Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
29 липня 2019 р. № 643/2222/19
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м.Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 1 під., код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Московського районного суду м.Харкова з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд :
- визнати протиправною бездіяльність Харківського управління Пенсійного фонду України, ідентифікаційний код юридичної особи: 14099344, яка полягає у невиплаті, починаючи з 01 червня 2018 року, пенсії ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Харківське управління Пенсійного фонду України, ідентифікаційний код юридичної особи: 14099344, поновити виплату пенсії з моменту припинення - 01 червня 2018 року, ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 негайно після проголошення судового рішення;
- стягнути заборгованість по пенсії у розмірі 26102 (двадцять шість тисяч сто дві гривні) 37 коп., а також утриматись від подальшого призупинення її виплати.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 з 2000 року здобув право на отримання пенсії за вислугу років. Позивач є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України у Харківській області. Позивачем зазначено, що відповідачем безпідставно не здійснюється виплата пенсії з 01 червня 2018 року, вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують його право на пенсійне забезпечення.
Представник відповідача через канцелярію суду надав відзив на позов, в якому зазначив, що позивач перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 56% грошового забезпечення за вислугу 22 років. 02.05.2019 року листом №1362/04-22 Департамент інформаційних систем та електронних реєстрів Пенсійного фонду України, Головним управлінням Пенсійного фонду України в областях та м. Києві надано дані Міністерства соціальної політики України з Єдиної інформаційної бази про внутрішньо переміщених осіб щодо скасованих довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. У зв'язку із чим Пенсійний фонд зупинив виплати пенсій до з'ясування обставин з травня 2019 року. 11 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про поновлення виплати пенсії. 14 червня 2019 року відповідачем направлено заяву позивача на розгляд Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат на отримання інформації для відновлення пенсії внутрішньо переміщеній особі. Відновлення виплати пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України з дати, зазначеної у рішенні Комісії про відновлення соціальних виплат. Отже, вимоги до Головного управління є передчасними. Просив у задоволенні позову відмовити.
Позивачем надано через канцелярію суду 08 липня 2019 року письмові заперечення, в яких зазначив, що закінчення строку дії довідки або її скасування не є передбаченою Законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова Кабінету Міністрів України №365 є підзаконним нормативно - правовим актом, який обмежує встановлене законодавство право на отримання пенсії позивача.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 56% грошового забезпечення за вислугу 22 років, що підтверджується пенсійним посвідченням №5698 від 13.09.2000.
У зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції у Луганській області, позивач був вимушений покинути своє постійне місце проживання та переїхати до м. Харків, де 21 липня 2015 року його поставлено на облік як внутрішньо переміщену особу, згідно довідки №633008743.
Як зазначив позивач у позові до 06 травня 2018 року відповідач нараховував йому пенсійне забезпечення та перераховував належні до виплати суми на картковий рахунок, що відкритий на ім'я ОСОБА_1 .
20 серпня 2018 року у зв'язку зі зміною місця реєстрації позивачу видана друга довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за №0000600381.
Позивачем 20 серпня 2018 року подана до відповідача заява на поновлення виплати щомісячної пенсії.
Однак, як зазначив позивач станом на 31 грудня 2018 року пенсія не нараховувалася і не виплачувалась, підстави припинення виплат пенсіонеру не повідомлені.
Представник відповідача у відзиві вказав, що пенсія позивачу призупинена з підстав отримання інформації від Міністерства соціальної політики України з Єдиної інформаційної бази про внутрішньо переміщених осіб щодо скасованих довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Вважаючи незаконною несплату заборгованості зі сплати пенсії, позивач звернувся до суду для захисту своїх порушених прав та інтересів.
Дана справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18 (Пз/9901/20/18).
Статті 19, 22, 46 Конституції України передбачають, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі по тексту - Закон № 1058-IV).
Відповідно до положень ч.3 ст.4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Питання виплати пенсій врегульовані положеннями ст.47 Закону №1058-IV, якою визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Вищезазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. (ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності, і таке втручання не було законним, а тому, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у невиплаті, починаючи з 01 червня 2018 року, пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити нарахування та виплату пенсії з моменту припинення - 01 червня 2018 року, ОСОБА_1 , виплатити ОСОБА_1 заборгованості по пенсії, яка виникла з 01.06.18р.,з урахуванням виплачених сум.
Щодо позовних вимог про утримання відповідача від подальшого призупинення виплати пенсії позивачу, суд зазначає, що дана вимога задоволенню не підлягає, оскільки наразі у суду не має обґрунтованих підстав вважати, що в подальшому відповідачем будуть вчинені дії спрямовані на порушення охоронюваних прав та інтересів позивача. Отже вказана вимога є вимогою на майбутнє.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з підстав викладених вище.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м.Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 1 під., код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській, яка полягає у невиплаті, починаючи з 01 червня 2018 року, пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській поновити нарахування та виплату пенсії з моменту припинення - 01 червня 2018 року, ОСОБА_1 , виплатити ОСОБА_1 заборгованості по пенсії, яка виникла з 01.06.18р., з урахуванням виплачених сум.
У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рубан В.В.