Справа № 638/1403/19
23 липня 2019 року м.Люботин
Люботинський міський суд Харківської області у складіголовуючого Зінченка О.В.,за участю секретаря судового засідання Тимошенко К.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Люботин цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики,
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 140 681,25 грн. за договором позики від 20.03.2012 року, яка складається із: суми позики - 45 000 грн., заборгованості з урахування індексу інфляції - 112 545 грн.,штраф в розмірі 25% від неповерненої суми боргу - 28 136, 25 грн., та стягнути судові витрати у розмірі 1406,82 грн.
Позов обґрунтований тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 20.03.2012 р. був укладений договір позики, за умовами якого відповідач отримала кошти в розмірі 45 000 грн. Позикодавцем зобов'язання за вказаним договором виконані у повному обсязі. Позивач стверджує, що позичальник своїх зобов'язань за договором позики не виконує, на вимоги про повернення боргу не реагує,чим порушує умови договору, в зв'язку з чим позивач звернулася до суду із даним позовом.
Позивач, її представник позовні вимоги у судовому засіданні підтримали в повному обсязі, просили задовольнити їх позовну заяву.
Відповідач у судовому засідання визнала за собою факт неповернення боргу, аргументуючи наявністю скрутного матеріального становища, проти повернення боргу не заперечувала, а також визнала той факт, що позивач зверталася із вимогою про повернення боргу.
Відповідач 23.07.2019р. в судове засідання не з'явилась, про дату та час судового розгляду повідомлялась судом завчасно та належним чином, що підтверджується її підписом у явочному листі та довідкою про доставку SMS, отже суд, з урахуванням положень п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, а також того факту, що відповідач висловила суду свою позицію, розглядає справу за відсутності відповідача.
Під час розгляду справи судом встановлено наступне.
20 березня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно умов якого позичальник отримала кошти у загальному розмірі 45 000 грн. Відповідно до умов договору строк повернення позики визначався першою вимогою позикодавця.
Позивач зазначає, що позичальник не виконує свої зобов'язання за договором позики, в зв'язку з чим виникла заборгованість, яка складає 140 681,25 грн., сума позики - 45 000 грн., сума з урахування індексу інфляції - 112 545 грн.,штраф в розмірі 25% від неповерненої суми боргу - 28 136, 25 грн.
Представник позивача стверджував, що 12.06.2018 р. вони разом із позивачем направляли листа відповідачу з вимогою про повернення боргу, однак доказів зазначених обставин надано не було.
Крім того, 02.07.2018 р. позивач зв'язувалася із відповідачем за допомогою засобів мобільного зв'язку із вимогою про повернення боргу. Відповідач проти факту дзвінка 02.07.2018р. не заперечувала.
За змістом ч.1 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Таким чином, виходячи з наведеного, судом встановлено факт звернення позивача з вимогою про повернення боргу до відповідача 02.07.2018р.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч.2 ст. 1049 Цивільного процесуального кодексу України).
Згідно п. 5.1 Договору позики від 20.03.2012 р. Позичальник зобов'язаний повернути суму позики в порядку встановленому п. 4.1 цього Договору збільшену з урахуванням індексу інфляції за весь строк з моменту підписання даного договору.
Виходячи із того факту, що п. 5.1 Договору зазначено, що сума позики повертається з урахуванням індексу інфляції за весь період договору, обрахування індексу інфляції відбувався з березня 2012 року по грудень 2018 року.
Отже, за період розрахунку з березня 2012 року по грудень 2018 року, інфляційне збільшення боргу складає 67 545 грн., а сума боргу з урахування індексу інфляції - 112 545 грн.
Частинами 1, 2 ст. 549 ЦК України передбачено, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За змістом п. 6.1 Договору при порушення умов договору Позичальник сплачує штраф у розмірі 25 % від неповерненої суми позики.
Враховуючи те, що сума неповерненої суми боргу складає - 112 545 грн., сума штрафу складає - 28 136, 25 грн.
Виходячи з викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позовних вимог судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 273, 351, 352, 354, 355ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.н. НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , і.н. НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики у розмірі 140 681 (сто сорок тисяч шістсот вісімдесят одна) грн. 25 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1983,12 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Харківського апеляційного суду до або через Люботинський міський суд Харківської області.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , паспорт невідомо, РНОКПП: НОМЕР_1 .Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , паспорт невідомо, РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя О.В. Зінченко
Повний текст рішення виготовлено 26.07.2019р.