Справа № 635/2508/18
Провадження № 2/635/138/2019
22 липня 2019 року селище Покотилівка Харківського району
Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючий суддя О.М. Пілюгіна
секретар Зуєнко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,
позивач звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 13 квітня 2011 року в розмірі 117000,00 гривень.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 13 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву від 13 квітня 2011 року, відповідно до якої отримав кредит у розмірі 14200,00 гривень у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява від 13 квітня 2011 року разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» договір про надання банківських послуг б/н від 13 квітня 2011 року. Відповідно до п. 1.1.7.12 договору про надання банківських послуг б/н від 13 квітня 2011 року, договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання; якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує другу сторону про розірвання договору, він автоматично лонгується на той же строк. Згідно умов договору про надання банківських послуг б/н від 13 квітня 2011 року відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором; слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту; відповідач зобов'язався сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку», які діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті з розрахунку 360 календарних днів на рік; у разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом - сплатити пеню, яка розраховується згідно «Тарифів Банку» на час порушення зобов'язання та може змінюватися відповідно до умов договору; за порушення строків платежів по кожному з грошових зобов'язань передбачених договором, більше ніж на 30 днів - сплатити штраф у розмірі 500,00 гривень + 5% від суми позову. Позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг б/н від 13 квітня 2011 року та надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач кредит отримав, але свої зобов'язання щодо повернення коштів не виконав, в результаті чого станом на 28 лютого 2018 року утворилась заборгованість у розмірі 117000,00 гривень, що змусило позивача звернутися до суду з позовом.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14 травня 2018 року відкрито провадження по справі.
09 липня 2018 року відповідач подав заяву, в якій просив застосувати позовну давність та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач звернувся до суду з позовом після спливу трирічного строку позовної давності, оскільки позов подано 15 березня 2018 року, а строк позовної давності почав відраховуватися з 26 травня 2014 року - коли відповідач отримав кредитний ліміт на банківську картку і не здійснював ніяких погашень суми боргу до 25-го числа кожного місяця. При цьому, позивачем не надано жодного допустимого доказу на підтвердження того, що відповідач ознайомлений з «Умовами та правилами надання банківських послуг», оскільки вони не містять особистого підпису відповідача.
Також 09 липня 2018 року відповідач подав суду клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 09 липня 2018 року задоволено клопотання відповідача ОСОБА_1 та витребувані з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" оригінали письмових доказів.
07 березня 2019 року представником Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до матеріалів справи долучені додаткові письмові докази.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав викладених у позові, крім того пояснив, що строк позовної давності не сплив, оскільки пролонгована пластикова картка за договором кредиту з відповідачем діяла до березня 2016 року, а позов до суду подано 17 квітня 2018 року.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся своєчасно і належним чином шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідно до відомостей Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного Управління ДМС України в Харківській області, отриманих судом у порядку ч. 6 ст.187 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив.
Будь-яких заяв та клопотань сторонами не надано.
Враховуючи повторну неявку в судове засідання відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання, який не повідомив про причини неявки, суд за згодою представника позивача, вважає за можливе розглянути справу за його відсутності та ухвалити рішення.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази по справі встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що відповідно до анкети - заяви ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 13 квітня 2011 року, відповідач надав згоду на те, що вказана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua,складає між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач та відповідачем кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 14200,00 гривень у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
В якості доказів позивач надав суду довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» за договором SAMD № 50000043848187 ОСОБА_1 та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку затверджені наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256, відповідно до яких відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, сплачуючи позивачу, щомісячно мінімально 7% від заборгованості, але не менше 50,00 гривень та не більше залишку заборгованості в строк до 25 числа місяця, що слідує за звітним, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.
За несвоєчасне погашення заборгованості відповідач зобов'язався сплатити проценти в подвійному розмірі від визначених в Тарифах, що діють на дату нарахування; при непогашенні суми простроченого кредиту - сплатити пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, а за порушення строків платежів по кожному з грошових зобов'язань передбачених договором, більше ніж на 30 днів - сплатити штраф у розмірі 500,00 гривень + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісій.
Пунктом 1.1.3.2.3. Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку передбачена можливість зміни Тарифів, інших невід'ємних частин договору; за п. 1.1.6.1., 1.1.6.2 зміни в «Умови та Правила надання банківських послуг» вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках коли в односторонньому порядку внесення змін не можливе, банк повідомляє клієнтів про внесення зміни шляхом використання різних каналів зв'язку, серед яких: офіційний сайт банку www.privatbank.ua, SMS-повідомлення клієнтам про зміни даних правил, клієнтські виписки, інші канали інформування; у разі незгоди зі змінами «Умов та Правил надання банківських послуг» або «Тарифів банку» клієнт має право надати банку заяву про розірвання договору.
Відповідно до до п. 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання; якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує другу сторону про розірвання договору, він автоматично лонгується на той же строк.
Також в якості доказів суду надано: виписка з карткового рахунку ОСОБА_1 за період з 13 квітня 2011 року до 30 листопада 2018 року, основна картка: НОМЕР_1 ; довідка АТ КБ «ПриватБанк» за даними якої за умовами договору б/н від 13 квітня 2011 року ОСОБА_1 отримав наступні кредитні картки: НОМЕР_1 , яка відкрита 13 квітня 2011 року, терміном дії 01/15; НОМЕР_2 , яка відкрита 21 травня 2012 року, терміном дії 03/16.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором б/н від 13 квітня 2011 року станом на 28 лютого 2018 року складає 117000,00 гривень з яких:
- заборгованість за кредитом в розмірі 14168,25 гривень;
- заборгованість за відсотками за процентами за користування кредитом у розмірі 102831,75 гривень.
Також судом встановлено, що згідно з рішенням Єдиного акціонера АТ КБ «ПриватБанк» від 21 травня 2018 року № 519 змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», про що свідчать Загальні положення Статуту Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в новій редакції, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України (рішенням єдиного акціонера) № 519 від 21 травня 2018 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинний на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів; встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку; умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За ч. 1, ч. 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 13 квітня 2011 року процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у виді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у виді грошової суми та її визначеного розміру.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).
З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання щодо необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17) зазначила про відступ від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14).
Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
За вказаних обставин, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 102831,75 гривень задоволенню не підлягають, при цьому виходить з того, що у анкеті-заяві від 13 квітня 2011 року відсутня домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами; матеріали справи не містять жодних даних на підтвердження того, що саме Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, які надані позивачем в якості доказів, відповідач зрозумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, як не доведено і те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та у вказаних позивачем розмірах і порядку нарахування.
При цьому, суд також враховує, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, відповідачем не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до ст. 617 ЦК України або, що вказаний договір кредиту було розірвано між сторонами, припинено або визнано недійсним у встановленому законом порядку, тому вважає що сума заборгованості з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в розмірі 14168,25 гривень підлягає стягненню з відповідача у примусовому порядку, а позов в цій частині вимог - задоволенню.
При цьому, суд звертає увагу відповідача на відсутність підстав для застосування позовної давності, оскільки строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця дії картки; строк дії картки ОСОБА_1 № НОМЕР_2 встановлений до 03/16, а позивач звернувся до суду 11 квітня 2018 року.
Таким чином, суд частково задовольняє вимоги позивача та питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, ст.ст. 207, 549, 551 626, 628, 633-634, ч. 1 ст. 1048, ст. 1049, ч. 1 ст. 1050, ч. 1 ст. 1054 ЦК України, суд,
позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" суму заборгованості за кредитним договором б/н від 13 квітня 2011 року в розмірі 14168 (чотирнадцять тисяч сто шістдесят вісім) гривень 25 копійок.
В задоволенні вимог Акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за процентами за користування кредитом, передбачених договором б/н від 13 квітня 2011 року - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" суму судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський районний суд Харківської області.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк „ПриватБанк", код ЄДРПОУ: 14360570, рах. № НОМЕР_3 , МФО № 305299, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Грушевського, 1-Д; поштова адреса: 49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 50.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий 28 березня 2001 року Харківським РВ УМВС України в Харківській області, місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 26 липня 2019 року.
Суддя О.М. Пілюгіна