Справа № 645/1789/19
Провадження № 1-кп/645/544/19
26 липня 2019 року колегія Фрунзенського районного суду м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_4 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , 1985 року народження, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 4 ст. 189, ч.1 ст.162, ч.2 ст.353 КК України,
В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходиться вищевказане кримінальне провадження.
Під час досудового розслідування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 березня 2019 року визначено розмір застави ОСОБА_7 у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів для працездатних осіб, що складає 576 300 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 червня 2019 року строк тримання під вартою обвинуваченого продовжено до 02 серпня 2019 року, із визначеною сумою застави у розмірі 576 300 грн.
Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Прокурор в судовому засіданні просив продовжити ОСОБА_7 строк тримання під вартою, посилаючись на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки, ОСОБА_7 , усвідомлюючи реальну можливість та побоюючись отримати значний термін покарання у вигляді позбавлення волі, переховувався від органів досудового розслідування і може у подальшому переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів; - незаконно впливати на свідків, потерпілого; - вчинити інше кримінальне правопорушення; - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Захисник - адвокат ОСОБА_6 та обвинувачений покладались на розсуд суду.
Колегія суддів, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При цьому суд зазначає, тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Крім того, суд приймає до уваги п. 57 рішення ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини» від 29 серпня і 24 жовтня 1997 року, згідно до якого наявність «обґрунтованої підозри» означає, що вже існують факти або інформація, які спроможні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа, ймовірно, вчинила правопорушення, а також рішення ЄСПЛ по справі «Мюрей проти сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, в якому зазначено, що факти, які породжують підозру, не обов'язково мають такий саме рівень з'ясовності, який потребується на пізнішому етапі кримінального розслідування, тобто факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку.
Разом з тим, слід врахувати правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою розгляду провадження, досягнення цілей якого і є тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюються у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, тобто суд вбачає наявність розумної підозри відносно обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів. При цьому суд, ґрунтуючись на принципі презумпції невинуватості, не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміновані обвинуваченим діяння.
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м'яких запобіжних заходів або взагалі скасування запобіжних заходів на даний час неможливо, ризики, які виправдовують тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 не зменшилися.
Крім того, вирішення питання про продовження запобіжного заходу здійснюється судом з врахуванням обставин конкретної справи, що знаходиться в провадженні суду.
Колегія суддів, вважає, що саме запобіжний захід у виді тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Застосування більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого є недостатнім.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 197, 199, 331 КПК України, колегія суддів -
Продовжити ОСОБА_7 , 1985 року народження, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 23 вересня 2019 року, із визначеною сумою застави у розмірі 576 300 грн.
Копію ухвали направити до Харківської установи виконання покарань (№ 27) для відома.
Ухвала може бути оскаржена лише в частині продовження запобіжного заходу до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 7 днів, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.
Повний текст ухвали складено 26 липня 2019 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3