справа №1.380.2019.002429
18 липня 2019 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Надич М.О., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1
представник позивача: ОСОБА_2 .
відповідача: представник - Баїк Ю. П .
розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (Відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 10 квітня 2019 року за № 116-к в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу у Старосамбірському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з 10 квітня 2019 року із займаної посади у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеженням, внаслідок набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення;
- поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на посаді начальника відділу Старосамбірському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з 10 квітня 2019 року;
- стягнути з Головного управління Держгеокастру у Львівській області (юридична адреса: 79029, місто Львів, проспект В.Чорновола, будинок № 4, код ЄДРПОУ 39769942) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) зареєстрованого по місцю проживання АДРЕСА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за виключенням податків та інших обов'язкових платежів з моменту незаконного звільнення по день винесення рішення судом.
- відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць, а також негайного виконання рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що підставою звільнення його із займаної посади є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення. Так, постановою Старосамбірського районного суду Львівської області від 05 березня 2019 по справі № 455/102/19 позивача визнано винним за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП та обрано вид стягнення у вигляді штрафу в сумі 1700,00 грн. в дохід держави. Вищезгадана постанова суду набрала законної сили 18 березня 2019 року.
Позивач вважає таке рішення протиправним і просить врахувати, що працюючи на посаді начальника відділу у Старосамбірському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області 10 квітня 2019 року він знаходився на лікарняному у комунальному некомерційному підприємстві Старосамбірської районної ради «Старосамбірський центр первинної медичної допомоги», про що свідчить листок непрацездатності серії АДХ №912319 від 10 квітня 2019 року.
Позивач зазначив, що у подальшому продовжив стаціонарне лікування у комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна лікарня» з 12 квітня 2019 року по 26 квітня 2019 року, про що свідчить листок непрацездатності серії АДХ №788944 від 26 квітня 2019 року.
Просить суд врахувати ст. 74 Закону України «Про державну службу» та ч.3 ст.40 КЗпП України, зокрема, що дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
18.06.2019 року позивач подав відповідь на відзив, у якому наголосив, що пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні питання або коли про це йдеться у спеціальному законі, отже Кодекс законів про працю України регулює правовідносини всіх працівників з особливостями, визначеними законодавством України. В даній справі такі особливості визначені Законом України «Про державну службу», який передбачає, що державні службовці мають права користуватися правами і свободами, які гарантуються законами України, тобто Конституцією і Кодексом законів про працю України.
Саме тому просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 10 квітня 2019 року за № 116-к в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу у Старосамбірському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з 10 квітня 2019 року. Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задоволити.
Відповідач у поданому на позовну заяву відзиві проти позову заперечив з підстав, що на адресу Головного управління 08.04.2019 року надійшла постанова Старосамбірського районного суду Львівської області від 05 березня 2019 року по справі № 455/102/19 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , начальника Відділу у Старосамбірському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за ч. 2 ст. 176-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним за ч. 2 ст. 176-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та обрано йому стягнення у виді штрафу у сумі 1700 гривень 00 копійок у дохід держави. Рішення набрало законної сили 18.03.2019 року.
Зазначив, що пунктом 3 ч. 1 ст. 84 Закону України «Про державну службу» передбачено, що підставами для припинення державної служби у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеження є набрання законної сили рішення суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
Покликається на ч. 2 ст. 84 Закону України «Про державну службу», якою встановлено, що у випадках, зазначених у пунктах 1-4 частини 1 цієї статті, суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом, а у випадку, зазначеному у пункті 5 частини першої цієї статті порядку, визначеному статтею 32 цього Закону.
Відповідач вважає, що в даному випадку звільнення відбувалося у зв'язку з виникненням спеціальних підстав для припинення державним службовцем державної служби на займаній посаді.
Також відповідач зазначив, що оскільки припинення державної служби та звільнення позивача з посади мало місце не за ініціативою суб'єкта призначення, а у зв'язку із втратою права на державну службу, враховуючи те, що між сторонами виник спір із приводу припинення трудового договору з працівником з підстав, передбачених іншим законом, тому передбачені ч. 3 ст. 40 КзпП України гарантії на позивача не поширюються та відповідачем не порушені.
Саме тому відповідач вважає вимоги позивача, викладені в позовній заяві необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 20 травня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче судове засідання. В судовому засіданні 04.07.2019 року ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Суд заслухав пояснення позивача, представників позивача та відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 з 22.01.2018 року переведений на посаду начальника відділу у Старосамбірському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, працював на займаній посаді до 10.04.2019 року.
Позивача визнано винним у адміністративному правопорушенні щодо несвоєчасного подання повідомлення про зміни в майновому стані за ч. 2 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення і відповідно до постанови Старосамбірського районного суду Львівської області від 05.03.2019 у справі № 455/102/19, що набрала законної сили 18.03.2019 року, призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 1700,00 грн.
На адресу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області постанова Старосамбірського районного суду Львівської області від 05 березня 2019 року по справі № 455/102/19 надійшла 08.04.2019 року.
10.04.2019 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 116-к, відповідно до пункту 3 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу», ОСОБА_1 , начальника відділу у Старосамбірському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, звільнено з 10 квітня 2019 року із займаної посади у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеженням.
В той же час, 10 квітня 2019 року позивач знаходився на лікуванні комунальному некомерційному підприємстві Старосамбірської районної ради «Старосамбірський центр первинної медичної допомоги», про що свідчить листок непрацездатності серії АДХ №912319 від 10 квітня 2019 року та копія табелю обліку робочого часу працівників відділу у Старосамбірському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області за квітень 2019 року.
В подальшому продовжив стаціонарне лікування у комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна лікарня» з 12 квітня 2019 року по 26 квітня 2019 року, що підтверджено листком непрацездатності серії АДХ №788944 від 26 квітня 2019 року.
Не погоджуючись з наказом про звільнення із займаної посади під час лікування, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі по тексту - Закон України №889-VIII).
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України №889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Відповідно до частин 1-3 статті 5 Закону України №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Як передбачено пунктом 1 частини 1 статті 83 Закону України №889-VIII державна служба припиняється у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 даного Закону).
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 84 Закону України №889-VIII підставами для припинення державної служби у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
За приписами частини 2 статті 84 Закону України №889-VIII у випадках, зазначених у пунктах 1 - 4, 6 частини першої цієї статті, суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом, а у випадку, зазначеному у пункті 5 частини першої цієї статті, - у порядку, визначеному статтею 32 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VII (далі по тексту - Закон України №1700-VІІ) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині 1 статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Главою 13-А Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено перелік адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, до яких належить порушення вимог фінансового контролю у вигляді неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані (частина 2 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Згідно із частиною 2 статті 65 Закону України №1700-VІІ особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов'язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов'язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави суду дійти висновку про те, що набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за пов'язане з корупцією правопорушення (в т. ч. за порушення вимог фінансового контролю у вигляді неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення) із застосуванням покарання є підставою для припинення державної служби у зв'язку із втратою права на державну службу, а суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня встановлення такого факту.
Відтак, оскільки постановою Старосамбірського районного суду від 05 березня 2019 року у справі №455/102/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, тому відповідач правомірно у визначений строк з дня встановлення такого факту видав наказ від 10.04.2019 116-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу у Старосамбірському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з 10 квітня 2019 року із займаної посади у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеженням відповідно до пункту 3 частини 1 статті 84 Закону України № 889-VІІІ, внаслідок набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
Твердження позивача, що звільнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, суд не враховує, з огляду на наступне.
Так, частиною 1 статті 83 Закону України №889-VІІІ визначено самостійні підстави для припинення державної служби, та відповідно до пунктів 1, 4 державна служба припиняється: у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону).
Зміст ч. 3 ст. 40 КзпП України містить гарантії заборони звільнення працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Відповідно до ч. 4 ст. 74 Закону України №889-VІІІ, дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні.
Оскільки, в даному випадку, припинення державної служби та звільнення позивача з посади мало місце не за ініціативою суб'єкта призначення, а у зв'язку із втратою права на державну службу, тому передбачені Кодексом законів про працю України гарантії на позивача не поширюються та відповідачем не порушені.
Тому доводи позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин гарантії, передбачені ч. 3 ст. 40 КзпП України та ч.4 ст.74 Закону України №889-VІІІ, суд вважає помилковими.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про те, що оскаржуваний наказ від 10.04.2019 року № 116-к про звільнення позивача прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, відтак взаємопов'язані позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного наказу, поновлення на посаді з підстав, викладених у позовній заяві, задоволенню не підлягають.
Відповідно до частин першої другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до вимог ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до ст. 139 КАС України повернення судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу, позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп. 15.5 п. 15 Перехідних положень КАС України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, м. Львів, пр. В.Чорновола, 4) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повне рішення складено 29.07.2019 року.
Суддя Клименко О.М.