про залишення позовної заяви без руху
29 липня 2019 рокум. Ужгород№ 260/1061/19
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Іванчулинець Д. В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Рахівського управління ГУ ДФС у Закарпатській області, Головне управління ДФС у Закарпатській області, третя особа 1 - Президент України, третя особа 2 - Державна фіскальна служба України про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Рахівського управління ГУ ДФС у Закарпатській області (далі - відповідач 1), Головне управління ДФС у Закарпатській області (далі - відповідач 2), третя особа 1 - Президент України (далі - третя особа 1), третя особа 2 - Державна фіскальна служба України (далі - третя особа 2) , в якому просить: 1) визнати протиправними дії начальника Рахівського управління ДФС у Закарпатській області В.Кич щодо складання та підписання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15 лютого 2019 року за № Ф-599-53/199 від імені керівника ГУ ДФС у Закарпатській області; 2) скасувати вимогу ГУ ДФС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) від 15 лютого 2019 року за № Ф-599-53/199 стосовно ОСОБА_1 щодо сплати боргу 18 276,72 грн; 3) звільнити позивача від сплати судового збору до розгляду позову по суті.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Розглянувши поданий адміністративний позов, суд вважає за необхідне залишити такий без руху з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КАС України учасниками справи є сторони (позивач, відповідач) та треті особи (які заявляють, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору та можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача).
Відповідно до ч. 1 ст. 49 КАС України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, пред'явивши позов до однієї або декількох сторін. Задоволення позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача. У разі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, розгляд адміністративної справи за клопотанням учасника справи починається спочатку.
Згідно з ч. 2 ст. 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Відповідно до ч. 4 ст. 49 КАС України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача з самостійними вимогами щодо предмету спору або без самостійних вимог щодо предмету спору зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви позивачем визначено в якості третьої особи на стороні позивача - Президента України, та третьої особи на стороні відповідача - Державну фіскальну службу України.
Проте, в тексті позовної заяви відсутнє належне обґрунтування доцільності залучення до участі у справі в якості третьої особи - Президента України та Державну фіскальну службу України, не обґрунтовано на яких підставах належить залучити вказаних третіх осіб до участі у справі та на які права чи обов'язки таких осіб та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Крім цього, не визначено і їх процесуальний статус, а саме не зазначено з самостійними вимогам на предмет спору чи без них.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Отже, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено 10-ти денний строк для оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач отримав оскаржувану вимогу у березні 2019 року, а рішення про результати розгляду скарги Головного управління ДФС у Закарпатській області датоване 17 квітням 2019 року, рішення про результати розгляду скарги ДФС України датовані 26 червням 2019 року та 05 липням 2019 року, проте із позовною заявою позивач звернувся до суду лише 23 липня 2019 року, що підтверджується штампом на поштовому конверті, в якому до суду надійшла вищевказана позовна заява.
Заяви із зазначенням поважних причини пропуску строку звернення позивачем до суду не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У відповідності до ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно ст. 166 КАС України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Таким чином, суд дійшов висновку про надання позивачу строк для обґрунтування причин не звернення з позовом до суду та подання відповідної заяви, з урахуванням вимог ст. 167 КАС України.
Крім цього, позивач у прохальній частині позовної заяви просить звільнити його від сплати судового збору до розгляду позову по суті, у зв'язку з скрутним матеріальним становищем.
Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначено осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору.
Позивач, виходячи з положень ст. 5 Закону України "Про судовий збір" до осіб, що звільнені від сплати судового збору, не відноситься.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України: суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Також, умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору або відстрочити його сплату та перелік суб'єктів, до яких таке звільнення (відстрочення) застосовується, обумовлені статтею 8 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до статей 1 та 2 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Разом з тим, майновий стан сторони є оціночним поняттям та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану.
Суд також виходить з того, саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору; обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.
Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 686/114/16-ц, положення Закону України "Про судовий збір" не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи; у кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі "Kniat v. Poland", заява № 71731/01; п. 63- 64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі "Jedamski and Jedamska v. Poland", заява № 73547/01).
При розгляді справ ЄСПЛ встановлює, чи був, з однієї сторони, дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді; для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію (справа "Шишков проти Росії" (Shishkov v. Russia), заява № 26746/05). Крім того, на переконання ЄСПЛ, при оцінюванні розміру судового збору слід обов'язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження (справа "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95); підставою для рішення суду про звільнення від сплати судового збору може бути майновий (фінансовий) стан особи (справа "ФК Мретебі проти Грузії" (FC Mretebi v. Georgia), заява № 38736/04).
Позивачем доказів на обґрунтування складного матеріального становища суду не надано, тому суд не вбачає підстав для звільнення його від сплати судового збору до розгляду справи по суті.
Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI врегульовано правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору. Частиною 1 статті 4 вказаного Закону передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" станом на 01 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 1921 грн.
З матеріалів справи вбачається, що звернені позивачем вимоги є майнового характеру. Так, зокрема, згідно позовної заяви позивач просить скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 18 276,72 грн.
Водночас, п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України № 3674-VI закріплено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову, зокрема, майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем сплачується судовий збір 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, у даному випадку, сума судового збору, яка підлягає до сплати за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною особою становить 768,40 грн.
Для сплати судового збору за звернення до Закарпатського окружного адміністративного суду встановлені наступні реквізити: отримувач коштів - УК у м. Ужгороді, 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38015610; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - 34314206084005; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - *; 101; _____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ____(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Закарпатський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
За таких обставин, згідно з вимогами ст. 169 КАС України позовну заяву слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення вказаних недоліків шляхом надання до суду:
- обґрунтування про залучення до участі у справі третіх осіб із зазначенням доцільності та на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі, на які права чи обов'язки таких осіб та яким чином може вплинути рішення суду у справі та із визначенням їх процесуального статусу.
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформлену у відповідності до ст. 167 КАС України, із зазначенням поважних підстав пропуску строку звернення до суду або зазначенням підстав за яких позивач вважає, що строк звернення ним не пропущено.
- доказів сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. або належних доказів, які підтверджують скрутне матеріальне становище, що унеможливлює сплату судового збору у повному розмірі.
На підставі наведеного та керуючись статтями 42, 49, 122, 123, 133, 160, 161, 167, 169, 171, 172, 243, 248 КАС України, суд, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Рахівського управління ГУ ДФС у Закарпатській області, Головне управління ДФС у Закарпатській області, третя особа 1 - Президент України, третя особа 2 - Державна фіскальна служба України про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу - залишити без руху.
2. Запропонувати позивачу подати до суду протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху:
- обґрунтування про залучення до участі у справі третіх осіб із зазначенням доцільності та на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі, на які права чи обов'язки таких осіб та яким чином може вплинути рішення суду у справі та із визначенням їх процесуального статусу.
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформлену у відповідності до ст. 167 КАС України, із зазначенням поважних підстав пропуску строку звернення до суду або зазначенням підстав за яких позивач вважає, що строк звернення ним не пропущено.
- докази сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. або належних доказів, які підтверджують скрутне матеріальне становище, що унеможливлює сплату судового збору у повному розмірі.
Попередити позивача, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали позовна заява підлягає поверненню заявнику.
3. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 256 КАС України.
Суддя Д.В. Іванчулинець