Справа № 703/1887/19
2-а/703/65/19
26 липня 2019 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого-судді Кирилюк Н.А.
при секретарі Римському Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області Мачулки Сергія Валерійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою від 18 квітня 2019 року, винесеною поліцейським Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області Мачулкою С.В., на нього накладено штраф в розмірі 425 грн. за те, що він керував транспортним засобом без полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чим порушив п. 2.1 (ґ) ПДР України.
Позивач стверджує, що він не надав поліс страхування поліцейському тому, що його автомобіль було зупинено без законних на те підстав. Зазначив, що Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів ДТП.
Вказав, що при винесені оскаржуваної постанови поліцейським були порушені його права, зокрема: знайомитись з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, а також право користуватись юридичною допомогою адвоката при розгляді справи.
Крім того, постанова про накладення адміністративного стягнення містить закреслення, що є також порушенням чинного законодавства.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив скасувати наведену постанову.
Позивач в судове засідання не з'явився, в направленій до суду заяві просив розглядати справу у його відсутності та задоволити позов.
Відповідач на розгляд справи також не з'явився з невідомих суду причин, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в позові належить відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18 квітня 2019 року поліцейським Смілянського ВП Мачулкою С.В. винесено постанову серії ДП18 № 069395 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді 425 грн. штрафу. Зазначено, що позивач близько 03 години 15 хвилин в цей день по вул. Соборній в м. Смілі, керуючи автомобілем «Фольксваген» реєстраційний № НОМЕР_1 , не мав при собі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 (ґ) ПДР.
Відповідно до ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно із ст. 53 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Підпунктом "ґ" пункту 2.1 ПДР України (чинних на момент виникнення спірних правовідносин), водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка» про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії) відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Згідно із п.2.4 «а» Правил дорожнього руху на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
З огляду на вказані норми права, суд вважає безпідставним твердження позивача щодо відсутності у даному випадку правових підстав для перевірки наявності у позивача полісу обов'язкового страхування, оскільки такі повноваження інспектора патрульної поліції передбачені чинним законодавством і вказані повноваження кореспондуються з обов'язком водія мати при собі поліс обов'язкового страхування та пред'являти його на вимогу працівників поліції.
Посилання ОСОБА_1 на положення п.21.2 ст.21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не може свідчити про відсутність в інспектора патрульної поліції повноважень для здійснення перевірки наявності у водія полісу обов'язкового страхування.
Так, пунктом 21.2 статті 21 наведеного Закону та на який посилався позивач передбачено, що контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється:
- відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
- органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.
В той же час, пунктом 21.3 статті 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Тобто, вказаною нормою права визначено обов'язок водія мати при собі страховий поліс і такий страховий поліс має бути пред'явлений посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу. При цьому, п.21.3 ст. 21 цього Закону не вказує на те, що поліс страхування може бути пред'явлений на вимогу повноважної особи лише у випадку складання нею протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Аналізуючи норми Закону України "Про дорожній рух", Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Правил дорожнього руху, які визначають повноваження посадових осіб поліції та обов'язки водіїв транспортних засобів, суд приходить до висновку про те, що визначені пунктом 21.2 статті 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підстави контролю за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не є вичерпними, оскільки вказаний Закон не є спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері безпеки руху та визначає повноваження підрозділів Національної поліції в цих правовідносинах.
Згідно з статтею 31 Закону «Про національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 8 листопада 2018 року по справі № 545/1792/16-а та від 24 січня 2019 року по справі № 201/6167/17.
Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказана норма є імперативною, та встановлює відповідальність за відсутність при собі або не пред'явлення для перевірки поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), а відтак, є самостійним складом адміністративного правопорушення.
Отже, керування транспортним засобом можливе лише за наявності полісу, і такий може бути предметом перевірки при встановленні права особи на керування транспортним засобом та відсутність полісу є самостійною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
В позовній заяві ОСОБА_1 визнав той факт, що ним не було надано поліцейському на його вимогу полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Підсумовуючи викладене суд зазначає, що позивачем жодним чином не заперечується те, що на вимогу поліцейського поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ним надано не було, а доводи позивача про те, що відповідач не мав права вимагати пред'явити поліс, суд не приймає до уваги, оскільки діючими нормативно-правовими актами прямо передбачено обов'язок особи, яка керує транспортним засобом, пред'явити чинний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на вимогу працівника поліції.
Щодо питання порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 276 КУпАП України справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Частинами 2, 4 статті 258 КУпАП встановлено, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд, яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, протокол не складається. У випадках, передбачених ч.ч.1, 2 цієї статті, уповноваженими органами на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП.
Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.
Можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист тощо, передбачена також шляхом оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду.
Висновки аналогічного змісту містяться у рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015 року по справі №1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП та у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №536/583/17.
Крім того, у позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що поліцейським були проігноровані його пояснення та заявлене клопотання про забезпечення його захисником.
Зазначене спростовує твердження позивача про порушення вказаних ним прав, оскільки він надавав пояснення та заявляв клопотання.
З оглянутої в судовому засіданні постанови встановлено, що вона містить закреслення перед підпунктом Правил дорожнього руху України.
Відповідно до п. 7 розділу ІІ "Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції" затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 року № 1376, не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено. Враховуючи, що вказані позивачем виправлення, поліцейським у постанові було внесено до підписання постанови та вручення її копії позивачу, суд не вбачає у діях поліцейського порушення при складанні постанови, які б слугували підставою для її скасування.
А тому суд вважає, що по суті правильна постанова не може бути скасована лише з формальних підстав.
Підстави, на які посилається позивач в своєму позові, суд розцінює як бажання ухилитися від відповідальності за вчинене правопорушення, оскільки вони не впливають за своєю суттю на правомірність винесення відповідачем постанови.
За таких обставин, приймаючи до уваги, те що дотримання ПДР України є невід'ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, уникнення дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП.
Враховуючи вищенаведене суд доходить висновку, що складена постанова про адміністративне правопорушення є законною, відповідає вимогам ст. 251, 283 КУпАП та винесена по факту встановленого правопорушення з дотриманням законодавчо визначеної процедури розгляду.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 241-243, 246, 286 КАС України
постановив:
Відмовити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в позові до поліцейського Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області Мачулки Сергія Валерійовича ( м. Сміла Черкаської області, вул. Перемоги, 13) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Рішення може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня складення повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Н. А. Кирилюк