про відмову у забезпеченні позову
29 липня 2019 рокум. ПолтаваСправа № 552/3221/19
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Ясиновський І.Г., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Полтава з позовною заявою до Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про:
- зупинення стягнення на підставі вимоги № Ф-5600-50 У від 28 листопада 2018 року, винесеної ГУ ДФС у Полтавській області до моменту закінчення слухання по справі;
- визнання дій державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області незаконними та протиправними;
- скасування постанову про прийняття виконавчого провадження ВП № 58683762 від 21.03.2019.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтава від 10 червня 2019 року справу направлено за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду.
Справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 01 липня 2019 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невідповідністю її вимогам статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України. Клопотання ОСОБА_1 про зупинення стягнення на підставі вимоги № Ф-5600-50 У від 28 листопада 2018 року, винесеної ГУ ДФС у Полтавській області до моменту закінчення слухання по справі повернуто без розгляду.
05 лютого 2018 року позивачем надано до суду документи, у тому числі уточнену позовну заяву, прохальна частина якої, крім іншого, містить вимогу зупинити стягнення на підставі вимоги № Ф-5600-50 У від 28 листопада 2018 року, винесеної ГУ ДФС у Полтавській області до моменту закінчення слухання по справі та додано документ про сплату судового збору за звернення з заявою про забезпечення позову у розмірі 576,30 грн.
В обґрунтування цього клопотання позивач зазначив, що оскільки не погоджується з вимогою № Ф-5600-50 У від 28 листопада 2018 року, винесеної ГУ ДФС у Полтавській області, і вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі такої вимоги може унеможливити повернення йому незаконно стягнутих грошових коштів з належної йому заробітної плати.
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.
Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З аналізу положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що забезпеченням адміністративного позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи, визначених заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників даного судового процесу, а також відповідати змісту позовних вимог.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа звернувшись з такою заявою, позовним вимогам.
Застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпечення позову у такий спосіб є виходом за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність, в свою чергу, передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Оцінюючи обґрунтованість клопотання позивача про забезпечення позову, суд враховує, що позивачем не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили, що виконання рішення у справі, у разі задоволення позовних вимог з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача, буде ускладненим або неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, а також, що для відновлення таких прав і свобод необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
У матеріалах справи докази, що підтверджують необхідність застосування заходів забезпечення позову, також відсутні.
Крім того, суд звертає увагу, що вказане клопотання подане не в межах позовних вимог, оскільки стосується зупинення стягнення на підставі вимоги № Ф-5600-50 У від 28 листопада 2018 року, винесеної ГУ ДФС у Полтавській області, правомірність винесення якої не є предметом спору у даній справі. Також суд звертає увагу, що відповідачем у цій справі є Київський відділ державної виконавчої служби м. Полтави ГТУ юстиції у Полтавській області і предметом позову є правомірність дій державного виконавця та скасування постанов по виконавчому провадженню ВП №58683762, а вимогу № Ф-5600-50 У від 28 листопада 2018 року, зупинення стягнення по якій заявлено дане клопотання про забезпечення позову, винесено Головним управлінням ДФС у Полтавській області. Оскільки, забезпечення позову шляхом зупинення стягнення по вимозі № Ф-5600-50 У від 28 листопада 2018 року у справі де ГУ ДФС у Полтавській області не є стороною може порушити права особи, що не є учасниками даного судового процесу, то суд прийшов до висновку про необґрунтованість клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення по вимозі № Ф-5600-50 У від 28 листопада 2018 року, яка винесена ГУ ДФС у Полтавській області, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування постанови.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а тому клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову залишається судом без задоволення.
Керуючись статтями 150, 154, 241, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги №Ф-5600-50 У від 28 листопада 2018 року, винесеної ГУ ДФС у Полтавській області.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя І.Г. Ясиновський