Справа №690/12/19
Провадження №1-кп/690/20/19
25 липня 2019 року м.Ватутіне
Ватутінський міський суд Черкаської області
в складі: головуючий - cудді ОСОБА_1
секретар ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018250140000353 від 16 квітня 2018 року по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ватутіне, Черкаської області, українця, громадянина України, освіта повна загальна середня, неодруженого, працюючого оператором пилорами ТОВ «Гален-1», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч.1, 2 ст.125 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_6
потерпілих ОСОБА_7
ОСОБА_8
законного представника
потерпілого ОСОБА_9
відповідно до кримінального провадження за №12018250140000353 від 16 квітня 2018 року ОСОБА_3 обвинувачуються в тому, що 02.04.2018 приблизно о 19 год. 00 хв., перебуваючи в житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс тілесні ушкодження своїй матері ОСОБА_7 , поваливши її на підлогу, жбурнувши в неї купою складеного одягу, завдав останній не менше 7 ударів кулаками лівої та правої руки по всьому корпусу тіла, колінами обох ніг в область голови (не менше 2 разів), напруженими пальцями обох долонь в область живота, наніс не менше двох ударів її головою об поверхню тумбочки (не менше 2 разів), від чого ОСОБА_7 періодично втрачала свідомість. Відповідно до висновку експерта №05-9-01/127 від 15.05.2018 в ОСОБА_7 мають місце тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, синців на повіках лівого ока, на спинці носа, на лобі справа, які спричинені дією твердого тупого предмету (предметів) і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Він же, 02.04.2018 приблизно о 19 год. 00 хв., перебуваючи в житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс тілесні ушкодження своєму племіннику ОСОБА_8 , поваливши його на ліжко, придушив шию правим передпліччям, при цьому завдав останньому удар лівою рукою в нижню щелепу, наніс не менше 13 ударів кулаками правої та лівої руки у корпус тіла, що супроводжувалося штовханням голови ОСОБА_8 об цегляну стіну, крім цього правою рукою, яка стискалась в кулак, завдав не менше 4 ударів в область лобної частини голови останнього, бив головою об дерев'яні двері, які ведуть від кухні до кімнати, наносив удари кулаками правої та лівої руки по передпліччям - не менше 7 разів, удари лівою ногою зігнутою в колінному суглобі по ногах вище та нижче коліна - не менше 6 разів, від чого ОСОБА_8 періодично втрачав свідомість. Відповідно до висновку експерта №05-9-01/129 від 15.05.2018 в ОСОБА_8 має місце тілесне ушкодження у вигляді синця на лобі, який спричинено дією тупого твердого предмету і відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 сторона обвинувачення кваліфікує за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження та за ч.2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Обвинувачений в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.125 КК України не визнав та пояснив, що він не наносив своїй матері та племіннику тілесних ушкоджень, вони його оговорили, з метою позбавити його житла. Дійсно 02.04.2018 приблизно о 19 год. 00 хв. коли він прийшов додому за своїм місцем проживання АДРЕСА_1 , то між ним, його матір'ю та племінником виникла сварка по причині неналежної поведінки його племінника, якому він зробив зауваження та спірних питань пов'язаних із правом власності на житло. В ході сварки він із шафи викинув майно на підлогу кімнати. А мати яка пересувається на милицях зачепилася за нього та впала на підлогу. Ні матері, ні племіннику тілесних ушкоджень він не наносив. Працівники поліції які приїздили на виклик за місцем події нічого не зафіксували. Після затримання його відпустили і він повернувся додому.
Вважає, що як би він наніс таку кількість ударів матері та племіннику, яка описана у обвинувальному акті, то ушкодження у них були б значно тяжкими. Цивільні позови потерпілих не визнає, оскільки вважає їх безпідставними та не доведеними.
В судовому засіданні були допитані потерпілі, на покази яких сторона обвинувачення посилається, як на обґрунтування винуватості ОСОБА_3 .
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 пояснила, що 02.04.2018 між нею та її сином ОСОБА_3 виник конфлікт, та син жбурнув в неї стопкою речей, які лежали на ліжку, від чого вона впала на підлогу та син почав їй наносити удари кулаками по всьому тілу, тягнув її за волосся, бив головою об тумбочку. Син перебував у стані алкогольного сп'яніння. В ході сварки він також бив її онука, який намагався його заспокоїти. Працівники поліції, які приїхали за місцем події, затримали сина, але через деякий час він повернувся додому. Вона вважає, що син повинен повернути їй житло, на яке вона колись надала йому право. Цивільний позов підтримує повністю.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 пояснив, 02.04.2018 між ним та його дядьком ОСОБА_3 виник конфлікт, ОСОБА_3 повалив його на ліжко, придушив рукою та вдарив кулаком в обличчя, після чого наносив йому ще безліч ударів в різні частини тіла, бив головою об стіну. Він також наносив тілесні ушкодження і бабусі. Дядько перебував у стані алкогольного сп'яніння. Працівники поліції, які приїхали за місцем події, затримали дядька, але через деякий час він повернувся додому. Він на свій мобільний телефон зробив відео та фото тілесних ушкоджень які їм з бабусею наніс дядько та надіслав своїй матері. Дані відео та фото також приєднані до справи в ході судового розгляду. Цивільний позов підтримує повністю та просить його задовольнити.
Також обґрунтовуючи вину ОСОБА_3 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень сторона обвинувачення посилається на інші докази, які були досліджені в судовому засіданні, а саме:
?копія витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.04.2018 (а.п.76);
?протокол прийняття заяви ОСОБА_7 від 02.04.2018 про вчинене кримінальне правопорушення (а.п.77);
?протокол проведення слідчого експерименту за участі потерпілої ОСОБА_7 від 08.05.2018 та фото таблиця до нього (а.п.78-83);
?копія ухвали слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 15.05.2018 (а.п.88);
?висновок експерта №05-9-01/127 від 15.05.2018 (а.п.90);
?протокол прийняття заяви ОСОБА_8 від 17.05.2018 про вчинене кримінальне правопорушення (а.п.91);
?копія витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань від 17.05.2018 (а.п.92);
?протокол проведення слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_8 та його законного представника від 08.05.2018 та фото таблиця до нього (а.п.93-102);
?копія ухвали слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 15.05.2018 (а.п.103);
?висновок експерта №05-9-01/129 від 15.05.2018 (а.п.105).
Також в ході судового розгляду судом був досліджений СД -R диск наданий потерпілими з інформаційними файлами, на яких наявне відео та фото зображень потерпілих з тілесними ушкодженнями, який приєднаний до матеріалів кримінального провадження.
Відповідно до ч.1, 2 та 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст.25 КПК України, прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Крім того, саме на них ч.2 ст. 9 КПК України покладає обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч.1 ст.92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, в тому числі, винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, форма вини, мотив і мета вчинення злочину, покладається на слідчого, прокурора і лише в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Відповідно до ч.2 ст.84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до положень ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності (прямо чи непрямо підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, як це встановлено у ст.85 КПК України), допустимості (отримання у порядку, встановленому цим Кодексом, а саме у ст.86 КПК України), достовірності (чи відповідає фактичним обставинам справи), а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.
Надаючи оцінку вищевказаним доказам суд виходить з наступного.
Відповідно до рішення Конституційного суду України №12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, визнаватися допустимими й використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав й свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Суд, оцінивши надані стороною обвинувачення та самими потерпілими докази в їх сукупності, вважає їх такими, що не підтверджують що кримінальні правопорушення, а саме умисне нанесення легких тілесних ушкоджень, а також умисне нанесення легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я вчинене саме ОСОБА_3 по відношенню до потерпілих, а тому суд не може покласти їх в основу обвинувального вироку, а відтак виходячи з позиції ЄСПЛ, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». І такі факти мають бути досить переконливими, щоб суд на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення злочину, не приймає їх як докази сторони обвинувачення.
Пункт 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного. (Рішення ЄСПЛ у справах «Капо проти Бельгії» «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії»).
Відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Суд, оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням які надані суду стороною обвинувачення та дослідженні в ході судового розгляду в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).
Суд визнає, що покази потерпілих, які є ініціаторами притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності та заінтересовані в результатах кримінального провадження, щодо обставин заподіяння тілесних ушкоджень не доводить факту заподіяння їх від умисних дій сторонніх осіб.
Безперечних доказів, які б прямо вказували на те, що ОСОБА_3 за обставин, викладених в обвинуваченні, були спричинені тілесні ушкодження, не зібрано.
Таким, чином, приймаючи до уваги зазначені вище обставини, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що надані стороною обвинувачення в судовому засіданні докази, не підтверджують вину обвинуваченого у інкримінованому злочині.
Інших доказів, які б доводили та переконливо свідчили про винуватість обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень суду стороною обвинувачення не надано.
У ограну досудового розслідування була можливість у повній мірі провести досудове розслідування, зібрати належно докази для посилання щодо винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень ОСОБА_3 відповідно до вимог КПК України, однак сторона обвинувачення цим не скористалася.
За таких обставин суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме - верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів причетності ОСОБА_3 до злочинів, в яких він обвинувачується. А тому, аналізуючи зібрані та досліджені докази в їх сукупності в межах пред'явленого обвинувачення, суд приходить до переконання про недоведеність причетності обвинуваченого ОСОБА_3 до вчинення злочинів, передбачених ч.1, 2 ст.125 КК України, у зв'язку з недоведеністю його участі у їх вчиненні, в зв'язку з чим ОСОБА_3 необхідно визнати невинуватим та виправдати у відповідності до п.2 ч.1 ст.373 КПК України.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає слід залишити без розгляду.
Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Речовий доказ СД -R диск залишити при справі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.
Керуючись ст.369-371,373,374 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.125 КК України та виправдати за недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без розгляду.
Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Речовий доказ СД -R диск залишити при справі..
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.
Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Черкаської області, через Ватутінський міський суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а виправданим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку невідкладно вручається прокурору та виправданому.
Головуючий ОСОБА_10 Здоровило