Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
23 липня 2019 р. справа № 520/3979/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Біленського О.О.,
при секретарі судового засідання - Поволяєвій К.В.,
за участі:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Чернишов К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, Харківська обл., м.Харків, вул.Космічна, буд.21, 8-9 поверх, код ЄДРПОУ 39792822) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених та змінених позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправним не розгляд в порядку передбаченому ч.7 ст.118 Земельного Кодексу України Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області поданого па підставі ч.6 ст.118 Земельного Кодексу України клопотання ОСОБА_1 до начальника Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Харківській області від 24 вересня 2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03) площею 2 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району Харківської області (код одиниці адміністративно-територіального устрою, номер кадастрової зони, кадастрового кварталу (кадастровий номер відсутній) НОМЕР_3);
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути, в установленому ч.7 ст.118 Земельного Кодексу України порядку, подане на підставі ч.6 ст.118 Земельного Кодексу України клопотання ОСОБА_1 від 24 вересня 2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03) площею 2 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району Харківської області (код одиниці адміністративно - територіального устрою, номер кадастрової зони, кадастрового кварталу (кадастровий номер відсутній) НОМЕР_3);
- визнати дискримінаційними дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області відносно ОСОБА_1 при розгляді поданого на підставі ч.6 ст.118 Земельного Кодексу України клопотання ОСОБА_1 до начальника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 24 вересня 2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03) площею 2 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів па території Новоіванівської сільської ради Лозівського району Харківської області (код одиниці адміністративно - територіального устрою, номер кадастрової зони, кадастрового кварталу (кадастровий номер відсутній) НОМЕР_3) та розгляді звернення третьої особи про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03) площею 2 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів па території Новоіванівської сільської ради Лозівського району Харківської області та надання їй наказом "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 26 жовтня 2018 року №7799-СГ цього дозволу, розгляді заяви гр. ОСОБА_2 до начальника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Оберемка Є.А. від 06.04.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району Харківської області та надання їй наказом від 05.05.2017 року №7502-СГ зазначеного дозволу.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 24.09.2018 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з клопотанням відповідно до п.п.6,7 ст.118.п.б).ч.1ст.121 Земельного кодексу України, з урахуванням "Переліка земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у IV кварталі 2018 року на території Харківської області", затвердженого наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області 20.09.2018 №184 та планово-картографічного матеріалу до нього, розмішеного на офіційному веб-сайті Головного управління Держгеокадастру у Харківській області за адресою в мережі Інтернет та просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03) площею 2 та за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району Харківської області (код одиниці адміністративно- територіального устрою, номер кадастрової зони, кадастрового кварталу (кадастровий номер відсутній) НОМЕР_3:). Дана земельна ділянка включена до "Переліку". Позивач зазначив, що вказане клопотання з відповідними додатками відповідає вимогам ст.118 Земельного кодексу України. Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 22.10.2018 року №Г-12046/0-8336/0/95-18 "Про розгляд заяви", позивачу повідомлено, що стосовно отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою на вказану земельну ділянку, крім позивача звернулася третя особа. Враховуючи затверджену Урядом Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної влади в України та план заходів щодо її реалізації (розпорядження КМУ від 01.04.2014 року № 333-р та від 18.06.2014 року №591-р), яка передбачає розширення повноважень органів місцевого самоврядування з розпорядження земельними ділянками, у тому числі і за межами населених пунктів. Головним управлінням було направлено лист від 04.10.2018 року Новоіванівській сільській раді стосовно висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства зазначеної земельної ділянки. Листом Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області від 11.10.2018 №3779/02-13-10 Головне управління повідомлено, що земельний масив, за рахунок якого позивач бажає отримати у власність земельну ділянку, використовується жителями територіальної громади села Нова Іванівка для городництва та категорично заперечила проти надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на вказану земельну ділянку. Враховуючи вищенаведене, Головне управління відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства зазначеної земельної ділянки. Позивач вважає вказане рішення протиправним, що є підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість дій відповідача під час розгляду заяви позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. Представником відповідача надано відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що як вбачається із ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, чітко визначеного порядку, безпосередньо розгляду клопотання, зазначена стаття не передбачає, а лише визначає строки розгляду клопотання та підстави для відмови. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 60-р Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 1 лютого 2018 р. забезпечити здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об'єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Враховуючи вищезазначене, представник відповідача вважає, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області діяло в межах повноважень та відповідно до чинного законодавства. Окрім цього представник відповідача зазначив, що наказом Головного управління від 26.10.2018 року №7799-СГ надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки учаснику антитерористичної операції та земельна ділянка не відноситься до земельної ділянки на яку гр. ОСОБА_1 бажає отримати дозвіл на розробку документації із землеустрою, то і жодних дискримінаційних дій з боку Головного управління Держгеокадастру у Харківській області не було допущено.
Позивач надав до суду заперечення на відзив, в яких підтримав позицію, викладену у адміністративному позові.
Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
З наявних матеріалів справи вбачається, що 24.09.2018 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з клопотанням відповідно до п.п.6,7 ст.118.п.б).ч.1ст.121 Земельного кодексу України, з урахуванням "Переліка земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у IV кварталі 2018 року на території Харківської області", затвердженого наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області 20.09.2018 №184 та планово-картографічного матеріалу до нього, розмішеного на офіційному веб-сайті Головного управління Держгеокадастру у Харківській області за адресою в мережі Інтернет та просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03) площею 2 та за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району Харківської області (код одиниці адміністративно- територіального устрою, номер кадастрової зони, кадастрового кварталу (кадастровий номер відсутній) НОМЕР_3). До вказаного клопотання позивачем було додано: копію паспорта, копію ідентифікаційного коду та графічний матеріал - роздруківка з публічної кадастрової карти України, роздруківка з розмішеного на офіційному веб-сайті Головного управління Держгеокадастру у Харківській області за адресою в мережі Інтернет, планово-картографічного матеріалу до "Переліка земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у IV кварталі 2018 року на території Харківської області", затвердженого наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області 20.09.2018 № 184. з відображенням розташування бажаної ОСОБА_1 земельної ділянки за межами населених пунктів на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району Харківської області площею 2 га.
За результатами розгляду вказаної заяви, на адресу позивача надійшов лист Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 22.10.2018 року №Г-12046/0-8336/0/95-18 "Про розгляд заяви", яким позивачу повідомлено, що стосовно отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою на вказану земельну ділянку, крім позивача звернулася третя особа. Враховуючи затверджену Урядом Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної влади в України та план заходів щодо її реалізації (розпорядження КМУ від 01.04.2014 року № 333-р та від 18.06.2014 року №591-р), яка передбачає розширення повноважень органів місцевого самоврядування з розпорядження земельними ділянками, у тому числі і за межами населених пунктів. Головним управлінням було направлено лист від 04.10.2018 року Новоіванівській сільській раді стосовно висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства зазначеної земельної ділянки. Листом Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області від 11.10.2018 №3779/02-13-10 Головне управління повідомлено, що земельний масив, за рахунок якого позивач бажає отримати у власність земельну ділянку, використовується жителями територіальної громади села Нова Іванівка для городництва та категорично заперечила проти надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на вказану земельну ділянку. Враховуючи вищенаведене, Головне управління відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства зазначеної земельної ділянки.
Не погодившись з вказаною відмовою позивач звернувся до суду з даним позовом.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.
Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.
Крім того, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
- розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;
- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи в оскаржуваному рішенні, яке оформлено листом ГУ Держгеокадастру у Харківській області, питання по суті заявленого клопотання вирішено не було, зокрема, за результатами його розгляду не надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою або мотивованої відмови у його наданні з підстав, визначених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України. Натомість у цьому рішенні суб'єкта владних повноважень міститься посилання на затверджену Урядом Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної влади в України та план заходів щодо її реалізації (розпорядження КМУ від 01.04.2014 року № 333-р та від 18.06.2014 року №591-р), яка передбачає розширення повноважень органів місцевого самоврядування з розпорядження земельними ділянками, у тому числі і за межами населених пунктів.
Суд наголошує, що у зв'язку із затвердженням Урядом Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної влади в України та плану заходів щодо її реалізації, зміни до Земельного кодексу України не вносились, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не змінювався, повноваження щодо залишення клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою без розгляду відповідним органам не надавались.
Також судом встановлено, що посилання відповідача у листі від 22.10.2018 року №Г-12046/0-8336/0/95-18 на той факт, що Головним управлінням було направлено лист від 04.10.2018 року Новоіванівській сільській раді стосовно висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства зазначеної земельної ділянки, у відповідь листом Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області від 11.10.2018 №3779/02-13-10 Головне управління повідомлено, що земельний масив, за рахунок якого позивач бажає отримати у власність земельну ділянку, використовується жителями територіальної громади села Нова Іванівка для городництва та категорично заперечила проти надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на вказану земельну ділянку, жодного відношення до питання, що розглядалось не мало.
Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься вказаний запит та відповідь на нього, з яких вбачається, що вказані документи складені під час розгляду заяви ОСОБА_3 , тобто в межах розгляду заяви позивача вказані дії не вчинялись та не є належною та законодавчо визначеною підставою для відмови позивачу у задоволенні його клопотання.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи у задоволенні заяви позивача та наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, посилаючись на затверджену Урядом Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної влади в України та план заходів щодо її реалізації (розпорядження КМУ від 01.04.2014 року № 333-р та від 18.06.2014 року №591-р), вийшов за межі, наданих Земельним кодексом України, повноважень.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 812/1557/17, від 19 червня 2018 року у справі № 803/1183/17; постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року по справі №820/688/17.
Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року №16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
При цьому, позивач просить суд визнати протиправним не розгляд в порядку передбаченому ч.7 ст.118 Земельного Кодексу України Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області поданого па підставі ч.6 ст.118 Земельного Кодексу України клопотання ОСОБА_1 до начальника Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Харківській області від 24 вересня 2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03) площею 2 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району Харківської області (код одиниці адміністративно-територіального устрою, номер кадастрової зони, кадастрового кварталу (кадастровий номер відсутній) НОМЕР_3).
Суд зазначає, що форму відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки законодавством не регламентовано.
Виходячи із загальних критеріїв, встановлених Законом України «Про звернення громадян», суд вважає, що текст рішення-відповіді повинен містити певну аргументовану інформацію, викладену стисло, зрозуміло та об'єктивно, без повторень та вживання слів і зворотів, які не несуть змістового навантаження, мати правову аргументацію з посиланням на нормативно-правові акти, а також мати висновки, що прийняті за результатами розгляду звернення. При цьому, суд зазначає, що виконання зазначених вимог при розгляді звернення виключить необхідність повторного звернення з одного й того ж питання.
Судом встановлено, що рішення відповідача фактично про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення (поділу) земельної ділянки, викладене у формі листа від 22.10.2018 року №Г-12046/0-8336/0/95-18, не відповідає критеріям, встановленим п.п. 3, 5 ч.3 ст.2 КАС України, оскільки не надає чіткої та зрозумілої відповіді стосовно наявності причини/причин, які унеможливлюють позитивне вирішення, порушеного позивачем питання.
Відповідно до положень ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене та встановлені фактичні обставини у справі, суд приходить до висновку, що клопотання ОСОБА_1 до начальника Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Харківській області від 24 вересня 2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою було розглянуто відповідачем, однак прийняте за наслідками розгляду вказаного клопотання рішення є протиправним.
Таким чином, з метою належного та повного захисту прав позивача суд приходить до висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовну вимогу шляхом визнання протиправним та скасування рішення у формі відповіді Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №Г-12046/0-8336/0/95-18 від 22.10.2018 року про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03) площею 2 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району Харківської області (код одиниці адміністративно-територіального устрою, номер кадастрової зони, кадастрового кварталу (кадастровий номер відсутній) НОМЕР_3)
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року по справі №820/688/17.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Стосовно позовної вимоги зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути, в установленому ч.7 ст.118 Земельного Кодексу України порядку, подане на підставі ч.6 ст.118 Земельного Кодексу України клопотання ОСОБА_1 від 24 вересня 2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03) площею 2 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району Харківської області (код одиниці адміністративно - територіального устрою, номер кадастрової зони, кадастрового кварталу (кадастровий номер відсутній) НОМЕР_3:), суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У відповідності до пункту 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Суд зазначає, що зобов'язання відповідача прийняти позитивне рішення за заявою позивача є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
При цьому, суд вбачає наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути, в установленому ч.7 ст.118 Земельного Кодексу України порядку, подане на підставі ч.6 ст.118 Земельного Кодексу України клопотання ОСОБА_1 від 24 вересня 2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03) площею 2 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району Харківської області (код одиниці адміністративно - територіального устрою, номер кадастрової зони, кадастрового кварталу (кадастровий номер відсутній) НОМЕР_3:), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відносно позовної вимоги визнати дискримінаційними дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області відносно ОСОБА_1 при розгляді поданого на підставі ч.6 ст.118 Земельного Кодексу України клопотання ОСОБА_1 до начальника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 24 вересня 2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03) площею 2 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів па території Новоіванівської сільської ради Лозівського району Харківської області (код одиниці адміністративно - територіального устрою, номер кадастрової зони, кадастрового кварталу (кадастровий номер відсутній) НОМЕР_3:) та розгляді звернення третьої особи про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03) площею 2 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів па території Новоіванівської сільської ради Лозівського району Харківської області та надання їй наказом "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 26 жовтня 2018 року №7799-СГ цього дозволу, розгляді заяви гр. ОСОБА_2 до начальника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Оберемка Є.А. від 06.04.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району Харківської області та надання їй наказом від 05.05.2017 року №7502-СГ зазначеного дозволу, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч.3 ст.6 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.
Відповідно до абзацу 7 розділу Система організації процесу виконання Стратегії Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. №413, Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність у межах норм безоплатної приватизації повинні: враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян, крім надання земельних ділянок особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 11-14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (учасникам антитерористичної операції).
З наявних матеріалів справи вбачається, що наказом Головного управління від 26.10.2018 року №7799-СГ надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки учаснику антитерористичної операції ОСОБА_4 . З огляду на викладене, надання пріоритету учаснику антитерористичної операції не є дискримінацією позивача.
Окремо суд зазначає, що Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина.
Пунктом 2 частини першої статті 1 зазначеного Закону визначено поняття дискримінації - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Зі змісту ж оскаржуваного рішення вбачається, що воно не стосується реалізації прав і свобод людини та громадянина й не згадує про будь-яку з ознак, за якою може відбуватись дискримінація, тому суд приходить до висновку, що дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області відносно ОСОБА_1 при розгляді поданого на підставі ч.6 ст.118 Земельного Кодексу України клопотання ОСОБА_1 до начальника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 24 вересня 2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03) площею 2 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів па території Новоіванівської сільської ради Лозівського району Харківської області (код одиниці адміністративно - територіального устрою, номер кадастрової зони, кадастрового кварталу (кадастровий номер відсутній) НОМЕР_3) не містять ознак дискримінації, відповідно підстави для задоволення вказаної позовної вимоги відсутні.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 документально і нормативно обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, Харківська обл., м.Харків, вул.Космічна, буд.21, 8-9 поверх, код ЄДРПОУ 39792822) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення у формі відповіді Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №Г-12046/0-8336/0/95-18 від 22.10.2018 року про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03) площею 2 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району Харківської області (код одиниці адміністративно-територіального устрою, номер кадастрової зони, кадастрового кварталу (кадастровий номер відсутній) НОМЕР_3).
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, Харківська обл., м.Харків, вул.Космічна, буд.21, 8-9 поверх, код ЄДРПОУ 39792822) повторно розглянути, в установленому ч.7 ст.118 Земельного Кодексу України порядку, подане на підставі ч.6 ст.118 Земельного Кодексу України клопотання ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 24 вересня 2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03) площею 2 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району Харківської області (код одиниці адміністративно - територіального устрою, номер кадастрової зони, кадастрового кварталу (кадастровий номер відсутній) НОМЕР_3), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, Харківська обл., м.Харків, вул.Космічна, буд.21, 8-9 поверх, код ЄДРПОУ 39792822) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 29.07.2019 року.
Суддя Біленський О.О.