Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 липня 2019 р. Справа №200/8095/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Стойка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови.
При розгляді адміністративної справи було встановлено, що ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації згідно паспорту: АДРЕСА_1 ) є пенсіонером та отримує пенсійні виплати у встановленому законом порядку. Внаслідок отримання пенсії в зменшеному розмірі позивач, з метою з'ясування причин зазначеного, звернулась до установи пенсійного фонду та дізналась, що пенсія у зменшеному розмірі виплачується на підставі постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Позивач наголошує, що не має жодних правовідносин, які можуть спричинити стягнення, що і стало приводом для звернення до суду.
Як закріплено ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є розумні строки розгляду справи судом.
Також суд зауважує, що відповідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд звертає увагу, що своєчасність розгляду справи є конституційною гарантією, недодержання якого є прямим порушенням вимог основного Закону.
Згідно ч. 4 ст. 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 18.07.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови і відкрито провадження в адміністративній справі, призначено судове засідання у справі на 24.07.2019 року. Встановлено відповідачу 3 (триденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Роз'яснено, що у зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Зазначена ухвала з офіційної електронної пошти суду була направлена на електронну адресу відповідача (ІНФОРМАЦІЯ_1), яка зазначена на офіційному інтернет-сайті за адерсою: (https://volf.com.ua/), про що свідчить відповідний звіт.
22.07.2019 року відповідач скерував відзив на позовну заяву, згідно змісту якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 23.07.2019 року витребувано у Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни матеріали виконавчого провадження щодо ОСОБА_1 ВП № 58740372. Ухвалено витербувані матеріали надіслати на офіційну електронну пошту суду inbox@adm.dn.court.gov.ua до 24.07.2019 року до 11 год. 00 хв. Зазначена ухвала була скерована на електронну адресу відповідача (ІНФОРМАЦІЯ_1), про що свідчить відповідний звіт
24.07.2019 року відповідачем через канцелярію суду було надано клопотання про залишення позовної заяви без руху, витребувані докумнети до суду надані не були.
Ухвалою суду від 24.07.2019 року повторно витребувано у Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни матеріали виконавчого провадження щодо ОСОБА_1 ВП № 58740372, виконавчий напис приватного нотаріуса міста Києва Хара Н.С. від 05.03.2019 року. Ухвалено витербувані матеріали надіслати на офіційну електронну пошту суду inbox@adm.dn.court.gov.ua до 26.07.2019 року до 11 год. 00 хв. Зазначена ухвала також була скерована на електронну адресу відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), про що свідчить відповідний звіт, проте витребувані документи до суду повторно надані не були.
Таким чином Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна не виконала вимоги ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 23.07.2019 року та від 24.07.2019 року по справі № 200/8095/19-а, причин невиконання ухвал суду не повідомила.
Відповідно до Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи 1787 (2011) від 26 січня 2011 року «Виконання рішень Європейського суду з прав людини» існування основних системних недоліків, які викликають велику кількість повторюваних висновків щодо порушення Конвенції, пов'язані, зокрема, із хронічним невиконанням рішень національних судів.
У Резолюції підкреслюється, що Україна повинна терміново розробити та прийняти комплексну стратегію щодо вирішення ситуації, за якої значна кількість остаточних судових рішень залишається невиконаною, а також - запровадити ефективні внутрішні засоби правового захисту.
Єворпейський суд з прав людини неодноразово виносив рішення проти України, які, пов'язані з тривалим невиконанням рішень національного суду, констатуючи порушення статті 6 Конвенції, а відтак і права на справедливий суд. При цьому суд зазначав, що саме на державу покладено обов'язок дбати про остаточні рішення, прийняті проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, у справі «Дубенко проти України» від 2005 року, у справі «Козачек проти України» від 07.12.20155 року).
Як вказаною Європейским судом у таких справах, Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» від 26.04.2005 року, «Крищук проти України» від 19.02.2009 року).
Тобто, є очевидним, що невиконання судових рішень негативно впливає як на авторитет судової влади, органів державної влади та і на авторитет Держави України в цілому. Невиконання судового рішення - це виклик державі, це підкреслює її не спроможність забезпечити дію закону на своїй території. Тому влада повинна гарантувати виконання, а тому кожен хто має повноваження до контролю за дотриманням виконання рішення суду, перевірки обставин що перешкоджають протиправному виконанню рішення суду та вжиття відповідних заходів повинен діяти в межах наданих повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та Законами України та запобігати наявним фактам.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009р. №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Як встановлено вимогами ст. 129 (1) Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання тощо.
Частиною 2 ст. 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Тобто ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 23.07.2019 року та від 24.07.2019 року по справі № 200/8095/19-а є обов'язковими до виконання.
Як встановлено вимогами ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: верховенства права; законності; обов'язковості виконання рішень тощо. Державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.
Таким чином, незважаючи на сталу практику міжнародних судових установ, імперативний характер національного законодавства в частині обов'язковості виконання судових рішень та вставнолення обов'язків приватного виконавця, відображених в Законі України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Леонідівною було порушено вимоги ст. 129 (1) Конституції України, ст.ст. 14, 370 КАС України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Як встановлено ст. 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
На підставі викладеного, керуючись ст. 241, 243, 248, 249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Довести до відома Міністерства юстиції України про допущене вищезазначене порушення для вжиття відповідних заходів.
Про вжиті заходи повідомити Донецькій окружний адміністративний суд у місячний термін з дня прийняття даної ухвали.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Текст ухвали суду розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Ухвала, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.В. Стойка