Рішення від 16.07.2019 по справі 200/4092/19-а

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 р. Справа№200/4092/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., при секретарі судового засідання Сєрих М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління Держпраці у Донецькій області

про: визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Донецькій області від 26.02.2019 року № ДЦ 439/1424/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу в сумі 375570 грн., № ДЦ 439/1424/АВ/П/МГ-ФС про накладення штрафу в сумі 41730 грн., № ДЦ 439/1424/АВ/П/ІП-ФС про накладення штрафу в сумі 4173 грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_29 - на підставі ордеру,

від відповідача: Кудлаєнко В.Г. - за довірен.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Донецькій області від 26.02.2019 року № ДЦ 439/1424/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу в сумі 375570 грн., № ДЦ 439/1424/АВ/П/МГ-ФС про накладення штрафу в сумі 41730 грн., № ДЦ 439/1424/АВ/П/ІП-ФС про накладення штрафу в сумі 4173 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що посадовими особами Головного управління Держпраці у Донецькій області проведено інспекційне відвідування з питань дотримання позивачем законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, оплати праці за результатами якого складено акт інспекційного відвідування від 08 лютого 2019 року № ДЦ 439/1424/АВ, яким встановлено порушення трудового законодавства. На підставі висновків Акту 26 лютого 2019 року прийняті постанови про накладення штрафу № ДЦ 439/1424/АВ/П/ТД-ФС в розмірі 375570 грн., № ДЦ 439/1424/АВ/П/МГ-ФС в розмірі 41730 грн., № ДЦ 439/1424/АВ/П/ІП-ФС в розмірі 4173 грн. Позивач вважає дані постанови незаконними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

Позивач зазначає, що інспекційне відвідування, проводилося не за адресою вказаною у наказі № 262 від 06.02.2019 року «Про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 » та Направлення №185/04.4/15-08 від 06.02.2019 року на проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання, а саме АДРЕСА_1 . Але інспекційне відвідування проведене за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується актом інспекційного відвідування.

Як зазначає, позивач 07.02.2019 року о 7 год. ранку він приїхав до гаражу (стоянки), що розташований за адресою АДРЕСА_2 та належить на праві власності його сину ОСОБА_2 , щоб зустрітися із зварювальником ОСОБА_3 , з яким напередодні домовився підварити кузов свого автомобіля. Під час відвідування перевіряючими вищезазначеного гаражу (стоянки) ним було зазначено, що сторож ОСОБА_4 не має ніякого відношення до нього, а зварювальник ОСОБА_3 погодився допомогти з ремонтом власного автомобіля, відносно ОСОБА_5 пояснив, що він дійсно раніше працював у позивача за трудовим договором, але був звільнений ще у жовтні 2018 року, чому він знаходився на стоянці не відомо. Таким чином висновки викладені в Акті про порушення вимог законодавства в частині допуску до роботи ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 без належного оформлення трудових відносин, є безпідставними.

Також позивач зазначає, що не погоджується з тим, що ним порушені вимоги ч.1 ст.24 КЗпП України в частині не укладення трудового договору в письмовій формі з працівниками: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 та ОСОБА_12 . Зазначені особи були прийняті на роботу, шляхом оформлення наказів, що узгоджується із приписами ч. 3 ст. 24 КЗпП України та відповідає порядку прийняття на роботу згідно Правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених ФОП ОСОБА_1 01.02.2018 року. В зв'язку з чим, позивач вважає, що висновки Акту в цій частині є необґрунтованими.

Також позивач не погоджується з висновками які викладені в Акті стосовно порушення вимог ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України та ст. 24 ЗУ «Про оплату праці» виплата заробітної плати за місяць проводилася однією сумою. Надані перевіряючим щомісячні розрахункові відомості по заробітній платі за 2018 рік свідчать про нараховану заробітну плату найманим працівникам за весь місяць з відображенням обов'язкових платежів, а не про виплачену. Щодо виплаченої заробітної плати за вказаний період, то є наявні відповідні відомості, в яких значяться нараховані та сплачені суми авансу і зарплати працівникам за відповідний місяць.

Щодо висновків Акту про порушення вимог Порядку повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу, затвердженого постановою КМУ від 17.06.2015 року № 413 в частині несвоєчасного подання до органу ДФС повідомлення про прийняття працівників на роботу, позивач зазначає наступне. Згідно даного Порядку повідомлення про прийняття працівника на роботу подається до органу ДФС до початку роботи працівника. В даному випадку, відносно працівників, перелічених в п. 3.10 Акту, повідомлення до Слов'янської ОДПІ було надіслано до початку їх роботи, що узгоджується із приписами Порядку.

Крім того позивач посилається на те, що відповідачем порушено порядок розгляду справи про накладення штрафу, а саме не був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. В зв'язку з чим був позбавлений права бути присутнім під час розгляду справи про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та надавати пояснення і документи. Та проведення відео зйомки під час проведення інспекційного відвідування.

Представник позивача у судове засідання з'явився підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував надавши відзив на адміністративний позов, відповідно до якого зазначив наступне.

Щодо посилання позивача на порушення Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, а саме належного повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу, відповідач зазначив, що такі твердження не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах єдиної справи доказами. А саме розгляд справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 було призначено на 26 лютого 2019 року, про що його було повідомлено телефонограмою від 20.02.2019 року. Вказану телефонограму позивач прийняв особисто за 6 днів до розгляду справи. Крім того, листом № 04.4-11-8/1532-19 від 18.02.2019 року Управління Держпраці повідомило позивача про розгляд справи про накладення на нього штрафу, здійснивши таке направлення за 8 днів до розгляду справи.

Також відповідач заперечує на посилання позивача, щодо відсутність законних підстав для винесення постанови на підставі акту інспекційного відвідування, зазначаючи про можливість прийняття постанови про накладення штрафу не лише на підставі акту перевірки, а і на підставі акту інспекційного відвідування, оскільки п. 27, 29 Порядку № 295 прямо передбачено право контролюючого органу за результатами інспекційного відвідування винести припис та/або вжити заходів притягнення до відповідальності об'єкту відвідування.

Щодо посилання позивача на недопустимість в якості доказу відеозапису інспекційного відвідування, відповідач зазначає, що чинне законодавство, яке регулює порядок здійснення заходів контролю з питань дотримання законодавства про працю, не містить вимог до засобів відео-фіксації, до відображення будь-яких інших відомостей, окрім передбачених уніфікованою формою акта інспектування.

Щодо суті встановлених в ході інспекційного відвідування порушень відповідач зазначає, що під час інспекційного відвідування були встановлені наступні порушення.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було допущено до роботи сторожа ОСОБА_4 та зварювальника ОСОБА_3 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власником або уповноваженого ним органу, та повідомленням центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальноообовязкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що свідчить про порушення частини першої статті 21, частини першої та четвертої статті 24 КЗпП України.

В порушення вимог частини першої статті 24 КЗпП України між ФОП ОСОБА_1 та працівниками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 трудовий договір в письмовій формі не укладався.

В порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України та вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органом про прийняття працівника на роботу» повідомлення про прийняття ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_10 на роботу Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 подано не до початку роботи за укладеним трудовим договором.

Станом на 07.02.2019 року запис в трудову книжку ОСОБА_8 про прийняття на роботу ФОП ОСОБА_1 не внесено, що свідчить про порушення частини четвертої статті 48 КЗпП, абзацу другого пункту 2.2 глави 2 Інструкції № 58 та Пункт 2.4 глави 2 Інструкції № 58.

Також під час інспекційного відвідування 07.02.2019 року встановлено, що трудова книжка працівника ОСОБА_19 знаходилася у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , що свідчить про порушення пункту 2.21-1 глави 2 Інструкції № 58.

В порушення ч. 6 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 Закону України «Про оплату праці» ФОП ОСОБА_1 не проводилось нараховання та виплата індексації за листопад 73,64 грн. та грудень 76,84 грн. 2018 року по одному працівнику ОСОБА_8 , що підтверджується відомостями нарахування та виплати заробітної плати за листопад та грудень 2018 року, наданими ФОП ОСОБА_1 в ході проведення інспекційного відвідування.

Крім того має місце порушення ФОП ОСОБА_1 вимог частин 1, 2 статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» щодо регулярної виплати заробітної плати не менше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Також встановлено порушення частини 3 статті 115 КЗпП України та частини 3 статті 24 ЗУ «Про оплату праці», а саме виплата заробітної плати здійснюється з порушенням строків, однією сумою. Заробітна плата за першу половину місяця в розмірі не меншому за фактично відпрацьований час працівникам ФОП ОСОБА_1 не нараховується та не виплачується.

Крім того встановлено порушення частини першої статті 116 КЗпП України, а саме при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства не провадиться в день звільнення. Таким чином, у ФОП ОСОБА_1 має місце порушення вимог ч. 1 ст. 117 КЗпП України щодо невиплати працівникам середнього заробітку за весь час затримки виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненим працівникам сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу по день фактичного розрахунку.

Представник відповідача у судове засідання з'явився підтримав доводи викладені у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Під час розгляду справи судом були допитані в якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 .

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 22 квітня 2019 року.

22 квітня 2019 року суд відклав розгляд справи на 13 травня 2019 року, за клопотанням представника позивача.

Ухвалою від 13.05.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 11.06.2019 р. для надання додаткових доказів.

У судовому засіданні 11 червня 2019 року були допитані в якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5

11.06.2019 р. розгляд справи було відкладено на 18.06.2019 р.

18.06.2019 р. розгляд справи було відкладено на 24.06.2019 р.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.07.2019 р.

11.07.2019 р. розгляд справи було відкладено на 16.07.2019 р.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця 21.10.2014 року за № 22770000000028115, реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів № НОМЕР_1 (а.с. 12).

01.02.2012 року на ім'я Тво начальника ГУ Держпраці у Донецькій області ОСОБА_30 надійшло пояснення - заява від ОСОБА_12 , відповідно до якого зазначено, що останній працював у «ЧП «ОСОБА_1» м. Слов'янськ пер. Волочаєвський, 8 з 4.04.2018 р. по 26.12.2018 р. водієм на автобусі ПАЗ. Здійснював перевезення по договору дорожних робітників підприємства ТОВ «Славдорстрой». Директор «ЧП «ОСОБА_1» з невідомої причини звільнив ОСОБА_12 з 1.10.2018 р. хоча останній ще три місяці на нього працював. Таким чином працював три місяці не офіційно, відповідно заробітну плату не виплачено за ці місяці таким чином працював безоплатно. На звернення до директора «ЧП «ОСОБА_1», що до виплати заробітної плати відповідь не надана. На підставі цього ОСОБА_12 просив посприяти у виплаті заробітної плати. (т.с. 1 а.с 183)

Відповідно до пп. 1 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та звернення працівника «……» від 01.02.2019 р. про порушення стосовно нього законодавства про працю, Головним управлінням Держпраці у Донецькій області прийнято наказ № 262 від 06.02.2019 року "Про проведення інспекційного відвідування Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яким відділу контролю східного напряму управління з питань праці наказано провести інспекційне відвідування суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з 07.02.2019 року з 7 год. 00 хв. тривалістю 2 робочі днів з питань дотримання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин. (т.с. 1 а.с. 33)

06.02.2019 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області сформовано направлення на проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 за місцем знаходження об'єкта відвідування: АДРЕСА_1 . Дата початку інспекційного відвідування 07.02.2019 року о 7 год. 00 хв. тривалістю 2 робочих дні. (т.с. 1 а.с. 34,141)

З матеріалів справи вбачається, що 07.02.2019 року особисто ОСОБА_1 отримав повідомлення від 06.02.2019 року № 04.4-11-8/1335-19 "Про проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання", та направлення від 06.02.2019 р. № 185/04.4/15-08 «Про проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання» про що свідчить відмітка на зазначених документах. (т.с. 1 а.с. 141, 142)

07.02.2019 р. ГУ Держпраці винесено вимогу про надання документів № ДЦ439/1424/ПД, відповідно до якої зобов'язано ФОП ОСОБА_1 у строк до 09 год. 30 хв. 08 лютого 2019 року надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування, а саме відомості на виплату заробітної плати за 2018-2019 рік в тому числі перед звільненням. Примірник вимоги отримано ОСОБА_1 07.02.2019 р. особисто про що свідчить відмітка на вимозі. (т.с. 1 а.с 143)

08.02.2019 року посадовими особами Головного управління Держпраці у Донецькій області за результатами проведеного інспекційного відвідування Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 юридична адреса: АДРЕСА_1 , фактична адреса: АДРЕСА_2 , складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ДЦ 439/1424/АВ. Акт перевірки отримано особисто ОСОБА_1 08.02.2019 р., про що свідчить особистий підпис. (т.с. 1 а.с. 13-22)

За результатами перевірки встановлено порушення:

- частина перша статті 21 КЗпП, частина перша статті 24 КЗпП, частина третя статті 24 КЗпП, а саме: при інспекційному відвідувані 07.02.2019 року встановлено, що ОСОБА_4 виконував обов'язки сторожа. Засобами відеотехніки зафіксовано, як ОСОБА_4 надає пояснення, що він офіційно не працевлаштований, виконує обов'язки сторожа близько тижня. Заробітну плату ще неотримував.

Засобами відеотехніки зафіксовано ОСОБА_3 , який надав пояснення, що виконує обов'язки зварювальника. За виконану роботу йому обіцяли 400 грн. Трудовий договір з ним не укладався.

Засобами відеотехніки зафіксовано ОСОБА_5 . ФОП ОСОБА_1 повідомив, що ОСОБА_5 в нього офіційно працевлаштований, проте жодних підтверджуючих документів не було надано, однак відповідно до Наказу № 4-ЗВ від 01.10.2018 року ОСОБА_5 було звільнено з посади слюсаря з ремонту автомобілів з 01.10.2018 року.

Вищезазначене свідчить про те, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було допущено до роботи сторожа ОСОБА_4 та зварювальника ОСОБА_3 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власником або уповноваженого ним органу, та повідомленням центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальноообовязкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що свідчить про порушення частини першої статті 21, частини першої та четвертої статті 24 КЗпП України.

- частина перша статті 24 КЗпП, а саме: наказом ФОП ОСОБА_1 «Про прийом на роботу» від 04 травня 2018 № 6 прийнято на роботу ОСОБА_6 на посаду водія автотранспортних засобів на 1,0 тарифної ставки, однак трудовий договір у письмовій формі між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , станом на 07.02.2019 не укладено.

Наказом ФОП ОСОБА_1 «Про прийом на роботу» від 18 січня 2019 № 2 прийнято на роботу ОСОБА_22 на посаду машиніста крана автомобільного на 1,0 тарифної ставки, однак трудовий договір у письмовій формі між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_22 , станом на 07.02.2019 не укладено.

Наказом ФОП ОСОБА_1 «Про прийом на роботу» від 18 квітня 2018 № 4 прийнято на роботу ОСОБА_12 на посаду водія автотранспортних засобів на 1,0 тарифної ставки, однак трудовий договір у письмовій формі між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_12 , станом на 07.02.2019 не укладено.

Наказом ФОП ОСОБА_1 «Про прийом на роботу» від 22 березня 2018 № 2 прийнято на роботу ОСОБА_7 на посаду водія автотранспортних засобів на 1,0 тарифної ставки, однак трудовий договір у письмовій формі між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , станом на 07.02.2019 не укладено.

Наказом ФОП ОСОБА_1 «Про прийом на роботу» від 01 червня 2018 № 7 прийнято на роботу ОСОБА_10 на посаду водія автотранспортних засобів на 1,0 тарифної ставки, однак трудовий договір у письмовій формі між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , станом на 07.02.2019 не укладено.

Наказом ФОП ОСОБА_1 «Про прийом на роботу» від 20 квітня 2018 № 5 прийнято на роботу ОСОБА_11 на посаду водія автотранспортних засобів на 1,0 тарифної ставки, однак трудовий договір у письмовій формі між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , станом на 07.02.2019 не укладено.

Наказом ФОП ОСОБА_1 «Про прийом на роботу» від 20 квітня 2018 № 5 прийнято на роботу ОСОБА_5 на посаду слюсаря з ремонту автомобілів на 1,0 тарифної ставки, однак трудовий договір у письмовій формі між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , станом на 07.02.2019 не укладено.

Наказом ФОП ОСОБА_1 «Про прийом на роботу» від 26 березня 2018 № з прийнято на роботу ОСОБА_8 на посаду водія автотранспортних засобів на 0,1 тарифної ставки, однак трудовий договір у письмовій формі між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , станом на 07.02.2019 не укладено.

- ПКМУ № 413, а саме: ФОП ОСОБА_1 подавав Повідомлення про прийняття працівників на роботу несвоєчасно. Відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку від 01.02.2018 року б/н на підприємстві встановлені наступні години початку і закінчення роботи з 07 год.00 хв. по 16 год.00 хв.

ОСОБА_7 відповідно до Наказу № 2 від 22.03.2018 р. був прийнятий на роботу з 22.03.2018 року на посаду водія автотранспортних засобів. Повідомлення про прийняття працівника на роботу було подано до Словянської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області 22.03.2018 р. о 08 год. 39 хв. Відповідно до табелю обліку робочого часу ФОП ОСОБА_1 за березень 2018 рік ОСОБА_7 22.03.2018 року відпрацював вісім годин.

ОСОБА_12 відповідно до Наказу № 4 від 18.04.2018 р. був прийнятий на роботу з 18.04.2018 року на посаду водія автотранспортний засобів. Повідомлення про прийняття працівника на роботу було подано до Словянської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області 18.04.2018 р. о 10 год. 50 хв. Відповідно до табелю обіку робочого часу ФОП ОСОБА_1 за квітень 2018 рік ОСОБА_12 18.04.2018 року відпрацював вісім годин.

ОСОБА_16 відповідно до Наказу № 2 від 18.01.2019 р. був прийнятий на роботу з 18.01.2019 року на посаду машиніста крана автомобільного. Повідомлення про прийняття працівника на роботу було подано до Словянської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області 18.01.2019 р. о 10 год. 13 хв. Відповідно до табелю обліку робочого часу ФОП ОСОБА_1 за січень 2019 рік ОСОБА_16 18.01.2019 року відпрацював вісім годин.

ОСОБА_17 та ОСОБА_18 відповідно до Наказу № 1 від 26.02.2018 р. були прийняті на роботу з 26.02.2018 року на посаду водія автотранспортного засобу. Повідомлення про прийняття працівника на роботу було подано до Словянської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області 26.02.2018 р. о 10 год. 03 хв. Відповідно до табелю обліку робочого часу ФОП ОСОБА_1 за лютий 2018 рік ОСОБА_17 та ОСОБА_18 26.02.2018 року відпрацювали по вісім годин.

ОСОБА_10 відповідно до Наказу № 7 від 01.06.2018 р. був прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів з 01.06.2018 року. Повідомлення про прийняття працівника на роботу було подано до Словянської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області 01.06.2018 р. о 12 год 34 хв. Відповідно до табелю обліку робочого часу ФОП ОСОБА_1 за червень 2018 рік ОСОБА_10 , 01.06.2018 року відпрацював вісім годин.

- частина четверта статті 48 КЗпП, абзац другий пункту 2.2 глави 2 Інструкції № 58, пункт 2.4 глави 2 Інструкції № 58, а саме: при інспекційному відвідувані 07.02.2019 Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 надано трудову книжку ОСОБА_8 , який працює на посаді водія автотранспортних засобів, відповідно до наказу про прийняття на роботу № 3 від 26.03.2018 року укладеного між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_8 від 26.03.2018 року.

Станом на 07.02.2019 року запис в трудову книжку ОСОБА_8 про прийняття на роботу ФОП ОСОБА_1 не внесено, що свідчить про порушення частина четверта статті 48 КЗпП, абзацу другого пункту 2.2 глави 2 Інструкції № 58 та Пункт 2.4 глави 2 Інструкції № 58.

- пункт 2.21-1 глави 2 Інструкції № 58, а саме: встановлено, що трудова книжка працівника ОСОБА_19 знаходилася у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , що свідчить про порушення пункту 2.21-1 глави 2 Інструкції № 58.

- частина шоста статті 95 КЗпП, стаття 33 ЗУ № 108, а саме: в ході проведення інспекційного відвідування встановлено, що згідно наказів про затвердження штатних розписів та штатних розписів, наданих ФОП ОСОБА_1 , посадові оклади працівників за 2018 рік не збільшувались. Чергове підвищення посадових окладів у ФОП ОСОБА_1 відбулось у січні 2019 року.

- частини перша та друга статті 115 КЗпП України, частина перша статті 24 ЗУ № 108, а саме: відповідно до розрахункової відомості заробітна плата за лютий 2018 року працівникам ФОП ОСОБА_1 заробітна плата була нарахована у розмірі 899,11 грн., та виплачена відповідно до відомісті на виплату грошей №2 за лютий 2018 року 20.03.2018 в розмірі 899,11 грн.

Відповідно до розрахункової відомості заробітна плата за жовтень 2018 року працівникам ФОП ОСОБА_1 заробітна плата була нарахована у розмірі 11938,14 грн., та виплачена відповідно до відомісті на виплату грошей №10 за жовтень 2018 року 31.11.2018 в розмірі 11938,14 грн.

Відповідно до розрахункової відомості заробітна плата за листопад 2018 року працівникам ФОП ОСОБА_1 заробітна плата була нарахована у розмірі 2997,02 грн., та виплачена відповідно до відомісті на виплату грошей №11 за листопад 2018 року 26.12.2018 в розмірі 2997,02 грн.

Відповідно до розрахункової відомості заробітна плата за січень 2019 року працівникам ФОП ОСОБА_1 заробітна плата була нарахована у розмірі 4958,88 грн., проте станом на 07.02.2019 року заробітна плата не виплачена.

- частина третя статті 115 КЗпП, частина третя статті 24 ЗУ № 108 а саме: у ФОП ОСОБА_1 виплата заробітної плати здійснюється з порушенням строків, однією сумою. Заробітна плата за першу половину місяця в розмірі не меншому за фактично відпрацьований час працівникам ФОП ОСОБА_1 не нараховується та не виплачується.

- частина перша статті 116 КЗпП а саме: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення: водія автотранспортних засобів ОСОБА_12 звільнено з 01.10.2018 Наказ № 2-ЗВ від 01.10.2018 за п.1 ст. 36 КЗпП України, розрахункові суми виплачено 31.11.2018 (відомість на виплату грошей № 10);

водія автотранспортних засобів ОСОБА_7 звільнено з 01.10.2018 Наказ № 2-ЗВ від 01.10.2018 за п.1 ст. 36 КЗпП України, розрахункові суми виплачено 31.11.2018 (відомість на виплату грошей № 10);

водія автотранспортних засобів ОСОБА_11 звільнено з 01.10.2018 Наказ № 2-ЗВ від 01.10.2018 за п.1 ст. 36 КЗпП України, розрахункові суми виплачено 31.11.2018 (відомість на виплату грошей № 10);

слюсаря з ремонту автомобілів ОСОБА_5 звільнено з 01.10.2018 Наказ № 4-ЗВ від 01.10.2018 за п.1 ст. 36 КЗпП України, розрахункові суми виплачено 31.11.2018 (відомість на виплату грошей № 10);

водія автотранспортних засобів ОСОБА_6 звільнено з 01.10.2018 Наказ № 3-ЗВ від 01.10.2018 за п.1 ст. 36 КЗпП України, розрахункові суми виплачено 31.11.2018 (відомість на виплату грошей № 10).

- частина перша статті 117 КЗпП, а саме: у ФОП ОСОБА_1 працівникам не здійснено виплату їх середнього заробітку за весь час затримки виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненим працівникам сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу по день фактичного розрахунку.

Згідно наказу ФОП ОСОБА_1 № 2-ЗВ від 01.10.2018 водій автотранспортних засобів ОСОБА_12 звільнений з 01.10.2018 року. Згідно відомості на виплату грошей за жовтень 2018 року № 10 заробітна плата у сумі 1248,68 грн., що належить ОСОБА_12 до виплати при звільненні, отримана 31.11.2018 року під особистий підпис. Середній заробіток за час затримки не нараховувався та не виплачувався.

Згідно наказу ФОП ОСОБА_1 № 2-ЗВ від 01.10.2018 водій автотранспортних засобів ОСОБА_18 звільнений з 01.10.2018 року. Згідно відомості на виплату грошей за жовтень 2018 року № 10 заробітна плата у сумі 1669,26 грн., що належить ОСОБА_18 до виплати при звільненні, отримана 31.11.2018 року під особистий підпис. Середній заробіток за час затримки не нараховувався та не виплачувався. Згідно наказу ФОП ОСОБА_1 № 2-ЗВ від 01.10.2018 водій автотранспортних засобів ОСОБА_7 звільнений з 01.10.2018 року. Згідно відомості на виплату грошей за жовтень 2018 року № 10 заробітна плата у сумі 1458,16 грн., що належить ОСОБА_7 до виплати при звільненні, отримана 31.11.2018 року під особистий підпис. Середній заробіток за час затримки не нараховувався та не виплачувався.

Згідно наказу ФОП ОСОБА_1 № 3-ЗВ від 01.10.2018 водій автотранспортних засобів ОСОБА_6 звільнений з 01.10.2018 року. Згідно відомості на виплату грошей за жовтень 2018 року № 10 заробітна плата у сумі 1145,45 грн., що належить ОСОБА_6 до виплати при звільненні, отримана 31.11.2018 року під особистий підпис. Середній заробіток за час затримки не нараховувався та не виплачувався.

Згідно наказу ФОП ОСОБА_1 № 4-ЗВ від 01.10.2018 слюсар з ремонту автомобілів ОСОБА_5 звільнений з 01.10.2018 року. Згідно відомості на виплату грошей за жовтень 2018 року № 10 заробітна плата у сумі 1240,88 грн., що належить ОСОБА_5 до виплати при звільненні, отримана 31.11.2018 року під особистий підпис. Середній заробіток за час затримки не нараховувався та не виплачувався.

Не погоджуючись з висновками акта інспекційного відвідування, позивачем надані заперечення на акт. За результатами розгляду заперечень 13.02.2019 р. ГУ Держпраці у Донецькій області надано відповідь.

14.02.2019 р. ГУ Держпраці у Донецькій області винесено припис пор усунення виявлених порушень № ДЦ 439/1424/АВ/П, відповідно до якого зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 усунути порушення які були встановлені під час проведення інспекційного відвідування у строк до 14.03.2019 р. (т.с. 1 а. с. 189-190, 223)

11.03.2019 р. ФОП ОСОБА_1 надана відповідь на адресу ГУ Держпраці про часткове виконання припису. А саме вимоги у пунктах 1-3 та 7-8 Припису не можуть бути виконані, оскільки є безпідставними з огляду на пояснення які викладені в запереченнях на Акт від 12.02.2019 р. Щодо інших вимог припису, то у відповідності до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, запис у трудову книжку ОСОБА_8 внесена та його трудова книжка знаходиться у роботодавця, тобто ФОП ОСОБА_1 Нарахування і виплата індексації за листопад та грудень по робітнику ОСОБА_8 здійснена згідно ч. 6 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 Закону України «Про оплату праці». На виконання вимог ч. 1 ст. 116 та ч. 1 ст. 117 КЗпП України виплати звільненим працівникам прийняти до уваги та в подальшому будуть здійснюватися в день звільнення та без затримки. (т.с. 1 а.с. 191)

18.02.2019 р. ГУ Держпраці складено повідомлення № 04.4-11-8/1532-19 про розгляд справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 на 26.02.2019 р. об 11 год. 45 хв. Зазначене повідомлення направлено на адресу позивача рекомендованим листом 18.02.2019 року, що підтверджується матеріалами справи (т.с. 1 а.с. 144). Крім того позивача повідомлено телефонограмою на номер НОМЕР_2 ФОП ОСОБА_1 20.02.2019 року, що підтверджується витягом з журналу реєстрації телефонограм. (т.с. 1 а.с 145)

26.02.2019 року ГУ Держпраці прийняті постанови про накладення штрафу уповноваженими особами № ДЦ 439/1424/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу в сумі 375570 грн., № ДЦ 439/1424/АВ/П/МГ-ФС про накладення штрафу в сумі 41730 грн., № ДЦ 439/1424/АВ/П/ІП-ФС про накладення штрафу в сумі 4173 грн. (т.с. 1, а.с. 25-26, 28-30). Не погоджуючись з вищезазначеним постановами про накладення штрафу позивач просить суд скасувати їх в судовому порядку.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V (далі по тексту - Закон № 877), Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017 року (який діяв на час спірних правовідносин), Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року, Кодексом законів про працю України (далі по тексту - КЗпП).

Суд зазначає, що приписами статті 259 Кодексу законів про працю України визначено що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, є Державна служба України з питань праці (Держпраці).

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 96 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 р. № 929-р, функції і повноваження Державної інспекції України з питань праці передані правонаступникам Державній службі України з питань праці та її територіальним органам.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України.

Державна служба України з питань праці України входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно п. 7 даного Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" від 11.02.2015 року № 100 утворено Головне управління Держпраці у Донецькій області, реорганізувавши шляхом злиття Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області та Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області.

Відповідно до розпорядження Кабінету міністрів України "Питання державної служби праці" від 30.09.2015 року № 1021-р функції і повноваження Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки, що припиняється, покладені на Державну службу з питань праці.

Наказом Держпраці України від 07.05.2015 року № 16 затверджене Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області, згідно пункту 1 якого, Головне управління Держпраці у Донецькій області є територіальним органом, який діє у складі Державної служби України з питань праці у та їй підпорядковується.

Згідност. 38 Закону України "Про охорону праці" державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Відповідно до пп. 15 п. 4 Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області, Головне управління Держпраці у Донецькій області відповідно до покладених на нього завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства з охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань: забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту; монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення; виробництва, зберігання, використання отруйних речовин у виробничих процесах, у тому числі продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів; організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці; навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами та перевірки їх знань.

Таким чином, відповідач у справі орган владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції щодо реалізації державної політики у сфері охорони праці.

Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року №877-V (далі по тексту - Закон № 877) визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом (стаття 1 зазначеного Закону).

Згідно частини 1 статті 4 цього Закону державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Статтею 38 Закону України "Про охорону праці" від14.10.1992 року №2694-XII передбачено, що державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно - правових актів про охорону праці здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2694 охорона праці - це система правових, соціально - економічних, організаційно - технічних, санітарно - гігієнічних і лікувально - профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 6 цього Закону умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно - побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

При цьому, нормативно - правові акти з охорони праці - це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання (ст. 27 Закону № 2694).

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначається постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 26.04.2017 року N 295 (чинною на час спірних правовідносин), якою, зокрема, затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (Визнана нечинною Постановою Шостого апеляційного адміністративного суді від 14 травня 2019 року по справі № 826/8917/17, яка набрала законної сили 13 червня 2019 року та як слід Постанова втратила чинність саме з цього дня).

Відповідно до пунктів 1-2 Порядку № 295 здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначено процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Згідно п. 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів; ДФС та її територіальних органів; Пенсійного фонду України та його територіальних органів; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Звернення фізичних осіб, стосовно яких порушено правила оформлення трудових відносин, працівників і роботодавців може бути подане через уповноваженого представника.

Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5 - 7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.

Інспекційне відвідування або рішення інспектора праці про відвідування роботодавця, передбачене пунктом 33 цього Порядку, підлягає повідомній реєстрації Держпраці чи її територіальним органом до початку його проведення.

Під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об'єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю (п. 6 Порядку № 295).

Пунктом 8 Порядку № 295 передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Пунктом 9 Порядку № 295 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва- двох робочих днів (п. 10 Порядку № 295).

Під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право: 1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; 2) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню; якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку; 3) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження про усунення порушень до акта або припису; 4) вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу перевірок об'єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником; 5) перед підписанням акта бути поінформованим про свої права та обов'язки; 6) вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства; 7) вимагати нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною інформацією об'єкта відвідування; 8) оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії інспектора праці; 9) отримувати консультативну допомогу від інспектора праці з метою запобігання порушенням під час проведення інспекційних відвідувань, невиїзних інспектувань.

Відповідно до п. 19, 20, 21 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Крім того, пунктом 27 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою ст. 265 КЗпП України встановлено «Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року.

Згідно п. 6 Порядку № 509, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Пунктом 7 Порядку № 509 передбачено, що справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу (абз. 2 п. 2 Порядку № 509).

У разі порушення законодавства про працю відповідно до ст. 265 КЗпП України винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до частини 3 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом з матеріалів справи посадовими особами відповідача вручені особисто позивачу - ФОП ОСОБА_1 повідомлення та направлення про проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання, вимога про надання документів 07.02.2019 р. в перший день інспекційного відвідування.

Таким чином посадовими особами відповідача дотримано порядок повідомлення суб'єкта господарювання про здійснення державний нагляду (контролю), та вручені відповідні документи відповідно до вимог законодавства.

Крім того відповідачем належним чином та в строк було повідомлено позивача про час та місце розгляду справи про накладення штрафу на позивача, що підтверджується матеріалами справи, а саме поштовою квитанцією та витягом з журналу реєстрації телефонограм.

Суд не приймає посилання представника позивача на порушення відповідачем порядку проведення інспекційного відвідування, а саме проведення інспекційного відвідування не за адресою яка зазначена в наказі, повідомленні та направленні на проведення інспекційного відвідування а саме: АДРЕСА_1 , (за зазначено адресою інспекційне відвідування не здійснювалось) а за адресою АДРЕСА_2, що підтверджується актом інспекційного відвідування. В акті зазначено, що інспекційне відвідування проведено за фактичною адресою АДРЕСА_2, про яку не зазначено у розпорядчих документах на проведення інспекційного відвідування. Оскільки позивач був повідомлений належним чином про проведення інспекційного відвідування, акт не допуску не було складено, позивач був присутній при проведенні інспекційного відвідування, надав документи та за результатами було встановлено порушення позивачем законодавства про працю.

Щодо порушень встановлених під час інспекційного відвідування, за які застосовані штрафи, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Кодексу законів про працю України визначено, що Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України визначено, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частинами 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з акту під час інспекційного відвідування 07.02.2019 року встановлено, що ОСОБА_4 виконував обов'язки сторожа. Засобами відеотехніки зафіксовано, як ОСОБА_4 надає пояснення, що він офіційно не працевлаштований, виконує обов'язки сторожа близько тижня. Заробітну плату ще неотримував.

Та зроблено висновок, що вищезазначене свідчить про те, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було допущено до роботи сторожа ОСОБА_4 та зварювальника ОСОБА_3 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власником або уповноваженого ним органу, та повідомленням центрального органу виконавчох влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальноообовязкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що свідчить про порушення частини першої статті 21, частини першої та четвертої статті 24 КЗпП України.

Під час розгляду справи судом в якості свідків були допитані ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , які повідомили про наступне.

ОСОБА_3 зазначив, що у ОСОБА_1 не працював, у свій вихідний день на прохання ОСОБА_1 за винагороду 400 грн. прийшов на стоянку підварити автомобіль останнього оскільки є автослюсарем, через деякий час на стоянці з'явилися якісь люди які здійснювали відео зйомку та задавали питання. ОСОБА_3 не сподобалась ця ситуація та він залишив це місце, роботи не виконував, винагороду не отримував. Також зазначив, що працює офіційно у «Слов'янському вагонному депо».

В матеріалах справи наявна довідка Регіональної філії «Донецька залізниця» Структурний підрозділ «Слов'янське вагонне депо» з якої вбачається, що ОСОБА_3 з 26.04.2013 року по час видачі довідки 11.02.2019 р. працює у структурному підрозділі «Слов'янське вагонне депо» електрогазозварником 4 розряду вагоноскладальної дільниці. (т.с. 1 а.с. 104)

ОСОБА_4 , повідомив, що на прохання ОСОБА_2 для подальшого працевлаштування виконував декілька днів роботи кочегара, але за станом здоров'я відмовився працевлаштовуватись, кошти за виконану роботу не отримував. Також зазначив, що у ОСОБА_1 не працював.

На питання представника відповідача зазначив, що у відсутності ОСОБА_2 підпорядковувався ОСОБА_27 .

Судом з матеріалів справи, а саме свідоцтва пор державну реєстрацію фізичної особи - підприємця встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований в якості фізичної особі - підприємця 16.07.2009 р. номер запису 22770000000009465, місце проживання АДРЕСА_1 (т.с. 1 а.с. 230-233) та йому на праві власності належить на праві власності об'ект нерухомого майна будівля ділянки вентиляції, адреса АДРЕСА_3 , будівля ділянки вентиляції - А - 1, загальна площа 712,9 кв.м, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. (т.с. 1 а.с. 38)

ОСОБА_5 зазначив, що до листопада 2018 року офіційно працював у ЧП ОСОБА_1 слюсарем. В зв'язку з необхідністю з'ясування наявності роботи 02.07.2019 р. прийшов до знайомих водіїв, йому повідомили, що робота буде але не зараз. З березня 2019 року офіційно працює у ОСОБА_2 .

Відповідачем у судовому засіданні надано аудіо запис телефонограми та відеозапис, який був досліджений та долучений до матеріалів справи. Як зазначає представник відповідача на даному відеозаписі відображено проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 07.02.2019 року, щодо дотримання вимог законодавства про працю але суд не приймає зазначений відеозапис, оскільки не можливо встановити ким зроблено відеозапис, коли його зроблено та яким пристроєм, хто особи які є на відеозаписі та чи надавалась згода на відеозапис осіб, які відображені на відеозаписі.

Крім того суд зазначає, що наданий відеодоказ не відповідає приписам ч. 2 ст. 99 КАС України, оскільки не є оригіналом, а його копія не засвідчена електронним підписом.

Суд вказує на те, що даний відеозапис не є належним та допустимим доказом в розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України .

Суд зазначає, що в акті інспекційного відвідування зазначено про здійснення відеофіксації, на відеотехніку ThiEYE i60+. Але, суд звертає увагу на те, що зазначений відеозапис не був долучений та не направлений позивачу разом з актом інспекційного відвідування.

З огляду на вищевикладене, суд критично ставиться до наданого відеозапису.

З урахуванням вищезазначеного, під час розгляду справи судом не встановлено порушення позивачем частини першої статті 21, частини першої та четвертої статті 24 КЗпП України, а саме допуск працівників до роботи без укладання трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника, висновки акту інспекційного відвідування спростовуються матеріалами справи та показаннями свідків.

Таким чином, оскільки в діях позивача відсутні ознаки порушення Кодексу законів про працю України, а висновки викладені у акті інспекційного відвідування є безпідставними, суд вважає, що прийнята постанова від 26 лютого 2019 року № ДЦ 439/1424/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу в розмірі 375570 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Щодо порушення частини 1 статті 24 КЗпП України, суд зазначає наступне. Як зазначено в акті інспекційного відвідування та не заперечується сторонами наказом ФОП ОСОБА_1 «Про прийом на роботу» від 04 травня 2018 № 6 прийнято на роботу ОСОБА_6 на посаду водія автотранспортних засобів на 1,0 тарифної ставки, однак трудовий договір у письмовій формі між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , станом на 07.02.2019 не укладено.

Наказом ФОП ОСОБА_1 «Про прийом на роботу» від 20 квітня 2018 № 5 прийнято на роботу ОСОБА_5 на посаду слясара з ремонту автомобілів на 1,0 тарифної ставки, однак трудовий договір у письмовій формі між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , станом на 07.02.2019 не укладено.

Відповідач зазначає, що між ФОП ОСОБА_1 та працівниками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 трудовий договір в письмовій формі не укладався, що є порушенням частини 1 статті 24 КЗпП України.

Згідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Суд зазначає, що даною нормою визначено конкретний перелік випадків коли повинен буди обов'язково укладений трудовий договір в письмовій формі.

Разом з тим, суд зазначає, що частиною 3 статті 24 КЗпП визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, даною нормою визначені обов'язкові розпорядчі документи оформлені у вигляді певних письмових документів на підтвердження укладання трудового договору.

Таким чином суд зазначає, що якщо працівник приймається на роботу та це оформлюється наказом чи розпорядженням власника, незалежно від наявності підписаного сторонами трудового договору у вигляду окремого документа, трудовий договір як угода між сторонами існує в будь-якому разі.

Як вбачається з матеріалів справи у ФОП ОСОБА_1 були укладені трудової договори шляхом видання наказів про прийняття на роботу, а саме: ОСОБА_6 наказ № 6 від 04.05.2018 року; ОСОБА_7 наказ № 2 від 22.03.2018 року; ОСОБА_8 наказ № 3 від 26.03.2018 року; ОСОБА_9 наказ № 2 від 18.01.2019 року; ОСОБА_11 наказ № 5 від 20.04.2018 року; ОСОБА_5 . наказ № 5 від 20.04.2018 року; ОСОБА_12 наказ № 4 від 18.04.2018 року. (т.с. 1 а.с. 82-87). Що також передбачено порядком прийняття на роботу згідно Правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених ФОП ОСОБА_1 01.02.2018 року (п. 1.5). (т.с. 1 а.с. 39-46).

Тобто у даному випадку не підтверджуються висновки акту, щодо визначеного порушення відносно вищезазначених працівників.

Щодо порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП та Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органом про прийняття працівника на роботу».

В акті зазначено, що ФОП ОСОБА_1 подавав повідомлення про прийняття працівників на роботу несвоєчасно. Відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку від 01.02.2018 року б/н на підприємстві встановлені наступні години початку і закінчення роботи з 07 год.00 хв. по 16 год.00 хв.

ОСОБА_7 відповідно до Наказу № 2 від 22.03.2018 р. був прийнятий на роботу з 22.03.2018 року на посаду водія автотранспортних засобів. Повідомлення про прийняття працівника на роботу було подано до Словянської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області 22.03.2018 р. о 08 год. 39 хв. Відповідно до табелю обіку робочого часу ФОП ОСОБА_1 за березень 2018 рік ОСОБА_7 22.03.2018 року відпрацював вісім годин.

ОСОБА_16 відповідно до Наказу № 2 від 18.01.2019 р. був прийнятий на роботу з 18.01.2019 року на посаду машиніста крана автомобільного. Повідомлення про прийняття працівника на роботу було подано до Словянської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області 18.01.2019 р. о 10 год. 13 хв. Відповідно до табелю обіку робочого часу ФОП ОСОБА_1 за січень 2019 рік ОСОБА_16 18.01.2019 року відпрацював вісім годин.

ОСОБА_17 та ОСОБА_18 відповідно до Наказу № 1 від 26.02.2018 р. були прийняті на роботу з 26.02.2018 року на посаду водія автотранспортного засобу. Повідомлення про прийняття працівника на роботу було подано до Словянської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області 26.02.2018 р. о 10 год. 03 хв. Відповідно до табелю обіку робочого часу ФОП ОСОБА_1 за лютий 2018 рік ОСОБА_17 та ОСОБА_18 26.02.2018 року відпрацювали по вісім годин.

ОСОБА_10 відповідно до Наказу № 7 від 01.06.2018 р. був прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів з 01.06.2018 року. Повідомлення про прийняття працівника на роботу було подано до Словянської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області 01.06.2018 р. о 12 год 34 хв. Відповідно до табелю обіку робочого часу ФОП ОСОБА_1 за червень 2018 рік ОСОБА_10 , 01.06.2018 року відпрацював вісім годин.

Представник позивача зазначив, що висновки в акті про порушення вимог Порядку повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу, затвердженого постановою КМУ від 17.06.2015 року №413 (надалі- Порядок) в частині несвоєчасного подання до органу ДФС повідомлення про прийняття працівників на роботу є безпідставними.

Так, згідно даного порядку повідомлення про прийняття працівника на роботу подається до органу ДФС до початку роботи працівника. Тобто, законодавець визначив подання повідомлення не за день виходу працівника до роботи, а до початку роботи. В даному випадку, відносно працівників, перелічених в п. 3.10 Акту, повідомлення до Слов'янської ОДПІ було надіслано до початку їх роботи, що узгоджується із приписами порядку.

Суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 17 червня 2015 року "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", відповідно до частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України встановлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Матеріалами справи (т.с. 1 а.с. 39-46, 146-163) підтверджуються висновки акту інспекційного відвідування (п. 3.10) щодо встановлених обставин та вони не є спірними.

Суд погоджується з доводами відповідача, що за приписами ч. 2 ст. 265 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", повідомлення органам ДФС про прийняття працівника на роботу повинне буде здійснене до початку роботи працівника.

Разом з цим з тим, суд зауважує, що згідно до ст. 265 Кодексу законів про працю України відповідальність у вигляді штрафу встановлюється за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Положенням вказаної статті не передбачено застосування визначених нею штрафних санкцій за неповідомлення територіального органу Державної фіскальної служби про прийняття на роботу працівників.

Щодо порушення частини четвертої статті 48 КЗпП, абзацу другого пункту 2.2 глави 2 Інструкції № 58 та пункт 2.4 глави 2 Інструкції № 58.

В акті зазначено, що при інспекційному відвідувані 07.02.2019 Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 надано трудову книжку ОСОБА_8 , який працює на посаді водія автотранспортних засобів, відповідно до наказу про прийняття на роботу № 3 від 26.03.2018 року укладеного між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_8 від 26.03.2018 року.

Станом на 07.02.2019 року запис в трудову книжку ОСОБА_8 про прийняття на роботу ФОП ОСОБА_1 не внесено, що свідчить про порушення частина четвертої статті 48 КЗпП, абзацу другого пункту 2.2 глави 2 Інструкції № 58 та пункт 2.4 глави 2 Інструкції № 58.

Відповідно до частини четвертої статті 48 КЗпП України до трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та винагороду, за успіхи в роботі на підприємстві, в установі організації.

Абзацом другим пункту 2.2 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, встановлено, що до трудової книжки заносяться відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Пунктом 2.4 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і точно відповідають тексту наказу (розпорядження).

Як встановлено судом, відповідно до пункту 4 припису № ДЦ/439/1424/АВ/П від 14.02.2019 р. ФОП ОСОБА_1 не внесено запис в трудову книжку ОСОБА_8 про прийняття на роботу та зобов'язано усунути дане порушення до 14.03.2019 року. Даний припис позивачем не оскаржувався та виконаний частково.

Відповідно наданої відповіді від 11.03.2019 р. на виконання вимог вищезазначеного припису зазначено, що відповідності до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, запис у трудову книжку ОСОБА_8 внесена та його трудова книжка знаходиться у роботодавця, тобто ФОП ОСОБА_1 .

З урахуванням вищенаведеного матеріалами справи підтверджується встановлене в акті інспекційного відвідування, порушення вимог законодавства про працю, а саме частини четвертої статті 48 КЗпП, абзацу другого пункту 2.2 глави 2 Інструкції № 58 та пункт 2.4 глави 2 Інструкції № 58.

Щодо порушення пункту 2.21-1 глави 2 Інструкції № 58.

Актом інспекційного відвідування встановлено, що 07.02.2019 року при інспекційному відвідуванні встановлено, що трудова книжка працівника ОСОБА_19 знаходилася у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , що свідчить про порушення пункту 2.21-1 глави 2 Інструкції № 58.

Відповідно до Пункт 2.21-1 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму, та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов'язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо), зберігаються безпосередньо у працівників.

Як встановлено судом, відповідно до пункту 5 припису № ДЦ/439/1424/АВ/П від 14.02.2019 р. трудова книжка працівника ОСОБА_19 знаходилась у ФОП ОСОБА_1 та зобов'язано усунути дане порушення до 14.03.2019 року. Даний припис позивачем не оскаржувався та виконаний частково.

Відповідно наданої відповіді від 11.03.2019 р. на виконання вимог вищезазначеного припису зазначено, трудова книжка ОСОБА_8 знаходиться у роботодавця, тобто ФОП ОСОБА_1 .

З урахуванням вищенаведеного, матеріалами справи підтверджується встановлене в акті інспекційного відвідування порушення вимог законодавства про працю, а саме пункту 2.21-1 глави 2 Інструкції № 58, крім того суд зазначає, що з наданої відповіді від 11.03.2019 р. на виконання вимог припису вбачається, що дане порушення не усунуте.

Щодо порушення частини шостої статті 95 КЗпП, статті 33 ЗУ № 108.

В акті відвідування зазначено, що згідно наказів про затвердження штатних розписів та штатних розписів, наданих ФОП ОСОБА_1 , посадові оклади працівників за 2018 рік не збільшувались:

Відповідно до даних Держстату, індекси споживчих цін з 01.01.2018 року складали: січень 2018 - 101,5%; лютий 2018 - 100,9%; березень 2018 - 101,1%; квітень 2018 - 100,8 %; травень 2018 - 100,0 %; червень 2018 -100,0 %; липень 2018 - 99,3%; серпень 2018 - 100,0%; вересень 2018 - 101,9%; жовтень 2018 - 101,7%; листопад 2018 - 101,4%; грудень 2018 - 100,8%.

Чергове підвищення посадових окладів у ФОП ОСОБА_1 відбулось у січні 2019 року.

Відповідно даних Держстату приріст індексу споживчих цін перевищив поріг (1,009 х 1,011 х 1,008 х 1,000 х 1,000 х 0,993 х 1,000 х 1,019 х 100 = 104,0%), тому відповідно до положень Порядку заробітна плата з листопада 2018 року підлягає індексації на коефіцієнт 4,0% .

Відповідно до частини другої статті 12 Закону України "Про оплату праці" норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням потреб працівників та їх сімей, вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму працездатної людини, збереження її здоров'я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а також загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня зайнятості (стаття 9 Закону України "Про оплату праці").

Статтею 2 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою (стаття 11 Закону України "Про оплату праці").

Водночас, статтею 95 КЗпП України визначено, що мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 1.1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно до п. 4 Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Таким чином, фіксована сума індексації виплачується до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення заробітної плати перевищить фіксовану суму індексації.

Зазначена позиція відповідає позиції Верховного суду викладеній в Постанові від 12 квітня 2018 року по справа №816/2325/16.

Як встановлено судом, відповідно до пункту 6 припису № ДЦ/439/1424/АВ/П від 14.02.2019 р. ФОП ОСОБА_1 не проводилось нарахування та виплата індексації за листопад та грудень 2018 року по працівнику - водію ОСОБА_8 та зобов'язано усунути дане порушення до 14.03.2019 року. Даний припис позивачем не оскаржувався та виконаний частково.

Відповідно наданої відповіді від 11.03.2019 р. на виконання вимог вищезазначеного припису зазначено, що нарахування і виплата індексації за листопад та грудень по робітнику ОСОБА_8 здійснена згідно ч. 6 ст. 96 КЗпП та ст. 33 ЗУ «Про оплату праці» та надано відомості щодо нарахування та виплати.

З урахуванням вищенаведеного матеріалами справи підтверджується встановлене в акті інспекційного відвідування, порушення вимог законодавства про працю, а саме частини шостої статті 95 КЗпП, статті 33 ЗУ № 108.

Щодо порушення частини перша та другої статті 115 КЗпП України, частини першої статті 24 ЗУ № 108, а також частини третьої статті 115 КЗпП, та частини третьої статті 24 ЗУ № 108.

Як вбачається з акту індивідуального відвідування, відповідно до розрахункової відомості заробітна плата за лютий 2018 року працівникам ФОП ОСОБА_1 заробітна плата була нарахована у розмірі 899,11 грн., та виплачена відповідно до відомості на виплату грошей № 2 за лютий 2018 року 20.03.2018 в розмірі 899,11 грн.

Відповідно до розрахункової відомості заробітна плата за жовтень 2018 року працівникам ФОП ОСОБА_1 заробітна плата була нарахована у розмірі 11938,14 грн., та виплачена відповідно до відомості на виплату грошей № 10 за жовтень 2018 року 31.11.2018 р. в розмірі 11938,14 грн.

Відповідно до розрахункової відомості заробітна плата за листопад 2018 року працівникам ФОП ОСОБА_1 заробітна плата була нарахована у розмірі 2997,02 грн., та виплачена відповідно до відомості на виплату грошей № 11 за листопад 2018 року 26.12.2018 в розмірі 2997,02 грн.

Враховуючи вищезезначене, у ФОП ОСОБА_1 має місце порушення вимог частин 1, 2 статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» щодо регулярної виплати заробітної плати не менше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Також актом встановлено, що у ФОП ОСОБА_1 виплата заробітної плати здійснюється з порушенням строків, однією сумою. Заробітна плата за першу половину місяця в розмірі не меншому за фактично відпрацьований час працівникам ФОП ОСОБА_1 не нараховується та не виплачується.

Вищенаведене свідчить про порушення частини 3 статті 115 КЗпП України та частини 3 статті 24 ЗУ «Про оплату праці», якими визначено, що розмір заробітної плати за першу половину місяця повинен становити не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Суд зазначає, що відповідно до частин 1-3 статті 115 КЗпП заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Відповідно до частини 1-3 статті 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Представник позивача у судовому засіданні зазначила, що на вимогу відповідача про надання документів під час проведення інспекційного відвідування позивачем надані відомості на виплату заробітної плати по працівникам позивача за конкретний місяці а з запереченнями на акт були також надані відомості про виплату заробітної плати та відомості про виплату авансу працівникам позивача.

Позивачем у спростування висновків акту, що до невиплати заробітної плати двічі на місяць та у строки передбачені законом надані наступні документи, а саме відомість на виплату заробітної плати № 2 за лютий 2018 р., та розрахункова відомість за лютий 2018 р., відомість на виплату авансу № 3 за березень, відомість на виплату заробітної плати № 3а, розрахункова відомість за березень 2018 р.,відомість на виплату авансу № 4 за квітень 2018 р., відомість на виплату заробітної плати № 4а за квітень 2018 р., розрахункову відомість за квітень 2018 р., відомість на виплату авансу № 5 за травень 2018 р., відомість на виплату заробітної плати № 5а за травень 2018 р., розрахункову відомість за травень 2018 р., відомість на виплату авансу № 6 за червень 2018 р., відомість на виплату заробітної плати № 6а за червень 2018 р., розрахункову відомість за червень 2018 р., відомість на виплату авансу № 7 за липень 2018 р., відомість на виплату заробітної плати № 7а за липень 2018 р., розрахункову відомість за липень 2018 р., відомість на виплату авансу № 8 за серпень 2018 р., відомість на виплату заробітної плати № 8а за серпень 2018 р., розрахункову відомість за серпень 2018 р., відомість на виплату авансу № 9 за вересень 2018 р., відомість на виплату заробітної плати № 9а за вересень 2018 р., розрахункову відомість за вересень 2018 р., відомість на виплату авансу № 10 за жовтень 2018 р., відомість на виплату заробітної плати № 10а за жовтень 2018 р., розрахункову відомість за жовтень 2018 р., відомість на виплату авансу № 11 за листопад 2018 р., відомість на виплату заробітної плати № 11а за листопад 2018 р., розрахункову відомість за листопад 2018 р., відомість на виплату авансу № 12 за грудень 2018 р., відомість на виплату заробітної плати № 12а за грудень 2018 р., розрахункову відомість за грудень 2018 р., відомість на виплату авансу № 1 за січень 2019 р., відомість на виплату заробітної плати № 1а за січень 2019 р., розрахункову відомість за січень 2019 р. (т.с. 1 а.с. 47-81)

Надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд зазначає, що у наданих позивачем до матеріалів справи відомостях на виплату авансу, заробітної плати та розрахункових відомостях не зазначено жодної конкретної дати щодо їх складання, не зазначено дати виплати (отримання) заробітної плати (авансу) працівниками таким чином надані документи не спростовують висновки акту інспекційного відвідування, що до встановлення порушення позивачем частини 1-3 статті 115 КЗпП України та частини 1, 3 статті 24 ЗУ «Про оплату праці».

Щодо порушення частини першої статті 116 КЗпП та частини перша статті 117 КЗпП.

Відповідно до акту встановлено, що водія автотранспортних засобів ОСОБА_12 звільнено з 01.10.2018 р. Наказ № 2-ЗВ від 01.10.2018 р. за п. 1 ст. 36 КЗпП України, розрахункові суми виплачено 31.11.2018 (відомість на виплату грошей № 10);

- водія автотранспортних засобів ОСОБА_7 звільненно з 01.10.2018 р. Наказ № 2-ЗВ від 01.10.2018 р. за п. 1 ст. 36 КЗпП України, розрахункові суми виплачено 31.11.2018 р. (відомість на виплату грошей № 10);

- водія автотранспортних засобів ОСОБА_11 звільнено з 01.10.2018 р. Наказ № 2-ЗВ від 01.10.2018 р. за п. 1 ст. 36 КЗпП України, розрахункові суми виплачено 31.11.2018 р. (відомість на виплату грошей № 10);

- слюсаря з ремонту автомобілів ОСОБА_5 звільнено з 01.10.2018 р. Наказ № 4-ЗВ від 01.10.2018 р. за п. 1 ст. 36 КЗпП України, розрахункові суми виплачено 31.11.2018 р. (відомість на виплату грошей № 10);

- водія автотранспортних засобів ОСОБА_6 звільнено з 01.10.2018 р. Наказ № 3-ЗВ від 01.10.2018 р. за п. 1 ст. 36 КЗпП України, розрахункові суми виплачено 31.11.2018 р. (відомість на виплату грошей № 10).

Таким чином, в порушення норм частини першої статті 116 КЗпП України при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства не провадиться в день звільнення.

В ході перевірки встановлено, що в порушення вимог ч. 1 ст. 117 КЗпП України у ФОП ОСОБА_1 працівникам не здійснено виплату їх середнього заробітку за весь час затримки виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненим працівникам сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу по день фактичного розрахунку.

Згідно наказу ФОП ОСОБА_1 2-ЗВ від 01.10.2018 р. водій автотранспортних засобів ОСОБА_12 звільнений з 01.10.2018 року. Згідно відомості на виплату грошей за жовтень 2018 року № 10 заробітна плата у сумі 1248,68 грн., що належить ОСОБА_12 до виплати при звільненні, отримана 31.11.2018 року під особистий підпис. Середній заробіток за час затримки не нараховувався та не виплачувався.

Згідно наказу ФОП ОСОБА_1 2-ЗВ від 01.10.2018 р. водій автотранспортних засобів ОСОБА_18 звільнений з 01.10.2018 року. Згідно відомості на виплату грошей за жовтень 2018 року № 10 заробітна плата у сумі 1669,26 грн., що належить ОСОБА_18 до виплати при звільненні, отримана 31.11.2018 року під особистий підпис. Середній заробіток за час затримки не нараховувався та не виплачувався.

Згідно наказу ФОП ОСОБА_1 2-ЗВ від 01.10.2018 р. водій автотранспортних засобів ОСОБА_7 звільнений з 01.10.2018 року. Згідно відомості на виплату грошей за жовтень 2018 року № 10 заробітна плата у сумі 1458,16 грн., що належить ОСОБА_7 до виплати при звільненні, отримана 31.11.2018 року під особистий підпис. Середній заробіток за час затримки не нараховувався та не виплачувався.

Згідно наказу ФОП ОСОБА_1 3-ЗВ від 01.10.2018 р. водій автотранспортних засобів ОСОБА_6 звільнений з 01.10.2018 року. Згідно відомості на виплату грошей за жовтень 2018 року № 10 заробітна плата у сумі 1145,45 грн., що належить ОСОБА_6 до виплати при звільненні, отримана 31.11.2018 року під особистий підпис. Середній заробіток за час затримки не нараховувався та не виплачувався.

Згідно наказу ФОП ОСОБА_1 4-ЗВ від 01.10.2018 р. слюсар з ремонту автомобілів ОСОБА_5 звільнений з 01.10.2018 року. Згідно відомості на виплату грошей за жовтень 2018 року № 10 заробітна плата у сумі 1240,88 грн., що належить ОСОБА_5 до виплати при звільненні, отримана 31.11.2018 року під особистий підпис. Середній заробіток за час затримки не нараховувався та не виплачувався.

Таким чином, у ФОП ОСОБА_1 має місце порушення вимог ч. 1 ст. 117 КЗпП України щодо невиплати працівникам середнього заробітку за весь час затримки виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненим працівникам сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 1 стаття 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 9 та 10 припису № ДЦ/439/1424/АВ/П від 14.02.2019 р. ФОП ОСОБА_1 при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства не проводились в день звільнення та середній заробіток за весь час затримки з вини власника або уповноваженого ним органу, належний звільненим працівникам сум не виплачується в зв'язку з чим зобов'язано усунути дане порушення до 14.03.2019 року. Даний припис позивачем не оскаржувався та виконаний частково.

Відповідно наданої відповіді від 11.03.2019 р. на виконання вимог вищезазначеного припису зазначено, що на виконання вимог ч. 1 ст. 116 та ч. 1 ст. 117 КЗпП України виплати звільненим працівникам прийняти до уваги та в подальшому будуть здійснюватися в день звільнення та без затримки.

З урахуванням вищенаведеного матеріалами справи підтверджується встановлене в акті інспекційного відвідування, порушення вимог законодавства про працю, а саме частини першої статті 116 КЗпП та частини перша статті 117 КЗпП.

З урахуванням вищенаведеного відповідачем правомірно прийнято постанови від 26.02.2019 року № ДЦ 439/1424/АВ/П/МГ-ФС про накладення штрафу в сумі 41730 грн. та № ДЦ 439/1424/АВ/П/ІП-ФС про накладення штрафу в сумі 4173 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Також згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім цього, згідно практики Європейського суду з прав людини стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п. 111 рішення від 31.07.2008 року у справі "Дружстевнізаложнапріа та інші проти Чеської Республіки"; п. 157 рішення від 21.07.2011 року у справі "Сігма радіо телевіжнлтд. проти Кіпру" та інші).

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Крім цього, згідно усталеної практики Європейського суду зправ людини по справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, рішення від 10 лютого 2010 року, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

У відповідності до вимог ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області в частині визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Донецькій області від 26.02.2019 року № ДЦ 439/1424/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу в сумі 375570 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Донецькій області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судового збору в розмірі 3755,70 грн.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Донецькій області від 26.02.2019 року № ДЦ 439/1424/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу в сумі 375570 грн., № ДЦ 439/1424/АВ/П/МГ-ФС про накладення штрафу в сумі 41730 грн., № ДЦ 439/1424/АВ/П/ІП-ФС про накладення штрафу в сумі 4173 грн. - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області від 26.02.2019 року № ДЦ 439/1424/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу в сумі 375570 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок Головного управління Держпраці у Донецькій області (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф'єва, буд. 82, код ЄДРПОУ 39790445) судовий збір в розмірі 3755 (три тисячі сімсот п'ятдесят п'ять) гривень 70 копійок.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 16 липня 2019 року в присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст рішення складено та підписано 26 липня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Олішевська

Попередній документ

83292991

Наступний документ

83292993

Інформація про рішення:

№ рішення:	83292992
№ справи:	200/4092/19-а
Дата рішення:	16.07.2019
Дата публікації:	01.08.2019
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Донецький окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; охорони праці