465/4093/19
2-з/465/73/19
"25" липня 2019 р. Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючої-судді Марків Ю.С.,
з участю секретаря судового засідання Цунівської А.І.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -
23.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 99 910,46 гривень.
Одночасно з поданням позовної заяви позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1773038746236 та шляхом накладення арешту.
Свою заяву обґрунтовує тим, що позивач звернувся до суду із позовом, суть якого зводиться до відшкодування відповідачем матеріальної та моральної шкоди внаслідок його неправомірних дій, які виражаються у вчиненні останнім дорожньо-транспортної пригоди на транспортному засобі, що перебуває у власності заявника, внаслідок чого належний йому транспортний засіб зазнав значних та дорого вартісних механічних ушкоджень, що підтверджується доказами доданими до позовної заяви. Згідно Інформаційних довідок від 01.07.2019 року, у власності відповідача перебуває два об'єкти нерухомості: квартира за адресою АДРЕСА_2 , а також АДРЕСА_3 . Враховуючи значний розмір заподіяних збитків внаслідок ДТП ОСОБА_2 транспортному засобу заявника, яким користувався відповідач, а також той факт, що заявник усно звертався до відповідача виплатити йому шкоду, але у відповідь почув грубу відмову і погрозу того, що не вдасться нічого довести в суді, тим більше що скоро в нього з майна не залишиться нічого, а виконати рішення суду буде неможливо. Таким чином, єдиним способом унеможливити відчуження відповідачем належного йому майна та уникнути передбаченої законом відповідальності, відтак з метою належного виконання рішення суду виникає обґрунтована необхідність накласти арешт на одну з двох квартир, що перебувають у власності ОСОБА_2 .
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити з наступних підстав.
У постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 року, прийнятій за результатами розгляду справи №6-605цс16, викладено правову позицію, відповідно до якої, метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення
Так, відповідно до положень ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч.2 ст.149 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Згідно п.1 та п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов може бути забезпечено, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.
При цьому, процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Головною метою забезпечення позову є негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення завдання значної шкоди заявнику.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Так, судом встановлено, що предметом спору за вищевказаною позовною заявою є відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 99 910,46 гривень.
Також встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №173801347 від 01.07.2019 року квартира АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1773038746236 перебуває у спільній сумісній власності.
Однак, позивачем в обґрунтування поданої заяви не подано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність реальної загрози того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав та інтересів.
Керуючись роз'ясненнями Верховного Суду України, викладеними у п. 4 Постанови Пленуму від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Так, у матеріалах заяви про забезпечення позову та самого позову відсутні будь-які докази, що свідчили б про причетність відповідача ОСОБА_2 до заподіяння позивачу матеріальної шкоди, зокрема з яких вбачається, що останній дійсно керував транспортним засобом марки «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_1 та був учасником дорожньо-транспортної пригоди за участю вказаного транспортного засобу.
При цьому, наявність самого по собі позову про відшкодування шкоди в жодному разі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони користуватись або розпоряджатись житловим приміщенням, тобто вищевказаною квартирою, законному власнику з огляду на те, що право власності ОСОБА_2 на це приміщення позивачем не оспорюється, а предметом спору є лише виключно відносини стосовно стягнення шкоди.
Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Таким чином, зважаючи на те, що накладення арешту на майно та заборона вчиняти будь-які дії щодо об'єкту нерухомості, може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, яким це майно належить, при цьому суд, станом на 25.07.2019 року, не має можливості пересвідчитись, що між сторонами дійсно виник спір, а тому дійшов висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 149-153, 157, 258-261, 353, 354 ЦПК України суд, -
у задоволені заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Марків Ю.С.