16 липня 2019 рокум. Ужгород№ 260/178/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гебеш С. А.
при секретарі судових засідань - Жирош С.Ю.
та осіб, що беруть участь у справі:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Чубелка О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі, -
ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, згідно якого просив суд: 1. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 36 від 04.01.2019 року про призначення службового розслідування в частині, що стосується - ОСОБА_2 . 2. Визнати протиправним та скасувати накази начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 139 від 21.01.2019 року та № 18 о/с від 30.01.2019 року про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади. 3. Поновити ОСОБА_2 (особистий номер НОМЕР_1 ) - на посаді слідчого слідчого відділення Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області. 4.Допустити постанову до негайного виконання.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності з подальшим звільненням із посади слугувало те, що останній заступив у складі додаткової COГ не за графіком, замінивши слідчого Сливку В.В. при цьому не погодивши у керівництва Хустського ВП рапорт для проведення заміни; під час оголошення збору СОГ прибув з вогнепальною зброєю «ПМ»-9 мм з одним спорудженим магазином (інший знаходився в службовому кабінеті) та в подальшому у перевіряючи осіб виникла підозра за зовнішніми ознаками (запах з ротової порожнини, нечітка хода), що ОСОБА_2 перебував на службі з ознаками алкогольного сп'яніння.
Крім того, позивач в обґрунтування своєї позиції зазначає, що відповідачем порушено процедуру фіксації огляду особи на стан сп'яніння, результатом чого є недійсність отриманих внаслідок цього доказів та висновку службового розслідування, за результатами якого ухвалене рішення про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади. Також у позовній заяві позивач посилається на те, що позивачем до початку зміни 29.12.2018 року попередньо подано рапорт на ім'я начальника про внесення змін до графіку чергування і вказаний рапорт у встановленим законом порядком погоджено керівництвом. Одночасно позивач зазначає, що під час ухвалення спірного рішення відповідачем не враховано особу позивача, його позитивну характеристику, відсутність чинних дисциплінарних стягнень, наявність заохочень, безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької області, тощо.
Представник позивача в судовому засіданні даний адміністративний позов підтримав та просив суд такий задовольнити повністю з підстав вкладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, при цьому пояснивши, що 30.12.18 року позивач прибув на роботу для несення служби у добовому наряді у складі слідчо-оперативної групи з ознаками алкогольного сп'яніння, за даним фактом наказом ГУНП в Закарпатській області від 04.01.2019 року №36 призначено службове розслідування; факт перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння підтверджений протоколом від 30.12.2018 року №1171 Хустської РЛ; під час оголошення збору СОГ позивач прибув з вогнепальною зброєю «ПМ»-9 мм з одним спорудженим магазином (інший знаходився в службовому кабінеті), а також в ході проведення службового розслідування проявив нещирість, і оскільки встановлені за результатами службового розслідування факти знайшли своє підтвердження, за його наслідками прийнято рішення рекомендувати застосувати до ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади слідчого слідчого відділення Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Так, як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, Позивач у період з 10.04.2014 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах УМВС України у Закарпатській області, а з 07.11.2015 року - прийнятий на роботу в органах Національної поліції на посаду слідчого слідчого відділення Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області (а.с.16).
Наказом ГУНП в Закарпатській області від 04.01.2019 року №36 "Про призначення службового розслідування" призначено службове розслідування за фактом порушення окремими працівниками відділів та відділень ГУНП в Закарпатській області службової та виконавської дисципліни (а.с.46-47).
За результатами проведеного службового розслідування складено висновок від 17.01.2019 року, яким визначено за потрібне за порушення вимог ст.ст.1,12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ст.18 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», пункту 2 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, пп.4 п.6 та пп.1 п.10 розділу 1 Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС від 01.02.2016 №70, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.02.2016 року за №250/28380, а також п. 1 розділу 10 та п.10 розділу 13 Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 16.02.2018 №111, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 28.03.2018 року за №371/31823, що проявилося у перебуванні на службі на час перевірки з ознаками алкогольного сп'яніння та несенні служби у складі слідчо-оперативної групи Хустського відділу поліції з вогнепальною зброєю «ПМ» - 9 мм, з одним спорядженим магазином, проявленій нещирості у ході службового розслідування, слідчого слідчого відділу Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2, відповідно до пп.6 п.3 ст.13 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України", прийнято рішення звільнити з посади (а.с.94-102).
21.01.2019 року відповідачем виданий наказ №139 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП в Закарпатській області", пунктом 1 якого визначено за порушення вимог ст.ст.1,12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ст.18 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», пункту 2 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, пп.4 п.6 та пп.1 п.10 розділу 1 Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС від 01.02.2016 №70, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.02.2016 року за №250/28380, а також п. 1 розділу 10 та п.10 розділу 13 Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 16.02.2018 №111, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 28.03.2018 року за №371/31823, що проявилося у перебуванні на службі на час перевірки з ознаками алкогольного сп'яніння та несенні служби у складі слідчо-оперативної групи Хустського відділу поліції з вогнепальною зброєю «ПМ» - 9 мм, з одним спорядженим магазином, проявленій нещирості у ході службового розслідування, слідчого слідчого відділу Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2, відповідно до пп.6 п.3 ст.13 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" звільнити з посади (а.с.17-22).
Даний наказ реалізований наказом ГУНП в Закарпатській області від 30.01.2019 року №18 о/с «По особовому складу» яким старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 слідчого слідчого відділу Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області, звільнено із займаної посади шляхом призначення його на посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції Іршавського відділення поліції Хустького відділу поліції ГУНП у Закарпатській області - у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади (а.с.23).
Не погодившись з накладеним дисциплінарним стягненням, позивач оскаржив його до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить із наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02.07.15 №580-VIII "Про Національну поліцію" (надалі-Закон №580-VIII).
За змістом пункту 1 частини першої статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Частиною другою цієї статті Закону №580-VIII передбачено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 65 Закону №580-VIII, передбачено переміщення поліцейських в органах на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: - як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;
Дисциплінарний статут Національної поліції України визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Статтею 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Частиною другою даної статті статуту визначено, що службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу..
Також дана норма статті Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначає, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Предметом даного спору є з'ясування правомірності рішень відповідача про застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення його з посади.
Надаючи оцінку спірним відносинам які виникли між сторонами, суд погоджується із загальними твердженнями відповідача, що приписами пункту 1 частини першої статті 18 Закону №580-VIII та статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України на поліцейського покладено обов'язки неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського, професійно виконувати посадові обов'язки, бути взірцем поведінки як у робочий, так і позаслужбовий час.
Однак, в межах даної справи, суд повинен з'ясувати чи був у діях позивача дисциплінарний проступок, а саме: невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни та порушення ним вимог 1 частини першої статті 18 Закону №580-VIII та статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України і з цього приводу зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів даної справи та встановлено судом в ході судового розгляду, 30.12.2018 року позивач ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді слідчого СВ Хустськкого ВП, за наказом заст. начальника Хустського ВП - начальника СВ ОСОБА_3 - заступив на добове чергування в складі додаткової слідчо-оперативної групи, замінивши слідчого Сливка В.В., в зв'язку з відпусткою останнього (а.с.62).
Для заступання на добове чергування в складі додаткової слідчо-оперативної групи, Ляшевським В .В. був поданий 29.12.2018 року рапорт на ім'я начальника Хустського ВП про надання дозволу про внесення змін до графіку чергувань, безпосередньому керівнику, а саме: заступнику начальника Хустського ВП - ОСОБА_3 і даний рапорт був погоджений керівництвом (а.с. 27 та а.с.157 (оригінал рапорту).
Даний письмовий рапорт ОСОБА_2 датований 29.12.2018 року із проставленою на ньому його керівником ОСОБА_3 резолюцією «Дозволяю» тією ж датою « 29.12.2018 року», (а.с. 27 та а.с.157 (оригінал рапорту).
Оригінал даного рапорту в ході судового розгляду був наданий суду самим представником відповідача на вимогу суду для його огляду в судовому засіданні і в подальшому був долучений судом до матеріалів даної справи за згодою представника відповідача (а.с.157).
Таким чином надаючи оцінку вказаному доказу суд вважає, що позивачем в даному випадку вжито всіх передбачуваних і залежних від нього заходів для заступання на добове чергування в складі додаткової слідчо-оперативної групи 30.12.2018 року.
Також даний доказ спростовує як пояснення представника відповідача так і висновки за наслідками службового розслідування, що ОСОБА_2 заступив у складі додаткової COГ не за графіком, замінивши слідчого Сливку В.В. і при цьому не погодивши у керівництва Хустського ВП рапорт для проведення заміни.
З приводу наявного у матеріалах службового розслідування копії вказаного рапорту без погодження і даної резолюції ОСОБА_3 , а також пояснень працівників чергової частини Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області з цього приводу які містяться в матеріалах службового розслідування, то за наявності в матеріалах справи оригіналу такого, який був наданий самим відповідачем на вимогу суду, дані обставини зазначені відповідачем в підтвердження дисциплінарного проступку відхиляються судом, як такі, що суперечать наявному належному та допустимому доказу (а.с.157).
Щодо посилань представника відповідача про те, що позивачем не вжито заходів щодо внесення змін у графік чергувань від 21.12.2018 року на період з 24.12.2018 року по 31.12.2018 року, то суд в даному випадку вважає за необхідне зазначити, що позивач не може нести дисциплінарну відповідальності за дії інших осіб, оскільки такі обов'язки покладені на начальничка сектору моніторингу Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції О.В. Кучерявий.
В даному ж випадку, позивач виконував наказ і рішення безпосереднього його керівника, а саме: заступника начальника Хустського ВП - ОСОБА_3 і в разі невиконання такого він порушував би як Закон №580-VIII тау і Дисциплінарний статут Дисциплінарного статуту Національної поліції України щодо невиконання наказів керівництва (п. 4 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Факт надання позивачу вказаного наказу підтвердив допитаний в судовому засіданні в якості свідка, сам ОСОБА_3 , який являвся безпосереднім керівником ОСОБА_2 , який зазначив, що саме ним була надана вказівка щодо заступлення позивача в додаткову СОГ 30.12.2019 року і особисто ним була проставлена резолюція на рапорті позивача і він не заперечував щодо заміни Сливки В.В. в складі додаткової СОГ ОСОБА_2 .
Крім цього, свідок ОСОБА_3 також пояснив, що в разі невиконання даної вказівки, такий би притягувався до встановленої законом та Дисциплінарним статутом Національної поліції України відповідальності за невиконання даного наказу.
Крім того суд вважає за необхідне також зазначити, що згідно книги нарядів чергової частини Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області інвентарний №397 і згідно запису №8 ОСОБА_2 був включений у наряд у складі додаткової СОГ (а.с.159-161), що з врахуванням вищевикладених обставин дає суду підстави вважати, що позивач заступив на роботу 30.12.2018 року на законних підстав для виконання ним вимог закону Закон №580-VIII.
Зважаючи на вищевикладені обставини встановлені судом в ході судового розгляду, а також наданими свідком ОСОБА_3 свідченнями встановлено, що в даному випадку позивач діяв в межах норм встановлених чинним законодавством, а відтак у відповідача не було правових підстав щодо включення до висновку службового розслідування та в підставу оскаржуваного наказу щодо заступлення позивача у складі додаткової COГ не за графіком у зв'язку із заміною слідчого Сливку В.В. при цьому не погодивши у керівництва Хустського ВП рапорту для проведення заміни, оскільки такі висновки відповідача спростовуються здобутими в ході судового розгляду даної справи належними та допустимими доказами.
З приводу висновків, які лягли також в основу для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності і виразилися в тому, що позивач ОСОБА_2 під час оголошення збору СОГ прибув з вогнепальною зброєю «ПМ»-9 мм з одним спорудженим магазином (інший знаходився в службовому кабінеті), то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, як встановлено судом в ході судового розгляду та не заперечувалось сторонами по справі, заступивши на чергування 30.12.2018 року о 08 год. 30 хв. позивач отримав табельну зброю, а саме пістолет «ПМ» - 9мм та два споряджені боєприпасами магазини.
Як пояснив представник позивача, так як позивач відповідно до Постанови кабінету міністрів від 30.09.2015 p. № 823 «Про однострій поліцейських» не був забезпечений поясним спорядження, а саме кобурою для пістолета та навіскою для магазину, то використовував самостійно придбану кобуру без відповідної навіски для магазину, в зв'язку з чим один магазин зберігав у сейфі, що знаходився в службовому кабінеті, доступ до якого та ключі від яких зберігались виключно в позивача.
Крім цього, вказані обставини з'ясовувались в судовому засіданні шляхом допиту свідка ОСОБА_7 , який в судовому засіданні також підтвердив, що позивач ОСОБА_2 при проведенні перевірки СОГ прибув без одного спорядженого магазина, при цьому пояснивши, що другий магазин зберігається в сейфі, оскільки ним за власні кошти придбано кобуру для пістолета «ПМ» - 9 мм, а оскільки ОСОБА_2 не був забезпечений поясним спорядження для додаткового магазину то він не міг при собі тримати другий магазин, а тому зберігав другий у сейфі.
Як встановлено судом з показів свідка огляд сейфу при проведенні перевірки ОСОБА_7 не проводився і питання забезпечення ОСОБА_2 навісним спорядженням до кобури в ході проведення також не з'ясовувались.
В той же час такі обставини не були з'ясовані і відповідачем при проведенні службового розслідування і їм не надано відповідну оцінку за яких обставин позивачем вчинений зазначений у наказі дисциплінарний проступок і що сприяло вчиненню такого та чи узгоджується такий проступок з вимогами ст.12 Дисциплінарний статут Національної поліції України, тобто чи є у діях позивача саме протиправна винна щодо порушення ним Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС від 01.02.2016 №70.
Крім того чи були забезпечені і створені саме відповідачем необхідні організаційні та соціально-економічні умови позивачу для дотримання ним службової дисципліни для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу, як це визначено ч. 2 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відповідач в даному випадку повинен був з'ясувати в ході проведення службового розслідування за яких обставин позивач перебував на службі лише з пістолетом «ПМ» - 9мм та одним магазином до нього, де зберігався іншій, чи видавалося йому зі зброєю відповідне спорядження (однострій), а саме: кобура для пістолета та навіска для магазину, чи забезпечувався він такою, оскільки в даному випадку згідно Постанови Кабінету Міністрів від 30.09.2015 p. № 823 «Про однострій поліцейських» та ч. 2 ст. 1 Дисциплінарного статуту саме на відповідача покладеться забезпечення позивача даною амуніцією.
В даному випадку відповідач у висновку за наслідками проведеного службового розслідування та в оскаржуваному наказі про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності лише значив про це порушення з боку позивача, в той же час не з'ясував причини вчинення такого з боку позивача, що не відповідає вимогам ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України щодо збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського для досягнення мети проведення такого - з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Зважаючи на вищевикладені обставини встановлені судом в ході судового розгляду, а також наданими свідком ОСОБА_7 свідченнями встановлено, що в даному випадку позивач був позбавлений фізичної можливості носіння другого магазину до пістолета «ПМ» - 9мм, оскільки відповідно до Постанови кабінету міністрів від 30.09.2015 p. № 823 «Про однострій поліцейських» ч. 2 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України позивач не був забезпечений поясним спорядженням для додаткового магазину, а тому з врахуванням вимог ст.ст. 1, 12 та 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України висновок відповідача про наявність у діях позивача дисциплінарного проступку щодо перебування ним на службі з пістолетом та одним магазином до нього є необґрунтованим і таким, що спростовується вищезазначеними обставинами встановленими судом.
Що стосується підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за встановлення обставин порушення ним службової дисципліни, що виразилось в ігноруванні положень Правил етичної поведінки поліцейських, Дисциплінарного статуту Національної поліції України та положень Закону України «Про Національну поліцію» шляхом прибуття для несення служби у нетверезому стані, суд зазначає на наступне.
Як встановлено судом в ході судового розгляду, після того як позивач з'явивися в чергову частину Хустського ВП, працівниками поліції які проводили перевірку, встановили, що позивач перебуває на роботі в з явними ознаками алкогольного сп'яніння, в зв'язку з чим позивачу було запропоновано пройти освідчення за допомогою «Драгер Алкотест 6810».
В той же час на дану пропозицію, позивач відмовився і пояснив, що освідчення він буде проходити тільки в медичному закладі, так як спиртне не вживав, а приладу «Драгер Алкотест 6810» не довіряє.
Вказані обставини також підтвердили допитані в ході судового засідання свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , які разом з позивачем проїхали відділення Хустської PJI для з'ясування цих обставин.
На приймальному відділенні Хустської PJI, лікарем для встановлення фактів виживання алкоголю та стану оп'яніння позивача був використаний прилад «Алконт-01СУ» який показав - 0,3 проміле, про що лікарем було складено протокол №1171 медичного огляду від 30.12.2018 року та зроблено відповідний висновок, який занесений до протоколу про те, що ОСОБА_2 є «тверезий» (а.с. 25-26).
Відповідно до Інструкції (методики) з огляду осіб для визначення концентрації парів етанолу в повітрі, що видихається з використанням приладу «Алконт 01СУ», факт вживання алкогольних напоїв (легка ступінь алкогольного сп'яніння) фіксується за допомогою даного приладу «Алконт 01 СУ» при встановленні показників приладу від 0,6 % (включно). Його похибки в діапазоні, що відображаються в вихідні величини від 0,0 до 0,5 %, становить не більше (± 20)%, а похибки в діапазоні, що відображаються в вихідні величини від 0,6 до 2,0 %, не більше (± 15)%.
Не дивлячись на цей доказ, відповідачем як і у висновку службового розслідування так і в оскаржуваному позивачем наказі про притягнення його до дисциплінарної відповідальності зазначено, що ОСОБА_2 завчасно знаючі, що 30.12.2018 року він заступає для несення служби в складі слідчо-оперативної групи відділу поліції перебував на службі з ознаками алкогольного сп'яніння, чим принизив свою честь і гідність як поліцейського та імідж поліції в цілому, що могло призвести до більш тяжких наслідків, в частині своєчасного реагування на правопорушення під час несення служби у складі слідчо-оперативної групи Хустського відділу поліції.
Суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на те, що за наявності протоколу медичного огляду для встановлення фактів вживання алкоголю та стану сп'яніння (а.с. 25) де у висновку зазначено що позивач був тверезим і про це відповідач сам зазначає у оскаржуваному позивачем наказі про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, можна встановити за наявністю запаху з ротової порожнини позивача, що він заступив на службу з ознаками алкогольного сп'яніння, чим принизив свою честь і гідність як поліцейського та імідж поліції в цілому, що могло призвести до більш тяжких наслідків, в частині своєчасного реагування на правопорушення під час несення служби у складі слідчо-оперативної групи Хустського відділу поліції.
Крім того, суду не зрозуміло яким чином за наявності наведених як і у висновку службового розслідування так і в оскаржуваному наказі відповідача сумніву щодо знаходження позивача на службі з явними ознаками алкогольного сп'яніння та зазначення про те, що це могло призвести до більш тяжких наслідків, в частині своєчасного реагування на правопорушення під час несення служби і беручи до уваги те, що позивач ніс службу зі табельною зброєю не був перевіряючими негайно відсторонений від несення служби з метою запобігання як зазначає сам відповідач більш тяжких наслідків і за наслідками проведення службового розслідування взагалі звільнений з органів поліції, оскільки знаходження працівника поліції у нетверезому стані не тільки приниження честі і гідності як поліцейського та іміджу поліції в цілому, але й запобігання відповідачем можливого спричинення нетверезим поліцейським непередбачуваних та тяжких наслідків для інших осіб.
В той же час на запитання суду до свідка ОСОБА_7 , що ним було зроблено після проведення медичного освідчення позивача, свідок пояснив, що він взяв даний протокол і повідомив про цей факт рапортом своє керівництво, за наслідками чого і було винесено наказ про проведення службового розслідування, зокрема і вказаного факту.
Суд зазначає, що ні в матеріалах службового розслідування із зібраних відповідачем доказів ні при перевірці та оцінці матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок в даному випадку ні з пояснень та доказів відповідача в ході судового розгляду неможливо в становити, що позивач знаходився на службі з явними ознаками алкогольного сп'яніння або не в тверезому стані, оскільки всі надані представником відповідача докази спростовуються на думку суду єдиним належним та допустим письмовим доказом, а саме протоколом №1171 медичного огляду від 30.12.2018 року, за яким медичним працівником до компетенції саме якого входить виявлення ознак сп'яніння та стану спяніння, зроблено відповідний висновок, який занесений до протоколу про те, що ОСОБА_2 був тверезим (а.с. 25-26).
Щодо посилань представника відповідач на те, що з моменту заступлення позивача на службу з 08.30 год. пройшло багато часу до його освідчення то слід зазначити, що ні в матеріалах справи ні в матеріалах службового розслідування не міститься доказів того, що з моменту заступлення позивача на службу і до моменту його медичного освідчення на стан сп'яніння, його стан міг змінитися оскільки ці питання і повинні були бути як встановленні так і доведенні саме відповідачем в ході службового розслідування, що в даному випадку відповідачем зроблено не було, як це передбачено відповідно вимогами ч. 1 ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Вданому випадку суд виходить з тих доказів які наявні в матеріалах справи і в матеріалах службового розвідування і дає їм відповідну оцінку.
За наведених обставини суд приходить до переконання, що факт виходу позивачем на роботу з ознаками алкогольного сп'яніння при проведенні перевірки, як і в подальшому для винесення оскаржуваних наказів, ґрунтувався лише на припущеннях відповідача, хоча позивачем вчинені всі дії для надання письмових доказів та пояснень, які спростовують в даному випадку твердження відповідача зазначені ним у підстав заперечення проти даного адміністративного позову, а тому в ході проведення службового розслідування позивач не проявляв нещирості, як це зазначено відповідачем у висновку до проведення службового розслідування, оскільки в чому саме така полягала відповідачем не заначено.
Відповідно до положень пп. 6 п.2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, під час виконання службових обов'язків поліцейському заборонено перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов'язків і в невстановленому місці.
Зважаючи на норми Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України, суд зазначає, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Професійний обов'язок поліцейського полягає в безумовному виконанні закріплених законами та іншими нормативно - правовими нормами та Присягою поліцейського завдань щодо захисту особистої безпеки громадян. Поліцейський як представник держави зобов'язаний постійно на належному рівні виконувати покладені на поліцію повноваження, сприяти припиненню вчинення правопорушень, з честю та гідністю поводити себе як в службовий та позаслужбовий час, з метою недопущення зниження рівня авторитету та довіри громадян до Національної поліції України.
Проаналізувавши матеріали службового розслідування, та оскаржувані позивачем накази, та надаючи правову оцінку доказам наявним в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що в даному випадку висновки відповідача стосовно допущення позивачем порушення службової дисципліни в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності з подальшим звільненням із посади, не знайшли свого документального підтвердження, натомість представником позивача наведені достатні обґрунтування та письмові докази, які підтверджені додатково і допитаними в ході судового розгляду свідками на спростування позиції відповідача з приводу даного позову.
У свою чергу, суд також зазначає, що оскільки висновок службового розслідування та прийнятий на його підставі наказ від 21.01.2019 року №139 про притягнення до дисциплінарної відповідальності тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи з посади, таке рішення, незалежно від форми його оформлення, повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.
Так, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
В Рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суду та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У Рішенні від 27.09.2010 по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
В зв'язку з цим орган владних повноважень мав належним чином мотивувати, чому прийняв саме таке рішення, і ні як не інше.
Зважаючи на вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що з метою захисту порушеного права позивача, за захистом якого останній звернувся до суду слід визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 139 від 21.01.2019 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади та відповідно наказ № 18 о/с від 30.01.2019 року про звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 з посади слідчого слідчого відділення Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області і в цій часині позовні вимоги підлягають до задоволення.
Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 36 від 04.01.2019 року про призначення службового розслідування в частині, що стосується - ОСОБА_2 , то суд зазначає, що дана позовна вимога не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут НП) дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно із частиною першою, пунктом 4 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту НП дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема: попередження про неповну службову відповідність.
Як передбачено частинами першою - четвертою, десятою статті 14 Дисциплінарного статуту НП, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
За правилами частин першої, п'ятнадцятої статті 15 Дисциплінарного статуту НП проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
Частиною першою статті 16 Дисциплінарного статуту НП визначено, що службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
Зважаючи на норми вищевикладених статей, суд вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваного ним наказу № 36 від 04.01.2019 року про призначення службового розслідування в частині, що стосується - ОСОБА_2 діяв в межах та в спосіб встановлений законом оскільки таке право відповідачу надано як Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» так і Дисциплінарним статутом НП, оскільки Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського і воно проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків і таке призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення, ст. 14 Дисциплінарним статутом НП.
За вказаних обставин наказ ГУНП в Закарпатській області від 04.01.2019 року №36 "Про призначення службового розслідування" за фактом порушення окремими працівниками відділів та відділень ГУНП в Закарпатській області службової та виконавської дисципліни, був винесений з дотриманням норм чинного законодавства, а позовна вимога позивача щодо визнання його протиправним та скасування в частині, що стосується - ОСОБА_2 є необґрунтованою і такою що не підлягає до задоволення, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Крім цього, суд також звертає увагу і на те, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з п.3 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що наказ від 21.01.2019 року №139 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 у вигляді звільнення з посади належить визнати протиправним та скасувати.
У зв'язку з цим також скасуванню підлягає і наказ відповідача від 30.01.2019 року № 18 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 з посади слідчого слідчого відділення Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області, оскільки останній прийнято з метою реалізації наказу від 21.01.2019 року №139, тобто він є похідним, а позивач підлягає поновленню на раніше займаній посаді з наступного дня з дня звільнення.
Крім цього, суд також зазначає, що п.3 ч.1 ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Отже, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді слід звернути до негайного виконання.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача вимушеного прогулу у зв'язку з поновленням його на посаді, то судом встановлено в даному випадку вимушений прогул відсутній, оскільки наказом відповідача від 30.01.2019 року № 18 о/с ОСОБА_2 звільнено з посади слідчого слідчого відділення Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області і цим же днем його призначено дільничним офіцером поліції сектору превенції Іршавського відділення поліції Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд , -
Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області(88000,Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Ф.Ракоці,13, код ЄДРПОУ-40108913) про скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 139 від 21.01.2019 року та наказ № 18 о/с від 30.01.2019 року про звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) з посади слідчого слідчого відділення Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області.
Поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 (АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) на посаді слідчого слідчого відділення Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області днем 31.01.2019 року.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 на посаді слідчого слідчого відділення Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано судом 26 липня 2019 року.
СуддяГебеш С.А.