Справа № 640/14679/19
н/п 1-кс/640/9270/19
"25" липня 2019 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання слідчий відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами та злочинними організаціями СУ ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220000001020 від 10.07.2019 за ч. 2 ст. 303, ч. 2 ст. 149 КК України, про арешт майна, -
встановив :
До Київського районного суду м. Харкова 25.07.2019 надійшло клопотання слідчого відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами та злочинними організаціями СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 , погоджене із прокурором відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_4 , в якому сторона обвинувачення просить накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та яке вилучене у ході проведення його особистого обшуку, а саме, мобільний телефон «Iphone 7» IMEI: НОМЕР_1 та грошові кошти в сумі 1480 гривень; зобов'язати слідчого забезпечити зберігання речових доказів згідно Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ № 1104 від 19.11.2012.
На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, зокрема, що ОСОБА_5 у липні 2019 року маючи намір направлений на торгівлю людьми, а також вербування осіб жіночої статі з використанням їх уразливого стану, з метою подальшої сексуальної експлуатації на території спеціального адміністративного району Макао Китайської Народної Республіки, вступив у попередню змову у складі групи з не встановленою особою, жителем спеціального адміністративного району Макао Китайської Народної Республіки та іншими невстановленим жителями України. ОСОБА_5 , згідно з розробленим планом групи, повинен був підшукати на території м. Харкова жінок, які через тяжкі особисті обставини можуть дати згоду на заняття проституцією, після чого, під час особистих зустрічей з ними, повен був досягти домовленості про їх переміщення через державний кордон України до спеціального адміністративного району Макао Китайської Народної Республіки для надання сексуальних послуг, або знайти особу яка за грошову винагороду зможе підшукати та організовувати зустрічі з останнім вищезазначених осіб жіночої статі для подальшого їх вербування з метою експлуатації та території спеціального адміністративного району Макао Китайської Народної Республіки.
Дії ОСОБА_5 суперечать чинному законодавству України та Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, та покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року («Палермський протокол 2000 року») (Дата підписання: 11 листопада 2000 року; дата ратифікації: 4 лютого 2004 року; дата набуття чинності для України: 21 травня 2004 року.) і Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми 2005 року (Дата підписання: 16 травня 2005 року; дата підписання від імені України: 17 листопада 2005 року; дата ратифікації Україною: 21 вересня 2010 року; дата набуття чинності для України: 1 березня 2011 року), дані документи визначають поняття торгівлі людьми, окреслюють коло суспільно-небезпечних діянь, які підлягають обов'язковій криміналізації, передбачають основні стандарти запобігання, протидії торгівлі людьми.
Так, ОСОБА_5 у липні 2019 року, діючи за попередньою змовою у групі з невстановленою особою жителем спеціального адміністративного району Макао Китайської Народної Республіки та іншими особами, через ОСОБА_6 , яка надала добровільну згоду на конфіденційне співробітництво в рамках досудового розслідування, та з якою останній домовився здійснити торгівлю людьми у формі купівлі-продажу людини, підшукав на території м. Харкова ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для заняття проституцією на території спеціального адміністративного району Макао Китайської Народної Республіки, після чого ОСОБА_5 , 17.07.2019 близько 15 години 00 хвилин, знаходячись у приміщенні торгового центру «Ave Plaza», розташованому за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 10, разом з ОСОБА_6 зустрівся з ОСОБА_7 та використовуючи її уразливий стан, який був зумовлений тяжкими особистими обставинами, які обмежували її здатність усвідомлювати свої дії, досяг з нею домовленості про переміщення її через державний кордон України до спеціального адміністративного району Макао Китайської Народної Республіки для надання сексуальних послуг, тобто завербував її з метою сексуальної експлуатації по спільному разом з невстановленими особами злочинним умислом.
Далі, реалізуючи свій сумісний з невстановленими особами злочинний умисел, ОСОБА_5 22.07.2019 близько 17.00 годин зустрівся з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в приміщенні торгового центру «Ave Plaza», розташованому за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 10, де досяг домовленості зі ОСОБА_7 , що доставить її до м. Києва з метою подальшого її переправлення до спеціального адміністративного району Макао Китайської Народної Республіки з метою сексуальної експлуатації та продемонстрував електронний квиток до Києва на потяг, що відправляється 24.07.2019 о 07.24 та домовився з нею зустрітися близько 07.00 24.07.2019 на вокзалі станції «Харків-Пасажирський» за адресою: м. Харків, площа Привокзальна, 1.
24.07.2019 о 07.17 на 4 платформі вокзалу станції «Харків-Пасажирський» ОСОБА_8 було затримано працівниками поліції при спробі перевезення ОСОБА_7 до м. Києва для подальшого переправлення до спеціального адміністративного району Макао Китайської Народної Республіки з метою сексуальної експлуатації.
Крім того, ОСОБА_5 у липні 2019 року, діючи за попередньою змовою у групі з невстановленою особою жителем спеціального адміністративного району Макао Китайської Народної Республіки та іншими особами, через ОСОБА_6 , яка надала добровільну згоду на конфіденційне співробітництво в рамках досудового розслідування, та з якою останній домовився здійснити торгівлю людьми у формі купівлі-продажу людини, підшукав на території м. Харкова ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для заняття проституцією на території спеціального адміністративного району Макао Китайської Народної Республіки, після чого ОСОБА_5 , 18.07.2019 близько 15 години 00 хвилин, знаходячись у приміщенні торгового центру «Ave Plaza», розташованому за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 10, разом з ОСОБА_6 зустрівся з ОСОБА_10 та використовуючи її уразливий стан, який був зумовлений тяжкими особистими обставинами, які обмежували її здатність усвідомлювати свої дії, досяг з нею домовленості про переміщення її через державний кордон України до спеціального адміністративного району Макао Китайської Народної Республіки для надання сексуальних послуг, тобто завербував її з метою сексуальної експлуатації по спільному разом з невстановленими особами умислом.
Далі, реалізуючи свій сумісний з невстановленими особами злочинний умисел, ОСОБА_5 22.07.2019 близько 17.00 годин зустрівся з ОСОБА_6 та ОСОБА_10 в приміщенні торгового центру «Ave Plaza», розташованому за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 10, де досяг домовленості зі ОСОБА_10 , що доставить її до м. Києва з метою подальшого її переправлення до спеціального адміністративного району Макао Китайської Народної Республіки з метою сексуальної експлуатації та продемонстрував електронний квиток до Києва на потяг, що відправляється 24.07.2019 о 07.24 та домовився з нею зустрітися близько 07.00 24.07.2019 на вокзалі станції «Харків-Пасажирський» за адресою: м. Харків, площа Привокзальна, 1.
24.07.2019 о 07.17 на 4 платформі вокзалу станції «Харків-Пасажирський» ОСОБА_8 було затримано працівниками поліції при спробі перевезення ОСОБА_10 до м. Києва для подальшого переправлення до спеціального адміністративного району Макао Китайської Народної Республіки з метою сексуальної експлуатації.
Крім того, ОСОБА_5 у липні 2019 року, діючи за попередньою змовою у групі з невстановленою особою жителем спеціального адміністративного району Макао Китайської Народної Республіки та іншими особами, через ОСОБА_6 , яка надала добровільну згоду на конфіденційне співробітництво в рамках досудового розслідування, та з якою останній домовився здійснити торгівлю людьми у формі купівлі-продажу людини, підшукав на території м. Харкова ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , для заняття проституцією на території спеціального адміністративного району Макао Китайської Народної Республіки, після чого ОСОБА_5 , 24.07.2019 близько 07 години 00 хвилин, знаходячись на привокзальній площі вокзалу станції «Харків-Пасажирський» за адресою: м. Харків, площа Привокзальна, 1, разом з ОСОБА_6 зустрівся з ОСОБА_11 та, використовуючи її уразливий стан, який був зумовлений тяжкими особистими обставинами, які обмежували її здатність усвідомлювати свої дії, досяг з нею домовленості про переміщення її через державний кордон України до спеціального адміністративного району Макао Китайської Народної Республіки для надання сексуальних послуг, тобто завербував її з метою сексуальної експлуатації по спільному разом з невстановленими особами умислом.
У ході проведення особистого обшуку ОСОБА_5 було виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 1480 грн., мобільний телефон «Iphone 7» IMEI: НОМЕР_1 .
24.07.2019 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, не одруженого, освіта незакінчена вища, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149 КК України, а саме у вербуванні людини вчиненій з метою сексуальної експлуатації з використанням уразливого стану особи повторно за попередньою змовою групою осіб.
Відповідно до положень ст.170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів, забезпечення спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов). Арештованим може бути майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям - речові докази; майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації або якщо вона набула його безоплатно, за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак зазначеної в спеціальній конфіскації; майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд може призначити покарання у виді конфіскації майна. Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.
Орган досудового розслідування має підстави вважати, що вилучене майно, відповідає вимогам ст.170 Кримінального процесуального кодексу України з наведених нижче підстав.
Мобільний телефон «Iphone 7» IMEI: НОМЕР_1 визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні оскільки як вбачається з протоколу його огляду від 24.07.2019 містить у собі переписку, щодо обговорення дівчат, яких планується/планувалося завербувати з метою сексуальної експлуатації та інші відомості, що мають значення для досудового розслідування.
Сторона обвинувачення зазначає, що грошові кошти можуть бути здобуті злочинним шляхом та вони можуть бути конфісковані, у разі постановлення обвинувального вироку, що прямо передбачено санкцією ч. 2 ст. 149 КК України.
В судове засідання слідчий не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду клопотання, до канцелярії суду 25.07.2019 надійшла заява слідчого СУ ГУ НП в Харківській області ОСОБА_3 , в якій він просить проводити судове розгляд клопотання про арешт ма1на по кримінальному провадженню №12019220000001020 без його участі. Клопотання підтримує в повному обсязі (а.с. 61).
До канцелярії суду 25.07.2019 надійшли заяві власника майна ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_12 , в яких, кожен просить проводити судове засідання по клопотанню про накладення арешту на майно без його участі. Проти задоволення клопотання не заперечує (а.с. 59, 60).
Неприбуття в судове засідання власника майна, слідчого, відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання. Володілець майна, який не був присутнім при розгляді клопотання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна в порядку та на підставах, визначених ст. 174 КПК України.
Слідчий суддя, дослідивши надані докази, встановив, що в провадженні Головним управлінням Національної поліції в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12019220000001020 від 10.07.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 303, ч. 2 ст. 149 КК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 208 КПК України, уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу.
Згідно абз. 2 ч. 7 ст. 223 КПК України, обшук особи здійснюються з обов'язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.
Відповідно до ч. 5 ст. 236 КПК України, за рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження.
Згідно ч. 3 ст. 168 КПК України, слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов'язана скласти відповідний протокол, копія якого надається особі, у якої вилучено майно, або її представнику
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24.07.2019, 24.07.2019 о 07.17 год. ОСОБА_5 затриманий в порядку ст. 208 КПК України, в ході якого, з дотриманням вказаних вище норм КПК України, здійснено обшук затриманої особи, в ході якого, згідно зазначеного протоколу, вилучено вказане в клопотанні сторони обвинувачення майно (а.с. 10-13).
24.07.2019 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні трьох кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149 КК України, тобто вербування людини, вчинене з метою сексуальної експлуатації з використанням уразливого стану особи за попередньою змовою групою осіб, в тому числі повторно (а.с. 52-57).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 98 КПК України, документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно вимог ч. 6 ст. 132 КПК України, до клопотання слідчого, прокурора про застосування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Більш того, в статті 223 КПК України викладені вимоги до проведенні слідчих (розшукових) дій. Так, відповідно до ч.1, 2 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні; підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Стороною обвинувачення доведено, що зазначене в клопотанні сторони обвинувачення майно має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаного майна в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України, сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту цього майна, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.
Крім того, згідно вимог п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
За змістом ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Відповідно до п. 3 ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Як зазначено вище, 24.07.2019 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні трьох кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149 КК України, тобто вербування людини, вчинене з метою сексуальної експлуатації з використанням уразливого стану особи за попередньою змовою групою осіб, в тому числі повторно (а.с. 52-57).
Санкція ч. 2 ст. 149 КК України, передбачає позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав до арешту майна, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому клопотання про арешт майна підлягає задоволенню,
Накладання арешту на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_5 забезпечить можливу конфіскацію майна у даному кримінальному провадженні, враховуючи санкцію ч. 2 ст. 149 КК України.
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 132, 98, 167, 170-173, 309, 372, ч. 2 ст. 376 КПК України, -
Ухвалив:
Клопотання слідчого про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене під час проведення особистого обшуку 24.07.2019 ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон «Iphone 7» IMEI: НОМЕР_1 та грошові кошти в сумі 1480 гривень - до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.
Визначити місцем зберігання арештованого майна згідно Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ № 1104 від 19.11.2012.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала виготовлена в нарадчій кімнаті, є оригіналом.
Слідчий суддя ОСОБА_1