05 липня 2019 року Справа № 160/7499/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Букіна Л.Є.,
за участі: секретаря судового засідання Бутенко П.В.,
представника позивача - Кульбака С.О. ,
представника відповідача - не з'явився,
розглянувши у місті Дніпрі у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «Сармат» про часткове зупинення виробництва,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 09.10.2018 року надійшов позов Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області (далі - Інспекція) до Приватного підприємства «Сармат» (далі - Підприємство), в якому позивач просить суд частково зупинити виробництво (виготовлення), реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг, під час якого здійснюється експлуатація джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме: котли газові конденсаційні виробництва «Німеччина» (2 од.), сатуратор (1 од.), шиномонтажний верстат для вантажних авто (1 од.), автомат для видуву ПЕТ-пляшок (1 од.), генератор дизельний (1 од.), зварювальні інвертори (2 од.), зварювальна напівавтомати (2 од.) Приватним підприємством «Сармат» (місцезнаходження: вул.Соборна (Леніна), 114, смт. Широке, Широківський район, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 31037360) до повного усунення порушення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Підприємство здійснює свою діяльність з порушенням вимог природоохоронного законодавства, а саме за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря наведеними джерелами викидів, у зв'язку з чим наявними є підстави для тимчасового зупинення такої діяльності відповідача у відповідності до Закону України «Про охорону атмосферного повітря».
Відповідач заперечив проти позову та у відзиві на позову заяву вказав на необґрунтованість позовних вимог, вказавши не відсутність у позивача компетенції зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Також зазначив, про порушення Інспекцією порядку призначення та проведення перевірки у частині не належного повідомлення про проведення планового заходу, а також не вручення другого примірника акту перевірки, незважаючи на факт допуску посадових осіб Інспекції до здійснення перевірки. Щодо суті встановлених порушень Підприємство вказало на відсутність доказової бази щодо використання ним переліченого у Акті обладнання, яке (обладнання) на думку позивача є джерелом викидів забруднюючих речовин в атмосферу, оскільки лише сама наявність такого обладнання на балансі Підприємства не вказує на його використання останнім.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2018 року (суддя Сидоренко Д.В.) відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 року позовну заяву Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області залишено без розгляду.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019 року ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 року скасовано, а справу для продовження розгляду направлено до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративна справа № 160/7499/18 передана на розгляд судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Букіній Л.Є.
У судовому засіданні представник позивача підтримав свою правову позицію і надав суду пояснення, аналогічні тим, що викладені у заявах по суті.
У судове засідання представник відповідача не з'явився. Надіслав на адресу суду клопотання про здійснення розгляду справи без його участі.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд виходить із таких міркувань.
Судом встановлено, що Підприємство здійснює свою діяльність з 30.06.2000 року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 570518, основний вид діяльності за КВЕД (49.41) - «Вантажний автомобільний транспорт».
У період з 14.06.2018 року по 26.06.2018 року на підставі наказу від 14.05.2018 № 386-П, направлення від 14.05.2018 року № 4-4125-8-3, Інспекцією проведено планову перевірку Підприємства за результатами якої складено акт додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів від 26.06.2018 року № 288/4-8/18.
Відповідно до відомостей Акту, серед іншого встановлено порушення Підприємством: ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» у частині використання останнім обладнання (котли газові конденсаційні виробництва «Німеччина» (2 од.), сатуратор (1 од.), шиномонтажний верстат для вантажних авто (1 од.), автомат для видуву ПЕТ-пляшок (1 од.), генератор дизельний (1 од.), зварювальні інвертори (2 од.), зварювальна напівавтомати (2 од.)), яке є джерелом утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без отримання відповідного дозволу, що і стало підставою для звернення Інспекції до суду із цим позовом.
У той же час, Підприємство вважає, що у Інспекції взагалі відсутня компетенція зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, що у свою чергу вказує на відсутність у неї права на звернення до суду із викладеними позовними вимогами.
Надаючи оцінку доводами учасників справи суд виходить із того, що з 05.05.2017 року, дня офіційного опублікування, набрало чинності «Положення про Державну екологічну інспекцію України», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року №275 (далі Положення №275).
Відповідно до Положення №275 Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Пунктом 7 Положення №275 встановлено, що Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення №275 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов'язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування).
Підпунктами 10 та 11 пункту 6 Положення №275 встановлено, що Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право:
- проводити перевірку стану організації та здійснення виробничого контролю за дотриманням суб'єктами господарювання нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин, за здійсненням інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин із стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок, за дотриманням установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води об'єктів у контрольних створах і перевірку дотримання правил визначення якості вод;
- проводити лабораторний аналіз стану забруднення земель, у тому числі радіоактивний, у зонах безпосереднього впливу викидів і скидів підприємствами забруднюючих речовин, а також у разі виникнення аварій та надзвичайних ситуацій.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року №877-V (далі Закон №877-V).
Відповідно до статті 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно частин 1 та 6 статті 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості, зокрема, як дату складення акта.
Вимога до наявності номеру акта обумовлена вимогами статті 4-1 Закону №877-V, який передбачає внесення до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) відомостей про результати здійсненого заходу державного нагляду (контролю) із зазначенням номера акта щодо виявлення або відсутності порушень законодавства, посилання на відповідні вимоги законодавства у разі виявлення порушень.
Згідно частини 15 Закону №877-V при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.
Частиною 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.
Приписами ч. 5 ст. 4 Закону №877-V передбачено, що повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.
Аналізуючи наведене, суд зазначає, що Інспекція є належним органом, якому законодавством надано право звертатися до суду з позовами про застосування заходів реагування щодо повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг відповідним суб'єктом господарювання, що спростовую доводи Підприємства у цій частині.
Щодо посилань відповідача на порушення позивачем порядку призначення та проведення перевірки суд зазначає про таке.
Статтею 7 Закону № 877-V визначено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.
У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).
Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу. Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.
Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.
Положення цих норм кореспондуються зі статтею 10 зазначеного Закону, яка визначає право суб'єкта господарювання не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів нагляду, якщо суб'єкт господарювання не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом.
Суд відмічає, що вищенаведеними нормами встановлені як умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, так і наслідки, у разі порушення органом державного нагляду (контролю) вимог Закону № 877-V щодо оформлення та надання суб'єкту господарювання повідомлення (направлення) про перевірку та посвідчення на здійснення перевірки.
Тобто, законодавець, передбачивши можливі порушення органом державного нагляду (контролю) порядку призначення перевірки, наділив суб'єктів господарювання правом не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів нагляду.
А відтак, на переконання суду, допустивши контролюючий орган до початку проведення контролю (нагляду), позивач у подальшому втрачає право на визнання незаконними наслідків такої перевірки у разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом.
Щодо суті встановлених порушень суд зазначає про таке.
На підставі ст. 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», атмосферне повітря - життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень;
охорона атмосферного повітря - система заходів, пов'язаних із збереженням, поліпшенням та відновленням стану атмосферного повітря, запобіганням та зниженням рівня його забруднення та впливу на нього хімічних сполук, фізичних та біологічних факторів;
забруднення атмосферного повітря - змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища;
забруднююча речовина - речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища;
викид - надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин;
норматив якості атмосферного повітря - критерій якості атмосферного повітря, який відображає гранично допустимий максимальний вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі і при якому відсутній негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища;
джерело викиду - об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.
Статтею 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин, у тому числі забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин.
Статтею 11 Закону №2707 визначено, що для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п'ять років за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування з урахуванням особливостей екологічної ситуації регіону, населеного пункту можуть додатково встановлювати перелік забруднюючих речовин, за якими здійснюється регулювання їх викидів на відповідній території.
За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування, у разі перевищення нормативів екологічної безпеки, на відповідній території затверджують відповідно до закону програми оздоровлення атмосферного повітря, здійснюють заходи щодо зменшення забруднення атмосферного повітря.
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
До першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об'єкти, які не належать до першої і другої груп.
Строк дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, суб'єкту господарювання, об'єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, - сім років, об'єкт якого належить до другої групи, - десять років, об'єкт якого належить до третьої групи, - необмежений.
Відповідно до пункту 1.15.5 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №7 від 10.02.1995 року (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 1995 р. за № 61/597), стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.
За визначенням, наведеним у пункті 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №302 від 13.03.2002р., дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.
Системний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря є обов'язковою умовою для провадження діяльності підприємствами, цехами, агрегатами, установками або іншими нерухомими об'єктами, яка пов'язана із надходженням в атмосферне повітря речовин хімічного або біологічного походження, що мають або можуть мати негативний вплив на здоров'я людини і стан навколишнього природного середовища.
А відтак, здійснення суб'єктами господарювання зазначеної діяльності без відповідного дозволу є підставою для зупинення повністю або частково, виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання, за рішенням суду.
Судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин, на балансі Підприємства знаходилось обладнання (котли газові конденсаційні виробництва «Німеччина» (2 од.), сатуратор (1 од.), шиномонтажний верстат для вантажних авто (1 од.), автомат для видуву ПЕТ-пляшок (1 од.), генератор дизельний (1 од.), зварювальні інвертори (2 од.), зварювальна напівавтомати (2 од.)), яке є джерелом утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Проте, відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами Підприємством отримано не було.
При цьому, посилання відповідача на не надання позивачем доказів щодо підтвердження наявності викидів забруднюючих речовин у певних обсягах, судом до уваги не приймається, оскільки розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин лежить у площині повноважень суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Більш того, подальша реалізація вказаного обладнання лише підтверджує його користування позивачем у власній господарській діяльності та фактично у такий спосіб, Товариство намагається уникнути відповідальності за порушення екологічного законодавства.
Доказів того, що вказане обладнання відсутнє на балансі відповідача, останнім не надано, а посилання на не зазначення позивачем, яке саме обладнання знаходилося на рахунку 10, а яке на рахунку 131 в оборотно-сальдовій відомості Товариства, таких обставин не спростовує.
Слід також зазначити, що суд не є тим органом, який може зробити висновок про усунення порушень екологічного законодавства на підставі наданих представником Товариства копій документів, які у свою чергу не засвідчені належним чином.
Крім того, судом встановлено, що за результатами перевірки Товариства позивачем прийнятий припис, який відповідачем виконаний не був. Посилання останнього на отримання такого припису після спливу термінів на його виконання не є підставою для не виконання його (припису) пунктів з огляду на те, що діяльність Товариства, пов'язана з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан.
За таких обставин, з огляду на характер діяльності відповідача та об'єктів стаціонарних джерел, суд вважає доведеним факт використання їх у господарській діяльності відповідача, і викиди від таких стаціонарних джерел мають негативний вплив на атмосферне повітря.
Згідно зі ст.12 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.
Приписами статті 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей. Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов'язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів. Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за рішенням суду.
Тобто, здійснення суб'єктами господарювання зазначеної діяльності без відповідного дозволу є підставою для зупинення повністю або частково, виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання, за рішенням суду.
Враховуючи те, що викиди забруднюючих речовин від стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря Товариством здійснюються за відсутності відповідного дозволу, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування заходів реагування до відповідача у вигляді повного зупинення роботи джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області - задовольнити повністю.
Застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до Приватного підприємства «Сармат» у вигляді частково зупинення виробництва (виготовлення), реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг, під час якого здійснюється експлуатація джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме: котли газові конденсаційні виробництва «Німеччина» (2 од.), сатуратор (1 од.), шиномонтажний верстат для вантажних авто (1 од.), автомат для видуву ПЕТ-пляшок (1 од.), генератор дизельний (1 од.), зварювальні інвертори (2 од.), зварювальна напівавтомати (2 од.) Приватним підприємством «Сармат» (місцезнаходження: вул.Соборна (Леніна), 114, смт. Широке, Широківський район, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 31037360) до повного усунення порушення
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складений 15 липня 2019 року.
Суддя Л.Є. Букіна