Справа № 450/4164/18 Провадження № 2/450/719/19
/заочне/
"27" лютого 2019 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Мельничук І. І.
при секретарі Лаба С. П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 .
В обґрунтовування позову вказує на те, що на праві приватної власності позивачу належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу від 02.06.2018 року за р. № 1587 та реєстраційним посвідченням № 014979. Згідно Довідки з місця проживання, про склад сім'ї та реєстрації, виданої обслуговуючою організацією ПППФ «Лапаївка» від 16.08.2018 року № 779, в вищезгаданій квартирі зареєстровані: позивач (власник), її доньки - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також відповідач - ОСОБА_5 . Позивач та відповідач проживали спільним подружнім життям без реєстрації шлюбу. Однак, їхнє подружнє життя не склалося і вони припинили подружнє життя та ведення спільного господарства у квітні 2018 року. Відповідач зареєстрований за вищевказаною адресою, хоча фактично не проживає в житловому приміщенні понад шість місяців без поважних причин, про що ПППФ «Лапаївка» складено Акти дійсного не проживання від 17.05.2018 року, від 16.08.2018 року, 16.11.2018 року. Оскільки, за вищевказаною адресою відповідач не проживає, виникають проблеми зі сплатою надмірних комунальних послуг, які не надаються, але нараховуються за них, чим об'єктивно порушуються права позивача, тому вона змушена звернутися за захистом до суду. Перешкод в користуванні жилим приміщенням ні позивач, ні інші члени сім'ї відповідачу не чинили. Добровільно вирішити питання про право користування житловим приміщенням в позасудовому порядку неможливо у зв'язку із невідомим місцем проживання та перебування відповідача, а тому позивач змушена звертатися з позовом до суду.
Ухвалою від 22.12.2018 року відкрито провадження у справі.
22.01.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій позов підтримала в повному обсязі, просить справу розглядати у її відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечила.
Відповідач в судові засідання повторно не з'явився, відзив не подав, про причини неявки повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Проаналізувавши матеріали цивільної справи, з'ясувавши думку позивача та третіх осіб висловлені у письмових заявах, суд вважає, що існує достатньо підстав визначених ст. 280 ЦПК України для проведення судового розгляду справи, без участі відповідача, у відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, за наявними у ній доказами та ухвалення за його результатом заочного рішення, відповідно ст. 282 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Копією Договору купівлі-продажу від 02.06.2018 року за р. № 1587 та реєстраційного посвідченням № 014979 стверджується, що ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 .
Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю, а ч.4 даної статті зазначає, що право приватної власності є непорушним, що також закріплено і в ч. 1 ст. 321 ЦК України, яка вказує, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений його чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Згідно Довідки про склад сім'ї, виданої обслуговуючою організацією ПППФ «Лапаївка» від 16.08.2018 року № 779, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: позивач (власник) - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та цивільний чоловік - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - відповідач, який зареєстрований за даною адресою 09.02.2001 року.
З актів ПППФ «Лапаївка» дійсного не проживання від 17.05.2018 року, від 16.08.2018 року, 16.11.2018 року, встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою реєстрації: АДРЕСА_2 не проживає з 17.05.2018 року.
Судом встановлено, що позивач є власником жилого приміщення. Протягом більше шести місяців відповідач який не є членом сім'ї власника, вказаним житловим приміщенням не користується. Місце проживання відповідача не відоме, оскільки він покинув місце реєстрації більше не появляється, не проживає у ньому, своїх речей не зберігає, поштової кореспонденції не отримує, не здійснює оплату комунальних послуг, не несе обов'язку по утриманню житла в належному технічному стані.
За положеннями частини першої статті 71, статті 72 ЖК Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
З'ясовуючи причини відсутності відповідача понад встановлені строки у спірному житловому будинку, суд не встановив, що такі є поважними.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що дослідженими в судовому засіданні доказами повністю доведено, що відповідач, який правомірно набув право користування вказаним житловим приміщенням та був у ньому зареєстрований, протягом тривалого часу не проживає у спірній квартирі, добровільно забрав особисті речі, не несе витрат, пов'язаних з утриманням житла, виїхав в невідоме місце проживання, будь-яких договорів щодо користування квартирою не існує, як і не встановлено прояви відповідачем інтересу до вказаного житла понад шість місяців, а тому реєстрація відповідача порушує права позивача та створює останній незручності та додаткові витрати на утримання житла. Отже, вимоги позивача є підставними та підлягають до задоволення у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені сплачені останнім судові витрати, які складаються із судового збору.
На підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16, 321, 391, ЦК України, статті 71, статті 72 ЖК Української РСР, керуючись ст.ст. 10, 12, 76, 89, 141, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задоволити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 704,80 грн. сплаченого нею судового збору за подання позовної заяви до суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку визначеному ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 27.02.2019 року.
СуддяІ. І. Мельничук