Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 липня 2019 р. Справа№200/6900/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С., розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Соледарської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Соледарської міської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття рішення за заявою від 01.02.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у наданні дозволу, зобов'язання розглянути її у місячний термін та прийняти рішення про задоволення заяви або мотивованої відмови у наданні дозволу.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивач у передбаченому Земельним кодексом України порядку звернувся до відповідача із заявою від 01.02.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Втім, питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідачем не вирішено, протоколу 36 сесії ради № 37 від 21.02.2019 питання про надання дозволу потребує доопрацювання, після чого буде прийнято рішення. Позивач вважає що відповідач порушив вимоги ст. 123 Земельного кодексу України, ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування» та ст. 10 Регламенту ради в частині необхідності розгляду заяв про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у місячний строк з дня її надходження. Додатково позивач зауважив на тому, що згідно з приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має переважне право на відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва, городництва, оскільки є учасником бойових дій.
Відповідач у наданому до суду відзиві зазначив, що проти позову заперечує з наступних підстав. Як виявлено відповідачем, витребувана позивачем земельна ділянка має бути залишена під пасовища (громадське), оскільки відіграє важливу роль у соціально-економічному розвитку населеного пункту, де вона знаходиться. Відповідно до рішення Артемівської районної ради від 21.12.1994 дана територія віднесена до резерву розвитку населеного пункту - пасовища. За п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Так, спірна земельна ділянка станом на теперішній час оформлюється радою як громадські пасовища.
До суду сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином, позивач просив суд розглянути справу без його участі, про що його представник надав до суду відповідну заяву.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.06.2019 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні на 12.06.2019, яке відкладалось на 15.07.2019, а потім на 24.07.2019.
Беручи до уваги неявку сторін до суду суд враховуючи приписи ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України здійснює розгляд справи в письмовому провадженні.
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 . Згідно виданого у червні 2018 року посвідчення позивач має право на пільги встановлені для ветеранів війни - учасників бойових дій.
01.02.2019 з метою ведення особистого селянського господарства позивач звернувся до Соледарської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, загальної площею 2,0 га, що зареєстрована за вх. № 454/18-26,.
Як вбачається з витягу протоколу 36 сесії Соледарської міської ради № 37 від 21.02.2019, міським головою Степаненко О.М. під час вирішення наданої позивачем заяви запропоновано рішення щодо відведення особистого селянського господарства, у тому числі ОСОБА_1 , доопрацювати у зв'язку з отриманням додаткової інформації та потім прийняти вірне. Сесією ради прийнято рішення про виключення з рішення п. 1.4 (що стосується відведення земельної ділянки позивачу).
Рішення, про яке йдеться у витязі з протоколу № 37 від 21.02.2019 36 сесії Соледарської міської ради, відповідачем суду не надано.
Докази прийняття відповідачем рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою стосовно відведення в подальшому земельної ділянки позивачу суду також не надано.
Не погодившись із допущеної відповідачем бездіяльністю при розгляді поданої заяви про надання дозволу позивач звернувся до суду із даним позовом 29.05.2019, тобто у шестимісячний строк, встановлений ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ
Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 ЗК України).
Згідно зі статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з приписами статей 12, 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Як визначено пунктом «а» частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно з п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" від 15 травня 2003 року № 742-IV особисте селянське господарство є господарською діяльністю, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів. Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.
Відповідно до частин 1-4 статті 116 цього Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗУ України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 46 цього Закону сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Зазначений строк узгоджується із визначеним у ст. 122 ЗК України.
Таким чином клопотання (заяву) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою має бути розглянуто вповноваженим органом - у даному випадку міською радою - у місячний строк, а за наслідком його розгляду має бути надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою або мотивовану відмову у його наданні.
Наразі та після спливу місячного строку розгляду поданого позивачем 01.02.2019 будь-якого рішення по суті за наслідком розгляду заяви позивача відповідачем не прийнято, що підтверджується витягом з протоколу 36 сесії Соледарської міської ради № 37 від 21.02.2019.
Отже, клопотання (заяву) позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідачем не вирішено протягом місяця всупереч вимогам ст. 122 ЗК України.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, щодо неможливості надати позивачу у власність земельної ділянки суд не приймає, оскільки такі підстави не викладались відповідачем у рішенні за наслідком розгляду клопотання позивача.
Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому відповідно до абз. 2 ч. 2 цієї статті Кодексу у таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
До цього ж, рішення за наслідком розгляду клопотання позивача так чи інакше взагалі не прийнято.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття рішення за заявою від 01.02.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у наданні дозволу.
Беручи до уваги висновок про протиправність допущеної відповідачем бездіяльності під час розгляду клопотання позивача, відповідні вимоги щодо зобов'язання його розглянути у місячний термін та прийняти рішення про задоволення заяви або мотивованої відмови у наданні дозволу також підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому, згідно з ч. 5 цієї статті якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач має право пільги, встановлені для ветеранів війни - учасників бойових дій, виходячи з чого з урахуванням приписів Закону України «Про судовий збір» підстав для розподілу судових витрат немає.
З огляду на викладене вище, на підставі положень Земельного кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІНН НОМЕР_1 ) до Соледарської міської ради (84545, Донецька обл., м. Соледар, вул. Паркова, 3-А, код ЄДРПОУ 04052873) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльності Соледарської міської ради щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 01.02.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у наданні дозволу.
Зобов'язати Соледарську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.02.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у місячний термін та прийняти рішення про задоволення заяви або мотивовану відмову у наданні дозволу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.С. Михайлик