м. Вінниця
24 липня 2019 р. Справа № 120/1414/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Маслоід Олени Степанівни,
за участю:
секретаря судового засідання: Ніконової Тетяни Василівни
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Лозінської Ілони Анатоліївни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління державної фіскальної служби у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21100)
про: визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки)
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6499-17 від 12.11.2018 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним 19.04.2019 року в приміщенні контролюючого органу відповідача отримано копію вимоги № Ф-6499-17 від 12.11.2018 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 15 819 грн. 54 коп. З вказаною вимогою позивач не погоджується, з огляду на наступне. Так, відповідачем жодної перевірки ані документальної, ані камеральної, ані фактичної проведено не було в зв'язку з цим і рішення про визначення позивачу суми грошового зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску не могло бути прийнято. Крім того, вимога про сплату боргу надіслана позивачеві без наявності рішення відповідача про визначення суми податкового зобов'язання або ж самостійного обчислення суми єдиного внеску, що фіксує відсутність бази нарахування єдиного внеску. Це й стало причиною звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 02.05.2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві 10-денний строк для усунення недоліків (надання до суду оригіналу підтверджуючого документу про сплату судового збору у сумі 768 грн. 40 коп.); зазначення у позовній заяві реєстраційного номера облікової картки платника податків або номера і серії паспорта позивача).
22.05.2019 року за вх. № 27189 на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків та додано квитанцію № 78 від 17.05.2019 року про сплату судового збору у сумі 768 грн. 40 коп..
Ухвалою від 27.05.2019 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 18.06.2019 року.
У судове засідання 18.06.2019 року ані позивач, ані представник позивача не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому чинним законодавством порядку, про що свідчить рекомендоване повідомлення, що повернулось до суду з відміткою «вручено особисто 31.04.2019 року» та підписом представника позивача; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення позивача разом з конвертом повернулось до суду у зв'язку з закінченням строку зберігання. Причин неявки суду не повідомили. Згідно ч. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Судове засідання відкладено на 03.07.2019 року.
18.06.2019 року за вх. № 31872 відповідачем надано до суду відзив, в якому він з позицією позивача не погоджується та вважає, що у задоволенні позовних вимог потрібно відмовити. Відзив мотивовано тим, що за даними інформаційної системи органу доходів і зборів та відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, позивач станом на 31.10.2018 року не перебував в процесі припинення підприємницької діяльності. Згідно реєстраційних та облікових даних позивач здійснював діяльність як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування з 20.06.2011 року по 26.03.2019 року. Як платник єдиного внеску на обліку перебував з 20.06.2011 року по 26.03.2019 року. На підставі вищезазначеного та згідно даних ІКП на позивача нараховано єдиний внесок:
8 448 грн. 00 коп. - за 2017 рік, термін сплати - 09.02.2018 року;
2 457 грн. 18 коп. - за І квартал 2018 року, термін сплати - 19.04.2018 року;
2 457 грн. 18 коп. - за ІІ квартал 2018 року, термін сплати - 19.07.2018 року;
2 457 грн. 18 коп. - за ІІІ квартал 2018 року, термін сплати - 19.10.2018 року;
2 457 грн. 18 коп. - за ІV квартал 2018 року, термін сплати - 21.01.2019 року.
Таким чином, станом на 11.06.2019 року за позивачем рахується заборгованість у сумі 18 276 грн.72 коп. за період з 01.01.2017 року 31.12.2018 року. Крім того, відповідач зазначає, що наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску та фінансових санкцій є самостійною підставою для направлення платникові вимоги про сплату недоїмки, без проведення додаткових перевірок. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Додатково відповідач вказує, що у разі припинення діяльності фізичної особи-підприємця така особа зобов'язана подати сама за себе звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску із зазначенням типу форми «ліквідаційна», де останнім звітним періодом буде період з дня закінченням попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.
Позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно даних ІС «Податковий блок» він зареєстрований Виконавчим комітетом Вінницької міської ради як фізична особа-підприємець 20.06.2011 року, номер державної реєстрації 21740000000042916, взятий на облік відповідачем (Головне управління ДФС у Вінницькій області) за № 81945 від 21.06.2011 року та перебуває на обліку як платник єдиного внеску за № 02310326249/02314.
У позивача за період 2017 - 2018 років виникла заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску у загальній сумі 18 276 грн. 72 коп., у тому числі:
8 448 грн. 00 коп. - за 2017 рік, термін сплати - 09.02.2018 року;
2 457 грн. 18 коп. - за І квартал 2018 року, термін сплати - 19.04.2018 року;
2 457 грн. 18 коп. - за ІІ квартал 2018 року, термін сплати - 19.07.2018 року;
2 457 грн. 18 коп. - за ІІІ квартал 2018 року, термін сплати - 19.10.2018 року;
2 457 грн. 18 коп. - за ІV квартал 2018 року, термін сплати - 21.01.2019 року.
У зв'язку із наявністю заборгованості станом на 31.10.2018 року відповідачем винесено вимогу від 12.11.2018 року № Ф-6499-17 про сплату боргу (недоїмки) за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 15 819 грн. 54 коп.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію припинення фізичної особи - підприємця позивача - проведено 26.03.2019 року, рішення про припинення № 21740060005042916.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст.1 Закону).
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 5 Закону взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п'ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, як зазначено в абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку.
Єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з нормами ч. 5 ст. 8 Закону єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22% до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Ст. 9 Закону передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у п. 4, 5 та 5.-1 ч. 1. ст. 4 цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно п. 4 ст. 25 Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, а його стягнення відповідно до ст. 25 Закону здійснюють органи державної виконавчої служби України.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 (далі - Інструкція № 449).
Так, положеннями п. 1 Розділу VI Інструкції № 449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абз. 2 п. 2 Розділу VI Інструкції № 449).
Відповідно до п. 3 Розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
- платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
- платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Системний аналіз наведених норм доводить, що реєстрація особи як фізичної особи-підприємця породжує її обов'язок сплачувати податки у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності у строки, встановлені чинним законодавством. Разом з тим цей обов'язок кореспондує й відповідачу, а саме: у випадку не своєчасного нарахування та/або сплати платником сум єдиного внеску, він обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника.
З матеріалів справи вбачається, що борг (недоїмка) позивача зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 8 448 грн. 00 коп. утворився за 2017 рік та в подальшому, протягом 2018 року, продовжував збільшуватись. Спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) була сформована станом на 31.10.2018 року.
Суд критично ставиться до посилання позивача на те, що відповідачем жодної перевірки ані документальної, ані камеральної, ані фактичної проведено не було, тому й рішення про визначення позивачу суми грошового зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску не могло бути прийнято.
В Інструкції № 449 та ч. 4 ст. 25 Закону закріплено, що наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску та фінансових санкцій є самостійною підставою для направлення платникові вимоги про сплату боргу (недоїмки) без проведення додаткових перевірок. Оскаржувана вимога сформована не внаслідок проведення перевірки, а на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу. Від так, відповідач діяв у межах, спосіб та на підставах, передбачених чинним законодавством.
Позивач у період з 21.06.2011 року по 26.03.2019 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, тому зобов'язаний був сплачувати єдиний соціальний внесок. Згідно інтегрованої картки платника податків за позивачем рахується заборгованість у сумі 15 819 грн. 54 коп. Оскаржувана вимога сформована у відповідності до вимог ст. 25 Закону на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Таким чином, не сплата в добровільному порядку позивачем єдиного соціального внеску свідчить про порушення ним вимог законодавства.
Суд також не враховує посилання позивача на те, що вимога про сплату боргу надіслана йому без наявності рішення відповідача про визначення суми податкового зобов'язання або ж самостійного обчислення суми єдиного внеску, що фіксує відсутність бази нарахування єдиного внеску, з огляду на наступне.
З 01.01.2017 року підприємці зобов'язані сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від отриманого доходу (прибутку) у звітному кварталі, або окремому місяці звітного кварталу.
У такому випадку, згідно ст. 7 ПК України такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Аналогічне положення закріплене й в Інструкції № 449, а саме: у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законоv. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Аналіз вказаних вище положень доводить, що саме на платникові податків лежить обов'язок (а не право) визначити базу нарахування єдиного соціального внеску, у випадку не отримання ним прибутку у звітному періоді. Не виконання ж цих вимог позивачем, свідчить про порушення вимог чинного законодавства.
В свою чергу, не подання позивачем звітності, не свідчить про відсутність його обов'язку зі сплати єдиного соціального внеску.
За таких обставин, нарахування позивачеві суми єдиного соціального внеску здійснюється контролюючим органом у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску.
Крім того, чинним законодавством передбачено надсилання виключно вимоги про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску. Надсилання будь-яких рішень про визначення суми податкового зобов'язання або ж його розрахунків чинним законодавством не передбачено. А від так, не може бути підставою для визнання оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) протиправною.
Одночасно суд критично ставиться до пояснень відповідача щодо того, що фізична особа-підприємець після припинення своєї підприємницької діяльності має забезпечити остаточні розрахунки з податків від здійснення підприємницької діяльності, закрити усі рахунки, відкриті у фінансових установах та в установлені строки подати контролюючому органу відповідні документи про закриття об'єкта оподаткування, оскільки оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) була сформована відповідачем не у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності позивачем, а станом на 31.10.2018 року, тобто до припинення підприємницької діяльності позивачем, яке відбулось 26.03.2019 року.
За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною вимоги відповідача № Ф-6499-17 від 12.11.2018 року, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги позивача про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Ф-6499-17 від 12.11.2018 року у сумі 15 819 грн. 54 коп., суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок визнання протиправним акта індивідуальної дії та його скасування у повному обсязі чи частково. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання акта індивідуальної дії протиправним, неминучим є його скасування в повному обсязі чи частково.
З огляду на те, що суд позовну вимогу про визнання протиправною вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6499-17 від 12.11.2018 року залишив без задоволення, відповідно позовна вимога щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6499-17 від 12.11.2018 року у сумі 15 819 грн. 54 коп. також не підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 року та ст. 2, 241, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6499-17 від 12.11.2019 року відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач - Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21100)
Повне судове рішення складено та підписано суддею 29.07.2019 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна