Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 липня 2019 р. Справа№200/7502/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Рудь Т.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила сина ОСОБА_2 та в жовтні 2016 року вона оформила українське свідоцтво про народження дитини.
В травні 2019 року позивач звернулась до УСЗН для призначення допомоги при народженні дитини та догляду за дитиною до досягнення нею 3-го віку на сина, проте їй було відмовлено у зв'язку з пропуском 12 місячного строку звернення за допомогою.
Позивач не погоджується з такими діями відповідача та просить суд визнати незаконним та скасувати рішення про відмову в призначені допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до трьох років; визнати протиправною відмову у нарахуванні та виплаті, допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до трьох років, на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов'язати Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області призначити та здійснити виплату, ОСОБА_1 , державної допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за її заявою від 14.05.2019 р.
Ухвалою від 18 червня 2019 року суд відкрив провадження по справі, призначивши до розгляду на 08 липня 2019 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
02 липня 2019 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволені позовних вимог.
08 липня 2019 року розгляд справи відкладено на 22 липня 2019 року.
Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа в Управлінні соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області з 14.05.2019, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1421-5000123989.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народила сина ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
14 травні 2019 року позивач звернулась до відповідача з питань призначення допомоги при народжені дитини відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» на сина, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно повідомлення від 16.05.2019 року за №08/3-01575 позивачу було відмовлено в призначенні допомоги, оскільки вона не звернулась протягом дванадцяти місяців з дня народження дитини.
16.05.2019 року відповідачем було прийнято рішення про відмову у призначені допомоги.
Спірним питанням цієї справи є правомірність дій управління соціального захисту населення щодо відмови у призначенні позивачу допомоги про народженні дитини.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Статтею 6 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» №2811-ХІІ від 21.11.1992 передбачено, що документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно. За наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення допомоги, але за станом здоров'я або з інших поважних причин не може самостійно зібрати необхідні документи, збір зазначених документів покладається на органи, що призначають допомогу.
Документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, розглядаються органом, що призначає та здійснює виплату державної допомоги, протягом 10 днів з дня звернення.
Про призначення державної допомоги чи про відмову в її наданні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і здійснює виплату державної допомоги сім'ям з дітьми, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини.
Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.
Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Умови призначення і виплати видів державної допомоги сім'ям з дітьми, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", визначає Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751 (далі - Порядок).
Умови призначення і виплати допомоги при народженні дитини визначено пунктами 10-16 Порядку.
Відповідно до п. 11 Порядку для призначення допомоги при народженні дитини органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається:
1) заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
2) копія свідоцтва про народження дитини (з пред'явленням оригіналу).
Заява, зазначена у підпункті 1 цього пункту, може бути подана в електронній формі (з використанням засобів телекомунікаційних систем, через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики або інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, зокрема з використанням електронного цифрового підпису) структурному підрозділу з питань соціального захисту населення. В такому разі факт народження дитини на території України підтверджується за інформацією з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, отриманою шляхом електронної взаємодії у порядку, встановленому Мінсоцполітики та Мін'юстом. У разі надходження надісланої з використанням засобів телекомунікаційних систем заяви без електронного цифрового підпису громадянина орган соціального захисту населення повідомляє заявнику, що допомога при народженні дитини призначається лише після підписання у місячний строк зазначеної заяви. У разі непідписання заяви у зазначений строк подається нова заява.
Відповідно до пункту 13 Порядку, допомога при народженні дитини надається у розмірі, встановленому на дату народження дитини. Допомога при народженні дитини, яка народилася після 8 квітня 2011 р., надається в сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму, - на другу дитину; кратній 120 розмірам прожиткового мінімуму, - на третю і кожну наступну дитину. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами.
Судом встановлено, що дитина позивача народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території м. Горлівки, свідоцтво про народження дитини отримано 26.10.2016 року.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Україна зобов'язується підтримувати і забезпечувати економічні, фінансові, політичні, соціальні, інформаційні, культурні та інші зв'язки з громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Згідно із ч. 2 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними окупованої території.
Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи міститься у ст. 1 Закону № 1706-VII.
Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Отже, реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, призначення або відновлення належних соціальних допомог.
Таким чином, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.
Суд вважає посилання відповідача на те, що позивач звернулася до відповідача для призначення допомоги при народженні дитини після спливу встановленого Законом дванадцяти місячного строку з дня народження дитини недоречними, оскільки відповідачем в порушення вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не було вчинено жодних заходів спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом позивача, в даному випадку на призначення виплати допомоги при народженні дитини, не враховано статус позивача, як внутрішньо переміщеної особи, що надає особі спеціальні, додаткові права, не надано оцінку поважності причин пропуску позивачем строку звернення до відповідача для призначення допомоги при народженні дитини, у зв'язку з набуттям статуту внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 591/610/16-а зроблено висновок, що факт отримання позивачем свідоцтва про народження дитини лише понад рік після народження не залежав від волі позивача та зумовлений обставинами, які об'єктивно завадили отримати свідоцтво раніше. Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини. Тому, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення на сході України бойових дій (що мало наслідком неможливість своєчасного оформлення відповідних документів та звернення за отриманням допомоги), виходячи із завдань адміністративного судочинства, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача призначити позивачу соціальну допомогу при народженні дитини.
Суд зазначає, що позивачем заявлений позов фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.
Крім того, відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВРУ №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам, а тому не можна позбавити дитину благ, гарантованих їй державою.
Таким чином, суд вважає, що в даному випадку рішення про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини, в першу чергу порушує право дитини позивача на соціальний захист гарантований Конституцією України та чинним законодавством України.
Таким чином, рішення відповідача про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини, прийнято не на підставі та не у спосіб що визначені Конституцією та законами України, без належної оцінки та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним, та підлягає скасуванню з ухваленням рішення про зобов'язання призначити та виплатити недоотриману допомогу при народженні дитини, а не рішення про відмову в призначенні цієї допомоги..
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача призначити та виплатити, допомогу при народженні дитини на дату звернення - 14.05.2019, суд зазначає, наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто, призначення та виплата грошової допомоги є дискреційним повноваженням відповідача. У такому випадку, суд може лише зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення допомоги при народженні дитини, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, з метою відновлення порушених прав позивача, необхідно вийти за межі позовних вимог та змінити спосіб захисту порушеного права шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 14.05.2019 року про призначення допомоги при народженні дитини з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Нормами ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
За таких обставин та з урахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області (85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Євгена Седнєва, 1, ЄДРПОУ 26000411) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області від 16.05.2019 року про відмову в призначені ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.05.2019 року про призначення допомоги при народженні дитини, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Повний текст рішення складено та підписано 29 липня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя О.М. Кониченко