змістом частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 Митного кодексу України).
Згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Так, 16.02.2019 року представником позивача - фізичною особою ОСОБА_4 подано до митного оформлення електронну вантажну митну декларацію (далі -ЕМД) № UA206020/2019/402509 на «легковий автомобіль, призначений для перевезення пасажирів виключно по дорогах загального користування, такий, що був в експлуатації. Марки «AUDI», модель А7, бувший у використанні, номер кузова - НОМЕР_1 , загальна кількість місць для сидіння - 4, призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, номер двигуна - немає даних, тип двигуна - дизельний, об'єм двигуна - 2967 cm3, потужність двигуна - 180квт. Колісна формула - 4*4, календарний рік виготовлення - 2010 модельний рік виготовлення -2011, виробник - «AUDI» DR, країна виробництва - Німеччина (DK)» (далі - транспортний засіб), та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) (а.с. 94).
Встановлено, що у вказаній митній декларації обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Зокрема, в графі "42" здійснено визначення митної вартості вказаного транспортного засобу в розмірі 7 500,00 EUR.
При цьому, одночасно із ЕМД декларантом подано: рахунок-фактуру (інвойс) 19831473 від 31.01.2019; акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду) №UA209020/2019/07532 від 08.02.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 28.10.2010; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 28.10.2010; внутрішній договір доручення НОМЕР_7 від 02.02.2019; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_8 від 01.04.1997; інші некласифіковані документи Звіт НОМЕР_9 від 06.02.2019; інші некласифіковані документи інформація дати виготовлення від 15.02.2019; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів поданих №UA206020/2019/402509 від 16.02.2019. Суду надані засвідчені копії перекладу вказаних документів (а.с. 26-37).
18.02.2019 року посадовими особами Івано-Франківської митниці ДФС за результатами розгляду ЕМД № UA206020/2019/402509 та доданих до неї документів, відмовлено в митному оформленні транспортного засобу. Вказану відмову у митному оформленні транспортного засобу посадова особа Івано-Франківської митниці ДФС оформила карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206020/2019/00387 від 18.02.2019 року (а.с. 90-91).
Згідно даної картки відмови, відповідачем відмовлено в митному оформленні транспортного засобу з причин: митна вартість товару визначена за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України). Джерело інформації: АСАУР ДФС «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел». Обов'язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN - кодами. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про права декларанта вчиняти дії, передбачені п. 5 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України.
Таким чином, 16.02.2019 року Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA206020/2019/000363/2, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) у розмірі 12 416,00 EUR (а.с. 92-93). Згідно графи 33 даного рішення зазначено, що митна вартість товару визначена за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України), Джерело інформації: АСАУР ДФС «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел». Обов'язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN - кодами. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про права декларанта вчиняти дії, передбачені п. 5 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.
Судом попередньо встановлено, що митну вартість транспортного засобу, яка вказана декларантом у електронній митній декларації № UA206020/2019/402509 від 16.02.2019 року, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано рахунок-фактуру (інвойс) 19831473 від 31.01.2019. Відповідно до перекладу даного документу, це є рахунок який підтверджує купівлю ОСОБА_3 транспортного засобу марки - «AUDI», модель А7, номер кузова - НОМЕР_1 . Даним рахунком-фактурою визначено ціну покупки 7 500 EUR (а.с. 26-27).
Також, на підтвердження оплати суми 7 500 EUR за транспортний засіб, марки - «AUDI», модель А7, номер кузова - НОМЕР_1 , позивачем подано до позовної заяви платіжний документ №NSW24J204O87765 від 04.02.2019 року в якому чітко зазначено рахунок отримувача платежу, а саме № НОМЕР_10, який в свою чергу наявний і в самому рахунку-фактурі (інвойс) (Commercial invoice) №19831473 від 31.01.2019, номер та дату фактурі (інвойс) (Commercial invoice) №19831473, номер кузова -НОМЕР_1, марку транспортного засобу Audi А7 та зазначено ОСОБА_3 . Зазначене платіжне доручення було подано брокером до митного оформлення транспортного засобу.
Суд констатує, що позивачем підтверджено факт сплати коштів відповідно до вищевказаного рахунку-фактури (інвойс) №19831473 від 31.01.2019 відповідними банківськими платіжними документами (а.с. 37, 111).
Однак, відповідач під час митної консультації не вжив заходів щодо витребування у позивача інших, додаткових документів щодо підтвердження сплати коштів відповідно до рахуноку-фактури (інвойс) №19831473 від 31.01.2019, а просив надати оригінали товаросупровідних та реєстраційних документів зазначених в графі 44 митної декларації. Тобто, відповідач просив надати оригінали раніше поданих документів, а не витребував додаткові. Вказані обставини підтверджуються електронним запитом в системі «АСМО Інспектор», який адресований декларанту 16.02.2019 року (а.с. 64).
Судом також встановлено, що Івано-Франківською митницею ДФС було скеровано електронне повідомлення декларанту про надання додатково документів, на що декларантом було надано платіжний документ №NSW24J204O87765 від 04.02.2019 року та першу сторінку копії митної декларації країни відправлення (а.с. 65).
Декларантом 18.02.2019 року повідомлено відповідача, що ним надано митному органу банківський платіжний документ та копію декларації країни відправлення. Просив прийняти рішення по визначенні митної вартості раніше десятиденного терміну (а.с. 66).
Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.
При цьому, частиною 1 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Пунктом 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що органи доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З аналізу коментованих вимог Митного кодексу України суд приходить до висновку, що відповідач під час здійснення наданих повноважень зобов'язаний здійснювати контроль правильності визначення митної вартості товарів. Тобто, перевіряти числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, а не тільки перевіряти виконання договірних зобов'язань власника транспортного засобу щодо сплати коштів за його придбання.
Як наслідок, при належному підтвердженні власником транспортного засобу митної вартості та її складових, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, факт відсутності підтвердження сплати кошів за придбаний товар, не є обґрунтованою підставою вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 Митного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).
Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.
Згідно частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини 2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).
Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).
За приписами частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно частини 2 коментованої статті Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Суд констатує, що відповідач не надав суду жодних доказів щодо проведення консультацій з декларантом з приводу застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів. При цьому, не підтверджено доказами неможливість застосування в спірних правовідносинах кожного наступного методу, перелік яких визначено частиною 1 статті 57 Митного кодексу України.
Також, згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 11.09.2012 в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Судом встановлено, що митну вартість товару - транспортного засобу марки - «AUDI», модель А7, номер кузова - НОМЕР_1 , визначено за резервним методом. За основу визначення даної митної вартості товару взято ''джерело інформації'' відомості з електронного довідника SuperSchwacke (а.с.96-98), переклад (а.с. 118-119).
Суд критично ставиться до наданої інформації з електронного довідника SuperSchwacke виходячи з наступних мотивів.
Відповідач належним чином не обґрунтував підставність і правомірність використання у спірному випадку відомостей оціночної діяльності програмного продукту SuperSchwacke.
Також, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу за допомогою програмного комплексу SuperSchwacke з врахуванням ПДВ. Однак, безпосередній переклад з німецької на українську мови витягу з програмного комплексу SuperSchwacke свідчить про наявність у ньому інформації про два види вартості: "Verkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 12 800 EUR" - вартість продажу (Schwacke) з ПДВ 12 800 EUR" та "Еinkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 10 450 EUR"- "вартість покупки (Schwacke) з ПДВ 10 450 EUR. Будь-якого обґрунтування щодо застосування під час коригування митної вартості товару саме пункту «Verkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer», представник відповідача не зазначила.
При цьому, слід зазначити те, що інформація із програмного продукту SuperSchwacke після даних про "вартість продажу (Schwacke) з ПДВ" і "вартість покупки (Schwacke) з ПДВ" містить запис виконаний на німецькій мові "vorbehaltlich der technischen Prufung", безпосередній переклад якого свідчить "підлягає технічній експертизі". Тобто, в будь-якому випадку, оцінка SuperSchwacke здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) щодо придбаного автомобіля.
Враховуючи наведене, наслідком вказаних протиправних дій відповідача є безпідставне, в порушення статті 58 МК України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав, неналежними засобами та з відповідними порушеннями.
Таким чином, суд дійшов висновку, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС № UA206020/2019/00387 від 18.02.2019 року та рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС UA206020/2019/000363/2 від 18.02.2019 року, є протиправними та такими, що підлягають до скасування.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідач, приймаючи оскаржувані картку та рішення діяв не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За наслідками розгляду справи підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1536,80 гривень, сплаченого згідно наявних в матеріалах справи квитанцій (а.с. 3-5).
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС №UA206020/2019/00387 від 18.02.2019 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС № UA206020/2019/000363/2 від 18.02.2019 року.
Стягнути з Івано-Франківської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в розмірі 1536 (тисячу п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
ОСОБА_3 , (ідентифікаційний код НОМЕР_6 ), АДРЕСА_1 ;
Івано-Франківська митниця ДФС України (код ЄДРПОУ 39640261), вул. К. Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76010.
Суддя Грицюк П.П.
Рішення складене в повному обсязі 29 липня 2019 р.