26.07.2019
Справа №642/5020/19
Провадження № 2/642/1479/19
26 липня 2019 року суддя Ленінського районного суду м. Харкова Грінчук О.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про зняття особи з реєстраційного обліку,
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просить суд зняти з реєстрації ОСОБА_2 Данієловну за адресом: АДРЕСА_1 , оскільки остання не проживає за вказаною адресою більше 5 років.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду із позовом, повинна дотримуватись норм процесуального законодавства.
Пред'явлена заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Якщо між сторонами виник спір про право, то такий спір розглядається в порядку позовного провадження на підставі поданої до суду позовної заяви.
Згідно ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Проте ОСОБА_1 не зазначає жодну особу в якості відповідача у справі, відносно якої у неї виник спір.
Всупереч ч.3 ст. 175 ЦПК України, ОСОБА_1 у своїй заяві не зазначила: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; не зазначає докази, що підтверджують вказані обставини, а саме, що ОСОБА_3 не проживає за адресою реєстрації більше 5 років; не вказує докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи та підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Порушуючи положення ч.4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно до ст. 4 ч.2 Закону України Про судовий збір, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (що складає 768,40 грн.)
Квитанцію про сплату судового збору необхідно надати до суду в оригіналі.
При цьому, конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
В порушення ч.5 ст. 175 ЦПК України, позивач не зазначив, якими належними, допустимими доказами підтверджується обставина, на яку вона посилається, а саме належність їй вказаного житла на праві власності.
Позивачем надано копію свідоцтва про право власності від 21.06.2019, проте витяг з державного реєстру прав власності на нерухоме майно станом на день подачі позову до суду про те, що вказане житло зареєстровано у відповідних органах за нею на праві власності - не надано.
Крім того, як вбачається із свідоцтва про право власності від 21.06.2019, ОСОБА_1 видано воно щодо спадщини, яка складається з 32/100 часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Положеннями статті 361 ЦК України передбачено право співвласника розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Всупереч ч.5 ст. 177 ЦПК України, позивачем не надано суду доказів реєстрації ОСОБА_3 саме у частці будинку, що належить ОСОБА_1 на праві власності.
Таким чином, позивачу необхідно надати до суду докази такої реєстрації відповідача, або відомості, що на момент здійснення реєстрації ОСОБА_3 частки будинку не виділялись.
У випадку, якщо під час реєстрації відповідача такі частки не були виділені, вважаю доцільним вказати позивачу про необхідність уточнення позовної заяви із залученням інших співвласників спірного будинку до участі у справі в якості третіх осіб, а у такому разі позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб (ч.1 ст. 177 ЦПК України) та вказати всі необхідні відомості про таких осіб згідно п.2 ч.3 ст. 175 ЦПК України.
Крім того, заява ОСОБА_1 не містить жодного посилання на норми закону, на підставі яких вона обгрунтовує свої вимоги.
Всупереч ч.5 ст. 177 ЦПК України, ОСОБА_1 не зазначає, ким по родинному спорідненню приходиться їй ОСОБА_3 та чим це підтверджується, а також докази непроживання ОСОБА_3 у спірному житлі.
Також згідно ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" - зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Заявляючи вимогу про зняття ОСОБА_3 з реєстраційного обліку, ОСОБА_1 обрала невірний спосіб захисту своїх прав.
Вказані недоліки перешкоджають відкриттю провадження у справі і підлягають усуненню.
Від змісту позовної заяви залежать дії судді при вирішенні питання про відкриття провадження у справі і проведення подальших підготовчих дій для розгляду справи у судовому засіданні та при її розгляді по суті, у тому числі і про її судову юрисдикцію та підсудність, про визначення обставин, що мають значення для її вирішення, про залучення в процес інших осіб, дослідження доказів тощо.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасник цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Від змісту позовної заяви залежать позиція відповідача, котрий, як і позивач, має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаний з тим, які вимоги до нього заявлені, з яких підстав і якими доказами це підтверджується.
Крім того, Європейський Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У справі надання повної, детальної інформації щодо заявлених вимог та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. Право бути поінформованим про характер і підставу позову потрібно розглядати у світлі права мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 177 цього Кодексу, протягом п'яти з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, позовну заяву потрібно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали до встановленої дати, вказані недоліки не будуть усунуті, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, ЦПК України, суддя,-
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про зняття особи з реєстраційного обліку - залишити без руху, надати позивачу строк протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.
Роз'яснити позивачу, що невиконання вимог ухвали суду у встановлений строк є підставою вважати позовну заяву неподаною та такою, що підлягає поверненню позивачеві.
Ухвала підлягає оскарженню лише в частині сплати судового збору до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її оголошення, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя